СИСТЕМНІСТЬ, ДИНАМІКА, КОДИФІКАЦІЯ СЛІВ З МІЖНАРОДНИМИ КОРЕНЕВИМИ КОМПОНЕНТАМИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваних проблем, проаналі­зовано стан їх опрацювання у науковій літературі, сформульовано мету і завдання роботи, визначено її наукову новизну,  об’єкт, предмет і напрями, перераховано  методи,  окреслено теоретичну та практичну цінність одержаних результатів, описано  структуру дисертації. 

У першому розділі “Наукові засади аналізу міжнародних компонентів у сучасному мовознавстві” охарактеризовано сучасний стан наукового аналізу мови і зокрема термінології щодо уживання іншомовних слів у таких  сферах життя, як політика, економіка, мистецтво, спорт. Для  входження  іншомовних слів у мову  існують зовнішньо-  й  внутрішньолінгвальні передумови. До зовнішніх  належать політичні, економічні, торговельні й культурні зв’язки  між народами, внаслідок яких  запозичувалися передусім  поняття чужих реалій, до внутрішніх –  мовні процеси: іншомовні слова витісняли багато­значні  лексеми  або замінювали кількаслівну  конструкцію. Відіграють роль також престижність іншомовного слова, його поширення у багатьох мовах світу, традиція уживання в мові.

У наукових розвідках останніх років входження іншомовних слів у мову вважається  нормальною функцією мовного життя (В. Лейчик, Г. Онуфрієнко), яка набуває особливої перспективності і внаслідок цього заслуговує на серйозну увагу дослідників. Такі терміни не займають у мові ізольованого місця.  Вони відмінюються за законами мови-реціпієнта, входять до слово­сполучень і фраз, а також утворюють похідні слова. Однак сучасний стан мови, і зокрема термінології, вказує  на загрозливий стан надмірного уживання в   загальновживаній  лексиці   та фахових терміносистемах  іншомовних слів.

Підрозділ 1 “Проблема національного і запозиченого у мові” має два параграфи. У першому, “Слова-інтернаціоналізми - особливий тип запозичень”, зосереджено увагу на екскурсі в історію  розглядуваного питання та його джерельної бази, з’ясовано значення термінів “інтернаціональний”, “інтер­націоналізм”, ”інтернаціональна лексика і термінологія”, зазначено шляхи проникнення таких слів в українську мову, поставлено проблему “свого” і “чужого” у термінології, розвінчано “псевдоінтернаціоналізм” деяких так званих інтернаціональних термінів.

Інтернаціональне втілюється в різних національних реалізаціях, причому суть його виявляється саме при зіставленні і порівнянні таких реалізацій. Воно не існує поза межами національного і не може протиставлятися  національному як щось зовнішнє,  позанаціональне. Серед  інтернаціоналізмів виділяється значна група  слів з греко-латинськими кореневими компонентами, які посі­дають чільне місце  в багатьох терміносистемах.

У другому параграфі, “Запозичені слова та лексикографічна практика”, простежено  історію створення словників іншомовних  слів, які  фіксували  слова з міжнародними компонентами. Це зокрема праці В.Доманицького (1906), І. Огієнка (1912), З. Кузелі  та М. Чайковського  (1918), З. Пиптенка (1918), М. Ліденка (1923), І. Бойківа, О. Ізюмова, Г. Калнишевського, М.Тро­хименка  (1932), О. Скалозуба (1933) Р. Бориса та  С. Корбута (1937), А. Орла (1963),  О. Мельничука (1974, 1977, 1985), П. Штепи (1977),  М. Коломієць,  Л. Мо­лодової (1998), О. Сліпушко (1999), В. Мартиняк (1999), С. Морозової та М. Шкаралупи (2000) тощо.

У підрозділі 2, “Компонент і терміноелемент як одиниці дослідження”, здійснена спроба диференціації цих понять. У науковій літературі їх часто уживають як синоніми, взаємозамінні слова. Однак поняття компонента є дещо ширшим, ніж терміноелемент.  Перше поняття  – загальнонаукове, яке уживається в багатьох сферах діяльності людини, останнє ж  стосується лише термінології й термінів. Уживання того самого складника у пре- і постпозиції дає підстави стверджувати про функціональний вияв різних терміноелементів  при спільному етимонові: антропо- (людина, людство): антропоніміка, антропологія та -антроп (викопна людина) пітекантроп; біо- (життя) біологія, біоритм, біосинтез та  -біоз (життя, спосіб життя): анабіоз, симбіоз, ентеробіоз тощо. Компонент може бути багатозначним або позначати омонімні терміно­елементи. Так, МКК радіо, маючи спільне етимологічне значення “промінь”, настільки розширив свою семантику, що врешті-решт став омонімним і позначає терміни, що стосуються радіо і радію, тобто розпався на різні терміноелементи, а компонент авто- є багатозначним, він охопив чотири терміноелементи: 1) авто- зі значенням “власний”, 2) авто- зі значенням “само”,  3) авто- зі значенням автомобільний; 4) авто-  зі значенням “автоматичний”. Є всі підстави вважати, що терміноелемент (ТЕ) – це передусім  частина  лише терміна, виражена морфемою або словом, що передає ознаки поняття. Крім того, ТЕ має завжди фіксовану позицію і змістову єдність (єдине значення). А компонент – це  загальна назва складника, складової частини чогось без натяку на конкретне значення. Підрозділ містить три параграфи.

У першому розглянуто  “Терміноелементи й компоненти в науковій лексиці”. Наукова лексика охоплює кілька сотень  терміноелементів, основи яких складають греко-латинські корені, які  ще називають міжнародними чи інтернаціональними. Вони з’явилися у мовах світу, в тому числі й слов’янських,  починаючи від ХΙ-ХΙΙ ст. Їх фіксують лексикографічні праці, що описують лексику ХVII ст. Особливе зацікавлення до таких слів зросло у  ХIХ ст.  і не припиняється й досі. На думку Б. Барткова, більшість слів з такими формантами ніколи не існували в латинській чи грецькій мовах, а були утворені протягом XVIII-XX cт. з міжнародних компонентів.

Велику увагу  МКК приділяла школа Е. Вюстера. У 1933 році вперше список таких терміноелементів, що використовувалися для створення російських наукових термінів, подав М.В. Юшманов. У 1956 році професор зоології К. Вернер (Німеччина) публікує детальний термінологічний ключ до латинських термінів біологічних наук. Через кілька років англієць В. Флад зафіксував 1150  таких терміноелементів й описав їх  у своїй науковій праці “Наукові слова, їх структура та значення”. Пізніше його співвітчизники  А. Хеллер Д. Суонсон розглянули такі терміноелементи в технічній термі­нології. Українські учені І. Гнатишева та Т. Кияк уклали  словничок інтер­національних терміноелементів грецького і латинського походження” у  1996 році.

Другий параграф “Статус міжнародних терміноелементів”  містить погляди різних науковців  на МКК та їхній статус.  Міжнародні кореневі компоненти називають афіксоїдами (Т. Канделакі),  афіксами (Д. Лотте), афіксальними радиксоїдами (Р. Сафін), препозитивними і постпозитивними міжнародними блоками (В. Акуленко), міжнародними терміноелементами  (В. Григор’єв), напівафіксами (В.Немченко) тощо. Нерідко той  самий  компонент  різні учені  визначають по-різному. Цією проблемою в Україні займаються К. Городенська, Н. Клименко, Є. Карпіловська та ін. Вони  вва­жають міжнародні компоненти  кореневими. На  думку І. Муромцева,  їх статус  залежить від ступеня засвоєння  запозиченої  одиниці.

Третій параграф “Модифікація основ” концентрує увагу на співвідношенні проблеми статусу компонента і  проблеми складних та афіксальних слів. Їх зв’язок мотивується тим, що від визначення статусу  МКК залежить і трактування  структури основи. Уживаність міжнародних компонентів посилює їх самостійність, дериваційну силу, сприяє встановленню ознак мотивації багатьох термінів. МКК об’єднуються у певні дериваційні гнізда, що виходять із одного джерела. У зв’язку з цим набувають вторинного морфемного члену­вання слова, що увійшли “готовими” у мову і сприймалися як нерозкладні, напр.: агроном, палеоліт і под. Оскільки в мові з’явилися  й інші слова з такими самими компонентами (гастроном, неоліт, аеродром, аеростат, аероплан), то створилися усі підстави для членування подібних слів.

Окрім того, сьогодні наявне явище субстантивації окремих МКК: “Агро”, “Біо” (фірми),”Інтер” (телеканал), не кажучи вже про такі лексеми, як радіо, кіно, відео тощо.

Оскільки мова перебуває у  стані безперервного розвитку, її елементи можуть набувати цілком нових якісних характеристик: від конкретного зна­чення кореневої морфеми до узагальненого значення афікса  (архі-,  ультра-), що сприяє модифікації основи. Однак якщо  міжнародний терміноелемент характеризується конкретністю значення, то ступінь його десемантизації дуже низький і він зберігає свій кореневий статус.

Прикладом модифікації основ постає явище телескопії.  Напр.: автобус (від авто(матичний) +  (омніб)ус). Спостерігаємо в сучасній мові й інші моди­фікації (зміни) слів з міжнародними компонентам, пов’язані із перестановкою компонентів, пор.: автобус - бус-авто, яке змінює не лише написання, а й значення: автобус – це пасажирський автомобіль громадського користування, розрахований на 9 і більше пасажирів Компонент бус породив в усному мовленні варіант бусик (невеликий автобус), а в поєднанні з авто в постпозиції (бус-авто) позначає автомайстерню для бусиків. Сьогодні вже зафіксовані слова: бібліобус, аеробус, мікробус. 

Можлива також редукція самого МКК переважно у композитах поширеного уживання  напр.: авіаконструктор → конструктор, електронагрівач → нагрівач, фотозбільшувач → збільшувач, психдиспансер → диспансер і под., що спостерігаємо у побутовому мовленні.

З-поміж композитів з міжнародними компонентами виділяються такі, що зберігають свій зв’язок  зі словосполученням (авторинок = автомобільний ри­нок; телеантена = телевізійна антена),  й такі, в яких цей зв’язок  уже втрачений (телефон, телевізор, спектроскоп).

У другому  розділі “Системний підхід до вивчення слів з МКК” говориться про системність і систему. Системність мовних одиниць ґрнутується на теорії поля, за якою кожному понятійному полю повинно відповідати певне знакове поле, між яким не може бути абсолютного паралелізму. Оскільки більшість слів з міжнародними компонентами є термінами, то їхня системність, як і усіх мовних знаків, виявляється як у плані вираження, так і в плані змісту. Для плану змісту характерна системність поняттєвого наповнення слів з МКК.

Значення спеціального слова пов’язане зі змістом поняття. Враховуємо ту обставину, що поняття гнучкі, рухомі, здатні змінювати глибину свого змісту. План вираження терміна пов’язаний з морфемами, словами, словосполу­ченнями.   

