СЕМАНТИЧНА ТА СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА УКРАЇНСЬКОЇ ГІРНИЧОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет, джерельну базу та наукову новизну, указано на методи дослідження, з’ясовано теоретичне й практичне значення виконаної роботи.

Перший розділ „Українська гірнича термінологія як історично сформована терміносистема” присвячено вивченню стану дослідженості УГТ; аналізу розвитку УГТ, що відбувався в тісному зв’язку з поступом гірничої справи, а також був зумовлений історією формування української мови, зокрема науково-технічної. В основу періодизації історії становлення УГТ покладено екстралінгвальний та інтралінгвальний чинники. Виокремлено шість етапів становлення УГТ; особливості формування термінології гірничої справи на кожному з них описано у відповідному підрозділі. Вивчено склад української гірничої термінології щодо генетичного походження, роль запозичень у формуванні гірничої термінології та шляхи їх уходження до досліджуваної терміносистеми.

Сучасна вітчизняна наукова термінологія є невід’ємною частиною лексичної системи мови, уходить до кола першочергових завдань лінгвістичної науки в умовах національно-технічного розвитку дослідження сучасного стану професійно-лексичних систем. Проте увага дослідників до сьогодні була приділена лише певним спектрам професійної термінології, зокрема, маловивченими є проблеми української гірничої термінології.

В історії розвитку термінології гірничої справи умовно виокремлено 6 етапів. Основні процеси становлення й розвитку спеціальної лексики гірничої справи пов’язані із суспільно-політичними, економічними й культурними змінами в Україні. Прагнення економічної й політичної незалежності України дало поштовх до розвитку гірничої справи, що стало причиною не лише швидкого становлення виробництва, але й активного формування термінологічної лексики, що її обслуговує.

Спеціальна термінологія гірничої справи, розвиваючись у межах загальнонародної мови, що зіграла особливу роль у складному й довгому процесі становлення норм національної мови та її словникового складу, є термінологічною системою, що формується природно. Через багатоджерельність походження гірнича термінологія української мови є неоднорідною щодо генетичних, семантичних, та структурних особливостей.

Уходження готових лексичних одиниць до складу термінологічної системи гірничої справи здебільшого зумовлене екстралінгвальними чинниками: переростанням гірничого ремесла в науку, розвитком гірничої справи поряд з розвитком інших галузей наук (геології, мінералогії тощо), підпорядкуванням внутрішньомовним законам (екстралінгвальний чинник) та міжмовним контактам (інтралінгвальний чинник). У зв’язку з цим склад гірничої термінології різний: поряд з вузькоспеціальним пластом лексики гірників є чимала кількість слів, які належать до інших лексичних систем та підмов, зокрема слова, що функціонують у гірничій лексиці й загальнолітературній мові, загальнонаукова лексика, загальнотехнічна лексика, спільна лексика гірників та залізничників, гірників і військових, лексика, спільна для геологічної, мінералогічної й гірничої термінологій.

Для найменування понять і реалій гірничої справи активно використовують лексичні одиниці української та іноземних мов, зокрема грецької (автоген, аметист, динамометр), латинської (абляція, вентиль, респіратор), німецької (шахта, штольня, штрек), французької (англезит, мінерал, шамозит), англійської (конвеєр, крекінг, ліфт), арабської (бор, лазурит, яшма), голландської (борт, буй), італійської (брекчія, габро), персидської (циркон), іспанської (бастард), малайської (агар). Значна кількість термінів гірничої термінології є гібридами, тобто словами, побудованими за допомогою морфем, що походять з різних мов.

Серед проаналізованих термінів значну групу становлять власне українські гірничі терміни. Окрему, кількісно значну групу – гірничі терміни відантропонімічного походження (від імен та прізвищ видатних учених), географічні назви (чи назви місцевості), астрономічні назви, назви копалин, родовищ. Незначну групу становлять терміни, утворені від імен міфічних героїв (осіб).

