| Короткий зміст: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі «Теоретичні засади фінансового забезпечення розвитку малого підприємництва» висвітлено сутність та функціональне призначення малого підприємництва в економічному розвитку суспільства та його потреби у належному фінансовому забезпеченні в умовах ринкових трансформацій; здійснено дослідження та узагальнення особливостей державної політики у сфері фінансової підтримки досліджуваних суб’єктів.
Ґрунтовні дослідження становлення та розвитку вчення про мале підприємництво та систематизація наукової думки щодо його суті, дали можливість розглянути зміст досліджуваної категорії з ретроспективного та функціонального підходів. Трактування малого підприємництва з позиції ретроспективного аспекту зводиться до того, що формування теоретичних основ сутності та економічної природи малого підприємництва є результатом надбань вчених не одного покоління, кожен з яких вклав свій вагомий внесок у розвиток теорії досліджуваного поняття. Це дало змогу провести морфологічний аналіз трактування дефініції «мале підприємництво» та узагальнення сформованих підходів через призму діяльності підприємця, інноваційну орієнтованість суб’єкта господарювання, асоціюючи його з малим бізнесом, обґрунтовуючи його з позиції підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб. З точки зору функціонального призначення встановлено, що мале підприємництво, як явище, можна розглядати у контексті його соціальної, економічної, інноваційної та правової значимості у розвитку суспільства.
Багатогранність розглянутих підходів до трактування суті малого підприємництва дозволило стверджувати, що роль малого підприємництва зводиться до його всеохопленості та динамічності в соціально-економічну житті суспільства та держави зокрема, що обумовлює його трактування з наукової позиції як цілеспрямовану, раціональну, ініціативну і водночас ризикову діяльність суб’єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) орієнтовану на комерційний ефект, отримання прибутку внаслідок ефективного використання фінансових і виробничих ресурсів, інновацій та прийняття доцільних управлінських рішень стосовно ведення виробничо-господарської діяльності. Формулювання цього поняття сприяло визначенню основних характеристик функціональної значимості малого підприємництва у контексті соціального, економічного, інноваційного та правового сприяння їх розвитку, як невід’ємної складової одиниці ринкової економіки; формуванню базових та похідних кількісних і якісних властивостей суб’єктів малого підприємництва.
В умовах подолань кризових явищ мале підприємництво виступає як найбільше джерело зростання обсягів національного виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг першої необхідності, вирішує першочергові проблеми зайнятості та підтримання належного рівня життя та розвитку суспільства. Однак, його функціонування у атмосфері затяжної політичної та економічної кризи, особливо загострило питання їх фінансування.
Визначено, що проблеми фінансового забезпечення розвитку малого підприємництва в Україні засвідчують комплексний характер і стосуються економічної, соціальної та політичної сфер їх функціонування. Найвагомішими перешкодами в фінансово-кредитній сфері були й залишаються: відсутність належної фінансової інфраструктури сприяння їх розвитку; брак майна, яке може бути прийнято як достатньо ліквідна застава для забезпечення гарантій повернення кредиту; складна процедура отримання банківського кредиту та довготривалість прийняття рішень про надання пільгових кредитів; непроінформованість та відсутність єдиних правил доступу суб’єктів господарювання до джерел фінансових ресурсів; регулярна потреба в малих кредитах для поповнення оборотних коштів; потреба у фінансових ресурсах для започаткування власної справи та її розвитку; високий рівень податкового навантаження тощо.
Опираючись на сформовані у науковій спільноті положення системного підходу, який, на думку автора, найбільш комплексно характеризує структурно-елементний склад системи та її функціональну взаємообумовленість, конкретизовано і вдосконалено зміст поняття «фінансове забезпечення розвитку малого підприємництва» як системи, для якої характерна сукупність елементів (інструменти, форми, методи фінансування, важелі фінансового впливу) та взаємозв’язок між ними, належна організація котрої повинна бути направлена на ефективний розвиток малого підприємництва, виконання покладених на нього функцій і відображати тісноту взаємозв’язку між усіма структурними елементами системи в процесі забезпечення суб’єктів малого підприємництва фінансовими ресурсами. Таке судження означеної змістової сутності дозволяє здійснити вимірювання якості фінансового забезпечення розвитку малого підприємництва шляхом використання методів і засобів кількісної оцінки тенденцій його розвитку та стану їх фінансової підтримки.
На підставі проведених досліджень з приводу формування належного фінансового забезпечення малого підприємництва, автором акцентовано увагу на дослідженні головних джерел (внутрішні та зовнішні) фінансового забезпечення розвитку малого підприємництва та проведенні порівняльного аналізу переваг та недоліків визначальних форм фінансового забезпечення (самофінансування, кредитування, бюджетна фінансова підтримка, лізинг, змішане фінансування, венчурне фінансування, інвестування).