Системність слів з МКК виявляємо, досліджуючи парадигматичні та синтаг­ма­тичні відношення між лексемами. Зокрема, розглядаючи парадигматику, виявляємо ознаки, за якими слова об’єднуються у певні групи, класи (значення, синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, ієрархія одиниць), а простежуючи синтагматику, з’ясовуємо сполучуваність слів з МКК  або їхніх коренів (внутрішню і зовнішню валентність). Між семантикою лексичної одиниці  та її валентностями існує двобічна залежність: з одного боку, межі слова визначаються кількістю і семантикою сполучуваних з ним морфем, а з іншо- го  - залежно від семантики слово виявляє  різноманітні сполучувальні інтенції. В термінології найпоширенішими синтагмами є відповідні моделі: сполучення іменника та прикметника або двох іменників.  Парадигматичні та синтаг­матичні ряди знаходимо в  термінології кожної наукової галузі. Вони сприяють її систематичності і є невід’ємною  ознакою її системи. 

Принцип системності термінології давно став лінгвістичною аксіомою, бо за своїм походженням терміни є національні та запозичені, за значенням - загальнонаукові та вузьконаукові. Системність термінології суттєво відріз­няєть­ся від системності загальновживаної лексики. При цьому зважаємо на те, що системність поняттєво не завжди співвідносна із системністю виражальною. Для плану вираження характерна системність словесного позначення, тісно пов’язана з процесами термінотворення і зумовлена цілим рядом структурних моделей на різних ієрархічних рівнях. Слова-терміни на відміну від слів-нетермінів мають чіткішу будову і чіткіші логічні лінії парадигматичної орга­нізації, які залежать, насамперед, від логічної системної організації поняттєвого апарату науки.

Парадигматичні та синтагматичні поля утворюють комплексні терміно­логічні поля, що являють собою ряди та гнізда термінів певної наукової галузі й охоплюють слова різних частин мови та словосполучень   

Кожна терміносистема характеризується такими ознаки: 1) наявність значної чи незначної кількості сукупність термінів, що виконують комунікативно-тематичні чи комунікативно-ситуативні завдання; 2) безпосередня чи опо­середкована пов¢язаність між собою та із системою загалом елементів системи;  3) відсутність термінів, які б не належали до якоїсь терміносистеми або одночасно до кількох; 4) прозора / непрозора чіткість межі між термінами; 5) можливість накладання одна на одну терміносистем з утворенням у цьому разі своєрідних площин перетину терміносистем; 6) моно- або поліфункційність терміносистеми, тобто одиницями терміносистеми може послуговуватися або окрема галузь, або кілька галузей одночасно (у цьому разі вона виконує функцію міжгалузевого термінологічного фонду).  Розділ містить три підрозділи.

Підрозділ 1, “Парадигматика термінів з міжнародними компонентами: лексико-семантичні групи термінів як показник системності”, присвячений аналізу еволюції поглядів на теорію  поля й  опису парадигматичних відношень між певними класами термінів, які   охоплюють лексико-семантичні групи, синоніми, антоніми, багатозначність, словотвірні парадигми тощо. Тут подано теоретичні засади розгляду ЛСГ слів з МКК.

У підрозділі 2 розглянуто “Синтагматику термінів з міжнародними компонентами як фактор  їх  системності”.  Синтагматика  охоплює відно­шення між послідовно розташованими мовними одиницями. Вона властива усім мовним рівням, тому можемо говорити про синтагматику фонем, морфем і синтагматику слів.

Різна  лінійна сполучуваність сприяє створенню термінологічних моделей. Антецеденти (заповнювачі моделі) утворюють синтагматичне поле. Серед термінів з міжнародними компонентами виявлено внутрішню і зовнішню синтагматику. Внутрішня синтагматика пов’язана  із поєднанням між собою міжнародних морфем, а зовнішня – зі сполучуваністю з іншими словами (термінами і нетермінами), тобто з  творенням видових термінів від родового. Внутрішня валентність охоплює два аспекти дослідження: формальний і семантичний. Перший відображає формальні закономірності сполучуваності елементів слова, тобто лінгвістичні закономірності. Останній аспект вивчає змістові закономірності поєднання елементів слова. Ці закономірності є також лінгвістичними, але їм властива екстралінгвістична спрямованість: поєднання слів чи елементів слова відбувається з урахуванням їх семантичного узгодження, яке відображає зв’язки й відношення предметів і явищ дійсності.

Внутрішня сполучуваність охоплює кілька моделей. Перша  модель репрезентує поєднання різних МКК між собою, напр.: авто-  + -дром, -граф,   -крат, -мат,  агро- + ном, фон; аеро-  + -дром,  -навт,  -лог,  -метр; бібліо- +   -граф, -графія, -ман, -манія, -тека, -філ, -ман, -манія, -фоб; електро- + -граф,  -графія, -ліз, -метр, -скоп, -термія, -типія, -фон;  магніто- + -грама, -граф, -логія, -метр, -метрія, -оїд,  -скоп,  -скопія, -фон; радіо- + -грама, -лог, -метр, -метрія,  -скоп, -скопія, -фон, -фонія; рентгено- + -грама, -графія, -лог, -метр, -скопія; стерео- + -графія, -метр, -скоп, -скопія, -тип, -фонія; теле- + -грама, -граф,  -графія, -метр, -метрія,  -патія, -скоп, -фікація,  -фон, -фонія; техно- + -крат,  -кратія, -лог, -логія, -фобія; фізіо- + -графія, -крат, -лог, -номія); фото-  + -ген,  -граф, -графія, -метр, -скоп, -стат, -типія, -фобія, -фон тощо. Зовсім не поєднуються з іншими міжнародними блоками компоненти авіа- і турбо-

Слід зазначити, що г р е ц ь к і  компоненти сполучаються в основному з    г р е ц ь к и м и : дендро+логія, кардіо+скопія, піро+манія, еко+логія; л а т и н -с ь к і  – з  л а т и н с ь к и м и: радіо+ фікація; однак  маємо приклади поєднання греко-латинських коренів: радіо(лат.) + метрія (грец.); аеро (грец.) + план(лат.); відео(лат.) + фон(грец.); мото(лат.) + дром (грец.) тощо.

Друга модель  охоплює греко-латинські компоненти, що   приєднуються  до іншомовних слів. Тут так само наявні різні комбінації антецендентів. Препозиційні компоненти  легко сполучаються із запозиченими іншомовними словами: л а т и н с ь к и м и авто+вакцина, відео+камера, геліо+архітектура, гео+флексура, гідро+генератор, мікро+абсцес, нітро+целюлоза, радіо+транс­ля­ція і под.;    г р е ц ь к и м и: авто+дидакт,   аеро+механіка, акро+фонія, ге­мо+глобін, мікро+система, мікро+коки; орто+ефір, псевдо+артроз, фо­то+катод, а н г л і й с ь к и м и: авто+сервіс, вібро+стенд, відео+фільм, гідро+монітор, електро+домкрат, мікро+сканер, радіо+комбайн, теле+кор­динг, фото+сетекр, ф р а н ц у з ь к и м и: авто+салон, авто+моделізм, астро+орієнтація, вібро+зонд, геліо+гравюра, гідро+турбіна, електро+шок, ендо+паразити, зоо+ферма, макро+рельєф, мікро+район, метео+бюро, псев­до+романтизм, стерео+тип, теле+бінокль, турбо+локомотив, н і м е ц ь к и -  м и:  авто+дрезина, аеро+пошта, вібро+штампування, відео+сигнал, гід­ро+пульт, гідро+торф, гідро+ шахта, турбо+цех, г о л л а н д с ь к и м и : аеро+лоція, і с п а н с ь к и м и : пале+кальдера, і т а л і й с ь к и м и : радіо+компас, радіо+студія тощо.

Третя модель репрезентує особливості поєднання МК з національними основами (словами), що  також властиве не усім МК, зокрема: аква-, акро-, артро-, астро-, бібліо-, блефаро-,  гастро-,  гем(ато)-,   гео-,  екзо-, ендо-, зоо-, невро-, некро-, нефро-, орніто-, остео-, осцило-, психо-, рео-, ретро-, фізіо- зовсім н е  п р и є д н у ю т ь с я до українських слів чи основ. Високу продуктивність поєднання з українськими словами мають компоненти авто- + візок, будівник, поїзд..., агро +  пароплав, поїзд, ділянка;  вібро- + хвороба, стіл, голка, молот, млин..., відео- + зображення, плівка, запис, підсилювач...; гід- ро- + двигун, окис, споруда, літак, вузол...; електро- + зварювання, двигун, лічильник, візок, піч...; магніто- + провідність, твердий, пружний; макро- + пористий, знімок, чарунки; мікро- + двигун, хвилі, вимикач, гвинт...; метео- + служба, супутник, майданчик, дані;  мото- + помпа, підрозділ, гонки, перегони;  нітро- + сполука, суміш, барвник; онко-- + лікарня, відділення, захворювання;  орто- + водень, знімок, положення; піро- + кислота, сірка, вуглець...;  псевдо- + народний, вчення, розчин, громадянський...; радіо- + приймач, вишка, прилад, шум, огляд, повідомлення, хвиля; рентгено- + плівка, захисний, просвічувальний; стерео- + зйомка, звук, пара..;  теле- + бачення, глядач, мовлення, приймач; турбо- + збуджувач,   нагнітач, бур...; фото- + збільшувач, опір, провідність, спалах тощо).

Щодо з о в н і ш н ь о ї  синтагматики, то тут також виявляємо певну специфіку, яка полягає в тому, що 1) не усі терміни з міжнародними компонентами вступають у родо-видові відношення, а лише деякі з них;  2) виявлено як правобічну валентність, так і лівобічну  зі значною перевагою останньої; 3) стрижневий термін з міжнародним компонентом виконує функцію родового щодо інших, видових.     

Не вступають у зовнішні синтагматичні відношення слова з препози­ційними компонентами: агро-, аква-, акро-, геліо-, екзо-, макро-, мікро-, мото-, некро-, нефро-, оліго-, онко-, орніто-, палео-, піро-, прото-, псевдо- ретро-, техно-,   турбо-,  феро- та ін.

Утворюють видові терміни слова з компонентами авіа- (авіагоризонт, авіакрило), авто- (автоблокування, автомобіль); аеро- (аеродинаміка, аерод­ром); артро- (артропатія, артротомія); астро- (астрограф, астролябія, астрометрія, астрономія, астрофізика); бібліо- (бібліографія, бібліотека); блефаро- (блефарорагія); гальвано-(гальванометр); гастро- (гастроенте­ростомія, гастробіопсія); гема(ато)- (гемангіома, гематома, гемоліз); гео- (географія геофізика, геохімія, геометрія, геологія), гідро- (гідрооксид, гідро­хлорид, гідроксил, гідроліз, гідротурбіна); електро- (електроліз, електроліт); остео- (остеоартропатія, остеогенез, остеодисплазія, остеотомія, остеопо­роз, остеосинтез, остеосклероз); осцило- (осцилоскоп, осцилограф), психло- (психологія, психотерапія),  радіо- (радіопеленг, радіочутливість, радіо­стан­ція, радіолокація); теле- (телебачення, телеграф, телеграфування, телеграфія, телескоп); фото- (фотоапарат, фотоопір, фотографія, фотоматеріал, фо­то­метр, фотометрія, фотопластинка, фотозйомка, фотоелемент), цикло- (циклоїда).

