”Телемедицина в травматології та ортопедії (концепція, клінічне застосування, ефективність)”

Короткий зміст

Матеріал та методи дослідження. Дослідження зареєстровано в міжнародній системі реєстрації протоколів клінічних досліджень “ClinicalTrials.Gov” (№ реєстрації NCT00815243). Для досягнення мети та вирішення задач дисертаційної роботи виконано дослідження, що складалось з трьох компонентів:

1) Вивчення діагностичної ефективності телемедицини в ортопедії і травматології.

2) Вивчення клініко-епідеміологічних характеристик та впливу телемедицини на лікувально-діагностичний процес в ортопедії і травматології.

3) Вивчення анатомо-функціональних результаів лікування з використанням телемедицини.

Для досягнення мети та вирішення задач дисертаційної роботи була зформована вибірка з матеріалів 210 пацієнтів, які містили повні дані щодо діагностичної візуалізації та діагнозів до та після телеконсультації. Ця вибірка використана для вивчення діагностичної ефективності телеконсультування. З 210 пацієнтів 132 мали повні демографічні та клініко-епідеміологічні дані, а також - заповнені лікуючими лікарями анкети релевантності. Ця вибірка використана для вивчення клініко-епідеміологічних характеристик та впливу телеконсультування на лікувально-діагностичний процес у ортопедії і травматології. З 132 пацієнтів у 94 простежено наслідки лікування. Ця вибірка використана для вивчення анатомо-функціональних результатів (АФР) лікування пацієнтів.

Усі пацієнти надходили на лікування до медичних закладів, що надають ортопедо-травматологічну допомогу. Після первинного огляду і проведення лабораторних та радіологічних обстежень пацієнти були госпіталізовані в ортопедо-травматологічні відділення або спеціалізовані кліники. Пацієнтам з гострою травмою, як правило, проводили невідкладне оперативне втручання та інтенсивну (протишокову) терапію. На різних етапах госпітального лікування пацієнтам проводилися синхронні й асинхронні телемедичні консультації відповідно до клінічних, організаційних, етико-деонтологічних та технічних підходів, що схвалені Міжнародним товариством телемедицини та електронної охорони здоров’я. Телемедичне консультування проводилося з використанням стандартизованих комплектів устаткування й ІP-протоколу передачі даних (у тому числі використовувались сервіси Інтернету - веб-платформи, e-maіl,            VoIP-відеозв’язок). В цілому телемедична діяльність відбувалась згідно рекомендаціям Асоціації розвитку української телемедицини та електронної охорони здоров’я. Після визначення показань до телеконсультації безпосередній лікар (ортопед-травматолог) проводив оцифровку радіологічної й іншої супутньої інформації (цифрова фотозйомка плівок і місця хвороби, комп'ютерний набір текстової інформації). Потім здійснювалася синхронна або асинхронна телемедична консультація з метою визначення тактики лікування, в процесі якої лікар-консультант (ортопед-травматолог) вивчав цифрові дані про пацієнта, підтверджував, уточнював або скасовував діагноз і давав відповідні рекомендації. За результатами телеконсультації лікуючий лікар здійснював прийняття клінічного рішення щодо формування лікувально-діагностичної програми (невідкладної, планової, етапної та ін.). Пацієнти отримували лікування за визначеною схемою. Якість телеконсультації (релевантність рекомендацій експерта) оцінювалась безпосереднім лікарем за допомогою бальної шкали. Анатомо-функціональні результати лікування вивчались згідно методикам, що ухвалені Асоціацією Остеосинтезу (АО), в терміни від 12 до 36 місяців.

Вивчення діагностичної ефективності телемедицини в ортопедії і травматології. Використані ретроспективні матеріали 210 телеконсультацій, проведених відділом інформатики та телемедицини НДІ травматології та ортопедії ДонНМУ ім.М.Горького в 2000-2007 роках. Матеріали містили в собі: 1) епікріз, підготовлений лікарем  (діагноз лікаря-абонента); 2) висновок, підготовлений експертом (діагноз лікаря-консультанта); 3) графічні файли з оцифрованими радіологічними зображеннями (рентгенограмами, комп'ютерними й тривимірними томограмами) і цифровими клінічними фотографіями місця хвороби.

Як стандарт формулювання діагнозу використана міжнародна класифікація хвороб в 10-ій редакції (МКБ-10). Для вивчення збігів діагнозів сформували базу даних, яка містила наступні варіанти збігів/розбіжностей діагнозів при телеконсультуванні: збіг очного й телемедичного діагнозів; розбіжність очного й телемедичного діагнозів; неможливість телемедичної діагностики; очний діагноз не точний, телемедичний діагноз правильний (уточнення). Графічні файли характеризувалися параметрами, що відповідають міжнародним стандартам і нормам [Graf R.F,1999]. Діагностичну цінність телемедичних консультацій оцінювали за допомогою показників чутливості та специфічності. Чутливість - імовірність того, що тест виявиться позитивним при наявності ознаки (частка істинно позитивних випадків). Специфічність - імовірність того, що тест виявиться негативним при відсутності ознаки (частка істинно негативних випадків).

Вивчення клініко-епідеміологічних характеристик та впливу телемедицини на лікувально-діагностичний процес в ортопедії і травматології. Використані матеріали групи пацієнтів ортопедо-травматологічного профілю (n=132; 73 чоловіка, 59 жінок у віці від 2 днів до 77 років), котрим на різних етапах госпітального лікування було проведено телемедичне консультування.

Вивчались наступні демографічні та клініко-епідеміологічні характеристики та залежності між ними: розподіл за статтю та віком, структура нозології, структура травматизму, анатомічні характеристики травм, структура ускладнень, окремих видів ушкоджень та уражень опорно-руховой системи. Об’єктивними індикаторами якості рекомендацій експертів при телемедичному консультуванні пацієнтів ортопедо-травматологічного профілю є: