У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання дисертаційного дослідження, його об’єкт, предмет і методи, наукову новизну, окреслено практичне значення та апробацію одержаних результатів.
У розділі 1 "Теоретичні основи регулювання обігу цінних паперів на біржовому ринку" досліджено характерні ознаки цінних паперів як об’єктів ринкового обігу. Встановлено, що у цінному папері поєднані правова форма, яка посвідчує майнові права власника цінного паперу (інвестора), і економічний зміст, обумовлений можливістю інвестора через право користування цінним папером реалізувати майнові права, які у цінному папері визначені емітентом як власні зобов’язання. Обґрунтовано, що дуалістична природа цінних паперів дозволяє розглядати обіг цінних паперів як взаємопов’язані процеси укладання договору, який передбачає перехід права власності на цінні папери, та виконання такого договору із закріпленням за новим власником всіх прав, що надають цінні папери. Визначено, що специфіка цінних паперів полягає у їх здатності знаходитися у вільному обігу, тобто у наявності такої властивості як «оборотоздатність цінного паперу», яка дозволяє інвестору швидше входити у фінансові відносини із емітентом, а в разі необхідності чи економічної доцільності швидко припинити такі відносини, продавши свої цінні папери.
Цінні папери дозволяють замінити договірну форму оформлення змісту фінансових взаємовідносин між емітентом і інвестором для прискорення обігу фінансових ресурсів. Підвищення оборотоздатності прав та зобов’язань, оформлених цінним папером, впливає на ліквідність інвестиції для інвестора, оскільки зменшується ризик втрати вартості таких інвестицій.
Аналіз процесів обігу цінних паперів дозволив класифікувати основні способи проведення торгівлі цінними паперами за критерієм визначення ціни. З’ясовано, що на відміну від аукціонної торгівлі, яку спрямовано на досягнення максимальної ціни, а також від тендерної торгівлі, яку спрямовано на досягнення мінімальної ціни, біржова торгівля дозволяє визначити рівноважну між попитом і пропозицією ціну на цінні папери. Удосконалено поняття "біржовий ринок" як спосіб проведення біржової торгівлі, що забезпечує централізацію попиту покупців і пропозицій продавців щодо цінних паперів, комплекс прав за якими не змінюється.
З’ясовано, що найважливішими функціями біржового ринку є забезпечення концентрації обігу цінних паперів і централізованого доступу до інформації щодо обігу цінних паперів та їх емітентів. Реалізація цих функцій дозволяє продавцям і покупцям укласти договори щодо максимальної кількості цінних паперів із визначенням біржовим ринком котирувальної ціни, що впливає на підвищення оборотоздатності цінних паперів та сприяє встановленню максимальної ефективності біржового ринку. Ефективність обігу цінних паперів на біржовому ринку залежить від рівня взаємодії торгової (біржової) системи із післяторговою (депозитарною) системою. За рахунок обслуговування обігу цінних паперів у бездокументарній (електронній) формі післяторгова (депозитарна) система прискорює оборотоздатність цінних паперів. Встановлено, що саме біржова торгівля сприяє максимальній реалізації оборотоздатності цінних паперів.
Обґрунтовано, що система регулювання обігу цінних паперів на біржовому ринку є ключовим елементом системи управління ринком цінних паперів. Означена система управління також включає здійснення нагляду і контролю та вжиття заходів впливу до порушників норм і правил, встановлених у процесі регулювання. Регулювання обігу цінних паперів на біржовому ринку передбачає встановлення нормативно-правових вимог та правил щодо упорядкування взаємодії учасників біржової торгівлі цінними паперами між собою, а також з учасниками обслуговуючої торгової і післяторгової інфраструктури.
Аналіз компонентної структури системи регулювання обігу цінних паперів на біржовому ринку дозволив констатувати необхідність одночасного і взаємопов'язаного використання ринкового саморегулювання, заснованого на прагненні до розширення власного бізнесу та забезпеченні ефективності й стабільності власної діяльності, а також державного регулювання, заснованого на стійкості державного управління та на необхідності забезпечення надійності біржового обігу цінних паперів і стабільності функціонування емітентів. Визначено, що дієвість національної системи регулювання обігу цінних паперів на біржовому ринку в умовах глобалізаційних процесів залежить від адекватності цієї системи міжнародним нормам та від рівня координації зусиль національних регуляторів із регуляторами інших країн.
У розділі 2 "Аналіз зарубіжних систем регулювання обігу цінних паперів у контексті формування ефективного біржового ринку України" досліджено тенденції світового розвитку біржових ринків. Визначено, що заінтересованість у залученні іноземних фінансових інвестицій в національну економіку обумовила необхідність універсалізації біржової торгівлі різними фінансовими інструментами та необхідність підвищення її ефективності, що, у свою чергу, сприяло здійсненню уніфікації відповідного законодавства та інтеграції національних інфраструктур біржового обігу цінних паперів. Констатовано, що тенденції щодо об’єднання і універсалізації біржової торгівлі дозволили: створити найкращі умови для роботи інвесторів і емітентів; суттєво зменшити транзакційні витрати учасників торгів і більш рівномірно розподілити ризики; створити взаємопов’язані торгову і післяторгову інфраструктуру, максимально уніфікувавши біржові правила; запровадити ефективну систему контролю за підозрілими операціями та за маніпулюванням цінами на біржових ринках. Визначено, що означені тенденції у подальшому ведуть до концентрації інвестиційних процесів на міжнародних біржових ринках та абсорбції ними обігу ліквідних цінних паперів з локальних (в тому числі національних) ринків, на яких внаслідок цього зростають інвестиційні ризики. Доведено, що несвоєчасне розв’язання зазначених вище проблем загрожує скороченням інвестицій в національні економіки та негативно впливає на потенційні можливості їх розвитку. Оскільки конкурентоспроможність національних біржових ринків цінних паперів залежить від дієвості національної системи регулювання біржового обігу цінних паперів, зазначені виклики потребують подальшого удосконалення такої системи в Україні із урахуванням міжнародних тенденцій.
Аналіз статистичних даних стосовно обігу цінних паперів в Україні дозволив констатувати, що сформований в Україні біржовий ринок не відповідає економічним інтересам учасників обігу цінних паперів. На відміну від країн із розвиненими біржовими ринками, де обсяг біржових торгів цінними паперами значно перевищує обсяг ВВП, в Україні цей показник не перевищує 2% від обсягу ВВП. Незважаючи на щорічне номінальне зростання біржового обігу цінних паперів, частка біржової торгівлі цінними паперами залишається на низькому рівні і поступово зменшується. Встановлено суттєві недоліки методики формування Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - ДКЦПФР) статистичної інформації щодо обігу цінних паперів. Зокрема, у звітах ДКЦПФР наведено динаміку зареєстрованих акцій наростаючим підсумком та динаміку абсолютної величини обсягу зареєстрованих у певному році випусків інших цінних паперів (крім акцій) без відрахування тих цінних паперів, які вибули з обігу. Це не дозволяє однозначно встановити загальний обсяг цінних паперів, які в Україні дійсно знаходяться в обігу. Для вирішення зазначених проблем запропоновано здійснювати постійний порівняльний аналіз звітних даних, що надають емітенти цінних паперів до ДКЦПФР і до Державної служби статистики України, а також забезпечити оперативну актуалізацію інформації щодо обсягів цінних паперів в обігу. З’ясовано, що в загальному обсягу торгівлі цінними паперами близько половини обсягу займають неемісійні цінні папери, які, з огляду на їх окремі суттєві ознаки, у світовій практиці не вважаються прийнятним об’єктом біржового обігу. Це є додатковим чинником викривлення структурних показників вітчизняного ринку цінних паперів та оцінки його біржового сегменту.