У підрозділі 3 розглядаємо “Творення  термінів з  міжнародними компонентами”. Номінативний аспект терміна – це  вже цілеспрямований процес, зумовлений взаємодією зовнішніх та внутрішніх факторів. Один  з її основних моментів – використання  іншомовних слів для найменування  нових понять, а також  застосування міжнародних компонентів як словотворчих засобів у термінотворенні. Підрозділ містить два  параграфи.

Перший параграф “Використання іншомовних слів з міжнародними компонентами для найменування нових понять: ономасіологічний та семасіо­логічний аспект” охоплює розгляд іншомовних слів з МК у двох аспектах. Ономасіологічний підхід передбачає орієнтацію поняття на мовне позначення (слово, словосполучення), останній спрямований на вивчення семантичної сторони мови від знака до значення (від слова до поняття). Серед ономасіо­логічних засобів чільне місце посідає використання іншомовних слів для найменування нових понять; з-поміж семасіологічних – зміна значення   терміна. Слова з МКК, які існують у багатьох мовах світу, прийшли і приходять в українську мову різними шляхами: а) безпосереднім запозиченням таких слів з класичних мов: з  г р е ц ь к о ї   аргонавт, каліграфія тощо;  з  л а т и н - с ь к о ї : економія, епіграма, зоологія, динозавр тощо; б) через  західно­європейські мови (французьку,  німецьку, англійську); із   ф р а н ц у з ь к о ї   мови українська мова запозичила слова: агроном, аеродром, аероплан, аеростат, барометр, хоч деякі з них мають класичні корені; з  н і м е ц ь - к о ї   –  терміни  автобус, археологія, з   а н г л і й с ь к о ї   – газгольдер,   палеоліт; в) через  слов’янські (польську чи російську): р о с і й с ь к а  мова стала посередником у засвоєнні термінів автоген, автомат, гастрит, гастроном, кіно,   через  п о л ь с ь к у   прийшли  слова автономія, бібліотека та ін.

 Можна  вважати   відносно  типовим  для повністю  засвоєного  іншо­мовного слова  проходження  таких  етапів    на дериваційному рівні: нерозчле­нованість  (входження)  → членована непохідність →  пошуки похід­ності (освоєння) → справжня  синхронічна системна похідність  і включення у загальну  дериваційну систему  мови-рецептора (укорінення). При цьому сту­пінь укорінення   запозиченої морфемної одиниці  від  вияву її в процесі усклад­нення  через   визначення морфемного статусу  одиниці до включення її в регулярні системні мотиваційні стосунки  може бути встановлений,  зокрема,   завдяки вияву  і подальшому  прогнозуванню. На ґрунті латинської мови й досі виникає велика кількість термінів у всіх галузях знань. Ці слова утворюються штучно, на базі відомих словотворчих елементів, або ж  лексеми з МКК наповнюються новим змістом. Елементи мертвих класичних мов продовжують жити в нових термінах: біоніка, кардіограма, пневмоторакс, космонавт тощо. Греко-латинські дериваційні форманти стають міжнародними словотворчими елементами в сучасних мовах.

Оскільки термінотворення – це  свідомий процес, то  відоме й  авторство деяких фахових слів. Так,  слово барометр  утворив у 1665 році француз  Р. Бойль з основ грецьких слів, інтернаціональ – англієць Дж. Бентат 1780 року, піроксилін – французький  хімік  І. Пелуз 1836 року, а палеоліт  – англієць  Дж. Лаббок (1834-1913) і под.

Відомі також часові проміжки появи декотрих термінів. Так, термін термометр фіксується в наукових працях з 1636 року; слово радіоелектроніка, яке позначає комплекс галузей науки і техніки, з’явилося  у 50-х роках ХХ ст. тощо.

Серед наведених слів наявні терміни, де в першій частині композита увіковічено ім’я винахідника приладу, певного явища чи процесу, а друга зберігає грецький МКК.  До таких слів належать амперметр, ватметр, вольт­метр,  веберметр, дебаеграма, лауеграма, рентгенологія, рентгенометр, тес­ла­метр, фарадметр і под. Порівняймо: ватметр  (від ват  – ім’я   англійського винахідника Дж. Ватта (J. Watt) + метр); вольтметр (від вольт –– одиниця напруги за  ім’ям італійського ученого А. Вольта + метр) – прилад для вимірювання напруги; веберметр  (від вебер – ім’я німецького фізика  В.Е. Вебера + метр) і под.

Досліджуваний матеріал дає підстави також виділити з-поміж слів з МКК такі різновиди абревіаційного способу:  а) скорочення першого слова: відикон – від від(ео) + кон (зображення); аналогічно: телестудія [теле(візійна) + студія], фотосалон [фото(графічний) салон]; б) скорочення другого слова: газотрон [від газо і (елек)трон]; магнетрон [від грец. магнет і (елек)трон]; гідропульт [від гідро... і (ката) пульт(а)]; в) скорочення обидвох слів (автол – утворене з основ слів авт(омобіль) і лат. оl(eum) – олія, масло, за аналогією до ментол, бензол, фенол [15, т. 1, с. 43]; ). гідрокс [від гідро(ген) + окс(иген)] – спосіб безполуменевого вибуху; гідроксил [від гідр(оген) і окси(ген] – одновалентна група OH); в) т е л е с к о п і я, при якій склеюються початковий елемент одного слова з кінцевим другого:  магнітола від магніто(фон і радіо)ла.  На відміну від абревіації, яка спирається на словосполучення, телескопія орієнтується на роз­різнені слова, між якими існують відношення сурядності і які не є синтагматично пов’язаними.

Семасіологічний аспект ґрунтується  на семантиці слова і тісно пов’язаний  із с е м а н т и ч н о ю деривацією, що полягає у творенні нових значень слів, у розширенні семантичної структури слова, що зумовлено передусім поступом науки й техніки, новими поглядами на те чи інше явище, на той чи інший предмет, поглибленням знань про них. Так, зібраний матеріал дає можливість виявити терміни, що змінили свій зміст, їхнє значення розширилося або звузилося, або цим словом почали позначати цілком нове поняття, що виникло унаслідок науково-технічного прогресу. Так, термін радіо мав значення “бездротовий телефон”, а нині позначає ще й “приймач” і “центр, звідки ведеться радіопередача”; реометр – колись позначав прилад для “мірення бистрини текучої води” (СЧС), потім “електричної сили” (СЧС), сьогодні він позначає “прилад для вимірювання витрати газів” (ВТССУМ). Тобто значення слова р о з ш и р и л о с я. Або: ономастик – 1) вірші, написані на день народження або іменин; 2) пояснювач слів або імен – і сьогодні уживається лише як розмовне – спеціаліст  із ономастики. Тобто значення слова з в у з и - л о с я.

За допомогою семантичної деривації  утворено терміни: біотит (мінерал класу силікатів) від прізвища французького вченого Ж.Б. Біота (Biot,1774 – 1862) + суфікс -ит ; ватман  (папір найвищого ґатунку) від  прізвища власника фабрики Дж. Ватмана,  рентген від прізвища ученого, якому приписують відкриття невидимих променів у 1895 році. Це слово сьогодні позначає:  1) просвічування рентгенівськими променями; 2) апарат для просвічування цими променями; 3) одиницю дози рентгенівського проміння чи гамма–проміння; реомюр – назва тепломіра, який винайшов у 1734 році французький фізик Р. Реомюр.

У параграфі другому  з’ясовано “Використання окремих терміноелементів іншомовного походження як словотворчих засобів чи твірних слів в укра­їнському словотворенні”. Для української мови характерні способи: 1) ви­користання окремих МКК як словотворчих засобів чи твірних основ для творення українських слів; 2) аналітична деривація, тобто творення на базі стрижневого слова з МКК термінних словосполучень.

Чимало українських слів утворено за допомогою греко-латинських компонентів, що додалися до національних основ (слів). Це виявляється у приєднанні препозиційних міжнародних компонентів до національних а) імен­ників: авіа+двигун, авіа+крило,  аеро+сани; аеро+сівба,  відео+плівка, гідро+двигун, гідро+споруда, електро+плуг, кіно+виробництво, магні­то+носій, мікро+знімок, макро+комірка мікро+хвилі, нітро+сполука, орто+по­ложення, палео+напружений, піро+кислота, піро+сірка, піро+вуглець,  прото+зірка, псевдо+держава, радіо+зв’язок, стерео+звук, турбо+гвинтовий, феро+сплав, фото+виставка  тощо;  б) прикметників: магніто+твердий, магніто+крокувальний та ін. 

А б р е в і а ц і й н и й  спосіб. Як уже зазначалося, частина композитів з МКК утворено від словосполучень: автомобільне гальмо – автогальмо, біологічний захист – біозахист, біологічне паливо – біопаливо,  вібраційний гуркіт – віброгуркіт, гальванічне покриття – гальванопокриття, електрична праска – електропраска, моторизований човен – моточовен,  онкологічне відділення – онковідділення, телевізійне мовлення – телемовлення тощо. Має лише один різновид.

С у ф і к с а л ь н а   д е р и в а ц і я. У процесі  освоєння іншомовної лексеми  дуже  часто  до запозиченої лексичної одиниці – її основи –  приєдну­ються  найпродуктивніші  національні морфеми. 

Своєрідним  способом  появи похідних термінів від іншомовних компо­зитів є творення гібридних  прикметників за допомогою суфіксів:

а) питомих: –н- типу: авіамодель – авіамодельний; авіатранспорт – авіатранспортний, автобус – автобусний, автомобіль – автомобільний,  агрокомплекс – агрокомплексний, аеродром – аеродромний, аерозоль – аерозольний,  аероплан – аеропланний, відеокасета – відеокасетний, відеотелефон – відеотелефонний, гастроном – гастрономний, -ов:  автошлях – автошляховий, агроґрунт – агроґрунтовий, аквамарин – аквамариновий, гемоглобін – гемоглобіновий; -ськ(ий): бібліотекар – бібліотекарський, бібліофіл – бібліофільський  і под. 

б)   гібридних – ичн (-ічн) + калькування)):  аерометр – аерометричний,  акробат – акробатичн(ий), геодезія – геодезичний, логопат – логопатичний; агрохімія – агрохімічний, геліоскоп(ія) – геліоскопічний,  геморагія – гемо­рагічний,  логарифм  – логарифмічний тощо. У межах цього словотвірного типу відносних прикметників функціонують переважно складні мотивувальні іменникові основи з другою частиною: -логія: (фармакологія – фарма­кологічний, ідеологія – ідеологічний); -графія: (географія – географічний, біографія – біографічний),  -кратія  (автократія – автократичний, демо­кратія – демократичний), -атрія (фтизіатрія –фтизіатричний, педіатрія – педіатричний); -скопія (офтальмоскопія – офтальмоскопічний, стереоскопія – стереоскопічний); -метрія (телеметрія – телеметричний, фонометрія – фонометричний), -типія (фототипія – фототипічний, стенотипія – стенотипічний), - трофія (дистрофія – дистрофічний,  гіпертрофія – гіпертрофічний); -фонія (поліфонія – поліфонічний,, евфонія – евфонічний), а також –тонія, - томія, термія,  гамія, -софія, -емія, -тропія  тощо. Із мотивувальних слів вилучається суфікс –ій(а). Суфікс  -ичн (фонетичний варіант –ічн) функціонує у прикметникових утвореннях після твердих приголосних з, с, т, р, а  -ічн –  після м’яких  лʹ, нʹ, а також після пом’якшених г´, х´, ф´, м´. У тих випадках, коли в прикметниках функціонує суфікс –ичн, відбувається додаткове чергування м’яких і твердих приголосних тʹ- т, зʹ - з, сʹ - с, рʹ - р. Таке    безпосереднє приєднання до  іншомовної основи  українських  формантів  свідчить про  акт деривації,  який  відбувається у системі мові-рецептора, тобто в українській мові.

