Сабецький Б.В. Становлення і розвиток правового регулювання трудових відносин у США

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

У вступі  обґрунтовано актуальність теми, ступінь її розробки, визначено її об’єкт і предмет, мету та завдання роботи, зв’язок роботи з науковими програмами; охарактеризовано методологічні основи та теоретичну базу дисертаційного дослідження; визначено положення, які відбивають наукову новизну дисертаційного дослідження.

Перший розділ – “Становлення правового регулювання трудових відносин в США (ХІХ – перша третина ХХ століття)” – присвячений зв’ясуванню джерел права США, становленню правового регулювання утворення, діяльності профспілкових організацій та їх об’єднанню, а також розвитку американського законодавства про охорону праці, тривалість робочого часу та мінімальну зарплату.

Дисертантом встановлено, що основою американської правової системи було і залишається загальне право, яке ґрунтується на протестантській етиці і моралі. Послідовниками протестантської філософсько-правової думки у США були так звані федералісти, чий раціоналізм та морально-правовий ідеалізм визначили специфіку розвитку американського загального права. Автор з’ясував,  що до середини ХІХ ст. в США точилася боротьба між прибічниками загального права та тими, хто бажав провести кодифікацію права, але уже з другої половини ХІХ ст.. законодавством більшості штатів було прямо встановлено, що загальне право є чинним правом. Дисертант дійшов висновку, що загальне право США, зберігаючи концепції, спосіб мислення та теорію джерел англійського права, має риси, які зближують його з романо-германською правовою системою. Американські юристи, зокрема, відкинули давні форми позовів, стали більше приділяти уваги не процедурі судочинства, а матеріальному праву, у більшості штатів було ліквідовано дуалізм загального права і права справедливості, були знищені архаїчні рішення і норми, відбувалася консолідація права через систематизацію його норм за окремими галузями.

У дисертації доведено, що правова система США формувалася в умовах специфічного федералізму, який передбачає досить широку компетенцію штатів, а тому існує правовий дуалізм, суть якого полягає в тому, що на територію штату поширюється дія двох правових систем: штату і федерації. 

До писаних джерел права США відноситься федеральна Конституція, федеральні законодавчі акти, конституції та законодавчі акти штатів.

Трудові відносини регулюються умовами індивідуальних та колективних договорів, правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємств, ратифікованими конвенціями Міжнародної організації праці та судовими рішеннями. Автором встановлено, що закон, як джерело права США, у порівнянні із загальним правом, відігравав і відіграє другорядну роль. Практика прийняття судових рішень свідчить, що домінуючим і головним залишається загальне право. Автор дійшов висновку, що судова правотворчість була і залишається найголовнішим джерелом права США, а ідентифікація систем загального права створює єдине загальне право, яке за способом застосування є федеральним правом.

Автором встановлено, що з початку ХХ ст.. в США почало розвиватися право, ґрунтоване на законі, яке стало вносити певні зміни у загальне право та створювати нові галузі права.

У дисертації проаналізовано правове  регулювання трудових відносин. Встановлено, що суб’єктами трудових відносин виступають роботодавці і працівники, а зміна у їх поведінці здійснюється завдяки зміні в суспільних відносинах. Регулювання трудових відносин здійснюється тими нормами права, які виникли з домінуючих у суспільстві ідей та ідеологій, норм моралі та етики. На правове регулювання трудових відносин впливають зміни у судовій процедурі та у процедурі діяльності  адміністративних органів, перерозподіл функцій між судовими установами та зміни у розподілі повноважень федерації і штатів. Зроблено висновок, що правове  регулювання – це закріплення у правових нормах певного рівня суспільних відносин, забезпечення їх стабільності через постійний контроль, відновлення правовими засобами їх порушень, приведення їх у відповідність з існуючими нормами права.

