Розділ 1. Практичні та наукові засади ведення лісового господарства в дубових лісах. Проблема поновлення дубових насаджень – одна з найбільш цікавих і важливих проблем; вона привертає увагу і працівників виробництва, і вчених. Це пояснюється не тільки цінністю дубової деревини і її дефіцитністю, але й особливими властивостями дуба як виду деревної рослинності і як лісоутворюючої породи, а також своєрідністю дуже численних лісорослинних комплексів з перевагою чи часткою дуба звичайного (Querсus robur L.).
Характерно, що до початку XX століття всюди вважалося за неможливе розраховувати на природне насіннєве поновлення дібров при суцільних рубаннях. Застосування ж інших видів рубок, поступових або групово-вибіркових, із практичних міркувань абсолютно виключалося.
Радикальний перелом в переконаннях про можливість або неможливість насіннєвого природного поновлення на суцільних зрубах в дібровах був зроблений на початку XX століття лісничим Телерманівського лісництва Г.А. Корнаковським (1904). Він вказав на можливість насіннєвого природного поновлення дібров при суцільних рубках за рахунок самосіву дуба звичайного і ясена звичайного, що завжди є в заглушеному вигляді під наметом стиглих насаджень, що поступають в рубку.
Подальші роботи А.Б. Жукова (1950) підтвердили, що Г.А. Корнаковський мав рацію. Виявилося, що можливість насіннєвого природного поновлення дібров при суцільних рубках забезпечена у нас у всіх умовах місцезростання, окрім дуже сухих, і у всіх зонах, окрім Степової.
Для здійснення цієї можливості, як виявилося в результаті багатьох досліджень, необхідний лише ретельний догляд за самосівом у перші роки після рубки насаджень. Проте свідомість необхідності догляду за дубняками, тим більше за самосівом, цілком визначилася лише на початку XX століття після пропаганди у пресі і в доповідях професора Г.Ф. Морозова, що високо цінував відкриття лісничого Г.А. Корнаковського.
На початку XX сторіччя продовжувалися дослідження по вивченню природного поновлення при різних способах рубок. Так, А.М. Соболєв (1903) встановив, що в Чорному лісі самі негативні результати дали суцільні рубки із залишенням насінників, які не забезпечили поновлення дібров бажаного породного складу. Бєлоновський І.О. (1910), вивчаючи хід росту і умови поновлення дуба в Чорному лісі, вказував, що причиною відсутності його самосіву на лісосіках є сильний розвиток надґрунтового покриву. Самосів дуба, який з'явився під наметом лісу, частково пошкоджується під час рубок, а сходи, що залишилися, починаючи з другого року, заглушуються рудерантною рослинністю, яка дуже швидко розростається.
У 1998 році у грабових дібровах заповідника „Медобори” (Тернопільська обл.) було проведено облік самосіву дуба. Після урожайного 1997 року у свіжій та вологій грабовій діброві максимальна кількість самосіву становила понад 100 тис. шт.·га-1 , причому найбільш сприятливими для його появи умови формувалися під наметом високоповнотних пристигаючих деревостанів (0,8-1,0) при участі дуба у складі 4 і більше одиниць.
У 2002-2005 роках В.В. Левченком (2004) були проведені дослідження кількості природного насіннєвого поновлення дуба звичайного у свіжих дібровах північної частини Правобережного Лісостепу. За його даними кількість підросту природного насіннєвого походження головних і супутніх порід у пристигаючих дубових насадженнях складала 12,4 тис. шт.·га-1, а в стиглих і перестиглих – 18,0 тис. шт.·га-1. Відсутність дуба звичайного або його участь у складі підросту до 2 одиниць спостерігалась на 2, 5-річних зрубах, до 3 одиниць – на 6-річних, до 4 одиниць – на 4-річних, до 8 одиниць – на 3-річних зрубах та під наметом пристигаючих дубових насаджень, до 10 одиниць – на 1-річних зрубах та під наметом стиглих та перестиглих дубових насаджень.