Від окремих компонентів творяться  д і є с л о в а:  за допомогою суфіксів:  -ува(ти):  аква- – акватувати, бібліограф – бібліографувати, вібро- – вібру­вати, гальваніз(ація) – гальванізувати, логарифм – логарифмувати(ся).

 А н а л і т и ч н а   д е р и в а ц і я. Деякі терміни стають вихідними (стрижневими) для творення  видових. При цьому особливо продуктивними є моделі ад’єктивного  і субстантивного зразка. Наприклад: мікроскопія –  метод дослідження, який базується на  розгляді  збільшених зображень об’єктів за допомогою мікроскопа. Мікроскопія буває електронна (дослідження прово­диться за допомогою електронного мікроскопа), ультрафіолетова (під дією ультрафіолетових променів), прижиттєва, наджиттєва (здійснювана при житті і посмертно), світлова, поляризаційна, фазово-контрастна (враховується кут освітлення  та його насиченість) тощо. Лейкоцитоз – це збільшення абсолютної кількості лейкоцитів у периферії крові. Він буває агональний (виявляється у хворих у стані агонії) базофільний, еозинофільний лімфоцитний, непрофільний (залежно від того, які саме клітини збільшуються).  Або: бібліотека для дітей, для юнацтва, для дорослих (уточнюється вік  читача), наукова, дитяча (уточнюється характер літератури) тощо.

  Четвертий підрозділ “Термінологічна норма і проблема  кодифікації термінів з міжнародними компонентами” охоплює три  параграфи. Перший із них – “Трактування термінологічної норми в науці” зосереджує увагу на еволюції поглядів на норму в термінології. Поняття термінологічної норми започаткував ще Е. Вюстер. З одного боку, ця норма має міжнародний характер, бо охоплює   вимоги, які ставляться до термінів будь-якої мови, а з іншого – враховує національну форму вираження, тобто позначення того чи іншого поняття і ґрунтується на  мовній нормі. У роботі наведено погляди на термінологічну норму різних учених (зарубіжних та українських) та наукових товариств, серед них Наукового товариства ім. Шевченка, Інституту укра­їнської наукової мови.

Термінологічна норма охоплює усі вимоги, що ставляться до термінів. Ці вимоги формувалися упродовж століть, доповнювалися, дискутувалися, деякі положення відкидалися. На сьогодні ознаками термінологічної норми є: співвіднесеність терміна з поняттям, однозначність наукової назви, її точність, нейтральність, короткість, системність, наявність чіткої дефініції, відсутність синонімів, милозвучність і гнучкість.  Основна вимога – це відповідність системі  мови, її структурі, її духові. Трактування норми висуває цілий ряд проблем, серед яких: ознаки термінологічної норми, взаємовідношення термінологічної й загальномовної норми, стабільність і змінність норми, норма і кодифікація, критерії термінологічної норми тощо.

Кодифікація термінів неможлива  без термінологічної норми. Вона підпорядковується їй,  залежить від неї.

У другому параграфі “Термінологічна норма і слова з МКК” розглянуто проблеми, пов’язані з уживанням міжнародних терміноелементів. Серед них :

·         правописна (порушення орфографічної норми);

·         проблема варіантів (відмінність у передачі деяких звуків чи морфем, а також їх наявність/ відсутність);

·         проблема синонімів (наявність кількох термінів на позначення того самого поняття);

·         проблема полісемії терміна;

·         калькування російськомовних моделей;

·         неуніфікованість дефініції у словниках;

·         перенасичення терміносистем запозиченими словами.

Правописна проблема. Усі помилки, пов’язані з написанням слів з МКК, можна звести до таких орфографічних  випадків: 1) міжнародні компоненти пишуть окремо (аудіо техніка); 2) міжнародні компоненти пишуть через дефіс (відео-салон, радіо-реклама, біо-йогурт), хоча за чинним правописом їх слід писати разом; 3) простежуємо і різнобій у написанні (міні-диктант/ мінідиктант/, міні диктант) (компоненти міні-, максі- пишуться через дефіс). Поза всяким сумнівом, що  написання таких слів слід уніфікувати.

Проблема варіантів. В а р і а н т и терміноодиниць – це паралельні форми існування мовної одиниці, що мають певні відмінності на рівні наголосу, фонемного, морфемного оформлення тощо. Зіставляючи словники різних років видання, ми знаходимо такі варіанти слів-термінів  без зміни значення: нейр-/ невр-: невроалергія – нейроалергія; невроанатомія – нейроанатломія; неврон – нейрон, невровірус - нейровірус; кефал-/ цефал-: макрокефал – макроцефал; ендо-/ енто- : ендопаразити – ентопаразити; ендодерма – ентодерма, авто-/ауто-: автограф, автогравюра, автомат, автореферат і  аутоімунний, аутогемотерапія, де значення компонента однакове. Окрім того, спостерігаємо відмінності у передачі окремих звуків: нефролітіяза  і нефролітіаза; нефроске­нування і нефросканування,  нітробензен – нітробензон тощо.  Виявлені варіанти можна звести до таких груп: фонетико-фонематичні (варіанти на рівні іншомовних основ): а) з пропуском одного із звуків (букв): палеоантропи – палеантропи; геліокоптер – гелікоптер; б) з відмінністю в одному звукові (букві): телеозавр – телеосавр; флюорографія – флуорографія; неврилемома – невролемома; морфемні: а) з усіченою і не усіченою першою основою: Напр.:, грецький корінь гем- утворено на основі називного відмінка, тоді як його варіант гемат- – на основі родового відмінка: гемокатоліз – гематокатоліз; гемоперикардит – гематоперикардит, нейродерматит – нейродерміт, б) на рівні іншомовних суфіксів: лейкоз – лейкемія; токсодермія – токсикодермія, пірокатехін – пірокатехол;  в) з усіченою і не усіченою основою: радіо­комен­тар – радіокоментарій; макрокосм – макрокосмос; мікрокосм – мікрокосмос, ендокард –  ендокардій; нітроген – нітрогеніум;  і под, що є наслідком переосмислення різноманітних словоформ, у результаті чого на українському мовному ґрунті відбулося поглинання коренем елементів закінчення; г) вста­новлено також варіанти з перестановкою компонентів: нейромієліт – мієлоневрит; морфологічні: 1) в різних формах числа:  аероб – аероби, аеро­фіт – аерофіти, астроцит - астроцити, біоліт – біоліти;  біобласт – біобласти; біокаталізатор – біокаталізатори; біополімер – біополімери; біопотенціал – біопоиенціали; біоритм   – біоритми, гемопаразит – гемопаразити, геосфера – геосфери, гідрофіт – гідрофіти, гідрокарбонат – гідрокарбонати, електро- літ – електроліти, зооспора – зооспори, зоопаразит – зоопаразити, метео- рит – метеорити, нітрофенол – нітрофеноли тощо; 2) у різних родових формах: автокар – автокара, аеробіоз – аеробіоза, астроїд – астроїда, гематометр – гематометра, гідроліз – гідроліза, мікродин – мікродина та ін.

Проблема синонімів у термінології. Синонімія (дублетність) між словами-термінами з МКК  має кілька  різновидів:  1) різні іншомовні слова: аероцеле -  ангіоневроз – дистонія;  андрогінія – гермафродитизм; бластома – неоплазма;  нітроцементація – ціанування;  макросомія – гігантизм; екзотоксин – холероген; геоботаніка – фітоценологія; 2) іншомовне і національне слово: автоінтоксикація – самоотруєння; автоінфекція – самозараження; автофі- лія – самозакоханість; бластома – пухлина;  макробіот – довгожитель; екзоцентричний – зовнішній; екзотропія – косоокість; ортогональний – прямокутний; гідротерапія – водолікування; батометр – глибиномір; геліотерапія – сонцелікування; 3) на рівні словосполучень: олігофренія ксеродермічна – синдром Руда.

Синонімію різних структурних рівнів виявляємо між: 1) композитом і словосполученням з іншомовними  словами: артроліз – операція Вольфа; олігодендрогліобластома – олігодендрогліома диференційована; гемограма – лейкоцитарна формула; 2) іншомовним композитом й українським словосполученням: ангіома – судинна пухлина;  ангіопатія – захворювання кровоносних судин;  батибіонти – глибоководні тварини; біоліти – гірські  породи; геліофіти – світлолюбові рослини; гематоцеле – кров’яний набряк; гепатоліт – камінь печінковий; гідроцефалія – головна водянка; водянка голови; гідрофобія – водобоязнь; олігофренія – природжене недоумство; остеопет- роз – мармурова хвороба; остеоцит –  клітина кісткова; 3)  іншомовним  композитом і  гібридним словосполученням: анероїд – металевий барометр;  гідромасаж – водний масаж; гносеологія – теорія  пізнання; гетерозис – гібридна  сила; ангіоневроз – судинний невроз; гемограма – формула крові тощо.

Серед мовознавців немає єдиної думки   щодо визначення статусу (синоніми чи варіанти) частково подібних за формою вираження термінів, що різняться лише якоюсь частиною 1) на рівні двох запозичених слів з синонімною першою частиною: аероцеле – трахеоцеле, акродисплазія – краніодисплазія,  астробіотика – екзобіотика; гологамія – макрогамія; орніто­фауна – авіафауна; олігопное – гіпопное; 2) з відмінною другою частиною: акрокранія – акроцефалія, нейролюес – нейросифіліс; олігооптіалізм – олігосіалія; гнотобіологія – гнотобіотика; гірогоризонт – гіровертикаль;  3) скорочене словосполучення і його розгорнутий варіант, напр.: біопотенціа- ли – біоелектричні потенціали; екопроблематика – екологічна проблематика; нітробактерії –    нітрофікувальні бактерії; 4) ряди з різноструктурними оди­ницями: астробіологія – екзобіологія – космічна біологія; остеобластома – остеоїд – остеома гігантська. Ми зараховуємо їх до синонімів. А варіантом вважаємо скорочене словосполучення й утворений від нього композит.

У межах наукового стилю мови – синоніми небажані, навіть шкідливі, бо руйнують термін як дефінітивну одиницю системи. У професійно-виробничій сфері, в усному мовленні фахівці творять й уживають спрощені, скорочені терміни, які нерідко є випадковими, безсистемними і не відомими поза виробничо-фаховою сферою.