У дисертації з’ясовано, що на становлення правового регулювання трудових відносин в США вплинули особливості виникнення і розвитку американської держави і права. Трудові відносини ґрунтувалися насамперед на основі договору вільного найму. Соціальне становище працівників було досить тяжким, а тому вони вдавалися до створення спілок, які спочатку були лише організаціями з надання допомоги робітникам у випадку хвороби або погіршення їх матеріального становища. Досить рано такі спілки почали вдаватися до організованих протестів у вигляді страйків та пікетування. Створення і діяльність американських профспілок регулювались судовими рішеннями, які ґрунтувались на теорії “таємної змови”, що не визнавала законність їх існування. Встановлено, що з середини ХІХ ст.. теорія “таємної змови” занепадає, і важливу роль у регулюванні діяльності  профспілок поряд із прецедентним правом починає відігравати закон. У середині 30-х років ХХ століття Національним законом про трудові відносини профспілку було визнано виключним представником інтересів працівників. Вона отримала право вдаватися стосовно роботодавця до страйків, пікетування та бойкотів. Посередником у вирішенні конфліктів між роботодавцями і профспілками виступають спеціально створені адміністративні органи. Встановлено, що у випадку незгоди однієї із сторін стосовно умов вирішення трудового конфлікту, вона може звернутися до суду. У дисертації зроблено висновок, що активізація діяльності профспілок протягом ХХ ст.. спричинила застосування роботодавцями так званого  “бастингу” – розпуску профспілок. У цілому становлення правового регулювання трудових відносин у США завершилося у 30-і роки ХХ століття.

У другому  розділі – “Розвиток правового регулювання трудових відносин” – досліджується питання політико-правового регулювання трудових відносин, розвиток права працівників на укладення трудового договору, еволюція права на колективні переговори та розвиток адміністративно-правового регулювання відносин роботодавців і працівників.

Автором дисертації встановлено, що відносини між роботодавцями і працівниками впливають на продуктивність праці, на економічне зростання, на зайнятість і безробіття, на міжнародну конкурентоспроможність товарів та рівень життя   американців. Політика у сфері трудових відносин впливає на вартість робочої сили, матеріалів та кредитів, сприяє високій кваліфікації робочої сили, впливає на ціни та товари та у сфері послуг; сприяє відповідності робочої сили новим умовам виробництва, зарплаті та цінам. Посередництво, переговори, консенсус та гуманізм у сфері трудових відносин – це ті фактори, що сприяють економічному піднесенню країни. Дисертант дійшов висновку, що політика у сфері трудових відносин була складовою частиною усієї політики США і забезпечувала вільне пересування робочої сили та діяльність спеціальних агентств по врегулюванню трудових конфліктів та  зменшенню безробіття. Колективні договори, виплати по безробіттю, соціальне забезпечення сприяли   піднесенню виробництва та купівельній спроможності населення. Ці позитивні наслідки забезпечувалися тим, що профспілки виступали захисником  інтересів не тільки своїх членів, але й усіх працівників, не членів профспілки. У дисертації доведено, що профспілка і роботодавець під час ведення переговорів повинні дотримуватись певних вимог: регулярно зустрічатися у взаємно сприятливому місці; обговорювати усі питання, що є предметом колективних переговорів; аргументовано доводити, чому вимоги іншої сторони є неприйнятними; висувати контрпропозиції. Предметом колективних переговорів є усе те, що стосується збереження робочого місця працівників. Колективні договори, якщо вони не виконуються добровільно, підлягають примусовому виконанню через адміністративні або судові органи. Законодавством США заборонено протягом чинності колективного договору проводити страйки і локаути.

У дисертації досліджено антидискримінаційне  законодавство США стосовно працівників. Встановлено, що останніми роками в окремих штатах прийнято закони, якими передбачено проведення так званих позитивних дій по виправленню фактів дискримінації – “дискримінації навпаки”, тобто встановлення переваг для груп населення, стосовно яких у минулому застосовувалася дискримінація. Нині Конгрес готує законопроект, яким має бути заборонено застосування положень “дискримінації навпаки” як таких, що є несправедливими по відношенню до більшості населення країни.

У дисертації звернуто увагу на дослідження еволюції прав окремого працівника. З’ясовано, що законодавче закріплення інституту колективного договору і колективних переговорів змістило у центр ваги інтереси колективу працівників, а не інтереси окремого працівника. Це зробило профспілки, особливо профспілкових функціонерів, майже незалежними від членів профспілки. У 40-і – 50-і роки ХХ століття законодавство США надало права окремому працівнику діяти самостійно і протидіяти прагненню профспілок змушувати працівника виконувати їх рішення. Проте, проблема співвідношення прав окремого працівника та колективу працівників, об’єднаних у профспілку, законодавством повністю не вирішена.

