РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ США Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження; теоретико-методологічну основу; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, визначено її достовірність; наведено дані про апробацію та впровадження отриманих результатів дослідження і структуру роботи.

У першому розділі "Методологічні та соціокультурні передумови становлення і розвитку професійної етики соціальних працівників у системі неперервної освіти США" на основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури з проблеми моралі та етики, теоретичних джерел розвитку професійної етики, в контексті розвитку американського суспільства, систематизовано категорійний апарат дослідження, визначено сутність та особливості професійної етики соціальних працівників.

В роботі професійна підготовка фахівців соціальної роботи у США подана як педагогічна проблема, що своїм корінням сягає в історію філософської та педагогічної думки. Першочерговими її вимогами є визнання кожної людини найвищою цінністю; повага до унікальності і своєрідності кожного пацієнта; впровадження в професійному середовищі професійної етики побудованої на системі цінностей американського суспільства, що весь час розвивається і формує професію соціального педагога.

Огляд праць філософів, психологів, педагогів дозволив зробити висновок, що впродовж історичного розвитку суспільних відносин питання моралі і етики соціальних працівників були завжди актуальними. Встановлено, що формування професійної етики соціальних працівників як складова професійної підготовки є однією з актуальних проблем освітньої підготовки соціальних працівників в США.

На сьогодні склалася певна традиція теоретичної думки, професійна мова і система теоретичних основ для опису професійної діяльності і соціальних практик в соціальній роботі. Встановлено, що довгий час найбільш часто цитованим було і до теперішнього часу залишається визначення, прийняте Національною асоціацією соціальних працівників (National Association Social Workers – NASW) США в 1970 році: "Соціальна робота – це професійна діяльність, що полягає в наданні допомоги окремим людям, групам або співтовариствам людей в цілях посилення або відновлення їх здібності до соціального функціонування, і створення умов в суспільстві, сприяючих досягненню цих цілей".

У роботі проведений аналіз формування змісту соціальної роботи в США, як виду професійної діяльності, яка йде в глибінь історії. Показано, що головним чинником, що дав могутній імпульс професіоналізації соціальної допомоги, стала поява і розвиток інститутів соціального добробуту (social welfare).

В розділі наведені, виділені нами три етапи у професійній підготовці соціальних працівників.

Перший етап – становлення професії "соціальний працівник" (1898 – 20 роки ХХ століття) характеризується тим, що вона вступила в XX століття, практично не маючи фундаментальних робіт, таких як, наприклад, були у фізіології, хімії, біології, медицині, психології та педагогіці. У неї не було ні базових теорій, ні загальновизнаних як в економіці, юриспруденції, політичних науках і т.п. В цей час появились: перші відділення та школи соціальної роботи; вийшов перший професійний журнал (1910 р.) та методична література (1917 р.); професійна організація створила національну асоціацію. В теоретичних дослідженнях головною проблемою було питання змісту професії соціальних працівників. Сам термін "соціальна робота" почав входити в ужиток тільки після 1900-х років. До цього користувалися поняттями "філантропія", "благодійність", "соціальні реформи". Перша освітня програма (1904 р.) передбачала ознайомлення слухачів з практичними рекомендаціями про основні види соціальної роботи. Аналіз наукових джерел показав, що соціальні працівники прагнули довести, що можуть бути корисні суспільству, оскільки володіють професійними знаннями та вміннями, які необхідні для ведення систематичної роботи з подолання соціальних проблем. Тому підготовка фахівців в освітніх установах ставала необхідною умовою для досягнення соціальними працівниками високого професійного статусу.

