СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ПРІЗВИЩА ПІВНІЧНОЇ ДОНЕЧЧИНИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної теми, розглянуто сучасний стан вивчення проблеми в мовознавстві, сформульовано мету та завдання роботи, конкретизовано джерельну базу та методи дослідження, визначено наукову новизну роботи, розкрито теоретичну й практичну цінність одержаних результатів.

У першому розділі “Лексико-семантична характеристика твірних основ сучасних українських прізвищ північної Донеччини” розглянуто значення слів до їх переходу в прізвища, що уможливлює встановлення семантичних домінант в антропоосновах зазначеного регіону.

У дослідженні спираємося на поширену в українській ономастиці класифікацію антропонімів за семантикою прізвищевих основ (Б.Б. Близнюк, Г.Є. Бучко, Л.О. Кравченко, С.Є. Панцьо, Г.Д. Панчук, В.Д. Познанська, С.В. Шеремета та ін.), відповідно розподіляючи аналізовані прізвища на: 1) прізвища, в основі яких відображено онімну лексику; 2) прізвища, в основі яких відображено апелятивну лексику. Додатково виокремлюємо полісемантичні антропооснови та прізвища з непрозорою на рівні синхронії семантикою. Зазначений підхід полягає у формуванні лексико-семантичних груп прізвищ за рубриками їх антропонімних основ і дає змогу проаналізувати лексеми, наявні в сучасній мові, а також ті мовні одиниці, що вийшли з ужитку, але збереглися в антропоосновах. До того ж, саме етимологія прізвища, яка розкриває його основу, в багатьох випадках визначає мотивацію іменування, уможливлюючи реконструкцію семантичних домінант первинних прізвищевих моделей. У такий спосіб нами виявлено, що відономастичні прізвища становлять 41,1 %, відапелятивні – 53,7 %, полісемантичні – 3,5 %, непрозорої семантики – 1,7 % від загальної кількості всього фактичного матеріалу.

У багаточисельному словнику українських прізвищ особливе місце посідають відономастичні прізвища, яких зафіксовано 4723 (41,1 %). Залежно від того, який різновид ономастичної лексики відображено в антропоосновах (особове ім’я чи топонім), виокремлюємо дві групи прізвищ: 1) відіменні (29 %) та 2) відтопонімні (12,1 %).

Дослідження відіменних прізвищ засвідчило, що в їх основі відбито понад 400 антропонімних варіантів, що за походженням могли бути а) автохтонними слов’янськими (65 варіантів): Гоиславъ, Любомиръ, Скоромиръ, Станиславъ та ін.; б) християнськими (316 варіантів): Абакум, Луп, Мирон, Назар, Пархом та ін. Проте не всі імена послугували базою для творення антропооснов. Переважно це були їх популярні варіанти або такі, що мали значну кількість похідних утворень у період становлення прізвищ. Головна роль у творенні відіменних прізвищ належить чоловічим християнським іменам. В основі 2708 (23,5 %) сучасних українських прізвищ відображено 278 чоловічих християнських імен і лише 182 (1,5 %) прізвища, мотивованих жіночими іменами, що пояснюється давньою слов’янською традицією називати дитину за ім’ям батька.

Широковживаними іменами в антропоосновах є насамперед поліваріантні, наприклад Григорій (від якого утворено 66 прізвищ) < Гринь, Грицай, Гриців, Гришай, Гришко; Іван (53 прізвища) < Іванів, Іваник, Івахно, Івашкевич; Ганна (20 прізвищ) < Ганич, Ганночка, Ганусенко; Марія (13 прізвищ) < Манюк, Манько, Марусич, Марусяк. В антропоніміконі північної Донеччини в основах прізвищ зафіксовано також рідковживані та застарілі імена (Донат, Урбан, Домна, Нукліда, Мокрина та ін.), репрезентовані поодинокими прізвищами. Незначною за кількістю є і група прізвищ з іншомовними іменами в основі (Бартош, Томашевич, Якуба), появу яких зумовлено активними етнічними контактами корінного українського населення з представниками інших народів.

Науковий розгляд антропооснов північної Донеччини виявив, що сучасні відтопонімні прізвища становлять 12,1 % (1400 антропооснов) від загальної кількості спадкових антропонімів і відображають у своїх основах ойконіми, катойконіми, гідроніми та хороніми (Задунайський, Китайгородський, Конотоп, Український, Чорнобиль), серед яких переважають численні та різноманітні ойконіми (10 %) з найвищим ступенем антропонімізації.