Сучасному стану розвитку української гірничої термінології притаманне вироблення власних, найновіших словотвірних моделей з використанням як національних, так і інтернаціональних терміноелементів.

На сьогодні залишається багато дискусійних питань, а низка термінів та терміносполучень потребує осучаснення.

Термінологія гірничої справи, що має потужну основу, становлення якої почалося кілька сторіч тому, на жаль, є малодослідженою. Найактивніше гірничу термінологію досліджували в ІІ половині ХХ – на початку ХХІ ст. Цей період окреслений значним розвитком лексикографічної роботи в галузі гірничої справи.

У другому розділі „Лексико-семантичний аналіз гірничої термінології” визначено тематичні групи у складі УГТ, простежено діапазон семантико-парадигматичних зв’язків, установлено основні напрями вияву полісемії, синонімії, антонімії, омонімії, паронімії, гіперо-гіпонімії.

Українська гірнича терміносистема характеризується досить розвиненою лексико-семантичною організацією, що дозволяє говорити про її достатню сформованість. Вона різноманітна за лексико-семантичним характером, особливостями семантико-парадигматичних зв’язків. У її межах наявні ті самі лексико-семантичні процеси, що й у загальнолітературній мові, хоч спосіб їхнього протікання відрізняється деякою своєрідністю (номінативна функція, понятійна конкретизація, точність, логічність, різний ступінь функціональної сполучуваності тощо).

У досліджуваній термінології за тематичним принципом виділено 4 різних за обсягом і структурою групи гірничих термінів, об’єднані семантично й функціонально на основі зв’язку предметів і явищ дійсності, які вони позначають: 1) терміни з предметним значенням: антрацит, вольтметр і т.ін.; 2) назви процесів: горіння, дегазація тощо; 3) назви абстрактних понять: в’язкість, дисперсність та ін.; 4) назви людей, фахівців галузі: автогенник, видобувник і под.

Єдність лексико-семантичної організації гірничої термінолексики ґрунтується на полісемічних, синонімічних, антонімічних, омонімічних, паронімічних і гіпонімічних кореляціях. Лексико-семантичні групи термінів є мікротерміносистемами, між якими виникають гіперо-гіпонімічні (родо-видові) відношення, опозиції тотожності й протилежності.

Гіперо-гіпонімічна парадигма є однією з найважливіших категорій, яка формує термінологічну структуру гірництва й виступає засобом тематичної організації гірничої терміносистеми. Значна кількість гіперо-гіпонімічних парадигм об’єднує навколо родової назви кількісно найбільші групи видових понять: руда – руда атласна, руда багата, руда бархатиста, руда бідна, руда біла, руда біла цінна, руда бінарна тощо. Терміни, які виражають поняття видового плану, містять увесь той комплекс ознак, що становить значення терміна-виразника родового поняття, а також деякі додаткові значеннєві ознаки, які звужують об’єм їхнього значення. Ці додаткові змістові ознаки розрізняють родові й видові терміни, тим самим формуючи привативну позицію чи протиставляючи терміни на позначення видових понять.

Основу сучасної української гірничої термінології становлять терміни-слова, що точно виражають відповідні поняття гірничої справи. Здебільшого гірничі терміни є словами однозначними, абсолютно позбавленими емоційного, стилістичного забарвлення. Водночас аналізованій терміносистемі властива полісемія.

Серед термінів гірничої справи виділено такі типи полісемічних відношень:

1. За структурним складом: терміни-слова (ампер, балансир, копер і т.ін.) і терміни-словосполучення (намивний процес, нарізні роботи тощо). Багатозначні терміни-слова є непохідними (модуль, шлак і под.) й похідними (гідромонітор тощо). Серед похідних кількість складних термінів є незначною.