Встановлено, що становлення соціальної роботи як професії та системи освіти соціальних працівників особливо ускладнювала відсутність серйозної наукової літератури в цій галузі діяльності. Фрагментарні нотатки, короткі статті та публікації в періодичній пресі, зустрічі на конференціях та прямі особисті контакти лише замінювали необхідну професійну літературу. Все це гальмувало розвиток професії. Заслуга американських соціальних працівників того часу в тому, що вони наукові знання у різних галузях знань (психологія, медицина, соціологія та ін.), які стосувалися особистості людини, змогли інтегрувати в теорію і практику соціальної роботи, поглиблюючи та розширюючи їх в інтересах своєї професійної діяльності, провели їх наукову систематизацію і представили їх в логічній послідовності для їх освоєння в процесі професійної освіти.

На той час, в діяльності соціальних працівників, почали складатися певні професійні стандарти. Головним серед них це роль шкіл соціальної роботи, яка полягала не тільки в підготовці фахівців, а й в утвердженні професійних стандартів. Вироблення професійних стандартів проводили на основі певних критеріїв. Відправною точкою, яка була обрана для знаходження відмінних рис соціальної роботи та виділення її в окрему професію, стала не сфера діяльності і не те, чим займаються соціальні працівники, а те, як вони це роблять. Саме критерій майстерності, технічних умінь, заснованих на знаннях, з'явився основоположним чинником при визначенні професіоналізму в соціальній роботі. Головними ознаками професіоналізму ставали диференціація у виборі найбільш відповідних фактів, обачність в ході їх порівняння та інтерпретації, ефективність і вміння вибірково підходити до методів в індивідуальній ситуації. Виходячи з даного атрибутивного підходу, соціальний працівник поставав як людина, спеціально навчена і підготовлена для того, щоб вирішувати конкретні проблеми. Подібне положення актуалізувало необхідність розвитку професійної освіти і розробки методів навчання, які озброїли б соціальних працівників технічними уміннями. До технічних умінь соціального працівника в навчальних програмах і змісті навчальних курсів (1910 р.) були віднесені два типи методів: кейс-робота (або індивідуальна робота з клієнтом), яку повинен уміти робити фахівець, який пройшов підготовку і вільно володіє знаннями та вміннями збору інформації та оформлення її у вигляді особистої справи клієнта. Та метод оснований на вміннях соціальних працівників досліджувати і діагностувати вплив економіки і соціальної політики на життя людей, та місце людини в цій системі функціонування.

Для соціальної роботи даного етапу був характерний соціально-орієнтований підхід, який передбачав наявність у соціальних працівників вміння проводити соціологічні дослідження, збирати і узагальнювати статичний матеріал, аналізувати зібрані відомості і виносити висновки про те, який вплив надає на життя людей конкретна економічна ситуація.

Історія розвитку системи освіти соціальних працівників, цього періоду, відображає боротьбу поглядів її творців з питань основної місії і завдань професійної освіти, характеру навчальних програм, змісту дисциплін, що викладаються, доцільності існування спеціалізацій і необхідності єдиної теоретичної бази в навчанні фахівців різних областей соціальної роботи. В роботі наведений аналіз цих різноманітних підходів та наведені оцінки існуючих протиріч в освітній системі і практиці. Встановлено, що одним з них було протиріччя між потребами вузької спеціалізації і необхідністю підняти підготовку соціальних працівників до рівня академічної освіти. Що і слугувало початком другого етапу.

Другий етап – етап пошуку – (20 – 40 роки ХХ ст.) характеризується інтеграцією шкіл соціальної роботи в університетську освітню систему. Основним базисом фундаментальної науки з соціальної роботи були основи психоаналітичної теорії і динамічної психології.

У цей час соціальні працівники прагнули довести, що вони є представниками "наукової" професії, а не утилітарними ремісниками. Серед шести основних ознак професії науковці виділяли наявність системи професійної освіти академічного рівня. Було встановлено, що професіонали володіють технологією, яку можна засвоїти тільки в процесі професійної освіти.