При аналізі правового регулювання трудових відносин встановлено, що воно здійснюється не тільки судовими, а й адміністративними органами. Адміністративні органи як на федеральному, так і на штатному рівнях вирішують протиріччя та конфлікти між роботодавцями і працівниками, розробляють і реалізують правові норми. Більшість федеральних законів про працю передбачають створення спеціалізованих адміністративних органів, які мають стежити за дотриманням законодавства, розглядати скарги на його порушення і навіть тлумачити його.

У третьому розділі – “Особливості правового регулювання трудових відносин в США у 80-і- 90-і роки ХХ століття” – досліджуються питання особливостей предмету індивідуальних і колективних переговорів, правового регулювання закриття, реорганізації та переміщення виробництва, розвитку права власності працівників на засоби виробництва та проведено порівняльний аналіз правового регулювання трудових відносин в США, країнах Західної Європи і Японії.

 У розділі робиться висновок про те, що зміни, які сталися в економічному розвитку США у другій половині ХХ століття, призвели до виникнення нової системи відносин між роботодавцями і профспілками, між ними стався перехід від політики конфронтації до політики співробітництва. Система партнерства роботодавців і працівників у 80-і – 90-і роки ХХ століття сприяла не тільки підвищенню життєвого рівня найманих працівників, але й підвищила конкурентоспроможність американської продукції на світовому ринку. Нові відносини між роботодавцями та працівниками виникли завдяки тому, що в окремих галузях промисловості США працівники почали отримувати частину прибутків та ставати власниками акцій. Зміна умов винагороди за працю спричинила звуження ролі профспілок у захисті інтересів працівників. Предметом колективних переговорів стає можлива зміна місця розташування виробництва, питання представництва працівників в управлінні виробництвом, а у випадку продажі акцій виробництва – мати право і можливість набути їх. У останньому випадку працівники користуються правами не як наймана робоча сила, а як власники виробництва.  Набуття працівниками права власності на засоби виробництва має і негативні наслідки. Вони, зокрема, втрачають право на отримання пенсій з фонду, що формується за рахунок внесків роботодавців та державних асигнувань. Виникають нові проблеми і у зв’язку із закриттям виробництва, його злиттям або банкрутством. Законодавством такі проблеми не врегульовані. Профспілкові функціонери США вважають, що такі проблеми мають врегульовуватися умовами колективного договору. Автором зроблено висновок, що предмет колективних переговорів встановлюється за згодою учасників переговорів, або ж за допомогою арбітражу чи у судовому порядку.

Аналізуючи правове регулювання закриття, реорганізації та переміщення виробництва, дисертант дійшов висновку, що воно здійснюється на основі судових рішень. Суди у своїх рішеннях стосовно зобов’язань роботодавця щодо своїх працівників у випадку закриття, реорганізації або переміщення виробництва не є одностайними. У цілому можна зробити висновок про те, що роботодавець може припиняти, переміщувати виробництво та відмовлятися від ведення колективних переговорів, коли такі його дії викликані бізнесовими мотивами. Протягом 80-х- 90-х років ХХ століття американські профспілки стали включати до колективного договору пункти, у яких на роботодавця покладаються зобов’язання не переміщувати виробництво на далеку відстань, не здійснювати його скорочення і таке інше. У випадку, коли буде переміщено виробництво, то умови колективного договору залишаться чинними.

На відміну від США, де трудові відносини ґрунтуються на договірних засадах, у країнах Західної Європи і Японії вони врегульовані законодавством. Якщо у Сполучених Штатах робоча сила є просто товаром, то у країнах Західної Європи працівник, згідно законодавства, є членом виробництва з правом голосу у прийнятті рішень через своїх представників. Автор зробив висновок, що у цілому багато складових трудових відносин у США достатнім чином не врегульовані правом, у той час, як у країнах Західної Європи правове регулювання трудових відносин є майже довершеним.