Сучасний стан та тенденції відтворення людського капіталу

Короткий зміст

Проблеми відтворення  продуктивних сил людини як людського капіталу в умовах ринкових трансформацій набувають особливого значення для економічної теорії і господарської практики. Незважаючи на ґрунтовні дослідження теорії, методології та механізму відтворення людського капіталу вітчизняними й зарубіжними вченими, низка питань концептуального характеру ще потребує на увагу дослідників.

Насамперед, це стосується наукових поглядів на економічну сутність людського капіталу, можливостей прямого запозичення форм і методів активізації людського чинника. Важливою складовою розроблення теоретико-методологічних питань людського капіталу є виявлення протиріч процесу відтворення продуктивних сил людини. Зокрема, суперечності взаємозв'язку трансформації власності й соціально-трудових відносин, інноваційного розвитку суспільства, місця і ролі розвитку інтелекту людини в трансформаційний період різко проявились, що обумовлює зміни економічної політики держави, модернізації реформ.

Г.Беккер, Г.Боуен, Е.Денісон, Дж.Кендрик, Є.Домар, Ф.Махлуп, Я.Мінсер, Р.Солоу, П.Туроу, Т.Шульц обґрунтували пріоритетність інвестицій в людину, вважаючи її головною продуктивною силою суспільства.

Узагальнення та аналіз наукових поглядів на економічну природу і особливості людського капіталу дозволяють зробити висновок, що існує безпосередня залежність доходів працівника підприємства чи суспільства від знань, навичок та здібностей людини. Це пояснює такі явища, як вклад освіти в економічне зростання, попит на освітянські та медичні послуги, вплив доходів на мотивацію людини до самовдосконалення в процесі трудової діяльності, інтелектуалізацію праці, взаємозалежність розвитку людини й продуктивності її праці. Саме з таких позицій розглядають проблеми людського капіталу вітчизняні вчені — Д.П. Богиня, О.А. Грішнова, Н.В. Голікова, В.І. Куценко, І.Д. Петрова,  I.K.Бондар, В.М. Лич, Л.І. Антошкіна та інші.