РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА СПОРТУ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення, подано відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти» відображено сучасний погляд на проблематику розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти; проаналізовано літературу щодо аспектів розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти; наведено аналіз організації та функціонування системи післядипломної освіти за кордоном, розкрито особливості розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти.

У розділі зазначено, що професійна компетентність фахівця з фізичного виховання та спорту є комплексною характеристикою його здатності кваліфіковано обговорювати і з’ясовувати питання власної професійної діяльності, володіти професійними знаннями, вміннями та навичками, вирішувати різні проблемні ситуації, які виникають у сфері фізичної культури і спорту. Професійна компетентність фахівців з фізичного виховання та спорту є необхідним фундаментом їх професійної діяльності, а її розвиток – важливим соціальним замовленням у сфері фізичної культури та спорту, виконання якого відбувається у процесі підвищення кваліфікації слухачів у системі післядипломної освіти.

Акцентовано увагу на тому, що кожному фахівцю з фізичного виховання та спорту, а саме тренеру-викладачу, необхідно постійно вдосконалювати свій власний професіоналізм та професійну компетентність відповідно до тенденцій та сучасних вимог, що існують в даній галузі.

Розвиток професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти розглянуто як розширення й оновлення їх компетенцій, здобутих на основі попередньо набутої спортивної майстерності та досвіду тренувальної та змагальної діяльності в обраних видах спорту, оволодіння кваліфікацією чи освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої фізкультурної освіти, а також удосконалення особистісних якостей, що дозволяють їм ефективно здійснювати професійну діяльність у сфері фізичної культури і спорту.

З’ясовано, що система післядипломної освіти фахівців з фізичного виховання та спорту, яка реалізується через діяльність спеціалізованих державних або приватних вищих навчальних закладів і здійснюється відповідно до Державних освітніх стандартів щодо фаху й певних рівнів кваліфікації, спрямована на підвищення професійного рівня фахівців відповідно до світових стандартів, вимог часу, індивідуально-особистісних та виробничих потреб.

Аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури з теорії та методики фізичного виховання і спорту показав, що система післядипломної фізкультурної освіти в Україні потребує суттєвого реформування, а саме: нормативно-правового регулювання функціонування закладів системи післядипломної освіти; технологічного забезпечення та реалізації навчання на курсах підвищення кваліфікації фізкультурних кадрів; ресурсного, в тому числі й кадрового, забезпечення функціонування закладів системи післядипломної педагогічної освіти; науково-методичного забезпечення навчального процесу підвищення кваліфікації тренерів-викладачів з різних видів спорту; адміністративно-управлінського супроводу закладів післядипломної освіти.

У розділі зазначено, що наукові дослідження з проблем післядипломної фізкультурної освіти найчастіше стосуються вирішення тільки організаційних, управлінських та педагогічних питань. На недостатньому рівні приділяється увага вдосконаленню спеціальних знань, умінь та навичок, які необхідні фахівцям з фізичного виховання та спорту в їх професійній діяльності.

Підвищення рівня професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту, зокрема тренерів-викладачів з фігурного катання на ковзанах та тренерів-викладачів з хокею з шайбою, зумовлено популярністю цих видів спорту у світі та в Україні, будівництвом нових штучних ковзанок у різних регіонах країни, потребою суспільства у висококваліфікованих тренерах-викладачах, які працюють не тільки зі спортсменами на різних етапах багаторічної підготовки, але й сприяють оздоровленню та активному способу життя широких верств населення. Це потребує розробки й впровадження відповідного програмно-методичного забезпечення сучасної педагогічної технології та організації дієвої роботи курсів підвищення кваліфікації фахівців з фізичного виховання та спорту, у тому числі підвищення кваліфікації тренерів-викладачів з фігурного катання на ковзанах та тренерів-викладачів з хокею з шайбою.

У другому розділі «Наукове обґрунтування моделі розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти» розкрито методологію та організацію власних досліджень; охарактеризовано сутність та структуру розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти; подано модель розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти; проаналізовано зміст розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти; охарактеризовано форми і методи розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти.

