У сучасних умовах розбудови демократичної Української держави зростає роль наукових досліджень історії держави і права. Це стосується насамперед тих історико-правових проблем, висвітлення яких сприятиме сучасному процесу державотворення в Україні. Адже врахування національного досвіду дасть змогу не лише уникнути повторення помилок, але й визначити найоптимальніші шляхи розвитку українського суспільства.
Важливим завданням, що вимагає нагального вирішення, є проведення державно-правової реформи, складовою частиною якої є побудова ефективно діючих органів державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі ДАІ МВС України). Значною мірою її результативність залежатиме від правильного вибору стратегії подальшого розвитку і удосконалення діяльності органів ДАІ МВС України, від реалізації положень Конституції України, Закону України “Про міліцію”, Закону України “Про дорожній рух” та інших нормативно-правових актів, від стану правової культури в суспільстві тощо.
Українська держава, виходячи із загальновизнаних цінностей та прав людини, мучить чітко законодавчо i процесуально окреслити процеси реформування правоохоронних органів.
Удосконалення діяльності органів ДАІ МВС України неможливе без глибокого наукового обгрунтування, без історико-правового дослідження її організаційно-правових аспектів. При вивченні проблеми слід зосередити особливу увагу на специфіці регіонів, врахування якої певною мірою визначає результативність роботи місцевих органів ДАІ МВС України.
У зв’язку із реформуванням судової системи в Україні передбачено створення системи адміністративних судів. До цього часу, розгляд справ про адміністративні правопорушення покладений на суди загальної юрисдикції.
В державотворчому процесі важливе значення має встановлення належного балансу у відносинах між державою i особою. Зміст цих відносин, конкретні права i обов’язки кожної із сторін визначено на конституційноому рівні та у чинному законодавстві, але конкретне втілення відповідних правових норм у життя в даній сфері насамперед залежить від позиції судової влади. Враховуючи завантаженість цих судів кримінальними і цивільними справами, справи про адміністративні правопорушення, які направляються органами ДАІ відносно водіїв, що їх скоїли, тривалий час не розглядаються, або їх розгляд носить формальний характер. Зазначені обставини не можуть забезпечувати основний принцип правосуддя – невідворотності покарання. Ці проблеми зумовлюють збільшення правопорушень на автодорогах, а також смертності учасників дорожнього руху.
Доцільно було б залишити право накладання адміністративних штрафів за органами внутрішніх справ відповідно до порядку, що діяв у минулому. Для цього повинен бути визначений перехідний період до часу завершення формування і створення адміністративних судів. В такому разі у працівників ДАІ з’являється додатковий важіль впливу на стан додержання водіями вимог Правил дорожнього руху, що безумовно позитивно вплине на загальний стан правопорядку на дорогах.
Декларуючи себе європейською державою, Україна взяла на себе зобов’язання уніфікації діючого в ЄС законодавства та відповідних нормативів. Значна кількість українського автопарку експлуатується з порушенням екологічних стандартів. Слід чітко визначити на законодавчому рівні ці нормативи (які постійно розвиваються та вдосконалюються в бік ужорсточення вимог) та добиватись їх неухильного дотримання. Для цього недостатньо лише техоглядів та екологічного контролю. У випадку невідповідності автотранспорту, наприклад, екологічним вимогам, необхідно ініціювати заборону його експлуатації із зняттям такого транспорту з обліку.
В цих умовах постає нагальна потреба нових історико-правових праць, у яких на основі повного, всебічного та об’єктивного аналізу необхідно узагальнити національний досвід функціонування органів ДАІ МВС України, в тому числі і в період перебування їх у складі СРСР.
Актуальність темидослідження визначається: а) необхідністю всебічного дослідження в історико-правовому аспекті суті і узагальнення практики діяльності органів нагляду за безпекою дорожнього руху, врахування цього досвіду у розбудові ДАІ сучасної України; б) конкретними проблемами здійснюваної в Україні правової реформи і створення демократичної, правової держави; в) науковою та практичною важливістю вивчення малодослідженої сфери діяльності ДАІ України у визначений період. Саме в процесі правової реформи належить вирішувати такі питання, як систематизація законодавства та забезпечення його ефективності, питання удосконалення державного управління суспільством.
Аналізуючи історико-правові джерела з питань створення, розвитку та діяльності органів Державної автоінспекції в Україні, автор виявив відсутність грунтовного дослідження в цій галузі історії держави та права України. До теперішнього часу досліджувалися або технічні проблеми забезпечення безпеки руху, або тільки правові питання діяльності ДАІ тощо.
Радянська історіографія характерна тим, що перед дослідниками були досить часто встановлені штучні ідеологічні перепони. До того ж всі архівні джерела, які могли б відтворити реальну картину історико-правового розвитку органів НКВС-МВС, за радянських часів були майже недоступні науковцям. Публікувалися лише нечисленні узагальнюючі праці, присвячені розбудові органів внутрішніх справ, вихід яких пов’язувався з ювілейними датами.
Теоретична основа дослідження – новітні досягнення вчення про державу і право, теорія пізнання і осмислення державно-правових явищ. Її наріжними каменями є наукові розробки сучасних провідних юристів-теоретиків та істориків держави і права, істориків, політологів: В.Авер’янова, М.Ануфрієв, М.Афанасьєва, Д.Бахраха, І.Веремеєнка, В.Гончаренка, Р.Денісова, Л.Зайцева, Ю.Кравченко, В.Кульчицького, Л.Кузнєцова, В.Новіков, М.Поліковський, М.Попова, П.Рабіновича, А.Рогожина, С.Сливка, А.Соколова, Б.Тищика, І.Усенка, О.Ярмиш та ін.
Після проголошення незалежності України на сучасному етапі з’явилася можливість об’єктивного дослідження різних історико-правових тем. Свій внесок у вивчення даної проблеми зробили відомі вчені у галузі теорії та історії держави і права, історії: В.Гончаренко, О.Копиленко, С.Кульчицький, О.Мироненко, П.Рабінович, Б.Тищик, В.Шаповал та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка в межах цільової комплексної наукової програми “Актуальні проблеми історії держави і права України” (наказ Міністерства освіти України від 23.11.1999 р. та наказ ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н-164 від 28.03.2000 р.).
Напрямок тісно пов’язаний з галузевими та державними планами і програмами, а також з викладанням навчальних курсів. Зокрема, тематика даного дослідження стосується питань, які є предметом розгляду в курсах “Історія держави і права України”, “Історія міліції України”, в окремих спецкурсах, що викладаються у вищих навчальних закладах України.
