ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВЛАДИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, відображено її зв’язок з науковими програмами, планами та темами, визначено мету і завдання, наведено загальну характеристику методів дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, вміщено інформацію про їх апробацію.

У першому розділі – «Теоретичні аспекти дослідження соціальної реклами в діяльності органів влади» – досліджено теоретичні основи діяльності органів влади, їх комунікативний характер, а також технологічну складову; виявлено особливості механізму державного управління соціальними процесами; розкрито сутність, місце і роль соціальної реклами в системі соціальної комунікації; визначено специфіку соціальної реклами та її технологій.

В умовах розбудови ринкової економіки в Україні державне управління є рушійною силою та інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Особливе місце в цьому процесі належить соціальній комунікації, що формується під впливом діяльності органів влади. Існує безліч визначень поняття «соціальна комунікація», але всі їх об’єднує розуміння її як напряму і порядку проходження інформації та сукупності елементів певної системи (суб’єкта, об’єкта, чинників та інструментів, тобто технологій застосування).

Управління соціальними процесами здійснюється в трьох можливих формах: об’єктивній, суб’єктивній і технологічній. Технологічний погляд на соціальний процес – це погляд із позиції його оптимізації та визначення необхідних шляхів, способів і методів. Для вирішення цього завдання важливими його характеристиками є результат, наслідки соціального процесу та ефективність.

Ураховуючи, що спрямований вплив на соціальні процеси супроводжується порушеннями та помилками, латентний характер яких ускладнює виявлення та передбачення наслідків, стає дедалі очевиднішою необхідність застосування соціально-технологічного підходу в реформуванні суспільства. Технологічною складовою ефективного впливу держави на соціальні процеси можна вважати соціальну рекламу органів влади.

Специфіка соціальної реклами, яка в результаті застосування відповідних технологій створює певний діалог між державою і суспільством, зумовлює потребу у з’ясуванні місця та ролі такої реклами в системі соціальної комунікації. Складність і багатоаспектність технологій соціальної реклами вимагає системного підходу до визначення їх сутності та напрямів розвитку в діяльності органів влади.

Пропонується під технологією соціальної реклами органів влади розуміти сукупність засобів і методів, за допомогою яких здійснюється управлінський влив на соціальну систему, спрямований на формування загальнолюдських цінностей і зміну поведінкової моделі суспільства з метою сприяння бажаному розвитку. У вказаному визначенні головний акцент ставиться на здатності держави оперативно і раціонально приводити соціальне середовище у відповідність до змін потреб суспільства та стратегічних пріоритетів. Також зазначено, що соціальну технологію може бути реалізовано через соціальну рекламу, тому остання може бути її специфічною формою. З огляду на зазначене та на стратегічну мету соціальної реклами останню можна вважати соціальною технологією управлінського типу, покликаною стимулювати зміни в моделі поведінки окремих громадян і суб’єктів господарювання.

Застосовуючи основні положення теорії А. Маслоу, запропоновано можливі напрями соціальної реклами відповідно до задоволення базових потреб особи і суспільства в цілому