Полісемія також є вадою термінології, якщо її має термін  в одній терміносистемі. Багатозначність виявлена у словах: авіапатруль, авіапошта, автономія, автотипія, автохтони,  автопортрет, агромеліорація, аерозоль, аеротерапія,  акваріум, акватинта, акватипія, бібліографія, бібліотека, гастро­номія, геліограф, геліографія, геліотроп, геліоцентризм, гемостаз, гемодинаміка, геомагнетизм, географія, гідрофільність, гідромедуза, електрозварювання, електро­форез, ентодерма, макросвіт, мікроекономіка, мікроліт, мікрорайон,  мікросвіт,  метеорологія, моторикша,  невропатія, некролог, некромантія, некро­фобія, некрофілія, некроліз, олігархія, олігофрен, ортоскоп, ортоскопія, остео­артрит, псевдогамія, псевдонім, псевдомерія, психолог, психологізм, психологія, психосоматика, радіолог, радіометр, радіометрія,  радіотелеграф, радіотехніка, радіофонія, радіофікація, рентгенографія, рентгеноскопія, ретроспектива, стереотип, телебачення, телеграма, телеграф, телескоп, технократія, технологія, феромагнетизм, фізіологія, фізіономія, циклограма тощо. Напр.: авіапатруль: 1) літак; 2) патрулювання, що здійснюють такі літаки; авіапошта –1) перевезення; 2) поштове відправлення; 3) установа, що здійснює такі перевезення. Очевидно, що одне із значень можна замінити іншими словами, зокрема позначення процесу передавати іменниками на –ння: авіапатрулювання; авіаперевезення. 

У багатьох випадках полісемія зумовлена детермінологізацією спеціальної назви, її переходом у сферу побутового мовлення, зокрема: телепередача –  1) передавання зображень за допомогою телебачення, 2) те, що передають по телебаченню з телевізійного центру; телефон – 1) вид електрозв’язку, що дає змогу передавати та приймати мовлення; 2) апарат зі сигнальним дзвінком  і трубкою для розмов за допомогою такого зв’язку; 3) розм. номер телефонного апарата. Якщо ж термін уживається в різних терміносистемах з різним значенням, то вважати це вадою термінології не слід. Напр.: радіометр – 1) прилад для вимірювання енергії світла; 2) прилад для вимірювання малої інтенсивності в діапазоні радіохвиль; 3) прилад для розвідування радіоактивних корисних копалин;  4) механічний пристрій для вимірювання звукового тиску. Тобто кожне значення терміна  має свою сферу уживання: це – оптика, радіотехніка, механіка, радіологія.

Калькування – це перенесення моделей (семантичних і словотвірних) з однієї мови в іншу. Внаслідок колишньої русифікації в термінологію потрапила значна кількість невдалих кальок. Однак стосуються вони переважно другої частини композита. Серед словотвірних: 1) невдалі моделі з суфіксом –к (а): електроводокачка, електрозварка, електропроводка, електроустановка, електро­доїлка, мікролітражка, електроводогонка, електрокнопка, геліоустановка. Терміни такого зразка, якщо позначають процес чи дію, слід перекладати українськими термінами віддієслівними іменниками на -ння. У наведених прикладах це стосується, зазвичай, не препозиційних МКК, а постпозиційних, національних компонентів; 2) застарілі форми типу: електронасос, електро­пилосос (тепер електропомпа, електропорохотяг); 3) дієприкметникові форми активного стану теперішнього часу: відеозаписуючий, аудіовідтворюючий, вібруючий і под. У науковій літературі знаходимо пропозиції замінювати такі форми прикметниками на -альн(ий), які також позначають “активну здатність, призначення до вжитку чи певної дії”.

Неуніфікованість простежуємо і в словниках. Зокрема укладачі (упо­рядники) неоднаково подають у словникових статтях міжнародні компоненти. Так, у словнику іншомовних слів в одній словниковій статті подано: гастер..., гастр..., гастро; гем..., гемато..., гемо….(тобто МКК з варіантами). Однак   ендо- й енто- знаходяться в різних словникових статтях.  У цьому самому словнику нечітко з’ясовується  етимологія слова. Зокрема, слово гальванічний має помітку (від гальвано...), а  інше реєстрове слово гальвано... пояснено як “частину складних слів, що відповідає поняттю гальванічний” (СІС, 1985), тобто виходить замкнене коло.

 У третьому параграфі “Кодифікація термінів з МКК” йдеться про різні визначення слова “кодифікація” в науковій літературі. Вважаємо, що термін “кодифікація” має кілька трактувань. Під кодифікацією розуміють: 1) систе­матизацію норм, 2) різновид нормотворення, 3) засіб регулювання чогось. Спільним для цих значень є письмова фіксація, що має рекомендаційний характер. Сутність кодифікації полягає в об’єктивній оцінці мовних дублетів, варіантів, інновацій, тенденцій розвитку. Кодифікація може бути абсолютна і відносна. Абсолютна пов’язана із усталеною нормою, оскільки уживання багатьох слів і термінів з МКК не викликає жодних застережень. Ці слова прижилися у мові, стали “своїми”, без них  ми не обходимося у нашому повсякденному та науковому спілкуванні, вони зазвичай не мають українських аналогів. До таких належать: телевізор, телефон, автобус, автомобіль. Відносна кодифікація пов’язана з неусталеною “розхитаною” нормою і зумовлена наявністю варіантів, синонімів  до слів з МКК, а також полісемією деяких термінів. Власне відносна кодифікація і вимагає прискіпливого ставлення до слів-інваріантів та варіантів, щоб надати перевагу одному із них.   

Останнім часом спостерігається тенденція впроваджувати у сферу наукового мовлення суто українські терміни. Чимало пропозицій щодо заміни іншомовних слів, побудованих із класичних коренів, подали П. Штепа та  М. Вакуленко (див.: текст дисертації), пор.: авіадесант – літаковисадка (Ш); авіазавод – літаковня (Ш); авіаконструктор – літакобудівничий (Ш); авіапошта – літакопошта (Ш); авіатранспорт –  літакоперевіз (Ш); автобіографія – власножиттєпис (Ш); автограф – власнолпідпис (Ш); автодидакт- самоук (Ш); автократія – єдиновладдя (Ш); автомат – саморух (Ш),(В), самороб (Ш),(В), самочин (В), самопал (Ш); агроном – рільничознавець (Ш);  аеропорт – летовище (Ш); аеронавт – летун (Ш); аеростат – повітроплав (Ш); аерологія-  повітрознавство (Ш); аеротерапія – повітролікування (Ш); астрогнозія – зорезнавство (Ш); астролатрія – зореобожання (Ш); астрономія – зорезнавство (В); бібліогност – книгознавець (Ш); бібліологія – книгознавство (Ш); бібліограф – книгознавець (Ш); ( а чому не книгоописувач?), бібліографія – книгоопис (Ш), бібліоман – книголюб (Ш), бібліотека – книгозбірня (Ш); бібліотекар – книжник (Ш);, бібліофобія – книгоненавиисть (дослівно: книгобоязнь) (Ш); віброграф – тремописка (Ш), движопис (В), движбописець (В), тремопис( В), тремописець (В); гастрономія – куховарство (Ш);  геліотерапія – сонцелікування (Ш); гематологія – кровознавство (Ш);  гемодинаміка – кровобіг (Ш); геодезія –землемірство (Ш), землемірення (В); геометр – землемір (Ш); географія – землеопис (В); гідроліз – водорозклад  (Ш), (В); гідролог – водознавець (Ш); гідротерапія – водолікування (Ш); гідрометр – водомір (В), водомірка (В), водомірець (В); зоотехнік – тваринознавець (Ш); зоологія – тваринознавство (Ш); макрокосмос – все- світ (Ш); мікрокосмос – дрібносвіт (Ш); мікрометр – дрібномір (Ш); нефрологія – ниркознавство (Ш); онкологія – пухлинознавство (Ш); онкотомія – пухлинорозтин (Ш); орнітографія – птахоопис (Ш); орнітологія – птахознавство (Ш); остеографія – кісткоопис (Ш); остеологія – кісткознавство (Ш); осцилограф – коливопис (В), коливописець (В), коливописко (В); осцилоскоп – коливогляд (В); палеограф – письмознавець (Ш);  палеографія –давнєписьмознавство (Ш); палеотип – стародрук (Ш); пірометр – гарячомірка (Ш), жаромір (В), жаромірка (В), гарячомір (В), гарячомірка (В); пірофор – вогненосець (В); телескоп – далекобачка (Ш), далекогляд (В), далевид (В), далезір (В);  телетайп – далекодрук (Ш); телебачення – далекобачення (В); ферометр – залізомір (В); залізомірка (В); фотоапарат – світлячка (Ш); фотограф – світляр (Ш); фотографія – світлина (Ш); фотокопія – світловідбиток (В); фотометр – світломір (В), світломірка (В), світломірець (В); фототипія – світлодрук (В); світловідбит (В); циклотрон – кологон (В),  колобіжник (В) тощо.

Навіть побіжний  аналіз цих ілюстрацій дає підстави стверджувати, що слова на   -граф(ія); -лог(ія); -метр вже отримали в українській мові свої націо­нальні відповідники, які передаються конструкціями на  -опис, -знавство, -мір  й утворюють певну систему. Це прямі кальки грецьких чи латинських коренів. Усі інші ще безсистемні, хоча не менш цікаві, бо передають нерідко авторське бачення, його власне уподобання. Вибираючи між питомими і запозиченими формальними елементами, іншомовні не відкидаються беззастережно, бо іноді вони мають певні переваги перед зрозумілими для всіх терміноелементами рідної мови.

Розділ третій “Специфіка компонентів  іншомовного походження у сучасній українській  мові” складається із чотирьох підрозділів. Перший під­розділ “Дослідження слів з міжнародними компонентами у сучасному мовознавстві” концентрує увагу на аспектах сучасного аналізу слів з  МК. Здійснено огляд наукових праць українських та зарубіжних учених  (А. Москаленка, О. Сербенської, Г. Чернецької, Г. Півторака, М. Сташко,  Л. Пацери, О. Лебедєвої та ін.), які описували слова з МКК.

У другому підрозділі “Специфіка препозиційних компонентів іншомовного походження у сучасній українській терміносистемі: джерела запозичень, етимологія, фіксація, семантичні та граматичні  модифікації” проаналізовано й описано компоненти авіа-, авто-, агро-, акро-, аква-, акро-, артро-, архе-, астро-, бібліо-, блефаро-, вібро-, відео-, гальвано-,  гастро-, геліо-, гем(ато,о)-, гео-, гідро-, екзот-,  електро-, ендо-, зоо-, магніто-, макро-, метео-, мікро-, мото-, невр(о, нейрон-)-, некро-, нефро-, нітро-, ольго-,  онко-, орніто-,орто-/орфо-,  остео-, осцило-, палео-, піро-, прото-, псевдо-, психо-, радіо-, рентгено-, рео-, ретро-, стерео-, теле-, техно-, турбо-, феро, фізіо-, фото-, цикло-. Спочатку з’ясовується  походження компонента, його первісне і сучасне значення, простежується фіксація слів з цим терміноелементом у словниках  різних типів

Відтак  розглядаємо лексико-семантичні групи слів з МКК, визначаємо парадигматичні та синтагматичні зв’язки  термінів, зіставляємо семантичні структури слова  в діахронному зрізі, план вираження поняття в українській, польській, чеській мовах. Кількісна характеристика супроводжує   фіксацію слів у словниках, розподіл їх за частинами мови. Як варіанти наводяться  українські відповідники, запропоновані П. Штепою та М. Вакуленком. Простежуються кількісні вияви термінних похідних з МК. Найбільшу кількість слів-термінів охоплюють компонентои електро- (356), авто-  (350), гідро- (340), фото (237). Найменшу – з орніто- – (11). Більшість слів – іменники. Наявні також  прикметники, дієслова, прислівники. Їх значно менше. Найбільшу кількість прикметників виявлено серед термінів з компонентом фото- (87), авто- (38), радіо- (38), електро- (34). Прикметники входять до складу термінів-словосполучень. Дієслова знаходимо  з-поміж термінів з МКК теле- (5); авто- (3); гальвано-, електро-, радіо-, стерео- – по  2; прислівники – у словах на  авто-, фізіо- (по 2).