Розробка змісту навчального процесу підвищення кваліфікації фахівців з фізичного виховання та спорту передбачає наступне: задоволення потреб сфери фізичної культури та спорту у висококваліфікованих фахівцях; задоволення потреб особистості фахівця з фізичного виховання та спорту в оволодінні професійно орієнтованими знаннями, спеціальними уміннями та навичками і в розвитку творчих можливостей для успішної професійної діяльності; вдосконалення практичної спрямованості навчального матеріалу курсів підвищення кваліфікації слухачів з урахуванням їх професійної майстерності та досвіду; оптимізації співвідношення базової вищої фізкультурної освіти слухачів і змісту курсів підвищення їх кваліфікації.

Розглядаючи структуру професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту, а саме тренерів-викладачів як цілісне системне утворення, нами було з’ясовано, що когнітивний, мотиваційний, діяльнісний, ціннісно-рефлексивний та особистісний структурні компоненти характеризують загальні й професійні знання, практичні уміння та важливі професійні якості, сформовані на основі професійних здібностей, професійної спрямованості, мотивації саморозвитку та професійного досвіду тренера-викладача, що й забезпечує його успішну діяльність у сфері фізичної культури і спорту.

До складу когнітивного компонента входять фахова, спеціальна, інформаційна та інтелектуальна предметні компетенції. Фахову компетенцію зумовлюють професійно орієнтовані знання, уміння та навички, практичний досвід, кваліфікація, які необхідні для виконання професійних завдань та досягнення певних результатів у сфері фізичної культури і спорту. Спеціальну компетенцію визначають знання специфіки конкретного виду спорту (зокрема фігурного катання на ковзанах та хокею з шайбою). Інформаційну компетенцію обумовлює здатність фахівців з фізичного виховання та спорту орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію з мережі Інтернет та оперувати нею відповідно до власних потреб і сучасних вимог до розвитку виду спорту. Маючи достатні навички роботи на комп’ютері, тренер-викладач має можливість ознайомлюватися з сучасними міжнародними вимогами та змінами в правилах змагань, аналізувати виступи спортсменів у змаганнях різного рівня, підбирати та компанувати музичний супровід змагальних програм у фігурному катанні на ковзанах, а у хокеї з шайбою розробляти техніко-тактичні дії гравців, аналізувати дії гравців команди під час гри та після матчу, тим самим вдосконалювати свої професійні навички та набутий в тренерській діяльності досвід. Інтелектуальну компетенцію обумовлює здатність фахівців з фізичного виховання та спорту до аналітичного мислення й комплексного підходу до виконання своїх професійних обов’язків.

Мотиваційний компонент містить такі предметні компетенції: компетенція самореалізації, компетенція самовдосконалення, компетенція самовиховання та компетенція саморозвитку і самоосвіти. Компетенція самореалізації зумовлює гармонійний розвиток особистості фахівця з фізичного виховання та спорту, поєднаної із набуттям практичного досвіду в процесі виконання професійних обов’язків, що є невід’ємною частиною розкриття професійного потенціалу тренера-викладача з виду спорту. Компетенція самовдосконалення полягає у розвитку важливих якостей тренера-викладача відповідно до вимог професійної діяльності та особистої програми саморозвитку. Компетенція самовиховання полягає у критичному ставленні до себе, яке спрямоване на покращення самого себе, свого особистого «Я». Компетенція саморозвитку і самоосвіти пов’язана з потребою й готовністю фахівця з фізичного виховання та спорту систематично і послідовно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівень.