Основний зміст навчання полягав не тільки в передачі готових знань студентам, а й у пошуку цих знань. Університет став свого роду лабораторією, функція якої полягала в дослідженні, координації та зведенні воєдино даних розрізнених наук. А оскільки соціальна робота знаходиться в тісному зв'язку не тільки з соціальними, але іншими суміжними науками (медициною, юриспруденцією, прикладними науками), то найкраще місце, де вона зможе зайнятися узагальненням знань, їх систематизацією і виробленням наукової теорії це університетська наука. Позитивним було те, що в умовах відсутності наукової літератури досвід і знання практиків були неоціненним джерелом змісту освіти. Крім цього, професія викладача не обмежувалася тільки роботою в аудиторії. Вона вимагала ведення дослідної та експериментальної роботи, вивчення практики та її аналізу з наукових позицій. Підготовка та випуск наукової літератури був обов'язковою вимогою, які пред'являли університети до своїх співробітників. Був встановлений базовий (допрофесійної) рівень підготовки і введені вимоги до освітнього мінімуму вступників. Встановлена тривалість професійного навчання не менше 2–3 років. Встановився постійний штат викладачів, які професійно займалися цією діяльністю.

Відповідно до виокремлених завдань, з позицій нового психіатричного підходу, дуже багато було зроблено в галузі освоєння нових і систематизації накопичених знань, в плані вироблення понять і технологій, підходів до соціальної роботи в цілому і до функціонування соціальних працівників зокрема. Були розроблені чіткі професійні рамки і стандарти, теоретична база і практичні методи, засновані не тільки на специфіці процедури, а й на фундаментальних наукових знаннях.

Третій етап (кінець 40-х років – наш час) характеризується загостренням проблеми етичних дилем в соціальній роботі, які стали критерієм професійної діяльності.

У роботі показано, що система цінностей американського суспільства – це дуже складний і суперечний конгломерат ідей, принципів, норм, законів, звичаїв і традицій. Встановлено, що ідеї які становлять систему цінностей американців, досить суперечливі, часто важко співвідносяться і не завжди однозначно позитивно впливають на процес надання соціальної допомоги. Проте кожна з цих ідей і цінностей окремо і всі вони в сукупності зіграли певну роль у формуванні системи соціального забезпечення, розвитку професії і становленні системи освіти соціальних працівників в США.

Знаходячись під впливом системи суспільних цінностей, прийнятих в американському суспільстві, соціальні працівники протягом всього XX століття прагнули осмислити специфіку професійних взаємостосунків з клієнтами і регламентувати свої дії за допомогою етичних норм, еталонів і правил професійної поведінки. Особлива увага соціальних працівників до проблеми професійних цінностей, їх прагнення до професійної ідентифікації і самовизначення привели до того, що в середині сторіччя, коли професія знайшла закінчений вигляд і накопичила значний практичний і теоретичний досвід, професійний етичний кодекс був зафіксований в спеціальному документі. Основні положення офіційно прийнятого Етичного кодексу соціальних працівників багато в чому відрізнялися від норм поведінки по відношенню до бідних, поширених на рубежі XIX–XX сторіч. Його основою стали гуманістичні принципи, з яких виводиться основна місія сучасної соціальної роботи, – "підвищення добробуту людей, допомога в задоволенні основних життєвих потреб всіх громадян і особливо тих, хто менш захищений, відноситься до уразливих верств населення або живе в бідності".

Подібний підхід лежить в основі американської системи освіти, що вигідно відрізняє її від традиційної моделі навчання, яка спирається на передачу і засвоєння знань і не враховує повною мірою впливу мотивації на результати навчального процесу.

Аналіз розвитку системи освіти соціальних працівників в США показав її систематичний розвиток й удосконалення у відповідності до вимог практики соціальної роботи. За даними Ради освіти соціальних працівників (Council on Social Work Education), в 2002 році в країні налічувалося 436 акредитованих програм підготовки бакалаврів, 149 програм підготовки магістрів та 78 програм підготовки докторів соціальної роботи. Згідно зі статистикою Бюро праці США в 2002 році на посаді соціальних працівників було зареєстровано 477 тис. фахівців. З них за даними дослідників приблизно 250–300 тис. отримали професійну підготовку в університетах і коледжах. Щорічно випускниками стають приблизно 10 тис. нових фахівців. В найближчому майбутньому прогнозується подальше зростання кількості освітніх програм, загальна чисельність яких може досягти 625–650 тис. протягом першого десятиліття XXI століття.