Багатозначні терміни-словосполучення найчастіше двокомпонентні (покрівля пласта, привибійний простір, розвантажувальний пристрій та ін.) і трикомпонентні (система розробки родовища, стелеуступний очисний вибій і под.). У чотирикомпонентних аналітичних термінах полісемічні відношення трапляються рідше (площа поперечного перерізу виробки тощо), а в словосполученнях з більшою кількістю компонентів полісемічних відношень не виявлено.

Під час дослідження з’ясовано, що багатозначність переважає серед термінів-слів, а в межах складних термінів вона є незначною. Це спричинено тим, що в словах із складнішим планом вираження терміна є менше змоги виявляти полісемію.

Аналіз термінів-абревіатур показав, що таке лексичне явище, як полісемія, їм не властиве, бо абревіатура – це згорнуте словосполучення, а термінам-словосполученням переважно властива моносемія.

2. За кількістю значень: двозначні (бісемічні) (анкер, завантажувач, стратиграфічна границя та ін.), тризначні (електрод, свердловина спостережна тощо), рідше – чотиризначні (бараж, девіація, дорн і т.ін.) та п’ятизначні (дефлектор і под.). Терміноодиниць із 6-ма та 7-ма значеннями в цій терміносистемі не зафіксовано. Здебільшого багатозначні гірничі терміни мають два лексичних значення.

3.     За морфологічною природою (частиномовним вираженням): іменники (вентиляція, вимірювач, кріплення, стопор тощо).

4. За походженням: питомі (збагачування та ін.), запозичені (комплекс, фільтр, шлам і под.), а також такі, що мають національні та чужомовні терміноелементи (автозавантаження, електрозварювання і под.).

За кількістю значень у межах гірничої термінології переважають бісемічні терміни.

За частиномовним вираженням у гірничій терміносистемі полісемічними є терміни-іменники.

За походженням серед полісемічних термінів переважають терміни-запозичення.

Гірничій терміносистемі притаманна так звана „категорійна багатозначність”, суть якої полягає в тому, що зміст поняття складається з ознак, які належать одночасно кільком категоріям, наприклад, коли між собою пов’язані властивість і величина (стійкість, твердість), процес і величина (тиск) тощо.

Однією із системоформувальних категорій гірничої термінології є антонімічна парадигма. Серед проаналізованих термінів виділено дві групи антонімічних пар: спільнокореневі та різнокореневі антоніми, причому спільнокореневі терміни переважають над лексичними термінами-антонімами. Лексичні терміни-антоніми вказують на якісні (бідна жила – багата жила тощо), кількісні (одношарнірна арка – двошарнірна арка та ін.), часові (кільце тимчасового кріплення – кільце постійного кріплення і под.), просторові значення (вертикальний вруб – горизонтальний вруб і т.ін.), протилежно спрямовані дії (зчеплення – розчеплення (розчіплювання) тощо). Словотвірним антонімічним парам у термінології гірничої справи притаманно вираження протилежності понять за допомогою префіксів, що вказують на надмірність чи недостатність чогось: випалена цегла – невипалена цегла тощо.

Антонімія в УГТ наявна не лише серед термінів-слів, а й серед термінів-словосполучень, наприклад: відкрита розробка родовищ корисних копалин – підземна розробка родовищ корисних копалин; струм високої  напруги – струм низької напруги та ін. Здебільшого антонімічні словосполучення в термінології ґрунтуються на принципах антонімії в сучасній лексичній системі української мови, хоч загалом це явище не є поширеним у межах гірничої термінології.

Попри те що синонімія не є бажаним явищем для будь-якої терміносистеми, вона відіграє важливу роль для впорядкування системи гірничих термінів.

Дослідження дозволило виявити серед 10 000 проаналізованих термінів близько 250 пар синонімів, 200 синонімічних рядів. Терміни УГТ пов’язані такими синонімічними відношеннями, як семантична тотожність (аморфний – безформний та ін.), семантична близькість (машина – мотор і под.), стилістична відмінність (машина – автотранспорт, врубмашина, гідротранспорт і т.ін.).

