РОЗВИТОК СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність і рівень наукової розробленості обраної теми, її зв’язок із науковими програмами; визначено об’єкт, предмет, методи, мету й завдання дослідження, описано наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі – “Теоретичні засади державного регулювання енергетики як природної монополії” – визначено, що підприємства сфери енергетики України є вертикально інтегрованими компаніями, до складу яких входять не тільки підрозділи, що надають монопольні послуги, а й допоміжні структури. А через витратний механізм ціноутворення при державному регулюванні переваги монопольного становища поширюються і на потенційно конкурентні галузі.

Енергетика має низку специфічних особливостей, ігнорування яких може призвести до важких, навіть катастрофічних наслідків. Перша – це безперервний цикл виробництва і реалізації продукції. Здається, що в цьому немає нічого особливого, багато галузей промисловості працюють у безперервному циклі, наприклад металургія, газова і нафтохімічна галузі, залізничний транспорт та ін. Проте в енергетиці існує ряд технологічних відмінностей, яких немає в інших галузях і які визначають певні, характерні тільки для енергетики, риси, що впливають практично на весь процес виробництва і показники економічної діяльності. Вони полягають у тому, що: продукцію електроенергетики неможливо складувати, всі стадії виробництва і споживання тут одномоментні; аварійні процеси поширюються з катастрофічною швидкістю на величезні території; прямими споживачами електричної енергії є всі або практично всі об’єкти економіки, що робить енергетику системоутворюючою галуззю, роль якої в життєдіяльності і розвитку суб’єктів економіки важко переоцінити; на відміну від решти видів операцій, купівля-продаж електроенергії абстрактна з огляду на перехід прав власності на продукцію. Друга особливість енергетики в Україні – це існування об’єднаної енергетичної системи (ОЕС). Третя особливість – властивість і одночасно перевага ОЕС, пов’язана з існуванням системного ефекту, тобто ефекту, який з’являється при об’єднанні різних частин у єдине ціле, що має властивості, відсутні в окремо взятих частинах. Четверта особливість – енергетика є галузевою монополією, або як називають подібного роду об’єднання – природною монополією.

З огляду на зазначене надзвичайно важливим є вивчення української економіки з точки зору ступеня її монополізації і відмінностей енергетики від інших природних монополій. Енергетика є витратноутворюючою галуззю економіки України, і ціни (тарифи) на електричну енергію істотно впливають на собівартість продукції. Відповідно одним із найважливіших завдань державного рівня стає приборкання зростання тарифів на електричну енергію та стимулювання зниження витрат в енергетиці. Державна політика у сфері регулювання енергетики має визначатися особливостями структури виробництва і розподілу енергії. Належним має бути і підхід до її регулювання. Суб’єкти господарювання у цій сфері мають монопольне становище, з одного боку, зумовлене об’єктивними економічними, технологічними особливостями виробництва, а з другого – штучним змішуванням у рамках чинного законодавства процесів виробництва і транспортування енергії. Установлено, що діяльність держави з регулювання енергетики має бути спрямована не на боротьбу з природною монополією, а на усунення неефективної конкуренції на ринках певного типу, оскільки транспортування енергії є сфера виняткова, і з економічної точки зору винятковість означає виведення окремих сфер господарювання з-під впливу суто ринкових конкурентних механізмів саморегулювання.

Перехід до ринкової економіки зумовив необхідність виділення структур та методів регулювання природних монополій. У процесі роботи були узагальнені теоретичні основи дослідження об’єктивної потреби в державному регулюванні природної монополії. Вибір механізму регулювання природних монополій однаковою мірою залежить від особливостей об’єкта регулювання і від цільової спрямованості державної політики у відповідній сфері. Тому механізм державного регулювання енергетики як природної монополії є системою (сукупністю підсистем, складових механізмів), що має певний алгоритм вирішення проблеми балансу інтересів суспільства і забезпечення ефективності функціонування енергетики. Дієвість кожного з елементів системи (підсистем) залежить від адекватної адаптації їх до середовища, в якому вони будуть реалізовані. Для опису механізму регулювання природних монополій згруповано існуюче розмаїття механізмів регулювання за певними ознаками у вигляді формули механізму регулювання: суб’єкт (ініціатор) – мета – форма (як спосіб організації і реалізації) – метод (знаряддя) – засіб (ресурс) – об’єкт. Це дасть змогу встановити значущість тих механізмів, в основу яких покладено принцип найрезультативнішого способу задоволення економічних інтересів суб’єктів, пов’язаних з природною монополією, а також виявити шляхи їх узгодження, роз’язати суперечності, що виникають між ними і розробити підходи щодо пом’якшення неусувних суперечностей. Структурно-логічна схема механізму регулювання природної монополії наведена на рис. 1.

Ця схема видається корисною для з’ясування точок зіткнення інтересів або взаємодії регульованої системи і регулятора та визначення кола завдань, що перебувають у спільному віданні держави й суб’єкта природної монополії. Виходячи з напряму аналізу виявлено:

– основні причини виникнення та існування природної монополії: особливості технології, якій властива позитивна віддача від масштабу при будь-якому обсязі випуску; економія на різноманітності багатопродуктової фірми; недостатня місткість ринку порівняно з мінімально ефективним випуском;

– умови виникнення та існування природної монополії: рівень розвитку технології; рівень платоспроможного попиту на послуги природної монополії.

Проте існуюча політична, економічна і соціальна специфіка, проблеми, відмінність мети і завдань, особливо короткочасних, зумовлюють необхідність вибору прийнятних форм і методів державного регулювання природної монополії, визначення їх пріоритетності і способів поєднання.