РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ У СИСТЕМІ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічну та теоретичну основу дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення; наведено висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Теорія і практика розвитку педагогічної компетентності викладачів медичного коледжу» – охарактеризовано базові поняття дослідження; проаналізовано проблему розвитку педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю у педагогічній теорії; обґрунтовано структуру педагогічної компетентності викладача медичного коледжу; визначено критерії ефективності розвитку педагогічної компетентності викладачів у системі методичної роботи медичного коледжу; проаналізовано сучасний стан розвитку педагогічної компетентності викладачів у системі методичної роботи медичного коледжу.

Аналіз базових понять дослідження показав, що існують різні підходи до визначення поняття «компетентність»; тлумачення його сутності як педагогічної категорії. Зокрема компетентність розглядається як сукупність знань, умінь, досвіду, що відображається в теоретико-прикладній підготовленості до їх реалізації (Е.Ф. Зеєр); специфічна здатність, яка необхідна для ефективного виконання конкретної дії у конкретній предметній галузі (С.О. Сисоєва); особистісне ставлення людини до предмета та продукту діяльності, що інтегрує в собі знання, уміння, навички, досвід та особистісні властивості (Л.Л. Хоружа). Професійна компетентність визначається як володіння людиною здатністю й умінням виконувати певні трудові функції (А.К. Маркова). Педагогічна компетентність науковцями розглядається як особистісна можливість викладача ефективно реалізовувати цілі навчально-виховного процесу, які базуються на знаннях педагогічної теорії, психології, методики викладання та вмінні застосувати їх в практичній діяльності (О.А. Анісімова, Л.Б. Лук’янова, Г.В. Мітін, Л.М. Мітіна, Є.І. Рогов та ін.).

У процесі теоретичного аналізу з’ясовано, що ефективність розвитку педагогічної компетентності викладачів значною мірою залежить від їх особистісних потреб і мотивації до професійного зростання, педагогічних та організаційно-методичних умов для удосконалення педагогічної діяльності. Визначено чинники, що впливають на підвищення якості викладання (соціальний, професійно-галузевий, особистісний) та розкрито їх зміст

У роботі педагогічна компетентність викладача медичного коледжу розглядається як цілісна характеристика, що відображає рівень його педагогічних та фахових знань, умінь і навичок, професійно значущих якостей та поведінкових характеристик, які забезпечують ефективність професійно-педагогічної діяльності в медичному коледжі. У процесі дослідження зроблено висновок, що розвиток педагогічної компетентності викладача медичного коледжу здійснюється на основі сформованої життєвої та професійної компетентності як медичного працівника.

У розділі визначено структуру педагогічної компетентності викладача медичного коледжу та обґрунтовано її компоненти: ціннісно-мотиваційний; когнітивно-процесуальний; оцінювально-рефлексивний; творчий. Ціннісно-мотиваційний компонент відображає усвідомлення викладачем особистісної та професійної значущості розвитку педагогічної компетентності; наявність мотивів і потреб у розвитку педагогічної компетентності; соціально-рольову та професійну позицію як викладача медичного коледжу; духовність; культуру (загальну, педагогічну, медико-деонтологічну). Когнітивно-процесуальний компонент відображає сформовані фахові та педагогічні знання, уміння та навички; володіння методикою викладання навчальної дисципліни за навчальним планом вищого медичного навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації; культуру професійного мовлення та спілкування; оперативність і гнучкість у вирішенні професійно-педагогічних проблем. Оцінювально-рефлексивний компонент відображає рівень сформованості усвідомлення себе як педагогічного працівника; здатність до самоаналізу, самокритичності та самоуправління педагогічною діяльністю. Творчий компонент педагогічної компетентності відображає здатність до творчої діяльності, а саме творчі характерологічні особливості (ініціативність, активність, цілеспрямованість, здатність довести розпочату справу до успішного завершення); творчі вміння (проблемне бачення, відчуття нового та доцільне впровадження сучасних технологій у навчально-виховний процес, творчий підхід, власний стиль викладання, здатність до виконання науково-педагогічних досліджень).

Відповідно до структурних компонентів педагогічної компетентності визначено такі критерії ефективності розвитку педагогічної компетентності викладачів у системі методичної роботи медичного коледжу: ціннісно-мотиваційний, когнітивно-процесуальний, оцінювально-рефлексивний, творчо-особистісний та розкрито їх зміст.

Вивчення сучасного стану розвитку педагогічної компетентності викладачів вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації підтвердило актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми. Зокрема, 82,2 % із 328 респондентів (викладачів вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації) вважають педагогічну компетентність необхідним показником ефективності професійно-педагогічної діяльності щодо підготовки високо-кваліфікованих медичних спеціалістів; 17,8 % – пріоритетним. Водночас лише 39,8 % опитаних розуміють можливість її розвитку у системі методичної роботи навчального закладу.

Анкетування викладачів дало можливість визначити чинники, що мотивують викладачів до розвитку педагогічної компетентності, а саме: викладання навчальної дисципліни на високому рівні – 33,2 %; поглиблення власних знань і вмінь педагогічної діяльності – 24,3 %; самоствердження в педагогічній професії – 18,1 %; розвиток творчих якостей – 16,8 %; кар’єрне зростання – 7,6 %.