Терміни з препозиційними компонентами можуть окреслювати конкретні терміносистеми, напр., слова з  авіа-, аеро- уживаються в авіаційній галузі, вони позначають поняття техніки, хоча деякі з них набули побутового уживання (авіарейс, авіаквиток, аеропорт тощо), слова на агро- пов’язані  із сільським господарством, на астро- – з астрономією, космосом, на ендо-, невро-, некро-, онко-, остео- – з медициною; на техно-, турбо- – з технікою. Тобто дають вказівку на конкретну терміносистему, виконуючи дейктичну функцію. Не окреслюють конкретних сфер діяльності слова з МКК аква-, акро-, гастро-, гідро-, екзо-, магніто-, макро-, мікро-, осцило-, радіо-, теле-, рентгено-, стерео-, фото-, цикло- тощо. Терміни з цими компонентами належать до різних галузей знань.

Слова з препозиційними терміноелементами належать до певних лексико-семантичних груп, окреслюють конкретні термінополя (мікрополя). Найбільшу кількість таких полів мають терміни з компонентами авто- (13), радіо- (12), авіа- (10), теле- (10), найменшу – з онома- (2), рео- (3), фізіо- (3) тощо.

Немає жодної  лексико-семантичної групи (жодного мікрополя), яка була б спільною для слів з усіма розглянутими компонентами. Навпаки, окремі поняттєві категорії притаманні лише словам з певними терміноелементами. Це назви: сплавів (авіа-, аеро-, феро-), творів мистецтва (авто-, відео-), мінералів (астро-, вібро-, гемо-). Прикметники з препозиційними міжнародними терміно­елементами зазвичай позначають спільні категорії: ознак, властивостей, якостей або стосунок до того, на що вказує твірна основа.

49 терміноелементів як складники термінів позначають наукові чи промислові галузі чи розділи. Напр.:  авіа-  (авіабудування); авто-(автометрія), агро- (агрономія), геліо- (геліофізика) тощо.  Не мають такого значення слова з компонентами акро-, блефаро-, вібро-, відео-...Чисельними є також групи на позначення приладів, пристроїв (серед цієї категорії термінів немає слів з компонентами акро-, артро-, блефаро-...), процесів (крім акро-, артро-, блефаро-...).

Синонімію, антонімію також спостерігаємо між окремими термінами, що, по суті, є чи не головною передумовою системотворення. Однак у термінології явище синонімії допустиме лише на стадіях становлення системи, надалі синонімія вважається її вадою. Зокрема у синонімні відношення входять компоненти авіа-, аеро-. Вони мають як багато спільного, так і відмінного. Спільним для них є окреслення тематичних термінополів: назви транспортних засобів (авіалайнер, авіаносець, аеробус, аероплан); назви приладів, пристроїв, механізмів (авіакомпас, авіамотор, аерометр, аерофільтр); назви дій та процесів (авіапідживлення, аерофотознімання, аеротерапія); назви осіб за виконуваною роботою (авіатехнік, авіатор, авіаконструктор, аеролог, аеро-навт); ознаки, властивості, якості (авіамодельний, авіадесантний, аеро­динамічний, аеродромний); назви просторових понять (авіалінія, авіатраса, авіамаршрут, аероторія); назви сплавів (авіаль, авіахім, аерон, аеросил). Водночас кожен із компонентів виявляє свої особливості. Зокрема компонент авіа входить до слів на позначення: установ та організацій (авіаметеослужба, авіаметеостанція, авіабаза тощо);  промислово-технічних галузей (авіабуду­вання, авіапромисловість, авіація). А компонент аеро- до слів на позначення: приміщень (аеровокзал, аеросалон); зображень, відбитків (аерофотографія), рослин, організмів (аероби, аерофіти); наукових галузей (аеродинаміка, аерокліматологія, аерологія, аеромеханіка тощо).

Отже, компонентам притаманне синонімічне значення, однак вони поєднуються з різними основами (основи, які б поєднувалися одночасно з двома терміноелементами, поодинокі: авіамаяк – аеромаяк; авіапошта – аеропошта, авіатранспорт – аеротранспорт, авіашкола – аерошкола) позначають  поняття технічної галузі;  неврон – нейрон, невродерміт – нейродерміт з ідентичним значенням – слова  медичної галузі.

Формально можна замінити і терміноелементи у словах: агрофізика, агрофізик, агрохімія, агрохімік на геофізика, геофізик, геохімія, геохімік, проте значення цих термінів буде різне. Окремі слова мають варіанти серед слів з компонентом гідро, напр.: акванавт – гідронавт (спеціально підготовлена людина, яка може тривалий час перебувати в підводній споруді (апараті), не виходячи на поверхню). Аналогічно деякі терміни з іншими компонентами можуть бути лише формально замінними, бо позначають різні поняття, напр.: акваплан (плотик), гідроплан (літак).

Частково накладаються значення термінів акваметрія (методи кількісного визначення води в різних речовинах) – гідрометрія (розділ гідрології, що розробляє методи вивчення режиму водних об’єктів, вимірювання та обліку всіх вод земної поверхні); акватипія (поліграфічний спосіб відтворення малюнків водяними (знежиреними) фарбами) – гідротипія (виготовлення фотографічних кольорових зображень із застосуванням водорозчинних барвників); нефрологія (розділ медицини, який вивчає будову, функцію та хвороби нирок і методи лікування їх) – урологія (розділ медицини, що вивчає хвороби сечової системи (нирок, сечоводів, сечового міхура) й чоловічої статевої системи, лікування  і їхню профілактику).

Окремі компоненти вступають між собою у відношення антонімії, однак слова з цими терміноелементами не завжди її зберігають. Порівняймо: кріотерапія (лікування захворювань основане на використанні низьких температур) – піротерапія (лікування штучним підвищенням температури), але макроекономіка (система взаємозв’язків різних галузей і сфер промисловості та сільського господарства / економічна наука, що вивчає взаємозв’язки й пропорції розвитку народного господарства загалом та окремих його галузей) і мікроекономіка (система виробничих підприємств і підприємств послуг, що безпосередньо задовольняють потреби населення в товарах і послугах / економічна наука, що вивчає взаємозв’язки та пропорції в межах окремої ланки виробництва чи окремого підприємства, господарства), де радше спостерігаємо зіставлення цілого і частини, ніж протиставлення.

Відношення омонімії (при спільному етимоні) простежуємо між компо­нентами радіо-¹ (відношення до радіо, пов’язаний з радіо) та радіо-² (відно­шення до радію, радіації), однак у словах ця приналежність терміна до одного чи іншого компонента виявляється лише у визначеннях, трактуваннях термінів, напр.: радіобуй (буй з радіопередавачем) і радіобуря (вибуховий бурхливий процес на космічних тілах, що супроводжується могутнім радіовипромі­нюванням).

Слова з міжнародними терміноелементами перебувають у постійному русі: одні з них зникають з української мови, інші стають рідковживаними чи, навпаки, поширеними у сучасній мові. Зокрема, н е   в ж и в а ю т ь с я  в сучасній мові такі слова: мікрохронометр (годинник, що показує найдрібніші точки перебігу часу), ортогнати (люди прямозубої породи), ортодидактика (правильний спосіб навчання), ортодіяграф (апарат для змалювання з поміччю рентгенівського проміння форм та величин внутрішніх органів), ортогональний (прямокутний), ортоморфія (правильне утворення), ортопластика (вимірю­вання нерівних, скривлених частин), турбоальтернатор (парова турбіна, сполучена з електричною машиною); р і д к о в ж и в а н и м и  є сьогодні терміни некрофори (жуки-погрібники), орнітоцефал (птицеголова, викопна ящірка), вони мають або вузькофахове уживання, або застаріле. Натомість  продукуються слова на – еко-, євро-, ксеро- і под.

Окремі терміни по-різному трактуються у старих і нових словниках, напр.: ортоскоп – 1) горлянкове дзеркальце; 2) інструмент для досліджування веселкової оболонки ока і прилад для контролю за прицілом; метеор – 1) всяке атмосферне явище: буря, сніг, дощ, блискавка, веселка; 2) падуча зоря, що падаючи лишає після себе блискучу смугу; 3) людина, що швидко з’явилася і швидко зникла на громадському обрії, звернувши раптово на себе увагу  (СЧС) – і 1) тверде тіло комічного походження, що потрапляє з величезною швидкістю в земну атмосферу: падаюча зірка; 2) швидкохідне пасажирське судно на підводних крилах (ВТССУМ).

Спостерігаємо і зміну семантичної структури слів. Вона р о з ш и  р и л а с ь у деяких словах: гастроном – знавець витворної кухарської штуки, аматор тонких страв (СЧС) і 1) знавець і любитель смачної їжі; 2) назва крамниці, в якій продається гастрономія (ВТССУМ); а в деяких з в у з и л а с ь: фототропізм – 1) властивість рослин повертатися до світла, до сонця;  2) властивість деяких нижчих тварин рухатися в напрямку до сонця або від нього (СЧС) і властивість рослин повертатися до променів сонця або відвер­татися від них (ВТССУМ).

Зіставивши слова з препозиційними міжнародними компонентами, що є в терміносистемах, з їхніми аналогами в польській та чеській мовах, дійшли висновку, що подібні лексеми є і там. Однак зазвичай західнослов’янські мови намагаються підібрати національні слова на позначення таких понять, відсуваючи на задній план або й зовсім усуваючи запозичення. Порівняймо: авіабаза – baza lotnicza, letecká, авіалінія – trasa powietrzana (польська.),  letecká linka (чеська), агропромисловий – rolniczo-przemyslowy(п), země­delskop­rǔmyslovŷ (ч), бібліотека – knihovna (ч), księgozbior(п), гематома – krwiak (ч) тощо. Поступово стає на такий шлях й українська мова.

Окремі слова з міжнародними терміноелементами поступово отримують національні відповідники: авіація – повітроплавання, літунство; авто­біографія - власно життєпис; автогамія (рослин) – самозапилення; автогонія – самозародження; автограф – власно підпис; автодидакт – самоук; автокефалія – незалежність; автократ –- володар, владар; автократія – єдиновладдя; автоліза – само розчин; автомат – саморух, самороб; (зброя) самопал, (писалка) самописка, автономія – самоуправа; бібліогност – книгознавець; бібліологія – книгознавство; бібліограф – книгознавець; бібліографія – книгоопис; бібліоман – книголюб; бібліотека – книгозбірня; гастралгія – шлункобіль; гастрит – шлункозапал; гастроскопія – шлункоогляд огляд шлунку; гастротомія – шлункорозтин; геліотерапія – сонцелікування, лікування сонцем; геліофільний – світлолюбний; гідролог – водо знавець; гідрометр – водомір; гідронефроз – ниркова водянка; гідро­німіка – назви водоймищ; гідротерапія – водолікування; ксилема – деревина; ксилологія – деревознавство тощо.

