СТРОКИ (ТЕРМІНИ) У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми дослідження. Істотні зміни та перетворення в політичному, економічному та суспільному житті нашого суспільства призвели до необхідності реформування та подальшого дослідження цивільних відносин та правових норм, які їх регулюють. Спостерігається зростання кола суспільних відносин, що регулюються цивільним правом та, відповідно, розширення меж цивільно-правового регулювання діяльності, що складається в різних сферах суспільного життя. Характерною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони виникають, тривають, змінюються та припиняються у часі. Проблема часу в цивільному праві ще не досліджена в повному обсязі. Це призводить до ускладнення встановлення та застосування всіх видів параметрів функціонування цивільних правовідносин, в тому числі строків та термінів. Якщо сучасна філософія, соціологія та інші суспільні науки приділяли увагу феномену часу, то природа строків (термінів) ще не визначена в повному обсязі у багатьох галузях права. Юридичною наукою встановлено, що строки у цивільних правовідносинах упорядковують цивільний обіг, стабілізують цивільні відносини, сприяють якісному задоволенню потреб громадян та організацій, забезпечують своєчасний захист цивільних прав. Однак для досягнення зазначеної мети та виконання цивілістичними строками свого функціонального призначення актуальним є дослідження саме юридичної природи строків (термінів) у цивільному праві, визначення їх взаємозв’язку із суб’єктивним правом учасника цивільних правовідносин та особливостей застосування в залежності від виду та цільового призначення.

Строки (терміни), як надзвичайно вагома юридична категорія, закріплюються нормами цивільного законодавства з метою врегулювання темпоральних показників цивільних правовідносин. Законодавче закріплення строків (поряд з ними термінів) викликає багато проблем у їх практичному застосуванні, теоретичному визначенні, а також у процесі обчислення. Це, в першу чергу, обумовлює необхідність дослідження строків у цивільних правовідносинах. Як правова форма, строки (терміни) можуть спрямовувати волю і поведінку учасників суспільних відносин на досягнення поставлених цілей, надають можливість з необхідною точністю визначити часові межі здійснення та захисту цивільних прав. Для досягнення цієї важливої як з теоретичної, так і з практичної точки зору мети необхідно зазначити, що вивчення строків, а поряд з ними і термінів, що здійснюється вперше в Україні, надає можливість визначати саме момент початку, зміни та припинення конкретного цивільного правовідношення, а також момент настання чи припинення негативних чи позитивних наслідків для учасників цих правовідносин.

Прийняття нового Цивільного кодексу України та поступове приведення інших джерел цивільного права у відповідність із Цивільним кодексом спонукає до вивчення норм нового цивільного законодавства, дослідження механізму їх дії у нових ринкових умовах суспільного життя та, відповідно, дослідження строків реалізації учасниками цивільних правовідносин своїх суб’єктивних прав.

Вищевикладене обґрунтовує актуальність проведення сучасних науково-теоретичних досліджень строків та термінів у цивільному праві. Тим більше, що останні такі дослідження здійснювались ще за радянських часів, а тому до певної міри втратили актуальність у теперішніх умовах розвитку ринкових відносин та дії нового цивільного законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Прийняття нового Цивільного кодексу України стало значною подією як у науці цивільного права, так і у практичній діяльності суб’єктів цивільних правовідносин. Сьогодні здійснюються як індивідуальні, так і комплексні науково-теоретичні та практичні дослідження різних інститутів цивільного права, в тому числі і цивілістичних строків та термінів.

Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетної теми № ДР 019 U007725 “Удосконалення правового механізму реалізації і захисту прав та інтересів людини і громадянина в Україні”. Дана робота включена до плану науково-дослідних робіт юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науково-теоретичну базу дослідження склали наукові праці видатних українських та російських вчених у галузі цивільного права, а також загальної теорії права: Д.В. Бобрової, Л.Г. Вострікової, В.П. Грибанова, М.А. Гурвича, О.В. Дзери, Г.Ф. Дерев’янка, А.В. Жгунової, В.Б. Ісакова, О.С. Іоффе, А.Г. Калпіна, К.В. Кейни, М.Я. Кіріллової, Н.С. Кузнєцової, О.А. Красавчикова, Т.Л. Левшиної, А.В. Лісаченко, В.В. Луця, Р.А. Майданика, А.І. Масляєва, Д.І. Мейєра, І.Б. Новицького, П.М. Рабіновича, М.П. Рінга, В.М. Самойленка, А.П. Сергєєва, В.І. Синайського, Є.А. Суханова, Ю.К. Толстого, Н.П. Фрідман, Є.О. Харитонова, Б.Б. Черепахіна, Є.Д. Шершеневича, Є.Д. Енгельмана, Н.А. Яхніної, та ін.

Нормативну та емпіричну базу склали: Конституція України, міжнародно-правові акти, законодавство України, насамперед Цивільний кодекс України, законо­давство колишнього Союзу РСР, окремі правові акти зарубіжного законодавства.