Поновленням дубових насаджень у ДП „Клеванський лісгосп” Клеванського та Решуцького лісництв займався А.А. Новак (2006), який проводив свої дослідження здебільшого у свіжих та вологих грабово-дубово-соснових судібровах. Дуб тут поновлюється краще у грабових дібровах. Це закономірно, адже за умови вищої, порівняно із судібровами, трофності ґрунту, діброви є більш сприятливим типом для росту та розвитку самосіву і підросту.
На основі досліджень, проведених на тимчасових пробних площах, встановлено, що проходження процесів природного поновлення дуба в даному регіоні відзначається значною варіабельністю. Кількість дубового самосіву та підросту тут змінюється від 0,6 до 1,8 тис. шт.·га-1.
В даний час не можна заперечувати той факт, що поновлення дуба на зрубах без втручання людини, найчастіше буває дуже утрудненим тому, що взаємини між дубом і трав’яною рослинністю, між дубом і м’яколистяними чи твердолистяними породами-супутниками, а іноді між дубом і хвойними породами, часто протікають не на користь дуба і ведуть до зміни дуба іншими породами.
Звідси випливає і висновок передових лісівників про необхідність активного втручання в процес поновлення дуба (оправлення самосіву та догляд за ним, освітлення, заборона випасання худоби і т.д.).
Розділ 2. Природно-історична характеристика південної частини Правобережного Лісостепу. Генсірук С.А. (2002) територію південної частини Правобережного Лісостепу, де знаходяться об'єкти досліджень, відносить до Дністровсько-Дніпровського лісостепового округу як частини Лісостепової області. Округ розташований в центральній частині України. Межі на півночі співпадають з межами Лісостепової області, на сході проходять долиною Дніпра, на заході – з межами Житомирської і Вінницької адміністративних областей. Він займає центральну і південну частину Подільської і Придніпровської височини.
Дністровсько-Дніпровський округ, лісистість якого становить 15%, характеризується високим рівнем ведення лісового господарства. Тут поширені свіжі грабові діброви.
Клімат округу помірно-континентальний: зима м'яка з частими відлигами, літо тепле, в південних районах – гаряче. Середньорічна температура повітря 7°С, середня температура липня 19,5°С, а середня січня – -5,7°С.
Кількість опадів коливається від 450 в південно-східній частині і до 550 мм в північно-західній. На теплий (вегетаційний) період їх припадає до 60-70% загальної кількості; решта (30-40%) – на холодну пору року. Найбільше опадів випадає в червні-липні, найменше – в січні-лютому. Часто дощі на початку літа випадають у вигляді злив, у т.ч. з градом.
У весняно-осінні періоди спостерігаються суховії, зі зниженням вологості повітря до 25-30%, але протяжність їх мала. Також бувають інтенсивні засухи протягом одного місяця. Можливі й інші відхилення та особливості в межах сезонів року.
Для зими характерно утворення ожеледиці, яка спостерігається під час втручання теплих морських повітряних мас після тривалої морозної погоди. Льодова кірка, яка утворюється на поверхні рослин, особливо дерев, може призвести до їх пошкодження.
Стійкий перехід середньої температури через 0°С відбувається в кінці другої декади березня і на початку третьої декади листопада. Днів з температурою вище 0°С на рік буває в межах 240-250.
Тривалість періоду з середньою добовою температурою понад +5°С (вегетаційний період) складає 190 днів, початок припадає на кінець першої декади квітня, закінчення – на третю декаду жовтня.
Активний ріст та розвиток рослин починається при температурі вище +10°С, число таких днів на рік становить 160-165; а з температурою вище 15°С – 112-120 днів.
Сума позитивних температур за вегетаційний період з температурою вище +10°С дорівнює 2650-2850°С.
Останні заморозки в повітрі припиняються, приблизно, 20-29 квітня, а самі пізні заморозки в повітрі спостерігаються 22-25 травня. Ранні осінні заморозки припадають на 14 жовтня.
