СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Короткий зміст

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо апробації та публікації результатів.

У першому розділі «Теоретико-концептуальні підходи до формування системи забезпечення економічної безпеки у промисловості» розкрито сутність і логіку взаємозв’язку базових категорій теорії гарантування економічної безпеки та управління національним господарством; висвітлено міжнародний досвід формування результативної системи забезпечення економічної безпеки у промисловості для його адаптації в контексті збалансованості розвитку промислового виробництва та його резистентності до загроз і ризиків. Розкрито зміст поняття система забезпечення економічної безпеки. Виявлено, що для виробничо-економічних систем співвідношення між рівнями економічної безпеки (ЕБ) певного суб’єкта господарювання, промисловості та держави в цілому є неоднозначним за вагомістю. Викладено концептуальні засади ідентифікації рівня економічної безпеки промислового виробництва, відповідно до якої виявлено фактори, які обумовлюють збільшення дестабілізаційних ознак функціонування в межах національної промисловості. Установлено основні компоненти, що формують цільові підсистеми проектної СЗЕБ у промисловості в умовах ресурсних обмежень.

Викладено найвагоміші фактори і процеси, що убезпечують достатній рівень економічної безпеки національної промисловості, а саме удосконалення існуючої СЗЕБ в контексті досягнення результативності функціонування промислового виробництва як основи для вирішення технологічних, фінансових, інноваційних, екологічних проблем, що є ймовірнісним у разі оптимізації її архітектури та побудови нової похідної форми – проектної СЗЕБ; параметри щільності взаємозв’язку і взаємовпливу конститутивно-ключових компонент, що входять до складу СЗЕБ, а також необхідність локалізації зусиль на певних напрямах діяльності з досягнення достатнього рівня економічної безпеки.

Установлено, що: рівень ЕБ будь-якого об’єкта дослідження має подвійний характер; агресивність факторів впливу на рівень ЕБ у промисловості обумовлює значимість наслідків і види потенційних трансформацій в її межах у разі нагромадження деструктивних ознак; існуючі параметри розвитку промислового виробництва обумовлюють необхідність формування нової архітектури СЗЕБ; об’єктивність використовуваного інформаційно-методичного забезпечення енергетичних, фінансових, інноваційних, технологічних та екологічних процесів визначає вірогідність досягнення цільових орієнтирів розвитку; за результатами прогнозування ймовірнісних макроекономічних показників на середньостроковий період упередження можна встановити фазову траєкторію розвитку і базові компоненти проектної СЗЕБ.

У роботі доведено доцільність використання ключових положень об’єктно-цільового підходу до формування методологічної бази з оцінювання та прогнозування рівня економічної безпеки у промисловості. На основі їх використання в сукупності з принципами системно-комплексного підходу запропоновано когнітивно-інформаційні процедури в межах концептуальних засадах ідентифікації рівня економічної безпеки у промисловості (рис. 1) з послідовністю етапів формування оновленої СЗЕБ.