У відношення синонімічності в терміносистемі гірничої справи вступають автохтонні терміни (дзеркало ковзання – поверхня ковзання тощо), терміни-запозичення (інгредієнти – літотипи та ін.), власне українські слова та іншомовні запозичення (відчутник – генератор і под.), іншомовні запозичення й професійно-просторічні терміни (галіт – бахмутка (діалектна назва) і т.ін.), стара назва та сучасна назва (ропа (стара українська назва) – нафта тощо).

Серед синонімів виділено такі модифікації пар: лексичні (бремсберг –спуск і под.), морфемні (гідрозакладка – гідрозакладання та ін.), морфолого-синтаксичні (вибухова речовина – ВР і т.ін.), правописні (танк – тенк тощо), синтаксичні синоніми (зона цементації – зона вторинного збагачення та ін.). Переважають у термінології гірничої справи синтаксичні синоніми з синонімічною відповідністю „слово-словосполучення” (каолін – біла глина, гірська порода білого кольору та ін.), „повна – коротка форма” (кварцдим – частий димовик і под.). Менш поширені терміни із синонімічною відповідністю „словосполучення – словосполучення”: буріння похиле – буріння з нахилом; нікелеві сплави – сплави нікеля тощо. У мовному вживанні багатослівні терміни незручні через свою громіздкість. І, що особливо важливо, уживання повної форми вступає в протиріччя з принципом мовної економії, згідно з яким у мові реалізуються лише деякі мовні форми, що оптимізують комунікацію. У текстах з’являються короткі варіанти терміна, усічені форми, абревіатури, а також явища еліпсису, коли замість повної форми терміна вживається одна з його складових, семантично співвідносна з поняттям, що виражає термін, тобто діє „закон скорочення надлишкової частини комунікативного повідомлення”, пор.: антиклінальна складка – антикліналь; аспіраційний прилад – аспіратор; біогенні гірські породи – біоліти і под. Це пояснюють прагненням короткості терміна, як особливого виду мовного знака.

Гірничій терміносистемі притаманні три найбільш поширені мовні засоби утворення короткої форми терміна: 1) лексичне скорочення: бутовий камінь – бут; вимірювальний прилад – вимірювач і т.ін.; 2) скорочення засобами словотвору: багерний зумпф – багер-зумпф; газове сховище – газосховище тощо; 3) скорочення засобами символіки (абревіації): автоматизована система керування нафтовидобувною промисловістю – аск-нафта; автоматична система управління підприємством – АСУП та ін. Проаналізовані випадки, безсумнівно, не охоплюють усього розмаїття термінознавчих проблем, проте на прикладі зазначених лексем можна скласти досить чітке уявлення про те, як діяти тоді, коли постає потреба вибору з кількох запропонованих термінів.

У термінології гірничої справи наявний ще один структурний тип термінів – символо-слова (тип термінологічної номінації, до складу якої поряд з мовними знаками входять символи (літери, цифри, графічні знаки...)), наприклад: α-частинка, β-частинка тощо. Такі види позначень є економними й зручними у використанні.

Українська гірнича термінологія широко застосовує несловесні форми. У гірничій терміносистемі це явище є найповніше вмотивованим і цілком відповідає природі терміна. Наприклад, доречним є відображення понять символами-дублетами (літерами різних алфавітів, цифрами, знаками): автоматизована система – АС; автоматична система керування – АСК; детонаційний шнур – ДШ; V = S/t;  етан – C₂H₂; етилен – C₂H₄ і под. Як і в усіх сучасних термінологічних системах, синонімія в термінології гірничої справи більше властива термінам-словосполученням.

Особливе місце в гірничій терміносистемі посідає дефініційна синонімія – явище збігу значень терміна та його дефініції. У гірничій терміносистемі, наприклад, дефініційними синонімами є терміни: датчик – „виносний вимірювальний перетворювач”; гідриди – „поєднання водню з іншими хімічними елементами” тощо. Істотні ознаки в цих термінах задані у визначенні терміна й одночасно виражені семантикою терміна під час використання його в межах терміносистеми своєї предметної галузі.