Таким чином, розглядаючи ціннісні підстави соціальної роботи в їх історичній динаміці, можна зробити висновок про те, що вони з одного боку, виникали на фоні впливу конкретних суспільних цінностей, а з другого боку, видозмінювалися з результаті цілеспрямованої діяльності і самоорганізації професіоналів і самі ставали механізмом, який істотно впливав на єство професійної діяльності, модель надання соціальної допомоги та освітню систему.

У другому розділі "Методика організації соціальної роботи та розвитку професійної етики соціальних працівників у системі неперервної освіти США" досліджено проблему педагогізації соціальної роботи в США та появу руху за розвиток професійної етики соціальних працівників, показано вплив професійної етики на професіоналізацію соціальної роботи в США, визначені особливості розвитку системи навчання соціальних працівників в умовах розвитку професійної етики соціальних працівників.

На основі аналізу літератури, показано, що соціальна робота в Сполучених Штатах Америки давно і достатньо міцно зайняла своє місце в структурі суспільних інститутів і одержала визнаний статус як професійний рід діяльності. Розвиток суспільства, еволюція його інститутів зробили очевидним той факт, що благополуччя суспільства визначається благополуччям його членів і що багато соціальних і психологічних проблем, що виникають в процесі людського буття в сучасному, складно структурованому суспільстві, не можуть бути вирішені тільки на основі самодіяльної взаємодопомоги і повинні стати предметом діяльності спеціально підготовлених професіоналів.

Встановлено, що професійна діяльність в області соціальної роботи складається з компетентного вживання цінностей, принципів, методів і умінь для досягнення однієї або декількох нижченаведених цілей: надання допомоги людям в отриманні матеріальної допомоги; організація індивідуального, групового і сімейного консультування і психотерапевтичної допомоги; надання допомоги місцевим співтовариствам або групам громадян в досягненні соціально значущих цілей і поліпшенні діяльності соціальних служб; участь в законотворчому процесі з питань соціального добробуту.

Уточнено, що професійна етика соціального працівника має поліфункціональний характер, відображена в кожній професійній дії і реалізується в різних виробничих сферах (співпраці у колективі, спілкуванні з клієнтами, аналізі інформаційних джерел, збереженні таємниці цієї інформації тощо).

Аналітичний огляд джерельної бази дозволив уточнити базові (етика, мораль) та похідні (професійна етика, професійно-етичні якості особистості) поняття дослідження. З’ясовано, що професійна етика вивчає сутність, норми і принципи етичної поведінки у професійній діяльності. Завданнями професійної етики виступають: вивчення складного процесу віддзеркалення професійних стосунків в етичній свідомості і професійних нормах; розмежовування професійно-етичних явищ і явищ професійної майстерності; діяльність, яка сприяє найбільш успішному виконанню професійних обов’язків. Призначення професійної етики полягає в потребі формування професійно-етичних правил кожної професійної діяльності окремо з огляду на її специфіку.

Встановлено, що методика організації соціальної роботи не має своєї чітко обкресленої професійної межі внаслідок того, що вона відображає унікальність життя людини у всій її різноманітності, і весь час адаптується до проблем повсякденного існування людини.

В основі методики організації соціальної роботи є постійне розширення власної понятійної бази соціальних працівників на основі розширення філософської основи професії і інтелектуальної бази професійних знань. Це зв’язано з тим, що цінності суспільства змінюється і соціальним працівникам необхідно приймати етичні рішення таких проблем на яких немає усталених суспільством моральних відповідей. Поява нових медичних технологій (трансплантація органів, генна інженерія і діти з пробірки) по новому вимагає сприймати систему суспільних цінностей.

