ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

Актуальність теми дослідження. Історія правової думки України ХIХ –початку ХХ століття є однією з найцікавіших і одночасно складних і недостатньо досліджених проблем правознавства. Останнім часом науковий інтерес вчених-юристів України до цієї проблеми значно пожвавився, проте чимало її аспектів все ще залишається поза увагою правознавців і потребує спеціальних досліджень. Особливо це cтосується вивчення історії університетської правової думки на теренах України. У Київському, Харківському і Одеському університетах у цей період працювало багато видатних вчених-юристів, які зробили істотний внесок в розробку теорії права і створили свої школи у науці кримінального, цивільного та інших галузей права.

Як тут не пригадати слова відомого російського дореволюційного юриста М. М. Коркунова, який, звертаючись до сучасників-юристів, підкреслював: "Соромно не знати своїх попередників. Багато чи мало вони зробили, ми повинні це знати. До того ж ми можемо поскаржитися хіба що на невелику кількість людей, що присвятили себе науковому вивченню права, але ж не на їхню якість". Це повністю можна віднести і до сучасних українських вчених-юристів.

Незнання досягнень всесвітньо відомих мислителів і вітчизняних вчених не дає нам повної уяви про розвиток світової правової думки в цілому.

У Київському університеті з моменту його заснування з'явилася і почала розвиватися школа видатних вчених-правознавців, які розробляли важливі загальнотеоретичні проблеми права. Предметом їхніх досліджень були питання виникнення права, його історичного розвитку, особливості права Росії, України та інших слов‘янських народів, межі правового регулювання суспільних відносин, кодифікація законодавства, співвідношення права і справедливості тощо. Переважно вони закладали фундамент, на якому будуєтся теоретико-правова аргументація багатьох досліджень і понині.

Потрібно констатувати, що роль університетської науки дореволюційної Росії, зокрема вчених Київського університету, у розвитку теорії права є однією з найменш вивчених. Кількість наукових праць, що стосуються дослідження університетської науки взагалі, досить обмежена. Серед них слід відзначити монографію О.Ф. Скакун "Політична і правова думка в Україні" (1861-1917рр.), в якій зачіпаються окремі питання вузівської правової думки, дисертаційні дослідження Л.Г.Заблоцької "Історія розвитку науки міжнародного права в Київському університеті в
дожовтневий період", Т.І.Бондарук “Основоположники Київської історико- юридичної школи М.Ф.Владимирський-Буданов, Ф.І.Леонтович”, праці
В.І.Андрейцева, В.А.Коротких “Микола Іванішев”, С.М.Мельника “Вчені-юристи Київського національного університету імені Тараса Шевченка у галузі кримінального процесу”.

Однак зазначені праці не дають цілісної картини розвитку теорії права у Київському університеті. Вони не містять спеціального, комплексного, системного дослідження ролі київських вчених у розробці саме теорії права. Тому необхідність поглибленого вивчення теоретико-правової думки вчених Київського університету є очевидною.

Актуальність дослідження наукової спадщини вчених-юристів Київського університету зумовлена необхідністю: по-перше, визначення місця їх правових ідей та поглядів в контексті розвитку історії правової думки; по-друге, виявлення особливостей їх підходів до праворозуміння та інших проблем права; по-третє, з‘ясування впливу на їх погляди національної правосвідомості і правової культури; і зрештою, розкриття значення їх теоретичних розробок для подальшого розвитку і вдосконалення права.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках держбюджетної науково-дослідної роботи на тему: “Формування механізму реалізації і захисту прав і свобод громадян в Україні” ТЗ НДР №01 БФ042-01.