У розділі 1«Теоретико-методологічні засади сегментації ринку праці» досліджено соціально-економічні засади сегментації ринку праці, генезис наукових підходів до особливостей сегментації ринку праці, визначено особливості сегментації ринку праці в національній економіці за окремими критеріями.
Ринок праці є одним з основних компонентів ринкової економіки, що являє собою складний соціально-економічний механізм, який відображає різноманітні зв’язки у суспільстві відносно відтворення трудового потенціалу. Відповідно до діалектичного та функціонального підходів досліджено соціально-економічну сутність ринку праці, основу якої складає процес відтворення особистого фактору виробництва.
З’ясовано, що розподіл ринку праці на сегменти об’єктивно обумовлений суспільним розподілом праці, розбіжністю у рівні соціального і економічного розвитку територій, неоднаковим становищем працівників у системі суспільного виробництва, їх відмінностями за професійно-кваліфікаційним рівнем, місцем в організації виробництва та отриманні доходу, а також статево-віковими, поселенськими, кваліфікаційними характеристиками, тощо.
11.Генезис наукових підходів до специфіки сегментації ринку праці в національній економіці дозволив визначити найважливіші характеристики ринку праці в аграрній сфері, які дають змогу виявити ключові сегменти з метою регуляції і оптимізації, які пов’язані зі змінами професійних показників економічно активного населення та є більш чутливими до реформаційних процесів в економіці.
12.Доведено, що в умовах ринкової економіки значна соціально-економічна диференціація сільського населення пов’язана із специфікою ринку праці аграрної сфери, з особливостями трудової діяльності в сільському господарстві: сезонність виробництва; поєднання роботи в сільськогосподарському підприємстві з працею в особистому селянському господарстві (що в першу чергу стосується жінок); різниця в організаційно-правових формах господарювання аграрних підприємств; вплив наслідків аграрної реформи; регіональні природно-кліматичні умови; регіональні особливості формування трудових ресурсів. Це призводить до нерівномірностей розвитку аграрних регіонів України, а також конкурентоспроможності підприємств аграрної сфери.
Це дозволило запропонувати підходи до сегментації ринку праці в аграрній сфері за віковим, гендерним, регіональним, галузевим, соціально-економічним та кваліфікаційним критеріями.
Доведено, що в основі сегментації ринку праці за віковим критерієм знаходяться психологічні особливості та шанси різних категорій населення, а основними сегментами є молодь до 20 років, група осіб 25-29 років, вікова група від 30-44 років, 45-49 років, група працівників 50-59 років. При дослідженні вікової сегментації ринку аграрної праці особливу увагу було приділено проблемам трудової діяльності сільської молоді, якісним змінам у становищі молодих працівників в сільськогосподарських підприємствах. На сучасному етапі можна констатувати підвищення трудової міграції серед молоді. Значна частина внутрішніх молодих мігрантів зайнята у тіньовому секторі національної економіки.
Визначено особливості трудової поведінки різних вікових груп сільського населення. Згідно з результатами дослідження, найбільшої дискримінації на ринку праці в аграрній сфері зазнають молодь і люди похилого віку. Подоланню такої дискримінації може сприяти ефективна система навчання та перепідготовки кадрів, набуття сільським населенням навичок безперервного навчання з метою підвищення конкурентоспроможності; стимулювання молоді до праці шляхом розвитку молодіжного підприємництва.
Відповідно до інституціональних теорій, сучасних підходів до регулювання соціально-трудових відносин запропоновано методичний підхід до сегментації ринку праці в аграрній сфері за гендерним критерієм. Встановлено, що сегментація учасників ринку аграрної праці за гендерним критерієм проявляється у непропорційному розподілі зайнятих жінок і чоловіків за професіями, галузями та посадовими позиціями. Так, упродовж 2010-2011 рр. поряд із підвищенням питомої ваги жінок серед вивільнених працівників сільськогосподарських підприємств (із 43,1% до 44%) спостерігається зменшення її серед працевлаштованих (із 33,1% до 31,1%). Дискримінація жінок на ринку аграрної праці проявляється у різних перспективах кадрового росту чоловіків і жінок, суттєвих розбіжностях в оплаті праці (у 2011 р. заробітна плата жінок у сільському господарстві становила 87,1% від заробітної плати чоловіків), неоднозначному ставленні роботодавців до забезпечення соціальних прав і гарантій жінок на виробництві. Для подолання цих явищ необхідний жорсткий контроль за виконанням існуючої законодавчої бази щодо рівноправності чоловіків і жінок.