Прізвища, мотивовані апелятивними назвами (6177, або 53,7 % від загальної кількості аналізованих антропонімів), відбивають різноманітні аспекти матеріальної та духовної культури українців. Аналіз семантики таких антропооснов здійснюємо в межах категорій nomina personalia й nomina impersonalia, відповідно виокремлюючи прізвища, мотивовані особовими апелятивами (28,9 %), та прізвища, твірні основи яких є апелятивами з неособовим значенням (24,8 %). Дослідження відапелятивних прізвищ у межах зазначених категорій мотивуємо тим, що процес онімізації загальних назв відбувається неоднаково. Усі загальні назви на момент перетворення їх в оніми мають особове значення, але для лексем nomina impersonalia це значення обов’язково є метафоричним або метонімічним, оскільки воно виникає на основі певної подібності чи перенесення ознак з об’єкта на суб’єкт, наприклад, прізвища Вовк, Дуб виникли внаслідок надання влучних прізвиськ за уподібненням чи порівнянням, тобто вони метафорично вмотивовані. У такий спосіб встановлюємо не лише формальну амплітуду актуальних апелятивів, наявних у складі антропонімів, а й ментальні пріоритети, відбиті в прізвищевих моделях, що поглиблює уявлення про національні етнокультурні константи.

Категорія nomina personalia об’єднує 9 лексико-семантичних груп: назви людей за родом діяльності, назви людей за внутрішніми ознаками, назви людей за зовнішніми ознаками, назви людей за сімейним станом, назви людей за етнічною ознакою, назви людей за територіальною (топографічною) ознакою, назви людей за соціальною ознакою, назви людей за релігійною ознакою, назви міфічних істот. Кількісний аналіз виявив, що антропооснови, мотивовані особовими апелятивами, становлять більшу частину всіх відапелятивних прізвищ (3325 одиниць). Цей факт пояснюємо специфікою особових апелятивів, які, на відміну від неособових, відрізняються від прізвищ лише ступенем індивідуалізованості особового значення. У категорії nomina personalia найповніше представлено лексико-семантичні групи агентивних (за родом діяльності людини – 900 прізвищ) та атрибутивних назв (за внутрішніми властивостями людини – 800 прізвищ і за її зовнішніми ознаками – 690). Численність цих прізвищ можна пояснити комунікативною актуальністю професійних характеристик особи, а також її зовнішніх та внутрішніх ознак.

Прізвища категорії nomina impersonalia представлено в антропоніміконі північної Донеччини 10 лексико-семантичними групами: назвами предметів та об’єктів; назвами тварин; назвами рослин; назвами страв, напоїв, продуктів харчування; анатомічними назвами; назвами абстракцій; назвами явищ природи та різних часових понять; назвами іграшок, забав та інших розваг; назвами хвороб; назвами різноманітних угруповань. Вони становлять меншу частину (2852 прізвища) від загальної кількості всіх відапелятивних прізвищ. У межах категорії nomina impersonalia найбільш частотними є групи “назви предметів” (1050 прізвищ), “назви тварин” (580 прізвищ), “назви рослин” (360 прізвищ). Співвідношення лексико-семантичних груп за своїм кількісним виявом в антропоосновах залежить як від мовного потенціалу власне лексико-семантичної групи, так і від спроможності семеми відповідати вимогам тих принципів номінації, що діяли в період утворення антропонімів.

Уналежнення прізвища до тієї чи іншої лексико-семантичної групи не обов’язково є абсолютним, оскільки не завжди можна однозначно кваліфікувати допрізвищеву семантику його твірної основи. Відомі ономасти (Ю.О. Карпенко, П.П. Чучка та ін.), аналізуючи полісемантичні прізвища, пропонують ці антропоніми виокремлювати в певну групу, оскільки лексеми, наявні в таких антропоосновах, багатозначні, а отже, прізвища можуть співвідноситися з декількома лексико-семантичними розрядами. Полісемантичні прізвища становлять невелику групу антропонімів північної Донеччини (3,5 %), але вони є цінним джерелом для дослідження значеннєвої синестезії твірних основ, напр. Кисляк (кислий хліб; кисле молоко), Копитко (змен. копито; назва рослини) тощо.

Непродуктивною виявилася і група прізвищ із непрозорою семантикою (Камма, Лагно, Мормуль, Москот, Шемигон) (1,7 %), які, проте, становлять цікавий матеріал для етимологічних студій, оскільки уможливлюють виявлення архаїчної та рідковживаної лексики.