Переважаючий напрям вітрів північно-західний і західний, при середніх швидкостях 3,5-8 м∙с–1.
Територія округу на більшій частині площі покрита сірими лісовими ґрунтами, дещо менше – темно-сірими лісовими а також різними підтипами чорноземів. За механічним складом верхніх горизонтів – легкосуглинкові, суглинкові і важкосуглинкові.
Ґрунтоутворюючі породи – лес та лесовидні суглинки. У річкових долинах – алювіальні й озерно-алювіальні піски й глини.
Ґрунтові води залягають на глибині 4,0-5,0 м і більше, тому зволоження частіше атмосферне, хоча й ґрунтове зволоження в нижніх частинах схилів має деяке значення; певний вплив в названих місцях мають і делювіальні води.
Найбільшу площу в лісовому фонді округу займають свіжі діброви (63,4%). Свіжі діброви поширені на сірих і темно-сірих лісових ґрунтах, інколи зустрічаються на чорноземах і займають значні площі плато та пологих схилів. Ці лісорослинні умови є оптимальними для росту дуба, який досягає І-ІІ, а інколи Iа бонітетів. Найбільш поширеним типом лісу є свіжа грабова діброва, де в першому ярусі росте дуб з домішкою ясена, а в другому – граб з домішкою клена гостролистого і польового, липи, в’язових та інших супутніх порід.
Площа лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у державних підприємствах Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства складає 99387,0 га.
Аналізуючи дані розподілу площі лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю та дані основних таксаційних показників лісотвірних порід, слід відмітити, що значну частину площі займають ліси з перевагою дуба звичайного – 61% від площі лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, порівнюючи з іншими супутніми деревними породами.
Середній вік для дуба звичайного складає 64 роки, середній клас бонітету – 1,4. Середня повнота дубових насаджень державних підприємств Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства складає 0,74, при оптимальній повноті для дубових насаджень 0,73. Середній запас стиглих і перестиглих насаджень на 1 га лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, відповідно становить 221 і 234 м3. Для дуба звичайного цей показник становить 234 і 325 м3.
Розділ 3. . В роботі на основі експериментальних досліджень, а також узагальнення досвіду дослідницьких робіт і літературних джерел, використовуються методичні вказівки, що мають на меті надати допомогу при вивченні лісопоновлювальних процесів.
При вивченні лісопоновлювальних процесів перш за все необхідно встановити кількість підросту, ступінь його життєздатності під наметом деревостану різної зімкнутості в найпоширеніших типах лісу. Це досягається обліком поновлення на дослідних ділянках, а також на спеціально відмежованих для цієї мети пробних площах.
Облік поновлення під пологом лісу та на зрубах проводили, використовуючи методики С.С. П’ятницького (1959), А.В. Побєдінського (1966), М.М. Горшеніна (1977) з переведенням його кількості на 1 га, замірами висоти і визначенням віку (по мутовках або річних кільцях біля кореневої шийки), густоти, життєздатності та характером розміщення на площі. Окрім визначення кількості підросту на одиницю площі необхідно встановити і його зустрічність. Під зустрічністю слід розуміти відношення (виражене у відсотках) числа майданчиків з наявним підростом до загальної кількості облікових майданчиків на дослідній ділянці.
Для визначення успішності природного поновлення під наметом лісу та на зрубах запропоновано шкали В.Г. Несторова (1961) та К.Б. Лосицького (1963).
Для проектування заходів щодо сприяння природному поновленню лісу, а також для оцінки плодоношення дуба звичайного, виникає необхідність визначати його врожайність у деревостанах та схожість, застосовуючи окомірну оцінку плодоношення за шестибальною шкалою О.Г. Каппера (1930).
Визначення впливу на ріст і розвиток підросту різної повноти деревостану та зімкнутості крон проведено вивчення пропускання, відбиття і поглинання сонячної радіації наметом деревостану за методом В.А. Алексєєва (1975).