Композити з постпозиційними іншомовними компонентами розглядаємо у другому підрозділі. Це  – надзвичайно цікава і малодосліджена на сьогодні сторінка мовознавства, детальний аналіз якої засвідчує, що до таких елементів не можна підходити однобічно. Усі вони мають чітке значення, яке може зберігатися і не зберігатися у похідних композитах. Постпозиційні компоненти вводять терміни у певну системну матрицю, чим сприяють класифікації термінології.

Ми виявили близько ста компонентів, що уживаються в постпозиції. На жаль, не усі вони виділені в загальномовних і термінологічних словниках. Окремі з компонентів мають подвійну властивість, тому їх розглянуто в окремому розділі. Здебільшого усі вони г р е ц ь к о г о походження. Л а т и н с ь к е  походження мають компоненти –цид(ди), -фікація, а н г л і й с ь к е – -бол, -мен. Цікаво, що ці компоненти поєднуються переважно із грецькими і рідше з латинськими основами і зовсім не поєднуються з українськими чи іншими слов’янськими основами. Їх важче замінювати національними відповід­никами. Навіть якщо і підберемо слово (напр.: бібліотека – книгозбірня), то воно повністю не покриє семантичну структуру міжнародного слова. Деякі терміни можна заміняти лише словосполученнями: абориген – корінний житель, фільмотека – зібрання фільмів. Але оскільки запозичені міжнародні слова можуть мати і мають полісемію, то в кожному конкретному випадку це будуть нові словосполучення, що є незручно для наукових галузей і  суперечить вимогам, що ставимо до терміна.

Усі постпозиційні компоненти можна поділити на дві групи: однозначні й багатозначні. До  о д н о з н а ч н и х  компонентів належать -бол (позначає назви спортивних ігор з м’ячем): футбол, волейбол, баскетбол, гандбол, -завр (позначає викопних плазунів): динозавр, іхтіозавр, палеозавр, плезіозавр, птерозавр, стегозавр, телеозавр, бронтозавр; -іатрія (позначає галузь медицини): педіатрія, фтизіатрія, геріатрія, психіатрія тощо; -латрія (позначає зв’язок з релігійним культом): астролатрія, зоолатрія; -міцети (позначає клас різних видів нижчих грибів): актиноміцети, фікоміцети; -стат (позначає прилади): гідростат, геліостат, реостат, термостат, фотостат; -скоп (те саме значення): мікроскоп, геліоскоп, перископ тощо.

Б а г а т о з н а ч н и м и   є терміни, що мають від двох до семи значень. Два значення притаманні термінам з кінцевими компонентами -птер (позначають літальний апарат і комаху); -скаф (пристрій та вид транспорту); аналогічно: –тонія, –фоб, –цен. Тризначними є: -крат (позначає механізми та осіб за відношенням до влади чи прихильністю до чогось); -номія (позначає назви наук, соціальні поняття, частини тіла); чотиризначними: -ном (фах прилади, приміщення, математичні поняття), -оїд (позначає геометричні фігури, антропологічні та біологічні поняття, хімічні речовини); -фаг (позначає осіб, організми, речовини, предмети); аналогічно –ман; -терій; по сім значень мають компоненти –фор, -фікація. Слід зазначити, що нерідко компоненти, що мають один етимон, розпадаються на різні терміноелементи з різною кількістю значень та похідних слів. Це, зокрема: -цид –2 , -циди –3 , -номія –3, -ном – 4, -генез – 3, -ген – 4 тощо. Ці значення їм зазвичай надають наступні морфеми.

Подібні компоненти мають й інші слов’янські мови. Однак, продуктивність їх у кожній із мов неоднакова.

У третьому підрозділі  “Специфіка компонентів, що можуть уживатися у пре- і постпозиціях: джерела запозичень, етимологія, фіксація, семантичні модифікації” проаналізовано похідні слова, в яких може виявлятися один  з  19 компонентами. Це: андро-...-андр(ія), бласто-...-бласто(з), біо-...-біо(з)  грам-...грам(а), граф-...-граф(ія), дендро-...-дендро(н). Окремі компоненти зберігають свою низьку продуктивність й уживаються обмежено. Це граф(о)-, грам(о)-, дендр(о)-. Інші навпаки виявляють високий ступінь продуктивності, поєднуючись усе з новими словами чи коренями, це біо-,  кіно-, термо-, цито- та ін.. Деякі терміноелементи зовсім не поєднуються з питомими українськими словами (андро-,бласто-, графо-, грам-, літо-,лого-, метро-, офтальмо-, філо-, фіто-, цито-). Не властиве таке поєднання і постпозиційним компонентам. Слова з такими МКК виявляють різну продуктивність творення.

Найбільшу кількість слів зафіксовано з елементами біо- (у препозиції) – 175, на другому місці – з терміноелементом кін(о)- 148 та термо- – 129. Найменше – з онома- – 10, грам-, граф- по 21. У постпозицій найбільше виявлено слів на лог(ія)- – 197, -граф – 142, -лог – 130, -метр –  119, наймен- ше – з -космо – 2, -андр(ія) – 4, -офтальм, -ксил(ема) по 5.

Ці слова позначають, крім наукових галузей, процесів і приладів, ще й осіб, організми, речовини. Термінам бластогенез, кінодраматургія, кіно­панорама, кінофестиваль, літографія, літофанія, моноліт, одонтоліт, термо­грама, термоізоляція, термотаксис, фонотека, фонографія тощо властива полісемія. Синонімічні відношення мають: андробластома – аренобластома; гнотобіотика – гнотобіологія, кінофабрика – кіностудія; кіноактор – кіно­артист, кінохроніка – кіноінформація, термофільний – теплообмінний. Антонімічні відношення виявлено серед термінів-словосполучень: офтальмо­плегія внутрішня – офтальмоплегія зовнішня, офтальмоскопія зворотня – офтальмоскопія пряма.

Зовнішня сполучуваність властива  лише частині слів з МКК.  Тобто не усі родові терміни творять видові. Здебільшого уточнення поняття відбувається за допомогою прикметника (лівобічна сполучуваність), напр.: геометрія (аналітична, архімедова, внутрішня, уявна, вища, нарисна, просторова, сферична, напівевклідова); радіостанція (короткохвильова, відправна, пеленгаторна, передавальна, приймальна, проміжна, суднова, трансляційна, широкомовна),  або іменника (правобічна сполучуваність),  напр.: геохімія (біогенезу, галогенезу, гіпергенезу, ізотопів, ландшафту, осадових порід, вугілля).(поодинокі випадки), або слова можуть мати як лівобічну, так іправобічну валентність: бібліотека (академічна, базова, відомча, дитяча, державна, довідкова, домашня, історична, крайова, масова, міська, методична, медична, меморіальна, народна, наукова, національна, обласна, опорна, галузева, парламентська, пер6есувна, публічна, районна, сільська, спеціалізована, стаціонарна, технічна, універсальна, навчальна, центральна, приватна, шкільна, для дітей, для юнацтва, для сліпих) тощо. Антецеденти складеного терміна обов’язково щось уточнюють.

Серед слів з препозиційними міжнародними компонентами переважають іменники, а серед лексем  з постпозиційними МКК наявні тільки іменники. Терміни інших частин мови виявлені лише у словах з препозиційними частинами. Це прислівники: з  літ(о)- –1 (літологічно), філ(о)- – 2 (філологічно, філософічно),  дієслова з біо – 1 (біоортогоналізувати), кін(ема) – 1 (кіне­матографу вати), кін(о)- 2 (кіно-фікувати, кінофікуватися), літо- – 3 (літо­графувати, літогра-фуватися, літохромувати); терм(о)- – 1 (термостату­вати); філ(о)- –3 (філозофувати, філософствувати, філософувати).

Не уживаються сьогодні слова біософія, логодедалія, логомахія та ін. Рідковживаними стали: логофет, фонограф.

У висновках сформульовано результати виконаного дослідження:

1. Іншомовні слова наявні  в кожній мові, що пов’язано  із економічними, торговельними, науковими, політичними стосунками між країнами (державами). Однак ставлення до запозичених слів у різних народів на різних етапах розвитку суспільства   є різне. Одні мови  вбирають  у свій лексичний склад   чужі слова, інші позичають лише ті лексеми, яких мова-реципієнт ще не має, ще інші  намагаються уникати будь-яких запозичень. Українська мова належить до утилітарних мов: вона запозичає передусім лише те, що не підлягає заміні.

2. Слова з МКК  активно функціонують в українській мові  з  XVII ст. Побутують вони  в різних стилях, але найбільше їх у науковому мовленні. Такі лексеми посідають важливе місце в будь-якій термінологічній системі, незалежно від часу її виникнення. Ці міжнародні компоненти можуть займати різне місце (позицію) у слові: уживатися на початку чи в кінці або займати бінарну позицію.

 3. У результаті аналізу слів з міжнародними компонентами постулюємо, що окремі компоненти зберігають кореневий статус, оскільки уживаються як самостійні слова (авто, радіо, відео,  кіно,  стерео, фото),  деякі МКК в окремих словах є  аброморфемами, зберігаючи зв’язок  із прикметником, який скоротився (авіа – авіаційний, електро- – електричний, теле- – телевізійний), або можуть бути    зв’язаними коренями (геліо-, гідро-,  прото- та ін.).

3.      Слова з МКК виявляють чіткі системні ознаки, що спостерігаємо на парадигматичних та синтагматичних осях. Зокрема на парадигматичній осі такі слова  поєднуються у   лексико-семантичні групи, однак кількість таких груп та їхня  категорійна співвіднесеність у слів з різними компонентами неоднакова. Знаходячись у препозиції, компоненти виконують орієнтаційну функцію (але не завжди), окреслюючи певну терміносистему; у постпозиції МКК найчастіше виступають категоризаторами, позначаючи наукові галузі, прилади та пристрої, процеси.

  Так, слова з авіа-, аеро- уживаються головно в авіаційній галузі, з агро-  – пов’язані із сільським господарством, на гео- - з геодезією чи геологією, астро- – з астрономією, космосом, ендо-, невро-,  онко-, остео- - з медициною, техно-, турбо – з технікою.  Не окреслюють конкретних сфер діяльності слова з компонентами аква-, акро-, гастро-, гідро-, екзо-, магніто-, макро-, мікро-, осцило-, радіо-, теле-, рентгено-, стерео-, фото-, цикло- тощо. Слова з цими МКК уживаються в різних сферах діяльності людини і здебільшого є загальновживаними. Серед постпозиційних компонентів чітку вказівку на терміносферу репрезентують компоненти –біо(з), -бласто-, -кін (езія), -цит(оз)  (біологія, медицина), -офтальм (медицина).

Роль класифікатора понять виконують компоненти  -бласт(о), позначаючи клітину,   хворобу, -дендр(он) – форму, елемент, -косм (ос) – простір, -ксил – речовину,  -фон – прилади; -едр – бік, сторону, -скоп – прилади, -завр – ящірок, -іатрія –лікування  тощо.

