СИСТЕМНІ ЗВ’ЯЗКИ ЮРИДИЧНИХ ДЖЕРЕЛ ПРАВА

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена, щонайменше, двома знаковими факторами: 1) формуванням незалежної демократичної правової системи України у відповідності до міжнародних норм права; 2) нау­ко­во-доктриналь­ним переосмисленням поняття права.

У відповідності до них право повинно розглядатися не як «наказ суверена», а як засіб забезпечення суспільної гармонії, узгодження точок зору різних суспільних суб’єктів, врешті-решт як справедлива і рівна міра свободи. Це стає можливим при розгляді права як різноджерельного феномена, який формується не лише внаслідок цілеспрямованих зусиль законодавця, але також через інші соціальні канали.

Розвиток філософії права, антропології права, соціології права затребував переосмислення загальної теорії джерел права. Актуалізація цієї проблеми обумовлена також змінами в суспільній свідомості та ідеології, які сталися в Україні після набуття незалежності, її інтеграцією у світову економіку та зростанням ролі міжнародних та регіональних (наднаціональних) правових норм. Проголошення у Конституції України (1996 р.) напрямку на побудову правової держави, нормативне закріплення у вітчизняній правовій системі принципу верховенства права значно посилили необхідність інтенсифікації досліджень у цій сфері.

Свої концептуальні підходи запропонували науковці, законодавці, юристи-практики. Інтерес компаративістики до з’ясування ступеня поширеності, ролі і місця судового прецеденту у континентально-євро­пейській сім’ї правових систем, визначення ролі доктрини у формуванні різних систем права тощо підсилив важливість вивчення системних зв’язків юридичних джерел права.

Однак в загальнотеоретичному аспекті ця проблема не ставилася, і, відповідно, відсутнє комплексне дослідження системи джерел права з точки зору їх системних зв’язків.

Між тим, постановка такої проблеми актуалізується як в теоретичному, так і практичному значенні. Вона важлива для визначення вірного напрямку правової політики держави як у правовій, так і політичній сферах життєдіяльності суспільства. Створення сучасної загальної теорії джерел права на нових засадах з врахуванням принципу методологічного плюралізму і базуванні на антропологічному підході, який ставить людину в центр правової реальності, є однією з первинних задач сучасної вітчизняної юриспруденції. Ігнорування такого підходу, принципів ідеології права, деформація принципу верховенства права, порушення принципу законності, які пережило наше суспільство протягом останніх поколінь, мало однією з причин відсутність цілісної системної концепції юридичних джерел права. Хоча питання про джерела права неодноразово ставилося в юридичній науці, однак дискусія велася переважно щодо співвідношення понять «форма» і «джерело» права.

Підсилює теоретичне значення досліджуваної проблеми перегляд панівної в юридичній науці радянських часів концепції, згідно з якою фактично єдиним прийнятним джерелом права визнавався нормативно-правовий акт (закон), а категорія «система джерел права» заміщалася категорією «система законодавства». Суто позитивістський підхід до поняття «джерело права» спрощував дану проблему і нівелював її значення для юридичної практики.

В сучасних умовах необхідність переосмислення категорії «система джерел права» та поглибленого дослідження системних зв’язків між джерелами права, як традиційними, так і нетрадиційними обумовлена, принаймні тим, що 1) Україна визнала ратифіковані Парламентом міжнародні договори частиною національного законодавства, і за рахунок них зросла роль нормативно-правових договорів серед інших юридичних джерел права; 2) в Україні поширилася дія прецедентів Європейського суду з прав людини, а певні рішення Конституційного Суду України стали визнаватися прецедентами тлумачення; 3) зберегли, а подекуди поновили своє значення правові звичаї (звичаї ділового обороту, торгівельні звичаї, міжнародні звичаї тощо) і узвичаєння (адміністративні, торгівельні).

Характер системи джерел права, і, опосередковано, правової системи, невід’ємної від інших підсистем суспільства (економічної, політичної, соціокультурної), які перебувають у найтіснішій взаємодії з нею, визначають, значною мірою, зв’язки між джерелами права. Причому йдеться не лише про внутрішні зв’язки між ними, а й про взаємодію з іншими підсистемами правової системи. Саме тому важливим стає питання про місце системи юридичних джерел права в правовій системі, зокрема, і соціальній системі взагалі, що, в свою чергу, здатне посприяти поглибленню розуміння трансформаційних процесів в правовій системі України, визначенню міри змін правової системи в умовах євроінтеграційних процесів, наближенню системи юридичних джерел права України до стандартів Ради Європи і Європейського Союзу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках «Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки» (пп. 1.3, 1.4) (затверджені Вченою Радою НУВС від 23.03.2001 р.), у відповідності до «Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр.» (пп. 11, 14) (затверджена наказом МВС України № 635 від 30.06.2002 р.)