СТАЛІСТЬ І ЦИКЛІЧНІСТЬ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА Автореферат

У першому розділі «Теоретико-методологічні принципи досліджень і розвитку теорії економічної динаміки» здійснено аналіз базових принципів проведення економічних досліджень з розглядом різних методологічних підходів та взаємозв’язку між головними категоріями. Стосовно до потреб проведеного дослідження детально висвітлено головні підходи до трактування статики та динаміки в економічних системах, методичні підходи до визначення сталості і циклічності розвитку сільського господарства.

Показано, що виокремлення методології як самостійної науки зумовлено, в першу чергу, тією обставиною, що сучасна наука як особливий вид діяльності – це в історичному аспекті цілий новий світ, якому притаманні особливі закони функціонування і розвитку. Саме це викликало нагальну потребу у створенні особливого напряму в науці, об’єктом якого виступає вона сама. З таких позицій є підстави трактувати методологію як вчення про загальні принципи організації наукового дослідження, як найбільш важливі положення, закони певної сфери дійсності, які відіграють роль своєрідних орієнтирів під час подальшого вивчення предмета досліджень, зокрема циклічності сільськогосподарського виробництва. При цьому одним з провідних принципів методології економічного дослідження є визначення об’єкта і предмета дослідження.

Пріоритетність цього питання стосовно інших проблем методології пов’язана з тим, що методологія не може будуватися довільно, вона повинна узгоджуватися із законами і закономірностями об’єкта дослідження. Щодо економічної науки, то як її об’єкт логічно прийнято економічну систему.

Головним же критерієм ефективності використовуваних методів повинна бути адекватність отриманих з їх допомогою результатів фактичному стану справ. Як тільки виявляється їх розбіжність, необхідно буде або модернізувати ці передумови, або будувати нову теорію на нових передумовах.

Однією з проблем, яка сьогодні є предметом теоретичних дискусій серед економістів, виступає визначення поняття «парадигма». Парадигма, в нашому розумінні, – це система методологічних орієнтирів на певному етапі розвитку науки, яка відповідно до визначення її суті, віддзеркалює особливості цього етапу з різних сторін. Вона відповідає на запитання про те, як ми дивимося на світ і які підходи найбільш доцільно використовувати у визначенні закономірностей.

У процесі виконання конкретних досліджень виникає потреба не тільки керуватися загальними положеннями методології, а і методологічно правильно організувати відповідний процес дослідження шляхом визначення методологічних орієнтирів, відповідно до яких здійснюється науковий пошук. Один з них полягає в тому, що необхідно розмежувати проблеми статики і динаміки. Головна межа їх розподілу пов’язана з часом. Саме в часі в економіці діють динамічні сили, виникнення яких пов’язано з різними процесами. Останні у свою чергу містять такі фактори: ріст народонаселення, нова техніка виробництва, зміна організаційних форм підприємств, нагромадження капіталу і зміна потреб споживачів. Усі вони не ліквідують дії статичних сил, а лише підсилюють їх. Стандарти встановлюються діями звичайних сил, а динамічні фактори ведуть до відхилення від цих стандартів. Сама динамічна модель завжди повинна містити зв'язок між змінними величинами і темпами їх зміни.

У другому розділі «Теоретичні засади циклічності розвитку економіки та особливості її прояву в сільському господарстві» розглядаються проблеми економічних циклів з погляду макроекономічної системи і особливості підходів до циклічності в сільському господарстві, подається власна концептуальна модель дії економічного циклу.

Прояви циклічності в розвитку економіки спостерігалися давно, але систематичні дослідження циклічності у сфері економіки інтенсивно розвиваються починаючи з XX ст. Сформувалися чисельні теорії циклічності. Незважаючи на чималі здобутки в цьому і нині існує багато питань, відповіді на які слід шукати, поглиблюючи теорію циклічності економіки.

У методологічній організації теорії циклів одне з провідних місць належить дискусіям навколо класифікації циклічних коливань з погляду їх тривалості і причин виникнення. Окремим напрямом наукових дискусій є проблема класифікації циклів за їх тривалістю, зокрема питання існування довгих хвиль.

З метою підтвердження або спростування існування довгих хвиль у сільському господарстві, було здійснено аналіз динамічних рядів значної тривалості. Через відсутність відповідних даних по Україні як об'єкт аналізу було обрано такі показники:

- урожайність зернових у Росії за 1801–2009 рр.;

- урожайність пшениці в США за 1866–2009 рр.

Для виявлення циклів динамічних рядів було використано метод спектрального аналізу, що дозволяє виявити найбільш чітко виражені цикли в динамічних рядах. У Росії такими виявилися цикли із середньою тривалість 18 й 50 років. Перший з них можна віднести до середнього, а другий – до періоду довгих хвиль. Щодо швидкості зміни врожайності пшениці в США, то ситуація була аналогічна. Маємо два цикли –13 і 67 років, але більш виражений перший з них.

