Шетеля Наталія Ігорівна СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ У ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ КОЛЕДЖУ КУЛЬТУРИ Й МИСТЕЦТВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, висвітлено методологічну основу, наукову новизну й практичне значення роботи, наведено дані про апробацію, публікації, структуру та обсяг дисертаційного дослідження.
У першому розділі – «Теоретико-методологічний аналіз проблеми міжособистісних стосунків у педагогічному колективі» – розглядаються основні соціально психологічні підходи до розуміння сутності проблеми міжособистісних стосунків, окреслено їх чинники та особливості у педагогічному колективі тощо.
Проаналізовано погляди вчених щодо визначення поняття «стосунки», «міжособистісні стосунки». Вони висвітлені у працях Б. Ананьєва, Г. Андрєєвої, О. Бодальова, Л. Божович, О. Бондарчук, О. Васютинського, С. Ворожбита, Л. Карамушки, Б. Ломова, В. Москалено, В. М’ясищева, М. Обозова, А. Петровського, О. Шопші й ін. Представлено наукові позиції щодо вивчення міжособистісних стосунків у зарубіжній соціальній психології: соціологічний підхід (Дж. Морено); напрям, що вивчає зумовленість міжособистісних стосунків індивідуальними орієнтаціями людей (теорія інтерперсональних стосунків В. Шутца; теорія компліментарності Р. Вінча (домінування – підпорядкування), К. Хорні – устремління до людей, від людей, проти людей тощо; прагматича концепція винагороди (Е. Хамфілд, В. Волтер); концепція схожості (Е. Бершильд, Д. Бірн й ін.).
Показано, що у вітчизняній науці міжособистісні стосунки визначаються як складова ширшої проблеми – взаємозв’язку колективу та особистості. Особливості впливу колективу на особистість розглядались у працях О. Залужного, М. Козакіної, А. Макаренка; роль особистості у становленні колективу з’ясовувалась у працях В. Журавльова, Т. Конникової, Т. Мальковської, Л. Уманського; специфіку взаємодії лідера і підлітково-юнацьких спільнот описали Я. Коломинський, Р. Кричевський, Л. Новикова, В. Сухомлинський; різні аспекти міжособистісних стосунків у колективі (механізми їх виникнення між людьми різних вікових категорій і соціальних груп, чинники їх розвитку, особливості прояву в діяльності та спілкуванні, сприймання людьми один одного й ін.) розглядали Г. Андрєєва, О. Бодальов, О. Донцов, С. Кондратьєва, Є. Кузьмін, А. Петровський; проблему згуртованості колективу досліджували О. Донцов, Л. Карпенко, О. Кирпичник, Р. Шакуров, В. Шпалінський, М. Ярошевський та ін. Інтегральною характеристикою міжособистісних стосунків у групі є соціально-психологічний клімат. Водночас серед дослідників не існує єдиної думки, які саме показники вирізняють стан соціально-психологічного клімату колективу. Одні автори (В. Бойко, А. Ковальов, В. Панферов) вважають особливості взаємин людей в колективі змістовою характеристикою соціально-психологічного клімату; інші (І. Волков, В. Захаров, А. Лутошкін, Л. Почебут, В. Чікер, К. Шорохова) пропонують використовувати показник «задоволеність – незадоволеність» членів колективу різними аспектами його життєдіяльності. Крім того, соціально-психологічний клімат вивчається як дослідження стосунків між членами колективу по вертикалі (керівництво, сприймання керівника підлеглими, міра участі в управлінні, задоволеність мірою участі) і по горизонталі (згуртованість колективу, особливості міжособистісних стосунків, типи і способи розв’язання конфліктів) та їхнього ставлення до праці на двох рівнях – як загальної задоволеності працею і як намір продовжувати роботу в колективі (Б. Паригін, А. Русалінова).
Зазначається, що з одного боку феномен влади є базовим організаційним процесом (А. Занковський), основою ефективної діяльності колективу (А. Карпов); з іншого – це властивість соціальних систем (Д. Ітон, Т. Парсонс, А. Пригожий, В. Рубахін, І. Сушков, А. Филиппов, С. Фролов й ін.), йому властивий безособовий характер (С. Фролов). Владні стосунки між членами колективу виникають відповідно до структури організації. Властивості членів колективу проявляються у владних стосунках та формують реальну картину функціонування влади і підпорядкування в організації. Підлеглі члени колективу створюють рефлексивний простір сприймання і оцінки влади в організації, що є вагомим унеском у розвиток стосунків керівник-підлеглий та емоційно-ділових міжособистісних стосунків. Констатовано, що соціально-психологічний клімат педагогічного колективу є результатом міжособистісної взаємодії, спільної діяльності людей.
На прояв таких групових ефектів, як настрій і думка колективу, самопочуття і оцінка умов життя та діяльності особистості в спільноті значною мірою впливає діяльність керівника колективу. Члени педагогічного колективу опосередковують його соціальну мікроструктуру, своєрідність якої зумовлюється соціальними і демографічними ознаками (вік, стать, професія, освіта, національність, соціальне походження). Психологічні властивості окремої особистості сприяють або не сприяють формуванню почуття спільності, соціально-психологічної сумісності в групі, а отже, позитивно чи негативно впливають на становлення міжособистісних стосунків у педагогічному колективі.
Спираючись на розглянуті наукові підходи і теорії, побудовано модель соціально-психологічних чинників міжособистісних стосунків у педагогічному колективі коледжу культури й мистецтв. Міжособистісні стосунки у педагогічному колективі представлено як систему взаємозв’язків двох структурних компонентів: ділових та емоційних стосунків, що функціонують на трьох рівнях – субординаційному, координаційному, партнерському. Субординаційний рівень визначає особливості стосунків «керівник-підлеглий», що виявляється в ефективності керівництва та стилі взаємодії керівника з підлеглими. Координаційний - визначає емоційно-ділові міжособистісні стосунки, показниками сприятливості яких є: соціально-психологічний клімат, згуртованість, спрацьованість тощо. Партнерський - передбачає урахування особистісних характеристик членів колективу: ставлення до себе та інших, комунікативної компетентності, потреб, мотивів, установок тощо.
У другому розділі – «Емпіричне дослідження міжособистісних стосунків у педагогічному колективі коледжу культури й мистецтв» – описано організацію емпіричного дослідження, обґрунтовано методики та висвітлено результати констатувального етапу дослідження.
Вибірку емпіричного дослідження склали 115 викладачів, які працюють в Ужгородському коледжі культури й мистецтв. У розрізі гендерних ознак 18,3 % складають чоловіки, 81,7 % – жінки; структурних підрозділів (циклових комісій): соціально-економічних дисциплін – 4,5 % викладачів, гуманітарних – 13,9 %, хорових та музично-теоретичних – 9,6 %, народних інструментів – 18,3 %, духових та естрадних інструментів – 13,0 %, хореографії – 8,7 %, режисури – 6,1 %, бібліотечних дисциплін – 7,0 %, культурно-дозвіллєвої діяльності та культурології – 5,2 %, фортепіано – 13,9 % викладачів; за віком: від 19 до 76 років; зі стажем роботи – від 1 до 27 років.