СТРОКИ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вибір теми дисертації пов’язаний з необхідністю, узагальнивши існуючі знання про час у кримінальному судочинстві, швидкість провадження у кримінальних справах, природу та функціональне призначення процесуальних строків, визначити основні напрямки удосконалення кримінально-процесуального законодавства в частині встановлення оптимальних строків та можливості впровадження прискорених форм провадження по кримінальних справах.

Актуальність теми. Конституція України (ст. 3) проголосила, що людина, її життя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. В умовах побудови правової держави пріоритетним напрямком діяльності правоохоронних та судових органів є захист прав і законних інтересів особи. У зв’язку з цим постає необхідність ревізії фундаментальних положень кримінального процесу. Для потерпілого, цивільного позивача та в їх особі усього суспільства велике значення має, наскільки швидко органами досудового розслідування і судом буде розкрито злочин, встановлені та піддані справедливому покаранню особи, які його вчинили, а отже, й поновлені порушені протиправними діями обвинуваченого їх права та законні інтереси. У той же час підозрюваний, обвинувачений, підсудний зацікавлені у тому, щоб обмеження їх прав і свобод заходами процесуального примусу було якнайменш тривалими і якнайменш довго вони  перебували б у стані невизначеності. Отже, швидкість кримінального судочинства повинна розглядатися не лише як завдання процесу, яке закріплене в ст. 2 КПК України, а й як його принцип.

Вимога швидкості тісно пов’язана з принципом всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи, оскільки тільки в результаті своєчасно проведених оперативно-розшукових та слідчих дій можна виявити і закріпити докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Цілком зрозуміло, що швидкість процесу не завжди спричиняє зменшення його вартості, але при економії часу, який витрачається на розслідування та розгляд справи, у кінцевому підсумку відбувається економія державних ресурсів, які виділяються для цього роду діяльності, а значить, раціонально використовуються кошти платників податків, що в умовах переходу України до ринкової економіки має суттєве значення.

Дійовими засобами, за допомогою яких можна досягти прискорення судочинства, є встановлені у нормативних актах і актах правозастосувача оптимальні процесуальні строки, а також використання диференційованих, залежно від ступеню суспільної небезпеки, очевидності та методики розслідування окремих категорій злочинів, процесуальних форм провадження по справі.  

Незважаючи на те, що в юридичній літературі майже неможливо знайти роботи, автори яких не торкалися б питань, пов'язаних з кримінально-процесуальними строками, виключно даній проблематиці присвячена досить незначна кількість досліджень. Серед них слід назвати роботи Л. М. Васильєва, А. П. Гуляєва, В. М. Жуковського, О. Р. Михайленка, В. Т. Маляренка, П. М. Рабіновича, П. Я. Сокола, В. Т. Томіна, Г. В. Юркової, Р. Х. Якупова та деяких інших вчених.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави” (державний номер реєстрації 0186.0.099031).