Гірничій терміносистемі притаманне явище паронімії (напр.: пломінь –промінь; штабель – штапель і под.), воно має такі ж ознаки, як і в сучасній літературній мові загалом.

Досліджуваній терміносистемі властиве також явище омонімії (напр., виникнення омонімії внаслідок поєднання опредметнених дій: задування – дія за значенням задувати „починати дути, віяти, повівати звідки-небудь”; задування – дія за значенням задувати „пускати в дію домну” чи поєднання назви конкретного предмета й абстрактного поняття: блок – техн. „простий механізм для підняття важких предметів”; блок – техн. „окрема, незалежна частина споруди, машин і т.ін., що складається з окремих елементів чи деталей тощо”. Дослідження дозволило виявити в термінології гірничої справи зовнішню (бар), міжгалузеву (період) та внутрішню (кран) омонімію та визначити перевагу міжгалузевих омонімів, здебільшого виражених іменниками.

Словниковий склад гірничої мови характеризується значною рухомістю. Унаслідок змін, що відбуваються в довкіллі, під час розвитку економіки, суспільства, гірнича термінологія постійно збагачується, поповнюється новими термінами: одні терміни виходять із її складу, інші в ній з’являються.

У третьому розділі „Словотвірна структура української гірничої термінології” досліджено характер словотвірної системності УГТ та специфіку дериваційних процесів у ній.

Основу сучасної гірничої термінології становлять терміни-слова. Серед них: 1) непохідні: газ, ефект та ін., які, поєднавшись зі словотворчими формантами, утворили низку термінів на позначення різних гірничих понять; 2) похідні з однією твірною основою: газифікація, ефективність, кварцит тощо; із кількома твірними основами: композити: буротримач, водовідлив, турбогенератор і т.ін.; юкстапозити: блок-схема, вакуум-фільтр, елементи-індикатори і под.; абревіатури: АГЗ – автоматичний газовий захист; АПР – автомат підземного ремонту; МЗУ – модульна збагачувальна установка тощо.

Українській гірничій терміносистемі, як і іншим терміносистемам сучасної української літературної мови, притаманне переважне використання термінів-словосполучень (5991, чи 59,91%) порівняно з однослівними термінами (4007, чи 40,07%). Це зумовлено насамперед змогою збільшувати склад компонентів терміна, а також високою здатністю їхнього різноманітного компонування, за допомогою чого здійснюється послідовна диференціація певних явищ. Кількість компонентів термінологічного словосполучення визначена в кожному конкретному випадку значеннєвою стратегією, спричиненою екстралінгвальними умовами галузі. За кількістю компонентів гірничі терміни-словосполучення поділяються на дво-, три-, чотири-, п’яти-, шестикомпонентні й терміни-словосполучення з більшою кількістю компонентів. Найбільш продуктивними в досліджуваній терміносистемі є двокомпонентні (бурильний молоток, вугільне родовище тощо) та трикомпонентні (вентиляційний стовбур шахти, вибіркова обробка вибою і под.) структури, що є поєднанням прикметників та іменників. Чотирикомпонентні терміни-словосполучення мають найбільшу кількість дериваційних моделей (арматура гирла нагнітальної свердловини, зони зрушення гірських порід, класифікація родовищ природних вуглеводів і т.ін.).

Двокомпонентні терміни-словосполучення за значенням компонентів диференційовані на дві групи: 1) складені терміни, обидва компоненти яких мають термінологічний характер (борні руди, бурильна машина та ін.); 2) складені терміни, компонентами яких виступають загальновживані слова, що перейшли до розряду термінів (кам’яна сіль, оглядова карта тощо).