Джерелом розвитку професійної етики (з методологічної точки зору) є постійний конфлікт між основними цінностями у професії (етичні дилеми). Показано, що етична дилема – це ситуація, в якій стикаються права та обов’язки, побудовані на основних цінностях, а соціальні працівники мають вирішити, які цінності – виражені в різноманітних правах та обов’язках повинні переважати.

Наведений розділі аналіз теоретичної і методичної основи діяльності соціальних працівників у США дозволив виділити підходи до організації взаємодії між соціальною роботою, громадськими організаціями та державою, що є основою одного з головних умінь соціальних працівників. Встановлено, що уміння будувати зв’язки між потребами клієнтів, громадськими організаціями та державними програмами є обов’язковим професійним умінням соціальних працівників.

У дисертаційному досліджені проаналізовано історичний розвиток думки стосовно бази цінностей професії та етичних дилем в практиці роботи, це дозволило дослідити еволюцію цінностей соціальної роботи, професійної етики та встановити головні етапи розвитку.

Перший етап розпочався в кінці 19 століття, коли соціальну роботу формально визнали професією. Протягом цього періоду соціальна робота більше переймалася моральністю клієнта, ніж моральністю чи етикою професії або її фахівців.

Виникнення руху центрів соціальної допомоги і доба Прогресу на початку 20 століття ознаменували початок другого етапу, в цей період турботу про мораль клієнта затінила дискусія щодо майбутнього професії: до якої міри соціальна робота має розвивати консультаційні послуги при наданні психологічної та психіатричної адресної допомоги, у психотерапії, офіційних установах соціального захисту та організації громади.

Третій етап розпочався в кінці 1940 – на початку 1950 рр. В цей період цінності соціальної роботи зосередилася на моралі або етиці професії та її фахівців. Професія почала розвивати керівні етичні засади задля підвищення якості належної поведінки фахівців-практиків. В 1947 року на з’їзді делегатів Американської Асоціації Соціальних Працівників було прийнято етичний кодекс. Цей період досить чітко став періодом поворотного пункту в соціальній роботі, коли питання професійної етики стало окремим предметом вивчення і дослідження.

У 60-х роках науковці почали приділяти велику увагу етичній структурі соціальної справедливості і прав людини. Це було початком четвертого етапу в розвитку цінностей соціальної роботи й етики. Дослідження проводились в напрямку забезпечення соціальної рівності, правах соціального захисту, правах людини, дискримінації та утисках. В 1960 році Національна Асоціація Соціальних Працівників (NASW) прийняла свій вдосконалений етичний кодекс. В професійний обіг впровадження таких термінів, як права пацієнтів, права соціального захисту, права ув’язнених посприяло формуванню професійного мислення щодо необхідності приділяти увагу поняттям етики. В навчальні програми представники багатьох професій почали вводити право, що привело до того, що в багато навчальних програм почали вводити питання природи етичних обов’язків фахівців щодо їхніх клієнтів та пацієнтів.

П’ятий етап (кінець 70-х років – наші дні), характеризується становленням загальних понять прикладної та професійної етики, взаємодії бази цінностей професії та етичних дилем. Відбувалося узгодження понять професійної етики в різних видах занять (медицина, право, бізнес, журналістика, інженерія, медсестринська справа, соціальна робота). До навчальних планів у багатьох освітніх програмах як середньої, так і вищої школи було додано курси прикладної та професійної етики; професійні конференції засвідчили про істотне збільшення презентацій на цю тему, а також значно зросла кількість публікацій з професійної етики.

Системний огляду основних компонентів цінностей соціальної роботи та етики, показав, що соціальні працівники розширили свій інтерес до етики, в напрямку аналізу природи етичних дилем та прикладної етики. Відповідно до цих змін Консиліум з освіти соціальної роботи змінив офіційну урядову політику, яка вимагала посилання на прикладну етику. Протягом цього періоду ідея права почала проникати в культуру і призвела до підвищеної зацікавленості в межах професії.