Опитування показало, що викладачі віддають перевагу таким формам розвитку педагогічної компетентності в системі методичної роботи навчального закладу як: інтегровані навчально-методичні семінари, що включають тематичні лекції, науково-практичні конференції, педагогічні читання, навчально-методичні практикуми і тренінги (49 %); навчально-методичні спецкурси з оволодіння сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями навчання (20,2 %); позитивно сприймають наставництво та методичне консультування (16,6 %); розуміють необхідність самоосвітньої діяльності для професійного зростання (14,2 %). Зроблено висновок, що розвиток педагогічної компетентності викладачів

доцільно здійснювати за умов поєднання традиційних та інтерактивних форм і методів навчання у системі методичної роботи медичного коледжу.

У другому розділі – «Зміст, форми і методи розвитку педагогічної компетентності викладачів у системі методичної роботи медичного коледжу» – проаналізовано систему методичної роботи у структурі медичного коледжу; подано зміст, форми і методи розвитку педагогічної компетентності викладачів у системі методичної роботи медичного коледжу; розкрито сутність інтерактивного навчання викладачів у системі методичної роботи медичного коледжу; визначено особливості розвитку педагогічної компетентності викладачів-початківців.

У процесі дослідження зроблено висновок, що саме система методичної роботи в медичному коледжі здатна забезпечити ефективний розвиток педагогічної компетентності викладачів, оскільки охоплює організаційну, навчально-методичну, науково-дослідницьку діяльність усіх структурних підрозділів (відділення, циклові (предметні) комісії, методична рада, методичне об’єднання, методичний кабінет як науково-інформаційний центр) та науково-педагогічного складу навчального закладу. Визначено ключові функції методичної роботи щодо розвитку педагогічної компетентності викладачів (діагностичну, відновлювальну, коригувальну, компенсаційну, прогностичну, моделювальну, управлінську, інноваційну, змістову) та розкрито їх зміст.

У процесі дослідження було визначено етапи розвитку педагогічної компетентності викладачів у системі методичної роботи медичного коледжу: діагностичний, цільовий, теоретичний, практичний, результативний. На діагностичному етапі вивчається стан педагогічної компетентності викладачів на початковому рівні наукового дослідження. На цільовому етапі визначаються мета, завдання, принципи та цілі реалізації досліджуваної проблеми. На теоретичному етапі здійснюється відбір форм і методів поглиблення педагогічних, фахових знань, умінь і навичок, удосконалення професійних та особистісних характеристик, якими повинен володіти викладач медичного коледжу. На практичному етапі впроваджуються в систему методичної роботи навчального закладу ефективні форми й методи розвитку педагогічної компетентності викладачів. На результативному етапі визначається та аналізується динаміка розвитку педагогічної компетентності викладачів.

При відборі змісту розвитку педагогічної компетентності викладачів у системі методичної роботи враховано чинники, які зумовлюють необхідність професійного вдосконалення науково-педагогічних кадрів медичних коледжів: об’єктивні (поступальний розвиток вищої медичної освіти на засадах євроінтеграції; реформування та оптимізація медичної галузі; сучасні вимоги до професійно-педагогічної діяльності викладачів медичних коледжів; недосконалість системи відбору педагогічних кадрів для роботи у медичних коледжах) та суб’єктивні (відсутність педагогічної підготовки у викладачів із високим рівнем фахової освіти; існуючий підхід до організації системи методичної роботи в медичному коледжі; особистісні якості викладача, його професійні мотиви).

У процесі дослідження зроблено висновок, що зміст розвитку педагогічної компетентності викладачів повинен включати базову і варіативну складові. При визначенні змісту базової та варіативної складових враховуються специфіка й особливості педагогічної діяльності викладачів вищого медичного навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації; необхідність формування й розвитку професійних та життєво-ціннісних орієнтирів, поглиблення педагогічних та фахових знань, умінь і навичок; оволодіння сучасними освітніми технологіями; розвитку творчих якостей викладачів медичних коледжів. До базової складової змісту віднесено такі теми: «Професійна педагогіка в медичній освіті»; «Науково-методологічна сутність феномена «педагогічна компетентність викладача медичного коледжу»; «Сучасні технології навчання, розвитку й виховання студентів медичних коледжів»; «Педагогічні технології творчого розвитку та саморозвитку викладачів у системі методичної роботи медичного коледжу». До варіативної складової змісту віднесено такі теми: «Мовленнєва компетентність як складова педагогічної компетентності викладача медичного коледжу»; «Мистецтво викладання професійно зорієнтованих дисциплін медсестринства (фармації, стоматології)»; «Навчальні алгоритми та їх використання в навчальному процесі вищого медичного навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації»; «Міжгалузева інтеграція в медичній освіті: медицина, професійна педагогіка, мистецтво»; «Організація проектно-технологічної діяльності викладача та студента медичного коледжу»; «Конфліктні ситуації в педагогічному та студентському колективах. Шляхи їх подолання та попередження»; «Морально-етичний та деонтологічний розвиток особистості, об’єднуючими цінностями якого є: правда, доброчинність і милосердя», «Здоров’язберігаюча та екологічна компетентність особистості як запорука сталого розвитку», що значною мірою визначаються виявленими утрудненнями педагогічної діяльності викладачів медичних коледжів.

