РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – «Теоретико-методичні засади розвитку персоналу та конкурентоспроможності»  –  розкрито й уточнено сутність «розвитку персоналу» як економічного поняття, здійснено класифікацію його видів, визначено фактори впливу на професійний розвиток кадрів, обґрунтовано теоретико-методичні основи дослідження, запропоновано систему показників і схему аналізу підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу.

Шляхом вивчення й узагальнення існуючих розробок вчених-економістів визначено принципові підходи до трактування цього поняття: перший – сукупність заходів, що сприяють розвитку здібностей працівників; другий – розвиток, зорієнтований на цілі організації; третій – система визначення потреби в освіті. Неоднозначність тлумачень викликає складності при аналізі й оцінці  розвитку працівників підприємств. Тому запропоновано розширене визначення сутності розвитку персоналу, а саме як складної системи та безперервного процесу покращення якості кадрів шляхом реалізації комплексу освітніх, практичних, соціально-культурних, комунікаційних і мотиваційних заходів, спрямованих на навчання, підвищення кваліфікації, розвиток ділових якостей, соціально-особистісний розвиток, оцінку й адаптацію працівників до виробничих змін, виходячи із місії підприємства. Ця дефініція є виваженою, полегшує розуміння економічної природи цього поняття, дозволяє характеризувати розвиток персоналу як складову стратегії розвитку  сільськогосподарських підприємств.

З метою поглибленого вивчення розвитку персоналу варто виділити його види за такими класифікаційними ознаками: чисельність учасників (індивідуальний,  груповий (колективний)); часовий період (поточний, плановий); стратегічна визначеність (очікуваний, неочікуваний); форма здійснення (добровільний, обов’язковий); цільова спрямованість («розвиток-мета», «розвиток-засіб»); періодичність (постійний, періодичний); обумовленість (заохочувальний, діяльнісний) розвитку персоналу.

     На основі системного огляду  умов формування сільськогосподарського персоналу визначено фактори, які впливають на формування, розподіл, використання й розвиток персоналу на мікро- та макрорівнях. Макрорівень об’єднує групи факторів, які визначають макроекономічні характеристики: формування (природне вибуття сільського населення, забезпеченість  соціальними та культурними закладами, умови життя, тривалість трудо-активного періоду життя населення), розподілу (рівень  зайнятості на селі, рівень прихованого безробіття, пропозиція кваліфікованих кадрів), використання персоналу (рівень оплати праці, механізм  перепідготовки кадрів тощо). Фактори, які діють на мікрорівні, слід поділити на такі групи: формування (розвиток планування та маркетингу персоналу, імідж підприємств), використання (обсяги виробництва та рентабельність підприємства, рівень  механізації праці), розвиток персоналу (наявність програм підвищення кваліфікації та адаптації персоналу,  рівень корпоративної культури, корпоративна ідея та єдність корпоративного духу)