СТРАТЕГІЧНО-ОРІЄНТОВАНЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ ДИНАМІЧНОГО БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩА

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі визначено сутність і стан наукових проблем, що розв’язуються в дисертаційній роботі, обґрунтовано актуальність теми дисертації та вказаний її зв'язок з науково-дослідною роботою за темою дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення та етапи апробації одержаних результатів.

Перший розділ – «Передумови становлення стратегічно-орієнтованого управління» – розкривається авторське бачення еволюції наукової думки щодо становлення й розвитку різних концепцій стратегічного управління на прикладі еволюції шкіл стратегії; формується комплекс вимог до побудови системи стратегічного управління в умовах динамічного бізнес-середовища, на основі яких оцінено прикладну цінність класичних шкіл стратегії в умовах динамічного бізнес-середовища; проаналізовано проблемні аспекти традиційного стратегічного управління в динамічних умовах функціонування підприємств трубної підгалузі металургії України.

В літературі інтерес до стратегії як до області досліджень з питань управління організацією з’явився після поширення стратегічного планування серед великих компаній протягом 50-60-х років минулого століття. Серед науковців, які займалися цими питаннями Дж. Анг, І. Ансофф, Ф. Грайнер,               Б. Деннінг, Д. Евінг, К. Ендрюс, Дж. Квін, Д. Клеланд, М. Лер, Н. Майнс,                    Д. Норбурн, Б. Пейн, У. Платт, Г. Рап, Дж. Чуа та інші. Подальша еволюція наукового ставлення до питань стратегічного управління сприяла чіткому виокремленню предметного поля стратегічного управління, а також спричинила ряд довготривалих, невирішених і на даний час, наукових спорів.

За останні 40 років уявлення про зміст поняття «стратегічне управління» як предмет дослідження профільної наукової дисципліни здійснили важливу еволюцію. Сьогодні існує чимало напрямів наукових думок зі стратегічного управління. Серед різних наукових ставлень до стратегічного управління, зокрема, Р. Віттінгтона, Х. Вольберда, В. Катькало, Д. Козенкова,                            Г. Мінцберга, Д. Тіса та інших, можна виділити біля 14 «шкіл стратегії». Кожна таксономія стратегічної думки спирається на класифікацію позицій науковців щодо ключових спірних питань науки стратегічного управління.

Узагальнюючи результати дослідження еволюції наукової думки щодо становлення й розвитку стратегічного управління, в роботі сформульовано комплекс вимог до систем стратегічного управління в умовах динамічного бізнес-середовища:

–      постійна підтримка конкурентоспроможності підприємства через орієнтацію стратегічної діяльності на ключові фактори успіху в галузі діяльності та забезпечення швидкої адекватної реакції на зміни ринкової ситуації;

–      системне доведення глобальних цільових настанов стратегії до виконавців всіх рівнів її формування та реалізації, забезпечення адекватного та своєчасного стратегічного зворотного зв’язку на шляхах делегування управлінських повноважень і відповідальності за досягнення стратегічних результатів;

–      адекватність інструментарію підготовки та прийняття стратегічних рішень специфіці та складності вирішуваних завдань, забезпечення  наступності застосування «м’яких» і «жорстких» інструментів та їх  гармонізації (узгодженого поєднання) за умов горизонтальної та вертикальної локалізації стратегічних задач, можливості диференціації форм стратегічної діяльності за її локальними сферами;

–      пріоритетність раціональності стратегічних рішень (системних кількісних обґрунтувань) над емоційною складовою (якісною компонентою прийняття рішень) на засадах поглибленого діагностування внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства та об’єктної орієнтованості стратегічних рішень з урахуванням специфіки умов функціонування конкретного підприємства;

–      сполучення безперервності (для забезпечення динамічності та гнучкості) і планової періодичності (для забезпечення системності та обґрунтованості) процесу стратегічного управління.

Наведені вимоги використано як підставу визначення ознак для експертного оцінювання прикладної цінності й адаптованості до умов динамічного бізнес-середовища класичних шкіл стратегії за таксономією                  Г. Мінцберга, Б. Альстренда, Дж. Лемпела. Оцінювання засвідчило обмеженість відповідності існуючих шкіл стратегії сучасним динамічним умовам функціонування підприємств, що підтверджує актуальність опрацювання оновлених концепцій стратегічного управління.