Аргументовано, що більшість із існуючих форм, які мають відпрацьований механізм практичного застосування у більшості високо розвинутих країн (мікрокредитування, лізинг, факторинг, венчурне фінансування, фінансові методи кооперації із великим бізнесом тощо), в діяльності вітчизняних суб’єктів малого підприємництва не використовуються у зв’язку із відсутністю теоретико-методологічних та практичних базисів їх реалізації.
Доведено, що реалізація та формування дієвої системи фінансового забезпечення діяльності малих підприємств, як передумова ефективного їх розвитку, повинна визначатися державною політикою у зазначеній сфері і передбачати процес правового регламентування та регулювання організаційних засад пов’язаних із фінансовим забезпеченням їх діяльності на етапі створення, реєстрації, становлення, виборі системи оподаткування суб’єкта малого підприємництва та здійсненні різного роду діяльності (зовнішньоекономічної, виробничої, комерційної, інноваційної, інвестиційної, платіжно-розрахункової та ін.).
У другому розділі «Стан і тенденції розвитку малого підприємництва в Україні та його фінансового забезпечення» здійснено діагностику сучасного соціально-економічного стану функціонування малого підприємництва; виконано рейтингову оцінку регіонального та галузевого розвитку малого підприємництва; проаналізовано сучасний стан і тенденції основних джерел фінансової підтримки малого підприємництва в Україні, особливості їх формування.
Аналітична характеристика розвитку малого підприємництва в Україні на основі діагностики основних соціально-економічних показників у ретроспективному вимірі засвідчила неоднозначність та мінливість функціонування досліджуваних суб’єктів господарювання у докризовий, кризовий та посткризовий період. Зазначене дозволило виявити позитивні та негативні властивості розвитку досліджуваних підприємницьких структур, сформулювати основні потенційні заходи щодо покращення їх становища на основі побудови раціональної та дієвої системи фінансового забезпечення.
Моніторинг стану та тенденцій розвитку суб’єктів малого підприємництва в Україні протягом 2006-2011 рр., дає підстави зробити висновок, що не зважаючи на його високу частку у загальній кількості господарюючих суб’єктів (98,7%), основні показники засвідчують про негативні тенденції розвитку і є на порядок нижчими у порівнянні із аналогічними показниками середніх та великих підприємств. Так, протягом аналізованого періоду відбулося зниження кількості суб’єктів малого бізнесу на 10 тис. осіб наявного населення, що становить 26,6% (у т. ч. малих підприємств - на 10,3% та фізичних осіб-підприємців - на 31,4%), а у структурі суб’єктів підприємницької діяльності переважають фізичні особи підприємці (83%).
У розрізі регіонів за аналізований період в динаміці кількості суб’єктів малого підприємництва можна спостерігати, що у 17 регіонах прослідковується зниження кількості діючих суб’єктів і лише у 10 – спостерігається ріст зазначеного показника. Високий рівень концентрації суб’єктів малого підприємництва, тобто вище середнього значення по Україні, характерний для Запорізької, Київської, Миколаївської, Одеської, Харківської, Херсонської, Хмельницької і Чернівецької, а також м. Севастополь, хоча практично в усіх цих регіонах спостерігається спадна тенденція зазначеного показника, спричинена депресивними та кризовими явищами в економіці та політичним дисбалансом у державі. Внаслідок цього велика кількість суб’єктів малого підприємництва згорнула свою діяльність, а більшість із них перейшла функціонувати у тіньовий сектор економіки.
За період 2006-2011 рр. частка обсягу реалізованої продукції суб’єктами малого підприємництва у загальному її обсязі в економіці засвідчує тенденцію до скорочення в 2,5 рази (з 23,9% до 9,0%). Позитивним є зростання обсягів реалізації продукції у сфері виробництва (промисловість, сільське господарство). Однак, досі серед видів економічної діяльності пріоритетним залишається невиробничий сектор (торгівля, сфера послуг: готельних, ресторанних, зв’язку та транспорту), активізація якого засвідчує про обмежений рівень виробничого потенціалу малого підприємництва, що обумовлюється нестабільністю економічної інфраструктури, можливостями суб’єкта господарювання мінімізувати ризики, пов’язані із незначними початковими ресурсами на момент їх створення, що забезпечує швидку їх окупність та обіговість.