Ці неподільні в структурно-семантичному плані одиниці, маючи цілісне значення, називають складні поняття: основний член виражає родове поняття, залежний чи залежні – видове, при цьому семантика основного компонента обмежена, а залежного – акцентована. Стрижневий іменник дуже часто доповнений прикметником (водоносний горизонт, гірська порода, закладальний масив і т.ін.), іменником (гідроклапан тиску, деаерація води, смак мінералів тощо), прикметником і прислівником (абсолютно пружне тіло, абсолютно тверде тіло та ін.), підрядним означальним реченням (коефіцієнт нерівномірності споживання газу, який видобувається; тверда тонкоподрібнена речовина, що збагачується і под.).

Структуру нерозчленованих слів-речень мають два терміни (Віра! Майна!), які є наказово-спонукальними за комунікативною зумовленістю.

Найбільшу кількість термінів утворено афіксальними способами.

Основним афіксальним способом творення термінів-іменників гірничої справи є суфіксальний, що об’єднує низку словотвірних типів, найпродуктивнішим серед яких є типи із суфіксами -нн(я)/-інн(я) (брикетування, буріння, вивітрювання тощо); -ит/-іт (амоніт, амфіболіт, барит і под.); -ин(а)/-ін(а) (копалина, свердловина, тріщина та ін.). У префіксальному творенні гірничих термінів-іменників продуктивними є словотвірні типи з префіксами: прото- (протосистема, прототектоніка тощо); ультра- (ультрамікротом і под.); мета- (метагенез, метациннабарит і т.ін.); суб- (субстанція та ін.).

Високу продуктивність має нульова суфіксація (вибух – 0 ← вибухати; відбір – 0 ← відбирати тощо).

Префіксально-суфіксальний спосіб творення поступається перед цими афіксальними способами (підканатник, підрамник і под.).

Малопродуктивним в аналізованій термінології є постфіксальний спосіб (окиснювати-ся ← окиснювати; рухати-ся ← рухати та ін.).

Абревіацію, за допомогою якої утворено лише іменики, представляють різні структурні типи абревіатур: часткові (бензовоз, кальциртит і т.ін.); ініціальні (БУ ← б-урове у-статкування тощо); комбіновані (АМ сигнал, геоГЕС і под.); графічні (умовні) (А ← ампер; Б ← батарея та ін.). Найбільш продуктивними є часткові та ініціальні.

У гірничій термінології, як і в інших термінологічних системах, виразною є тенденція до активного використання термінів-композитів. Це зумовлено потребою відображати складні поняття самої термінологічної науки. Складне слово-термін вирізняється структурною та семантичною цілісністю й тому успішно конкурує з термінологічним словосполученням, бо воно є коротшим і легшим у граматичному оформленні компонентів, що досить важливо для термінології. Поєднання двох і більше основ термінів гірничої справи відбувається за допомогою інтерфікса -о-: гірничовидобування, гістерокристалізація, електротурбобур тощо; інтерфікса -е-: вогнегасник, вуглеводень та ін.; без інтерфікса: газліфт, романцемент і под.

Терміни гірничої справи, утворені основоскладанням, здебільшого мають двокомпонентну структуру: врубмашина, газогенератор тощо. Незначна кількість композитів складається з трьох компонентів: кобальт-нікель-пірит, силікат-сульфат-апатит і т.ін.

За структурно-морфологічними ознаками складні терміни гірничої справи поділяються на такі групи: 1) субстантивно-субстантивна: бензонасос, вуглеутворення та ін.; 2) ад’єктивно-субстантивна: електромагніт, електростанція, нафтопромисловість, хімпродукт тощо; 4) нумеративно-субстантивна, нумеративно-ад’єктивна: двоокис, триходовість, шестимісність і т.ін.; 5) прономінативно-вербальна: самоперекидач, самоплавкість тощо; 6) прономінативно-субстантивна: самоіндукція і под.

Серед складних дериватів гірничої термінолексики виділено терміни, утворені за допомогою: а) двох національних словотворчих компонентів: водозлив, землекоп, каменоломня, повітроочисник тощо; б) двох іншомовних словотворчих компонентів: газгольдер, гальванометр і т.ін.; в) іншомовного й національного словотворчих компонентів одночасно: високовольтність, геологорозвідник і под.

