Розвиток особистісної зрілості майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито методи дослідження, визначено наукову новизну роботи, теоретичне та практичне значення дослідження, наведено відомості щодо апробації та впровадження отриманих результатів, наводяться дані про структуру роботи.

У першому розділі «Теоретичні аспекти проблеми дослідження» представлено аналіз основних теоретичних підходів до проблеми особистісної зрілості у зарубіжній та вітчизняній психолого-педагогічній літературі, розкрито особливості прояву особистісної зрілості у юнацькому віці та дослідження особистісно-професійного становлення майбутнього вчителя.

Детермінантами особистісної зрілості є психологічна та соціальна зрілість особистості (А.А.Реан, О.С.Штепа, П.М.Якобсон та ін.), які стали предметом спеціального розгляду багатьох вчених (М.Драганов, С.Н.Іконнікова, В.Т.Лісовський, Х.Томе, К.К.Платонов, Л.П.Овсянецька, В.В.Радул, О.Б.Старовойтенко, Д.І.Фельдштейн, П.М.Якобсон та ін.). Особистісна зрілість характеризується стійкими ціннісними орієнтаціями (А.Г.Здравомислов, В.А.Ядов), відчуттям ідентичності (Е.Еріксон, Є.В.Чорний), визначається успішністю процесу самоактуалізації (Ю.Г.Долінська, І.Я.Шемелюк) тощо.

До визначення поняття особистісної зрілості та її структурних компонентів у психології існує багато підходів, що не суперечать один одному, а розглядають різні сторони цього складного психологічного явища. Структура особистісної зрілості Ю.З.Гільбуха, який в якості компонентів особистісної зрілості виділяє мотивацію досягнення, ставлення до свого Я (Я-концепцію), почуття громадянського обов’язку, життєву установку, здатність до психологічної близькості з іншими людьми, розглядається нами як така, що найбільш повно інтегрує в собі різні підходи до визначення компонентів особистісної зрілості.

Проаналізовано дослідження щодо особливостей прояву особистісної зрілості у юнацькому віці (Г.А.Дьоміна, В.Н.Максимова, Л.В.Потапчук, О.С.Штепа, В.Філіппова та ін.), в яких доводиться, що юнацький вік є сенситивним періодом для формування особистісної зрілості. Особистісна зрілість у юнацькому віці визначається розвитком Я-концепції, що, у свою чергу, характеризує формування громадянської свідомості та самосвідомості; формуванням ідентичності, рівня домагань, ціннісних орієнтацій, мотивації досягнення тощо.

Розглядається проблема особистісного зростання майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки, яка представлена широким колом означених у вступі наукових робіт. Особлива увага приділяється сучасним українським дослідженням із цієї проблематики (В.П.Андрущенко, О.Б.Блинова, В.Й.Бочелюк, І.С.Булах, О.О.Грейліх, Л.В.Долинська, Л.І.Іванцев, О.Д.Кайріс, Н.П.Максимчук, Л.Б.Маліцька, Г.Ю.Микитюк, О.Г.Мороз, В.В.Павленко, В.В.Пічурін, В.А.Семиченко, В.М.Тимошенко, Ю.В.Уварова, В.І.Юрченко, Т.М.Яблонська, С.В.Яремчук, Т.С.Яценко та ін.). На основі аналізу доводиться, що одним із аспектів особистісного зростання майбутнього вчителя є розвиток його особистісної зрілості. Робиться висновок про те, що проблема розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя у процесі його професійної підготовки є недостатньо вивченою та обґрунтовується актуальність її дослідження.

У другому розділі дисертації «Психологічні особливості особистісної зрілості майбутнього вчителя» представлено обґрунтування методів та конкретних методик, використаних для вивчення рівнів розвитку, динаміки та особливостей прояву особистісної зрілості майбутнього вчителя впродовж навчання у ВНЗ, приведено результати дослідження рівнів розвитку та динаміки особистісної зрілості у майбутніх учителів та результати констатувального експерименту щодо особливостей прояву особистісної зрілості майбутнього вчителя, простежено зв'язок особистісної зрілості майбутнього вчителя з його професійно-педагогічною спрямованістю.

Дослідженням рівня розвитку та динаміки особистісної зрілості майбутніх учителів впродовж навчання у вищому навчальному закладі виявлено, перш за все, відсутність у студентів І курсу дуже високого рівня особистісної зрілості. Результати засвідчили лише наявність високого, задовільного та незадовільного рівнів. Загалом на незадовільному рівні особистісної зрілості знаходиться 33,3% досліджуваних першокурсників, на задовільному – 54,6%, тоді як на високому – лише 12,1% (табл. 1).

Середній показник особистісної зрілості студентів на початковому етапі підготовки знаходиться на задовільному рівні (31,2 бали) (див. табл. 2). Діапазон же індивідуальних показників особистісної зрілості першокурсників значний: від –7 до 66 балів. Незадовільний рівень виявляють показники за шкалами: ставлення до свого Я, життєва установка, здатність до психологічної близькості з іншими людьми.

У студентів V курсу також зафіксовано наявність лише незадовільного, задовільного та високого рівнів особистісної зрілості та відсутність дуже високого рівня.

Порівняльна характеристика свідчить, що у цілому зростає кількість досліджуваних п’ятикурсників (на 10,9%), які виявляють незадовільний рівень особистісної зрілості (44,2%). Водночас, на високому рівні перебуває лише 4,2% осіб, що на 7,9% менше, порівняно з першокурсниками. Задовільний рівень виявляють 51,6% студентів-випускників, що на 4% менше, аніж досліджуваних І курсу.