Попри кількісні та якісні зміни досліджуваних показників діяльності суб’єктів малого підприємництва в їх функціонуванні відбулося значне погіршення фінансових результатів та прибутковості: фінансовий результат до оподаткування в цілому по Україні у 2011 р. був від’ємним (6767,7 млн. грн.) проти позитивного фінансового результату у 2006 р. (5187,1 млн. грн.); частка збиткових підприємств протягом аналізованого періоду збільшилась з 33,7% до 35%. Зростання витрат господарської діяльності спостерігалося практично для всіх видів економічної діяльності досліджуваних суб’єктів і загалом їх приріст склав 45,4% внаслідок підвищення частки матеріальних витрат (з 15,4 до 21,5%), витрат на оплату праці (з 4,4 до 7%), відрахувань на соціальні заходи (з 1,4 до 2,4%) та інші операційні витрати (з 11,1 до 15,5%).
З метою комплексної оцінки сучасного стану та тенденцій розвитку малого підприємництва проведено рейтингову оцінку на основі ретроспективної оцінки груп цільових показників соціальної (рівень зайнятості працівників, середньомісячний розмір заробітної плати, кількість найманих працівників на одному малому підприємстві), економічної (кількість досліджуваних суб’єктів на 10 тис. осіб наявного населення, продуктивність праці, індекс валових капітальних інвестицій) та фінансової (темпи зростання обсягів реалізованої продукції, операційні витрати на одиницю реалізованої продукції, частка прибуткових підприємств) характеристики у розрізі регіонів та напрямів економічної діяльності.
Діюча сьогодні в Україні система фінансового забезпечення (самофінансування, кредитування, інвестування, державна фінансова підтримка) малого підприємництва комплексно характеризується кількісними та якісними показниками прямої та непрямої їх підтримки. Загалом за даними статистичної інформації у період 2007-2011 рр. спостерігається зростання кількості задіяних у власному обороті фінансових ресурсів суб’єктами малого підприємництва в 2,2 рази (з 664975,4 до 1456079 млн. грн.), однак темпи приросту характеризуються спадними тенденціями (153,5% у 2007 р. проти 112,8% у 2011 р.).
Структурний аналіз джерел фінансового забезпечення засвідчує, що на фоні зростання обсягів самофінансування на 82,95% протягом аналізованого періоду відбулося зниження його рівня у загальній структурі джерел фінансування з 41,52 до 34,69%. Такі тенденції варто розглядати позитивно, оскільки це демонструє зростання ролі зовнішнього фінансування у господарських процесах суб’єктів малого підприємництва.
Враховуючи потребу суб’єктів малого підприємництва до розширеного відтворення, забезпечення їх конкурентоспроможності та реалізації інноваційної діяльності, у дисертаційному дослідженні розглянуто тенденції та структуру зовнішніх джерел фінансування (інвестиції, кредити, фінансова підтримка держави тощо), які забезпечують розвиток зазначених процесів.
Дані державної статистики засвідчують, що протягом періоду, що досліджується відбулося стрімке згортання інвестиційної діяльності суб’єктами малого бізнесу у регіонах та галузях національної економіки на 28,44%, а рівень їх валового самофінансування у інвестиціях є незначним і має тенденції до скорочення (з 16,43 до 6,43%). Останнє засвідчує про неможливість фінансувати повністю чи навіть частково обіговий капітал суб’єктів малого підприємництва лише за рахунок власних джерел. Низький рівень активізації розширеного відтворення активів малого підприємництва демонструють тенденції скорочення частки валових інвестицій в обсязі реалізованої продукції з 6,45 до 4,42%. У цілому така динаміка мала місце у всіх регіонах України та галузях національної економіки.
Фінансове забезпечення програм розвитку малого підприємництва здійснювалось за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, однак їм властиве лише часткове фінансування передбачених заходів у зв’язку із обмеженістю бюджетних коштів та великим дефіцитом державного бюджету. Основними заходами, на які направляються передбачені бюджетні кошти для підтримки малого підприємництва є мікрокредитування (близько 75%) та окремі заходи пов’язані із організацією та реалізацією регіональних інвестиційних програм. Для систематизації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва на виконання окремих положень Програми спрямовуються кошти місцевих бюджетів, обсяг яких збільшився протягом 2001-2011 рр. у 3,3 рази (з 11,86 до 39,13 млн. грн.). Однак рівень їх фактичного виконання коливається в межах 19,4-96,4%, а найвищий рівень припадає на докризовий період 2001-2007 рр.
Дослідження фінансового забезпечення суб’єктів малого підприємництва, в цілому, засвідчило, що воно здійснюється в основному через фінансово-кредитні установи (комерційні банки, кредитні спілки, лізингові та факторингові компанії, інвестиційні та інноваційні фонди, бізнес-центри), обсяги яких протягом 2002-2011 рр. зросли в 26 раз, а найвищі темпи приросту характерні у докризовий період – 252,1% (2008 р.). Позитивних зрушень щодо зростання обсягу кредитних ресурсів, направлених на фінансування обігових та необоротних активів підприємницьких структур досягнуто шляхом зростання кількості суб’єктів фінансової інфраструктури. |