Діяльнісний компонент містить такі предметні компетенції, як праксеологічна, комунікативна, організаторська та педагогічна. Праксеологічна компетенція реалізується в об’єктивному діагностуванні, ефективному плануванні, чіткій організації власної професійно-педагогічної діяльності, у контролі та оцінюванні вихованців у тренувальному та змагальному процесах. Це надає можливість методично грамотно планувати та програмувати навчально-тренувальний процес, забезпечувати організацію комплексного контролю та оцінювання успішності вихованців, реалізувати загальну стратегію професійної діяльності. Комунікативна компетенція складається з уміння та навичок ясно і чітко викладати думки, переконувати, аргументувати, аналізувати, висловлювати судження, передавати раціональну і емоційну інформацію, встановлювати міжособистісні зв’язки, узгоджувати свої дії з діями усіх учасників, які здійснюють професійну діяльність у сфері фізичної культури та спорту, вибирати оптимальний стиль спілкування у різних ситуаціях, організовувати і підтримувати діалог. Організаторська компетенція характеризується вміннями та навичками тренера-викладача виконувати функціональні обов’язки, що дозволять виявляти ініціативу, інтерес, вигадку, кмітливість, стимулювати та заохочувати самостійність, активність і нестандартність дій вихованців. Педагогічна компетенція тренера-викладача обумовлює здатність здійснювати педагогічну діяльність, пов’язану з організацією та проведенням навчально-тренувального процесу, плануванням тренувальних та змагальних навантажень, розвитком фізичних якостей та спеціальних спроможностей спортсменів на окремих етапах їх багаторічної підготовки, підготовкою та участю їх в змаганнях різного рівня. До складу ціннісно-рефлексивного компоненту входять такі предметні компетенції: моральна, креативна, діагностична та аналітична. Моральна компетенція характеризує сукупність норм і зразків поведінки особистості фахівця з фізичного виховання та спорту. Вона є одним з основних способів соціальної неформальної регуляції дій фахівця, у тому числі у галузі фізичної культури та спорту. Креативна компетенція характеризує здатність тренера-викладача спрямовувати свої зусилля на розробку нових, творчих підходів та методичних прийомів у процесі опанування спортсменами складними руховими діями, під час виступів на відповідальних змаганнях. Діагностична компетенція допомагає тренеру-викладачу аналізувати рівень підготовленості своїх вихованців у навчально-тренувальному процесі та здобуті спортивні результати у змагальній діяльності, здійснювати відповідний контроль, тестування та прогнозування їх спортивних досягнень. Аналітична компетенція характеризує аналітичний потенціал тренера-викладача та його набутий професійний досвід, які спрямовані на розвиток основних аналітичних умінь: аналіз навчально-тренувального процесу та змагальної діяльності, планування тренувального процесу та тренувальних навантажень в мікро-мезо та річних циклах, уміння співвідносити тренувальні обсяги та інтенсивність навантажень, розподіляючи на складові окремі елементи та осмислюючи роль кожного елементу у структурі цілого і у взаємодії з іншими, знаходження в теорії положень, висновків, закономірностей, що відповідають логіці певного явища, правильне діагностування явища, формулювання головного завдання та знаходження засобів оптимального його вирішення.

Особистісний компонент містить такі предметні компетенції, як емоційно-вольова, психологічна, творча та кваліфікаційна. Емоційно-вольова компетенція характеризує здатність тренера-викладача керувати власними емоціями та активністю у процесі професійної діяльності, осмислювати власні емоційні стани та керувати своїм станом у разі потреби, уникати негативних емоцій, самостійно формувати та змінювати мотиви професійної діяльності. Психологічна компетенція фахівця з фізичного виховання та спорту є передумовою високого рівня професіоналізму і педагогічної майстерності за умови його цілеспрямованості і активності, самостійності мислення, реалізації запланованої програми професійних дій. Психологічна компетенція фахівця з фізичного виховання та спорту є наслідком його професійної освіти та самоосвіти, ментально-духовного осягнення соціального досвіду і власного життєвого надбання у стосунках із навколишнім світом. Творча компетенція складається з наявності у фахівця з фізичного виховання та спорту рис характеру, що визначають його спроможність до успішної творчої тренерської та змагальної діяльності. Кваліфікаційна компетенція характеризує кваліфікаційні знання, вміння та навички фахівця з фізичного виховання та спорту, які дозволяють йому досягнути відповідного рівня професійної майстерності.

Розробка моделі розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти здійснювалася на основі Державного стандарту вищої освіти України, освітньо-кваліфікаційних характеристик та інших нормативних документів, які регламентують особливості фахової підготовки фахівців цього напряму.

Розроблена модель розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти містить взаємопов’язані цільовий, методичний, організаційний, змістово-функціональний та діагностичний блоки (рис. 1).

У результаті проведених теоретичних досліджень та визначення структури професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту було визначено критерії розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти, до яких зараховано такі критерії: когнітивний, мотиваційний, діяльнісний, ціннісно-рефлексивний, особистісний.

Охарактеризовано середній, достатній та високий рівні розвитку професійної компетентності фахівців з фізичного виховання та спорту в системі післядипломної освіти.