Дослідження циклічності сільського господарства має значну історію. По-перше, зародження економічної науки у свій час значною мірою було пов’язане саме з аграрною економікою, а по-друге, воно виникло на межі дослідження впливу природних процесів, у тому числі циклічних, на результати життєдіяльності людини. Принципова відмінність сільськогосподарських циклів від інших циклічних коливань полягає в тому, що вони пов’язані з природними циклами, наявність яких є очевидним, підтвердженим фактом.

Практично всіма дослідниками визнається вплив на формування в галузі сільського господарства циклічності природних явищ, і, зокрема, сонячної активності. Для досліджень означеної проблеми були взяті дані про сонячну активність за 1749–2008 рр. та дані про урожайність пшениці у Харківській області за 1951–2008 рр., пшениці в США за 1866–2008 рр., зернових у Росії за 1801–2008 рр. Спектральний аналіз дозволив встановити, що в динамічному ряді урожайності в США виділяється цикл тривалістю приблизно 13 років, а Росії – 11 років. Однак в обох випадках ці цикли не були чітко виражені. Фактично вони суттєво не відрізнялися від коротких циклів тривалістю два-три роки, які, скоріше за все, були зумовлені впливом погодних чинників. Разом з тим в окремі роки спостерігався майже збіг високої урожайності й активності Сонця. Але, якщо виходити з коефіцієнтів парної кореляції (відповідно 0,0162 і -0,0003), то з’являються підстави зробити висновок, що сонячна активність слабо впливає на коливання урожайності культур. Такий результат не ставить під сумнів вплив природних факторів на формування циклічності, а тільки свідчить: вплив кліматичних умов носить складний характер. Здійснений аналіз став підставою для підтвердження наявності аграрних циклів як самостійного їх виду.

Пропонуємо таке визначення аграрного циклу: це різновид економічних циклів, особливістю якого є періодична зміна напряму руху параметрів сукупності результатів економічної діяльності виробників сільськогосподарської продукції у процесі взаємодії з різними елементами економічної системи та під впливом природних умов.

Обґрунтовано механізм дії економічного циклу, в ролі центрального елементу якого виступають очікування суб’єктів економічного процесу. Вважаємо за необхідне ввести поняття економічної ентропії, яке, з нашого погляду, можна трактувати як синхронність рівня збігу очікувань з фактичним ходом подій суб’єктів економічної системи. В період економічного зростання ентропія системи поступово зменшується через те, що очікування і дії всіх її суб’єктів піддаються прогнозам.

Для реалізації наведених положень, було розроблено відповідну методику аналізу динамічних рядів, пов’язану з їх трансформацією в динамічні ряди ковзної швидкості і ковзного очікування. Економічний зміст першого з пропонованих методів полягає в знаходженні середньої швидкості зміни функції на даному відрізку (5–10 часових відрізків або інша довжина) динамічного ряду. В подальшому, використовуючи принцип ковзного вікна, цей процес зміщується на один період і так до повного завершення.

Відносно економічного сенсу ковзного очікування, то в такому випадку за допомогою отриманої функції на даному відрізку (5–10 часових відрізків або інша довжина) динамічного ряду відбувається прогнозування отриманого його значення з подальшим порівнянням останнього з фактичним. В разі їх збігу величина ковзного очікування буде дорівнювати нулю. Далі також з використання принципу ковзного вікна відбувається трансформування за подібною методикою всього динамічного ряду. Однак цій методиці притаманний і певний недолік. Проблема полягає в тому, що багато економічних суб’єктів не схильні оцінювати поточні відхилення від прогнозних значень як небезпечний сигнал до збільшення рівня ризику й можуть віднести їх до кон'юнктурних коливань. У разі, якщо ці відхилення будуть мати системний характер, то економічні суб’єкти зможуть розцінити розвиток подій як реальний шлях до підвищення рівня ризиків і скорегують свої подальші дії. Тому пропонується здійснювати сумування ковзних очікувань з метою мінімізації випадкових коливань. У результаті отримане значення може мати як знак «+», так і знак «-». Отриманий показник названо сумарним ковзним очікуванням.

Перевірку запропонованого концептуального підходу до пояснення механізму економічного циклу було вирішено провести на даних США та України. На рис. 1 наведено динаміку зміни сумарного ковзного очікування реального валового внутрішнього продукту США за обраний період часу та вертикальними лініями позначені періоди економічних мінімумів. Вони доволі чітко збігаються з відповідними графічними мінімумами.