Самосвідомість як фактор психологічної адаптації першокурсників до НАВЧАЛЬНої діяльності

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, особистий внесок автора; викладено вихідні методологічні та теоретичні положення, методи дослідження; охарактеризовано наукову новизну та теоретичне значення, обґрунтовано практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Психологічна адаптація першокурсників до навчальної діяльності як психолого-педагогічна проблема» характеризується сучасний стан розроблення проблеми, розкриваються основні підходи до вивчення психологічної адаптації взагалі та до психологічної адаптації першокурсників до нових умов навчання у вищому закладі освіти, зокрема, визначається структура та зміст цього процесу. Розкривається психологічний зміст понять «процес адаптації», «результат адаптації», «рівень адаптації», «темпи адаптації», «стійкість адаптації», «фактори адаптації», «адаптивна поведінка», «адаптація до умов навчальної діяльності». Крім того, аналізуються самосвідомість та інші структурні особливості людини.

Аналіз праць   Н.В. Андреєнкової, Ф.Б. Березіна, В.І. Брудного, Г.І. Васильєва, А.Б. Георгієвського, Л.К. Гришанова, О.І. Зотової, Л.Г. Єгорової, І.К. Кряжевої, П.С. Кузнецова, І.А. Милославової, А.А. Налчаджяна, В.Д. Паригіна, Б.Г. Рубіної, Т.В. Середи, Н.А. Свиридова, Ю.В.Чуфаровського та ін.) свідчить про те, що не існує єдиної точки зору на сутність адаптації. Одержала переконливе обґрунтування інтерактивна точка зору на адаптацію як процес взаємодії індивіда і ситуації. У самому загальному плані адаптація розуміється як діалектичний системний процес активного пристосування суб’єкта до неадекватних умов середовища ціною додаткових психоенергетичних витрат, результатом яких є можливість психосистеми оптимально функціонувати. Психологічна адаптація є результатом діяльності цілісної самокерованої системи, що дозволяє людині не тільки найбільш оптимально протистояти різним природним і соціальним чинникам, але й активно і цілеспрямовано впливати на них.

Психологічна адаптація студентів до навчального процесу у вищій школі складається з кількох аспектів: психолого-педагогічного, соціально-психологічного, особистісного, психофізіологічного та деяких інших, які передбачають труднощі різного роду. Значну роль у процесі адаптації першокурсників відіграє самосвідомість (М.М. Обозов, Н.С. Копєїна, М.І. Дяченко, А.А. Кандибович, А.В. Дмитрієв, В.Т. Лісовський). Нами було зроблено припущення про те, що успішність перебігу психологічної адаптації першокурсника значною мірою зумовлюється розвитком його самосвідомості, тобто структурного компоненту особистості (головним ядром якого є Я-концепція), завдяки якому людина здатна визначати міру і характер власної активності, спрямованої на оволодіння соціальним досвідом і способом поведінки. Особливу увагу в психологічних дослідженнях вчені приділяють таким структурним компонентам  Я-концепції, як відповідність  реального Я ідеальному Я, самооцінка і рівень домагань, котрі, на їхню думку, найбільш повно й конкретно відображають ставлення людини до самої себе. Відповідність реального Я ідеальному Я, що формує позитивну Я-концепцію, на нашу думку, може розглядатись як один з важливих факторів, що сприяє оптимізації процесу психологічної адаптації першокурсників до  навчання у вищому навчальному закладі.

Другий розділ «Дослідження психологічної адаптації студентів 1-го курсу та особливостей сформованості їхньої самосвідомості» містить аналіз результатів констатуючого дослідження, головними завданнями якого було виявлення рівнів психологічної адаптації першокурсників до нових умов навчання у вищому закладі освіти та виявлення особливостей сформованості їхньої Я-концепції, а також визначення проблем, які виникли у студентів протягом першого семестру навчання.

Констатуюче дослідження складалося з двох етапів, які включали сім серій психодіагностичних обстежень як в експериментальних, так і в контрольних групах. Досліджувані – 218 першокурсників факультетів комп’ютерної інженерії і управління та телекомунікацій і вимірювальної техніки Харківського національного університету радіоелектроніки віком 17-26 років; серед них 28 осіб жіночої і 190 чоловічої статі. 110 студентів увійшли до експериментальної і 108 – до контрольної груп.