Утворення термінів у гірничій термінології відбувається на основі: а) сурядного синтаксичного словосполучення: шлакобетон (шлак і бетон) тощо; б) підрядного синтаксичного словосполучення: вантажопотік (потік вантажу), вугледобування (добувати вугілля) і под.; в) термінів, що безпосередньо не поєднані в синтаксичні словосполучення: газовоз та ін.

Терміни-юкстапозити становлять порівняно невелику частку в складі гірничої термінології, вони належать до кількох тематичних груп гірничої справи: 1) назви речовин, сполук, сумішей, гірських порід тощо: амфібол-азбест, кальцій-ринколіт, мінерал-супутник і под.; 2) назви приладів, пристроїв, споруд і т.ін.: блок-апарат, вагон-платформа, вакуум-фільтр і под.; 3) назви одиниць виміру: ампер-година, ват-секунда, гама-квант тощо; 4) назви осіб за видом діяльності: інженер-геолог, інженер-збагачувач, інженер-маркшейдер та ін.; 5) назви абстрактних значень: бета-частинка, блок-контакт, гама-каротаж тощо.

Використання таких терміноодиниць заощаджує місце в писемному вжитку і зменшує зусилля мовця в процесі виробничого спілкування.

Терміни української гірничої термінології утворені за допомогою тих самих неморфологічних словотворчих засобів, що й слова загальновживаної лексики. Морфолого-синтаксичним способом утворено терміни-іменники, напр.: апаратна, бурозаправна, диспетчерська і под. Ці терміни є наслідком субстантивації прикметників. Субстантиви порівняно з твірними прикметниками не зазнають якихось змін у структурі: прохідна – іменник і прохідна – прикметник.

Лексико-синтаксичний спосіб у гірничій терміносистемі малопродуктивний: малозбагачений, сильнозцементований та ін.

Особливим способом творення гірничих термінів є метафоричне перенесення. Метафоризація – це новий, хоч уже й досить поширений спосіб називання гірничих понять на сучасному етапі розвитку української гірничої термінології. Результатом метафоризації є поява таких термінів гірничої справи: головка, губи, капелюх, корона, кулак тощо.

Утворення термінів способом метафоризації зумовлене тим, що гірничі назви формувалися на основі народних узагальнень, отриманих у процесі практичного пізнання світу. Термінологізуються готові слова чи тільки їхня коренева частина, причому основною умовою є близькість значень.

Творення термінів лексико-семантичним способом цій терміносистемі не властиве.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.

Українська гірнича термінологія є невід’ємною, досить значною частиною лексичного складу мови, що тісно пов’язана з розвитком гірничої справи, науки, освіти, зумовлена соціально-історичним поступом людства та підлягає фонетичним, словотвірним, лексико-семантичним і граматичним закономірностям.

Як функціональна підсистема національної мови українська гірнича термінологія пройшла довгий і досить складний шлях становлення, про що свідчать численні пам’ятки писемності, історичні документи та лексикографічні праці. В історії розвитку термінології гірничої справи виділено 6 етапів. Особливо значного розвитку українська гірнича термінологія набула в 90-і рр. ХХ ст. – час становлення державності в Україні.

Гірнича термінологія належить до лексики вузького використання, проте не є замкненою системою. Однією зі складових термінології гірничої справи, як і термінології загалом, є загальнонаукова лексика, досить поширена загальнотехнічна лексика. Багато лексичних одиниць залучено із суміжних галузей знань фізики, механіки, математики, хімії, геології та мінералогії. У гірничій терміносистемі активно функціонують також терміни, що є спільними для мови гірників та залізничників, гірників і військових.