4. Зіставлення термінів з МК за словниками різних років видань дозволило простежити їхню кількісну і якісну динаміку. Перша характеризується зростанням кількості лексем з МКК, що зазначено у словниках різних років видання. Так, словник 1906 року містить 102 слова з МКК, словники 1930-х рр. подають вже 820 лексем із  МКК, 1970-х – 13 5000 слів, 1990-х рр. – 17 226, 2000-х  – 18 234 лексеми. Спостереження свідчать, що не усі  слова з МКК мають високий кількісний показник уживання. Із препозиційних компонетів найуживанішими є електр(о)-, авто-, гідр(о)- , фото-, мікро-, гем(ато)- , радіо- , цикл(о)- . Серед біпозиційних: на початку слова – біо-, терм(о)-; кін(о)-; у кінці -лог(ія)-, -граф. Із постпозиційних  найпоширенішими виявилися компоненти -скоп, -фікація, -оїд. Найменше виявлено на сучасному етапі слів з онома-, орніто-, -андрія, -офтальм. Непродуктивними сьогодні є компоненти аква-, вело-, мото- та ін. І навпаки з’явилися нові компоненти, які вичленовуються з певних слів і набувають продуктивності. Це еко-, євро-, ксеро- та ін.

Якісна динаміка простежується у зміні лексичного складу мови, семантичної структури слова, в особливостях сполучуваності МКК між собою та з іншими словами, а також у сполучуваності слів з МКК, у розмаїтті способів творення таких лексем, їх функціонування у мові. Одні слова зникають з нашої мови, інші стають рідковживаними, а ще інші, навпаки, набувають поширення в усіх стилях сучасної мови. Зокрема, не вживаються сьогодні такі слова, як: пірофаг (штукар, що ковтає вогонь); телематольогія (наука про людську волю), псевдольогія (неправда); протомедик (стариший, головний медик); палеофон (назва фонографа); рідко уживаються терміни реомюр (вид термометра), палеоарктичний (північна частина земної кулі). Окремі слова мають вузькофахове вживання: офтальмокарцинома, лімнонім, палеотерій, ректифікація тощо. Змінилося трактування багатьох слів відповідно до зовнішньомовних чинників, зокрема: стереографія – рисування многостінників на одній площині (СЧС)   і перспективне зображення геометричних тіл на площині (ВТССУМ), остеосаркома – злющий боляк на кістці  (СЧС) і – злоякісна пухлина кісткової тканини СІС).

5. На синтагматичній осі компоненти виявляють внутрішню сполучу­ваність, а слова з цими компонентами – зовнішню.  Внутрішня синтагматика має три моделі: 1) препозиційні компоненти  легко сполучаються з пост­позиційними МКК (автомат, аеродром, агроном, астроскоп, геолог, мікроскоп, орфографія, технократ і под.), однак для компонентів агро-, гемо-, електро-, метео(ро)-  такі поєднання спорадичні; Найбільшу продуктивність у поєднанні постпозиційних блоків  з препозиційними мають: -грам(а), -граф,  -графія; -лог, -логія, -метр, -метрія, -скоп , -скопія. Нижчу продуктивність виявляють компоненти  -дром,  -типія, -стат, -навт, -літ; -фобія,  -фон; ще нижчу -бласт, -скаф,  -троп, -птоз, -дерма, -офтальм тощо; 2) препозиційні МКК поєднуються із запозиченими іншомовними словами: авто+вакцина, авто+вокзал аеро+навігація, відео+фільм, мікро+система, мікро+сканер, геліо+гравюра, гідро+турбіна, електро+табло, електро+шок,  піро+графіт, турбо+цех,  аеро+лоція, радіо+компас, радіо+студія тощо. Зовсім не поєднується з іншомовними основами компонент турбо-. Серед пост­позиційних компонентів спостерігаємо дуже низьку продуктивність поєднання із запозиченими основами: це (курс(о)-,  адрес(о)-+ граф);  історі(о)-  + графія; бактер(ія)- + оїд; 3) сполучення МКК з українськими словами. Високу продуктивність поєднання з українськими словами мають компоненти авто-,  -агро-, вібро-, відео-, гальвано-, гідро-, електро-, маком-, мікро, метео-,  мото-, нітро--,піро-, псевдо-,радіо-, рентгено-, стерео-,теле-, турбо-. Лише з окремими національними словами сполучаються компоненти авіа + крило, зв’язок; аеро + сани; геліо + установка; техно- + світ; оліго-+ мірний, палео- + напруження, слов’янізм, феро-+ сплав, сплавлювач, цикло- + приєднання. Постпозиційні компоненти рідко поєднуються із національними основами. Зафіксовано лише поодинокі випадки: хвил(е) + граф, скло + -граф; україн(о) + -фоб (і за цією моделлю: русофоб, англофоб), світло-, звук(о) + метрія.

Щодо з о в н і ш н ь о ї  синтагматики, то тут також виявлено певну специфіку, яка полягає в тому, що 1) не усі терміни-слова з МКК вступають у такі відношення, а лише окремі (не вступають у зовнішні синтагматичні відношення слова з препозиційними компонентами: агро-, аква-, акро-, архе-, геліо-, екзо-, макро-, мікро-, мото-, некро-, нефро, оліго-, онко-, орніто-, палео-, піро-, прото-, псевдо- ретро-, техно-, турбо-, феро- тощо);  2) виявлено правобічну: геохімія (біогенезу, галогенезу, гіпергенезу, ізотопів, ландшафту, осадових порід, вугілля) і лівобічну валентність: географія (військова, економічна, історична, фізична) зі значною перевагою останньої;  3) стрижневий термін з міжнародними компонентами виконує функцію родо­вого щодо інших, видових.   Розширення кола сполучуваності МКК зміцнює структурну й семантичну функцію кореня, сприяє чіткості виділення   його в складі  слова й відновлює мотивувальну ознаку слова-терміна.  

6. Не усі слова  з  МКК утворені в українській мові. Більшість з них мова запозичила  готовими  з класичних мов (г р е ц ь к о ї   аргонавт, каліграфія;л а т и н с ь к о ї  економія, епіграма, зоологія),   із    з а х і д н о є в р о п е й с ь к и х (ф р а н ц у з ь к о ї :  агроном, аеродром, аеростат, барометр,   н і м е ц ь к о ї: автобус, археологія,   а н г л і й с ь к о ї:   газгольдер,   палеоліт, автокодер, автомонітор, макропроцесор, макроблок,  мультипроцесор, телетайп; г о л - л а н д с ь к о ї:   боцман, лоцман) чи  через слов’янські (р о с і й с ь к у : автомат, гастрит, гастроном, кіно; п о л ь с ь к у:   автономія, бібліотека).  Окремі запозичені лексеми змінили свою семантичну структуру:  у словах екзотичний, зоологічний, ксилографія, магнетизм, прототип, стереотип вона розширилася, а у лексемах радіус, ономастик – звузилася. Ще інші, запози­чившись у нечленованому вигляді, з часом почали виокремлювати МКК у зіставленні з іншими словами такого типу і продукувати нові.

Утворені терміни з міжнародними компонентами здебільшого способом словоскладання, що відбувається як у відповідних матричних мовах (автодром, астрономія, гідроплан), так і на українському мовному ґрунті (фотовиставка, кінопроба, і под.). Цей спосіб охоплює також різні види абревіації (автобус,  відикон, оксисен, автошлях, телеведучий) або творяться афіксальним способом за  допомогою національних словотворчих засобів, зокрема: прикметники   (геометрія – геометричний, екологія – екологічний, автошлях – автошляховий, аквамарин – аквамариновий, бібліотекар – бібліотекарський), дієслова (вібро – вібрувати, аква – акватувати), прислівники (геометричний – геометрично, екологічний – екологічно). В наявності й регресивний спосіб (біологія – біолог; зоологія – зоолог і под.)

Окремі слова з МКК стають компонентами для аналітичних конструкцій: бібліотека (міська, районна, сільська, для дорослих, для дітей та юнацтва тощо), які уточнюють, конкретизують термін.

7. Деякі  лексеми з міжнародними кореневими компонентами потребують кодифікації (унормування) через невідповідність їх термінологічній нормі. Зокрема унормуванню підлягає правопис деяких термінів, наявність кількох варіантів, у тому числі й синонімів на позначення одного й того самого поняття, кальковані форми російськомовних моделей,  неуніфіковане подання таких  компонентів у сучасних словниках.

8. Слова з МКК наявні й в інших слов’янських  мовах. У  п о л ь с ь к і й akwamaryn, akwamarynowy, akwarelista, akwarela, akwarelowy, akwarium, akweduk, hydrodynamika, hydrologia, у чеській мові: akwamarin, akvarel, akvarelovy, akvarium, akvadukt, hydrotechnik, hydrochemia, хоча ці мови добирають власні відповідники на позначення багатьох наукових понять. Зокрема, до слова авіабаза – baza lotnicza, letecká, záhladna; авіаквиток – bilet lotniczy, letenka; авіалінія – linia lotnicza, trasa powietrzna, letecká linka; аквамарин – beryl zielonawy, гідроавіація – lotnictwo wodne, wodoznawstwo, гідромеліорація – melioracja wodna, гідроплан – wodnopłatowiec, hydroplan, гідроспоруда – budowla hydraunicza, гідроелектростанція – elektrownia wodna. У ч е с ь к і й: hydrodynamika, hydrolýza, hydrologie, hydromelioracie (vodní melioracie), hydrometeorologie, hydrometeo-rologicka služba, hydromonitor (vodní tryskač), hydroplan (hydroavion), hydroelektrá a (vodní elektrá a), hydrotechnika (vodní turbina), hydrouzel (vodní dílo).

 В українській мові спостерігаються подібні  процеси, хоч вони не набули ще достатньої активності, однак внутрішні ресурси мови дають усі підстави для впровадження національних відповідників, які згодом посядуть провідне місце в національних терміносистемах. Порівняймо: аеродром – летовище, бібліогност – книгознавець, бібліологія – книгознавство, геометр – землемір тощо. Однак зважаючи на те, що запозичені слова нерідко є полісемічними, то до кожного нового значення в українській мові може бути свій відповідник.

9. Більшості слів з МКК притаманна абсолютна кодифікованість. Вони активно функціонують у лексичній системі мови і не мають українських відповідників. Водночас наявні слова з відповідними аналогами в нашій мові й уживаються паралельно в різних підстилях наукового стилю. Окремі національні відповідники, які передаються конструкціями на  -опис, -знавство, -мір  й утворюють певну систему. Однак заміна астрономії на зорезнавство, астрофізики на фізику зірок чи астронавта на зорелітуна і подібне повинна бути соціально мотивованою і підготовлена належною практикою. Проста ж заміна значною мірою послаблює стійкість українського відповідника. Семантичні структури таких слів накладаються лише частково.

Якщо маємо кілька слів на позначення одного поняття, то, з одного боку, це зумовлює розвиток мови, поповнення її новими лексемами, а з іншого, зокрема в терміносистемах, є її вадою. Це також питання уніфікації, якого  можна уникнути через прийняття низки державних стандартів, що сприятиме нормалізації наукової мови, її кодифікації. Плідні результати дасть спільна праця філологів із фахівцями відповідних напрямів. Сприятиме цьому широке обговорення деяких термінів на сторінках фахових журналів, на конференціях, наукових семінарах.

Отже, слова з МКК мають перспективу розвитку в сучасній мові. Однак перенасичення  їх у мові за наявності українських еквівалентів є не лише небажаним, а й загрозливим.