На першому етапі констатуючого дослідження вивчалися особливості сформованості Я-концепції першокурсників, а саме: 1) рівень усвідомлюваної самооцінки, 2) рівень неусвідомлюваного прийняття себе, 3) тип Я-концепції, 4) рівень домагань і 5) міра відповідності реального Я ідеальному Я. На другому етапі виявлялася успішність психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності у психофізіологічному, особистісному та соціально-психологічному аспектах. Були розглянуті зв’язки різних аспектів і рівнів адаптації з особливостями сформованості Я-концепції першокурсників.

На першому етапі констатуючого дослідження, яке проходило на початку першого семестру навчання, було проведено 4 серії психодіагностичних досліджень. В першій серії вивчалася усвідомлювана самооцінка студентів-першокурсників обох груп за допомогою методики «Самооцінка особистості» (С.А. Будассі). Для вивчення неусвідомлюваних аспектів самооцінки (неусвідомлюваного прийняття себе) була використана методика «Непрямого Виміру Системи Самооцінок» О.О. Федотової (НВСС). Середній показник усвідомлюваної самооцінки в експериментальній групі дорівнює 0,52±0,29, а в контрольній – 0,53±0,32; середній показник неусвідомлюваного прийняття себе в експериментальній групі дорівнює 0,34±0,35, а в контрольній – 0,39±0,36 (розбіжності несуттєві).

За допомогою процедури кластерного аналізу методом k-середніх були відокремлені п’ять рівнів усвідомлюваної самооцінки і п’ять рівнів неусвідомлюваного прийняття себе (дуже високий, помірно високий, занижений, низький, дуже низький). За критерієм ч² Пірсона між розподілами досліджуваних експериментальної і контрольної груп як за рівнями усвідомлюваної самооцінки, так і за рівнями неусвідомлюваного прийняття себе значущих відмінностей не виявлено. Водночас доводиться констатувати факт невідповідності показників усвідомлюваної і неусвідомлюваної самооцінки в багатьох досліджуваних.

Рис. 1 відображує результати аналізу відповідностей (correspondence analysis) таблиці сполучення рівнів усвідомлюваної самооцінки і рівнів неусвідомлюваного прийняття себе.

Показники усвідомлюваної самооцінки і неусвідомлюваного прийняття себе були оброблені за допомогою процедури кластерного аналізу методом k-середніх. Усі досліджувані (залежно від того, яким чином у них сполучаються ці два показника) були розділені на три групи; тим самим були відокремлені три типи Я-концепції. Під типом Я-концепції тут розуміється конкретне сполучення усвідомлюваної самооцінки і неусвідомлюваного прийняття себе. У досліджуваних з І типом Я-концепції (несуперечлива позитивна) висока усвідомлювана самооцінка поєднується з високим рівнем прийняття себе. При ІІ типі Я-концепції (несуперечлива негативна) низька усвідомлювана самооцінка поєднана з низьким рівнем неусвідомлюваного прийняття себе. ІІІ тип Я-концепції (суперечлива) утворений поєднанням високої усвідомлюваної самооцінки і низьким рівнем неусвідомлюваного прийняття себе. Між експериментальною та контрольною групами суттєвих розбіжностей за кількістю різних типів Я-концепції не існує.

За допомогою опитувальника В.К. Гербачевського досліджуваних вдалося розділити на три групи – з високим, середнім і низьким рівнями домагань. Суттєвих розбіжностей між експериментальною і контрольною групами в розподілі досліджуваних за рівнями домагань не виявлено.

У четвертій серії констатуючого дослідження виявлено, що показники Q-сортування (відповідність реального Я ідеальному Я за К. Роджерсом) в експериментальній і в контрольній групах суттєво не відрізняються (с_експ = 0,417±0,256; с_контр = 0,418±0,244).

Показники відповідності реального Я ідеальному Я були піддані кластерному аналізу методом k-середніх. Були виділені три групи досліджуваних – з високим, середнім і низьким рівнем відповідності реального Я ідеальному Я. Істотні розбіжності між експериментальною і контрольною групами в розподілі досліджуваних за рівнями відповідності між реальним Я та ідеальним Я відсутні. На основі аналізу результатів чотирьох серій першого етапу емпіричного дослідження, а також на основі спостереження, бесід зі студентами і аналізу документів були виділені три загальних рівні сформованості Я-концепції – високий, середній і низький.