На основі положень теорії регіональних ринків праці, розвитку продуктивних сил, релятивістської теорії центральних місць виявлено, що сегментація ринку праці за просторово-територіальним критерієм залежить від типу поселень, розвитку і спеціалізації економіки певної території, рівня економічного потенціалу та зайнятості населення тощо. Територіальна сегментація ринку праці є об’єктивним процесом, що набуває все більшого поширення за умов ринкової економіки внаслідок посилення конкурентної боротьби між певними територіальними організаціями за якісні трудові ресурси. В процесі територіальної сегментації ринку праці відбувається виокремлення певних територіальних осередків (регіонів, районів), які характеризуються специфічним набором елементів територіальної структури, розвитком економіки, специфікою виробництва, рівнем трудового потенціалу.
Дослідження свідчить, що сегментація ринку праці за соціально-економічним і кваліфікаційним критеріями виявляється узастосуванні диференційованих норм найму працівників сільськогосподарських підприємств. Це сприяє розподілу їх на представників первинного сегменту (гарантоване робоче місце, належний рівень заробітної плати, соціальний захист) та представників вторинного сегменту ринку аграрної праці (неповний робочий час, нестабільна зайнятість, низький рівень заробітної плати, відсутність соціальних гарантій). Представники вторинного сегменту зазнають дискримінації у порівнянні з представниками первинного сегменту в доступі до інформації про особливості виробничої діяльності аграрного підприємства, на якому вони працюють, його фінансовий стан, шкідливість умов праці тощо. З іншого боку, й роботодавці відчувають брак інформації про ділові якості представників вторинного сегменту як продавців робочої сили на ринку аграрної праці.
Проведене дослідження сегментації ринку праці за основними критеріями дозволило обґрунтувати основні пріоритетні напрями політики зайнятості з урахуванням інтересів різних груп населення, роботодавців, держави, що є особливо важливим при формуванні ринку праці в аграрній сфері, коли фінансові можливості розвитку зайнятості обмежені.
У розділі 2«Формування соціально-трудових відносин у сільському господарстві та їх вплив на сегментацію ринку праці» досліджено сучасну поселенську мережу як важливий чинник формування ринку праці в аграрній сфері, розроблено соціально-економічний механізм адаптації жіночої праці до ринкового попиту, виокремлено формальний і неформальний сегменти ринку праці в аграрній сфері, визначено особливості сегментації ринку праці в аграрній сфері зарубіжних країн.
Доведено, що використання сегментаційного підходу при дослідженні соціально-трудових відносин, на відміну від інших, дозволяє точніше оцінити перспективи різних груп населення на ринку праці (і в суспільстві в цілому), виявити тенденції їх подальшого розвитку та розробити доцільні заходи щодо соціально-економічного регулювання становища та динаміки даних груп (підвищення конкурентоспроможності, посилення соціального захисту тощо).
Однією з найдавніших підструктур соціальної диференціації є розподіл за територіальною, поселенською ознакою. Дослідження показали, що сільська поселенська мережа в Україні, яка історично склалася, суттєво впливає на стан трудових ресурсів, формування регіональних ринків аграрної праці, інтенсивність проявів сегментації. З одного боку, в Україні існують економічні райони, які відчувають брак робочої сили в аграрній сфері (Донецький, Придніпровський), а з іншого, такі (Карпатський, Поліський), що не можуть задовольнити надлишок пропозиції робочої сили. Це призводить до посилення дискримінації та поглиблення сегментації ринку праці за просторово-територіальним критерієм.
