СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ОБТУРАЦІЙНОЇ ТОВСТОКИШКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Обтураційна товстокишкова непрохідність (ОТКН) залишається актуальною медико-біологічною та соціальною проблемою, а методи її діагностики і лікування – суперечливими в сучасній ургентній хірургії. (С.А.Алієв, 1998; В.Ф.Саєнко і співавт., 2000). Це обумовлено ростом кількості хворих на рак ободової кишки, який на сьогодні займає третє місце в структурі онкологічних захворювань, а його ускладнені форми зустрічаються досить часто – у 42,6-83,3 % випадків (Tonus C. et al., 1996; Алексеев В.О. с соавт., 2001; Голотюк І.А. із співав., 2001), серед яких ОТКН складає 42,5-86,2 % (А.П.Радзіховський і співавт., 2002; Б.С.Запорожченко і співавт., 2000; В.В.Бойко і співавт., 2003).

Досвід хірургічного лікування хворих на ОТКН показує, що на сьогодні не існує одностайної думки про показання, тактику і обсяг оперативних втручань, а також тривалість та характер передопераційної підготовки (О.В.Чернобай, 1988; В.І. Лупальцев і співавт.,2000; В.М. Ектов і співавт.,2001; Я.С.Березницький, 2004).

Лікування декомпенсованих форм ОТКН змушує вдаватися до термінового хірургічного лікування на фоні ендогенної інтоксикації та перитоніту. Як правило, в подібних ситуаціях виконуються вимушені багатоетапні паліативні втручання з формуванням розвантажувальної колостоми. Оперативні втручання, що здійснюються за цими показаннями супроводжуються значною кількістю ускладнень 42-82 % (С.О.Шалімов і співавт., 2000; І.Є.Соловйов і співавт, 2001; Ю.Б.Куцик і співавт., 2003) і високою летальністю, яка коливається в межах від 21,8 до 81,8 % (І.М. Іноятов і співавт.,1991; С.О. Алієв і співавт.,1997; В.О.Сипливий і співавт.,2003). За даними О.Т.Топузова (1989) до 30 % хворих не доживають до наступних етапів хірургічного втручання.

Відсутність єдиного погляду на вибір раціонального обсягу та методу завершення оперативного втручання, велика частота гнійно-септичних ускладнень, високі показники післяопераційної летальності вказують на необхідність розробки оптимальних методів діагностики та лікування ОТКН (Н.П.Макарова і співавт.,2000; В.В.Дарвін і співавт.,2002).

В той же час виконання реконструктивно-відновлювальних, комбінованих і розширених операцій при хірургічному лікуванні ускладненого раку товстої кишки є складною задачею (Г.І.Воробйов і співат.,1991; В.М.Книш, 1997). На можливість виконання первинно-відновлювальних операцій при компенсованій і субкомпенсованій товстокишковій непрохідності вказують деякі автори  (Г.В.Бондарь і співавт., 1991; Г.А.Клименко і співавт., 2003; Б.М.Даценко і співавт.,2003; М.М.Велигоцький і співавт.,2004).

Але залишаються не до кінця вирішеними погляди на можливості підготовки товстої кишки до і під час операції, способи захисту операційного поля при евакуації кишкового вмісту, профілактики синдрому ендогенної інтоксикації і транслокації бактеріальної флори, інтра- та післяопераційних ускладнень.

У зв’язку з цим постала необхідність пошуку більш ефективної тактики лікування хворих на ОТКН, удосконалення відомих і розробки нових засобів хірургічного втручання з урахуванням  стану імунного и антиоксидантного захисту, які покращують безпосередні та віддалені результати, скорочуючи період реабілітації цих хворих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом НДР  Запорізької медичної академії післядипломної освіти та має Державний реєстраційний номер 0101V001953.Тема затверджена Республіканською Проблемною комісією “Хірургія” (12.04.2001р., протокол №5).