Встановлено, що становлення кваліфікаційної основи професії відбувалося через розвиток технічних аспектів практики, до формування основних цінностей, моральних цілей, і етичних норм. До сьогоднішнього дня встановлені проблеми залишаються дискусійними і є рушійними силами розвитку професії. Показано, що в залежності від відповідей на ці проблеми змінювався зміст професійної освіти соціальних працівників в США. Професійна освіта з часом структуризувалася по рівнях які відповідають умовам акредитації, отримало інтегративний характер в основі якого є високі кваліфікаційні і етичні стандарти.

У третьому розділі "Зміст, форми і методи формування професійної етики соціальних працівників у США" розкрито: вплив професійної етики на сутність, зміст і структуру соціальної роботи; представлена модель соціального працівника і його професійної діяльності; визначені базові компоненти професійної компетентності майбутнього соціального працівника та виявлений вплив професійної етики на критерії і показники рівнів його готовності до професійної діяльності.

Аналіз теоретичних засад побудови концептуальної моделі професійної діяльності соціального працівника та розробка моделі соціального працівника дозволила побудувати модель професійної підготовки студентів до практичної роботи у соціальній сфері; розкрити суть професійної етики як складової успішної діяльності соціального працівника та його вплив на якість професійного навчання студентів.

Врахування природи базових цінностей та етичних питань дозволили виділити чотири основні змістові компоненти в соціальній роботі: база цінностей професії соціального працівника; етичні дилеми в соціальній роботі; етичне прийняття рішення в соціальній роботі; професійна некомпетентність і службовий злочин.

Узагальнення досвіду практики прийняття етичного рішення показало, що основні цілі й завдання соціальної роботи глибоко закорінені у переконаннях засновників професії та сучасних фахівців-практиків і визначені системою цінностей надання допомоги людям. Тому змістом соціальної роботи є не просто технологія надання допомоги, а й людські зусилля професіоналів, що ґрунтуються на цінностях і натхненні. При цьому показано, що особисті цінності соціальних працівників впливають на типи їхніх взаємин з клієнтами, колегами та іншими членами суспільства. Також цінності впливають на методи та технологію взаємодії з клієнтами. Тому в змісті професійної роботи, цінності відіграють центральну роль, вони є ключем зусиль щодо розв’язання етичних дилем – конфліктів професійних обов’язків та зобов’язань.

У розділі представлені способи впливу цінностей соціальної роботи на характер основного завдання соціальної роботи; розвиток бази цінностей професії та базовий набір цінностей; типологію цінностей, які виявились у соціальній роботі; значущість культурних і релігійних цінностей клієнтів та соціальних працівників, а також шляхи впливу цінностей соціальної роботи на діяльність. Аналіз способів впливу цінностей соціальної роботи на характер основного завдання соціальної роботи дозволив дослідити способи впливу цінностей соціальної роботи на стосунки між соціальними працівниками та їхніми клієнтами, колегами й іншими членами суспільства; методи посередництва, які соціальні працівники використовують у своїй роботі, і практичне вирішення етичних дилем.

Вивчення змісту освітніх програм з соціальної роботи (80-х р.), показало, що у них дуже мало уваги було приділено розділам адресна допомога і психотерапія. В той же час аналіз змісту факультативних курсів та кількість студентів, які цікавляться цим матеріалом показав, що теми адресної допомоги і психотерапії були надзвичайно актуальними для практичної роботи соціальних працівників. Такий висновок підтверджують дані Національної асоціації соціальних працівників (NASW): кількість членів організацій, залучених до приватної практики, зросла від приблизно трьох тисяч у 1967 р. до майже дев’яти тисяч у 1976 р. Між 1972 і 1982 рр. кількість членів NASW зайнятих у приватному секторі федеральних, державних і місцевих відомств захисту людини, – зменшилася на 18 відсотків. Натомість зайнятість у приватних неприбуткових організаціях зросла відповідно на 132 і 264 відсотки. Між 1985 і 1995 рр. кількість клінічних соціальних працівників у Сполучених Штатах зросла з приблизно 25 тисяч до 60 тисяч (на 140 %). Ці дані, незаперечно свідчать про зміну змісту роботи соціальних працівників. Якщо у 80-х роках основним змістом роботи соціальних працівників було вирішення громадських загальних проблем, то з 90-х років основним змістом роботи були заняття психотерапією та адресною допомогою.

Дослідження впливу типології цінностей на зміст практики соціальної роботи (праці Люіса, Леві, Ґордона) дозволило показати динаміку впливу розвитку цінностей професії, на практику соціальної роботи. В розділі наведено визначення і розподіл за категоріями основних цінностей соціальної роботи щодо їхнього впливу на практику. Такий підхід дозволив навести класифікацію цінностей, які є основою професії соціальна робота, та провести аналіз природи базових цінностей і виділити чотири основні змістові компоненти в соціальній роботі: база цінностей професії соціального працівника; етичні дилеми в соціальній роботі; етичне прийняття рішення в соціальній роботі; професійна некомпетентність і службовий злочин.

На основі аналізу "Етичного кодексу" НАСП 1996 року в роботі представлена сучасна типологія основних цінностей соціальної роботи для професії, прямі зв’язки між основними цінностями і засадами практики, та приклади розв’язання етичних дилем.

Вирішення етичних дилем, знайшло своє відображення в сучасній професійній системі освіти через викладання теорії та засад метаетики і нормативної етики (англ. metaethics and normative ethics). Показано, що метою змісту навчальних планів з метаетики є висвітлення значення етичних термінів та формуванням етичних засад і основних принципів. Обґрунтовуються критерії використання етичних дій.

У той же час соціальні працівники, подібно до філософів, розходяться в думках щодо об’єктивності етичних засад. Одні (на основі вчень Платона, Аристотеля, Канта і Джон Стюарта, Мілла) вірять у те, що можна встановити універсальні засади і ґрунтувати на них етичні рішення і практику у формі офіційно схваленого етичного кодексу. Інші (на основі вчень Девіда Юмма, Карла Маркса і Фрідріха Ніцше) ставлять під сумнів придатність і результативність спроб встановити походження етичних засад, стверджуючи натомість, що етичні норми залежать від культури діяльності, політичного клімату, сучасних стандартів і моральних норм та інших контекстуальних міркувань.

Узагальнюючи результати проведених досліджень встановлено, що в процесі прийняття етичного рішення не існує точної формули для вирішення етичних дилем, але фахівці з професійної етики загалом одностайні в тому, що важливо розглядати етичні рішення систематично, як гарантію того, що взято до уваги всі аспекти етичних дилем.

Аналіз практики соціальної роботи показав, що в освітній підготовці соціальних працівників велика роль відводиться аналізу логічних помилок в практиці соціальної роботи. В розділі наведена систематизація основних помилок, які поділені на декілька головних категорій: помилки дедуктивного мислення; помилки, які стосуються причинних і співвіднесених подій; помилки доцільності; і помилки неточності.

В дисертації показано, що соціальна робота США представляє собою комплексний багаторівневий вид професійної діяльності, яка реалізує свою місію через систему різнорівневих соціальних, форм і видів соціальної допомоги, і зв’язана з реалізацією певних функцій професії в рамках основних соціальних інституцій. До основних функцій професії соціальних працівників входить планування соціальної політики, надання послуг і оцінка їх якості. В роботі приведені методи і методологічні підходи, які соціальні робітники використовують у своїй діяльності.

Нами були визначені перспективи розвитку професії соціальних працівників: система соціальної роботи повинна поступово забезпечувати створення гуманітарних, комфортних, здорових відносин в соціумі, в сімейному середовищі, серед дітей і дорослих, створення системи зберігання і формування духовного і фізичного здоров’я, проведення роботи не тільки з категорією яка потребує допомоги, але й до фронтального охоплення всього населення.