Стратегическое управление программами диверсификации на основе анализа компетенций ПРЕДПРИЯТИЯ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність обраного напрямку дослідження, визначені предмет і об'єкт дослідження, сформульовані мета, основні завдання та методи дослідження, визначені наукова новизна і практична значущість отриманих результатів, публікації з теми дисертації, надана інформація про впровадження і апробацію результатів роботи.

Перший розділ присвячений розгляду особливостей управління компетенціями диверсифікованих організацій та існуючих підходів і методів, використовуваних для стратегічного управління розвитком підприємства з урахуванням компетенцій.

Зроблено висновок про те, що в основу розробленні стратегії диверсифікації, повинен бути покладений принцип ключової компетенції, відповідно до якого підприємству необхідно розширювати свою діяльність на ті галузі, де воно може найбільшою мірою застосувати й реалізувати досвід і знання, накопичені та отримані в основному і ключовому бізнесі.

Був проведений аналіз поняття «компетенції», а також методів і моделей виявлення, аналізу й управління компетенціями. Принципово важливим є правильний вибір видів діяльності або проектів розвитку, які забезпечать досягнення стратегічних цілей. Для виконання цих проектів потрібний певний рівень компетенцій, які доцільно досліджувати на різних рівнях: особистісні та організаційні.

Під компетенціями підприємства (організації) розуміють невід'ємну складову стратегічних активів сучасного підприємства, що відображає комплекс колективного знання, досвіду та здатностей підприємства, що у поєднанні з унікальною технологією дозволяє створювати (підтримувати) конкурентні переваги підприємства в певному ринковому оточенні. Організаційні компетенції, у свою чергу, розглядаються на декількох рівнях: ключові, стратегічні та функціональні.

Особистісні компетенції - це набір особистісних якостей співробітників, їхніх знань, навичок, мотивації, потенціалу. Компетенції співробітників, як правило, є логічним наслідком ключових компетенцій підприємства, бізнес-стратегії та бізнес-процесів із проектами, що забезпечують їх реалізацію. Так, при плануванні проектів розвитку підприємства на етапі призначення людських ресурсів на роботи відбувається формулювання потреби в кадрах, що виражено в описі необхідних у проекті компетенцій. З іншого боку, особистісні компетенції - фундамент для компетенцій підприємства. Особистісні компетенції доцільно підрозділяти на рольові та професійні.

Проведений аналіз показав, що існуючі методи та моделі управління слабо формалізовані та не дозволяють у комплексі оцінити як стратегічні напрямки розвитку, так і проаналізувати можливість реалізації портфеля проектів диверсифікації на підприємстві з урахуванням його ключових компетенцій. Особливо важливим при цьому є управління компетенціями з урахуванням синхронізації особистих цілей співробітників з корпоративними цілями в єдиному процесі стратегічного розвитку підприємства.

У другому розділі розглянуті питання, пов'язані з вирішенням завдання вибору напрямку диверсифікації промислового підприємства з урахуванням ключових компетенцій, оцінки стратегічного потенціалу та компетенцій підприємства, виявлення та аналізу ключових компетенцій підприємства на основі оцінки стратегічного потенціалу та відповідностей у процесі диверсифікації.

При виборі напрямку диверсифікації підприємства необхідно орієнтуватися на реалізацію тих проектів (освоєння нової продукції, вихід на нові ринки, стратегічні альянси тощо), при яких у максимальному ступені будуть задіяні ключові компетенції підприємства (наукові розробки, нематеріальні активи, висококваліфікований персонал, унікальне устаткування, імідж компанії). У зв'язку з цим запропонована концепція формування програми диверсифікації з урахуванням компетенцій підприємства (рис. 1). Початково підприємство має набір внутрішніх і зовнішніх компетенцій і ухвалює рішення щодо реалізації програми диверсифікації. Урахування компетенцій допомагає зробити правильний вибір видів діяльності або проектів розвитку, які забезпечать досягнення стратегічних цілей. У цьому разі залучаються механізми управління, розвитку та трансферу компетенцій, що дозволяють перейти від диверсифікації в її базовому варіанті до варіанта з урахуванням компетенцій. У такому разі зазначені механізми, реалізовані у процесі управління компетенціями, дозволяють досягти позитивного синергетичного ефекту.