Доведено доцільність та ефективність використання форм і методів інтерактивного навчання дорослих для розвитку педагогічної компетентності викладачів. У розділі розкрито сутність і зміст розробленої інтерактивної програми розвитку педагогічної компетентності викладачів у системі методичної роботи медичного коледжу, що спрямована на створення науково-інформаційного та освітньо-методичного середовища професійно-педагогічного зростання викладачів; організацію методичної підтримки педагогічних працівників; розвиток мотивації до педагогічної діяльності; оволодіння сучасними освітніми технологіями; формування педагогічної культури та педагогічного мислення; створення умов для виявлення педагогічних здібностей і творчого потенціалу.

Визначено організаційні форми й активні методи розвитку педагогічної компетентності викладачів у системі методичної роботи медичного коледжу. До ефективних організаційних форм віднесено: колективні (засідання методичної ради, інтегрований навчально-методичний семінар, науково-практичні конференції, педагогічні читання, «методичні мости», методичні ринги, методичні виставки, методичні фестивалі); групові (засідання циклових (предметних) комісій, методичних об’єднань викладачів суміжних дисциплін, методичні консультації,

семінарські заняття, педагогічні диспути, круглі столи, навчально-методичні практикуми і тренінги, творчі лабораторії, профільні групи з вивчення, впровадження нових педагогічних ідей, школа педагогічного зростання викладачів-початківців, школа передового педагогічного досвіду); індивідуальні (наставництво, індивідуальне консультування, самоосвітня діяльність, підготовка до атестації). До активних методів розвитку педагогічної компетентності – вирішення проблемних та ситуаційних завдань професійно-педагогічної діяльності; метод проектів; виконання науково-пошукових, творчих робіт; дискусія; рольова гра; метод портфоліо.

Доведено доцільність проведення інтегрованого навчально-методичного семінару за професійно-педагогічним спрямуванням для викладачів вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Визначено оптимальний зміст такого семінару, а саме: чотири навчальні модулі, в яких представлено теоретичні та практичні питання розвитку педагогічної компетентності викладачів медичних коледжів. Показано доцільність проведення в процесі семінару тематичних лекцій, семінарських занять, навчально-методичних і діагностико-аналітичних тренінгів.

До особливостей розвитку педагогічної компетентності викладачів-початківців віднесено етапність професійної адаптації та професійного становлення як педагогічного працівника вищого медичного навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації. Доведено, що вирішення означеної проблеми є ефективним за умов активної участі викладачів-початківців у заходах методичної роботи навчального закладу, залучення їх до навчання у школі професійно-педагогічного зростання та здійснення самоосвітньої діяльності.

У третьому розділі – «Організація та проведення педагогічного експерименту» – подано етапи та методика експериментальної роботи; проаналізовано результати педагогічного експерименту.

Педагогічний експеримент здійснювався упродовж 2009-2012 р.р. за такими етапами: діагностичний, прогностичний, організаційний, практичний, узагальнюючий, упроваджувальний, які спрямовувались на послідовне впровадження змісту, форм і методів розвитку педагогічної компетентності викладачів у системі методичної роботи медичного коледжу.

Здійснено відбір та модифікацію методик дослідження, а саме: методику ціннісних орієнтацій М. Рокича, методику діагностики спрямованості особистості Б. Басса, методику «Сім Я» Т.В. Потапчук, методику незалежних експертних оцінок А.А. Киверялга. До експертного оцінювання долучались директори, керівники структурних підрозділів (відділень, циклових (предметних) комісій, методичного кабінету), психологи, досвідчені викладачі вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації Рівненської області. Розроблено авторські матеріали та засоби для проведення експерименту (анкети, опитувальні листи, тестові завдання, психолого-педагогічні вправи, діагностичні картки відвідуваного заняття, індивідуальний діагностичний лист визначення рівнів розвитку структурних компонентів педагогічної компетентності викладача, листи експертної оцінки рівнів розвитку педагогічної компетентності викладачів до та після формувального експерименту).

Для проведення педагогічного експерименту було визначено експериментальні та контрольні групи. До складу експериментальних груп увійшло 95 осіб (11 спеціалістів вищої категорії, 22 спеціалісти першої категорії, 30 спеціалістів другої категорії, 32 спеціалісти); до складу контрольних груп також увійшло 95 осіб (12 спеціалістів вищої категорії, 23 спеціалісти першої категорії, 29 спеціалістів другої категорії, 31 спеціаліст). Однорідність експериментальних і контрольних груп перед початком експерименту визначалась кількістю задіяних осіб та присвоєною кваліфікаційною педагогічною категорією.

Оцінювання проводилось за трьома рівнями розвитку педагогічної компетентності викладача: репродуктивний, конструктивний, творчо-пошуковий.