Великий вплив на проростання насіння і формування сходів має склад опаду і підстилки, її щільність і товщина, ступінь розкладання, тому для визначення цих показників застосували методику С.С. П’ятницького (1959).
Поряд з якісними спостереженнями в біології велику роль відіграє і кількісний експеримент, для встановлення якого були використані різні методи статистичної обробки даних.
Розділ 4. Лісівничі властивості основних головних та супутніх деревних порід. Лісівничі особливості деревних порід обумовлюються їх біологією та екологією. Найбільш суттєвими біологічними властивостями, які впливають на природне формування лісових біогеоценозів, вважаються такі: швидкість росту деревних порід, способи розповсюдження плодів і насіння та енергія їх проростання, кільчення, здатність до насіннєвого і вегетативного поновлення, довговічність та стійкість до хвороб, шкідників, впливу стихійних сил природи, якість деревини, форма і розміри крон і кореневих систем. Серед екологічних властивостей у процесі лісоформування на перше місце виступають: відношення деревної породи до тепла, вологи, зольних елементів та азоту, вибагливість до родючості ґрунту, посухостійкість, світловибагливість, а також стійкість деревних порід до засолення ґрунту та шкідливих атмосферних емісій тощо.
У розділі розкриті лісівничі особливості головних і супутніх деревних порід у свіжих дібровах південної частини Правобережного Лісостепу.
Розділ 5. . Виділяють такі способи поновлення лісу: природне, штучне і комбіноване. Природне поновлення – процес утворення нового покоління лісу природним шляхом. Воно може відбуватись двома способами – насіннєвим і вегетативним. Штучне лісопоновлення відбувається посівом насіння або посадкою сіянців, саджанців, живців. Комбіноване лісопоновлення – поєднання на одній і тій же ділянці природного і штучного поновлення.
У працях відомих лісоводів – А.Б. Жукова (1950), І.Д. Юркевича (1951), П.С. Погребняка (1955), Г.М. Висоцького (1960), П.М. Мегалінського (1956), В.В. Попова (1960), В.Г. Нестерова (1961), К.Б. Лосицького (1963), А.А. Молчанова (1964), М.В. Лукінаса (1967), Д.Д. Лавриненка (1970), П.К. Солдатова (1966, 1976), П.С. Пастернака, М.В. Ромашова (1975), М.І. Гордієнка, В.І. Карпенка (1996) та ін. багато уваги приділено вивченню природи дібров та їх стану.
Потенціальна здатність дуба звичайного до щорічного плодоношення не завжди реалізується у зв’язку з несприятливими кліматичними умовами для появи квіток, запліднення зав’язей, достигання жолудів. Навесні, на початку травня, одночасно із розпусканням листя, відбувається його цвітіння та запилення, а пізніше – розвиток маточок і формування здатних до запліднення насіннєвих бруньок. Тому, якраз саме в цей час особливу дію на майбутній врожай можуть спричинити негативні кліматичні фактори: різке зниження температури за великої кількості опадів або підвищення температури при малій кількості опадів у період цвітіння, високі літні температури і супутні їм дефіцит вологості повітря, зима з частими відлигами тощо. Пізні весняні заморозки, весняна і літня посухи, град, зливи, урагани викликають загибель квіток, зав’язі та нестиглих плодів (рис. 1, 2).
Якщо ж провести термохору оптимальних температур та визначити середню кількість опадів, необхідних для нормального ходу запилення та утворення зав’язі, можна зазначити, що найбільш сприятливими для цвітіння є такі погодні умови: температура повітря близько +15,0 ºС, а середня кількість опадів – не більше 70 мм.
Отже, виходячи з певних кліматичних умов регіону досліджень, можна сказати, що сприятливими для плодоношення були 2002 та 2003 роки. На відміну від 2004 та 2005 років, протягом яких спостерігалися високі температури повітря із зниженням кількості опадів, що суттєво вплинуло на кількість плодоношення дуба.
Попереднє прогнозування кількості плодоношення підтверджується і проведенням на досліджуваних об’єктах окомірної оцінки наявного плодоношення. | 