За своїм походженням гірнича термінологія досить неоднорідна. До її складу входить як національна лексика, так і запозичення з різних мов – німецької, французької, англійської, рідше – арабської, голландської, малайської. Найбільшу кількість термінолексем становлять латинські та грецькі запозичення, які проникли в українську мову двома шляхами: безпосередньо й опосередковано, через англійську, французьку, німецьку, італійську та інші мови.

За словотвірним оформленням у групі термінів іншомовного походження трапляються оригінальні й трансформовані запозичення, двокомпонентні та багатокомпонентні слова.

Запозичені терміни цілком підпорядковані граматичній системі сучасної української літературної мови й набули властивих їй граматичних форм.

Значний відсоток гірничих найменувань становлять терміни, утворені від власних імен та прізвищ, географічних та астрономічних назв тощо.

Граматичним фондом термінології гірничої справи є іменники, прикметники та дієслова. Серед гірничих термінів домінують іменники чоловічого та жіночого роду. Менше іменників середнього роду, що називають предмети, процеси та різноманітні абстрактні поняття.

Гірнича термінологія української мови об’єднує 4 тематичні групи: терміни з предметним значенням, назви процесів, назви абстрактних понять, назви людей, фахівців галузі, у межах кожної групи виділено свої тематичні підгрупи.

Важливою основою лексико-семантичної організованості й системності термінології гірничої справи є парадигматичні відношення полісемії, синонімії, антонімії, омонімії, паронімії, гіперо-гіпонімії між одиницями номінації.

Українська гірнича термінологія має високий ступінь термінологічної системності, вона являє собою не вільну сукупність окремих слів, словосполучень, символів тощо, а певну систему термінів, пов’язаних на поняттєвому, лексико-семантичному, словотвірному і граматичному рівнях, співвіднесених з гірництвом, пошуком, видобутком і переробкою корисних копалин – найдавнішою галуззю діяльності людини.

Поповнення термінологічної лексики гірників паралельно з освоєнням готових лексем (українських та іншомовних) здійснювалося й за допомогою творення нових слів на ґрунті словотвірної системи української мови. Крім того, значну кількість гірничих термінів створено за допомогою синтаксичного способу. Терміни, утворені цим способом, характеризуються прозорою цілісністю, точністю позначуваного змісту. Отже, у термінології гірничої справи є як однослівні, так і складені найменування понять, явищ, реалій.

За морфолого-синтаксичною структурою гірничі терміни становлять три групи: терміни-слова, терміни-словосполучення, терміни-речення.

Терміни-слова в гірничій термінології репрезентовані як непохідними, так і похідними одиницями, представленими термінами з однією твірною основою та кількома твірними основами (композити, юкстапозити, абревіатури).

Великою групою термінів гірничої справи є терміни-словосполучення, що являють собою розчленовану вторинну номінацію та функціонують у формі вільних і зв’язаних словосполучень. У гірничій термінології домінують дво-, три- та деякі чотирикомпонентні терміни-словосполучення. Моделі з п’яти- і більше компонентів мають невисоку активність уживання.

Терміни-речення представлені лише двома одиницями, що належать до наказово-спонукальних слів-речень.

Основою розбудови української гірничої термінології є морфологічна й неморфологічна деривація. Морфологічна деривація, яка відбувається за законами й моделями сучасної української літературної мови, представлена такими способами творення гірничих термінів: суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, нульової суфіксації, постфіксальний, основоскладання, словоскладання, абревіація. Високу продуктивність мають суфіксація, нульова суфіксація та основоскладання. Найпродуктивнішими у творенні гірничих термінів є словотвірні типи із суфіксами -нн(я)/-інн(я),                 -ит/-іт, -ин(а)/-ін(а) та префіксами ультра-, прото-, мета-, суб-.

Менш продуктивною є неморфологічна деривація, зокрема морфолого-синтаксичний та лексико-синтаксичний способи. Відносно продуктивною є метафоризація, що зумовлено формуванням гірничих термінів на ґрунті народних узагальнень, отриманих у процесі практичного пізнання світу.

У творенні гірничих термінів сучасної української мови домінує синтетична деривація.