ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ РОЛЬОВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ ЯК СТРАТЕГІЇ ЯКІСНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дисертації; окреслено мету, завдання, об’єкт, предмет та концепцію наукового пошуку; сформульовано гіпотезу; описано методологічну й теоретичну основи роботи; схарактеризовано методи дослідження; аргументовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів; подано відомості про апробацію й упровадження результатів дисертації.

У першому розділі «Методологічні основи дослідження проблеми рольової перспективи як стратегії якісної педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів» обґрунтовано методологічну базу роботи, що передбачає окреслення основних категорій, підходів, принципів, факторів дослідження, об’єктивні й суб’єктивні передумови підготовки майбутніх учителів-філологів.

У дисертації уточнено та конкретизовано основні поняття дослідження.

Стратегія – це основний напрям, що зумовлений специфікою прогнозованої мети й завдань, впливає на характер змісту, методику, технологію і тактику підвищення якості педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів.

Стратегія виражена у вигляді плану, що поєднує формулювання мети, аналіз стану досліджуваного явища, процесу, вибір перспективи розвитку, підготовку й програму підвищення якості професіоналізму майбутніх учителів-філологів.

Рольова перспектива орієнтує на формування в майбутніх учителів-філологів образу «Я – ідеал», від чого залежить рух студента від наявного

«Я – ідеалу» до бажаного «Я – ідеалу», а також перетворює освітній процес у фактор професійного розвитку особистості студента.

Рольова перспектива – це образ передбачуваного результату, що набуває спонукальної сили, яка спрямовує дії й вибір способів реалізації на основі емоційного та когнітивного оцінювання характеру змісту, методики, технології й тактики стратегічного плану досягнення, очікуваних результатів.

Принцип рольової перспективи – провідна ідея підвищення якості педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів, що прогнозує залучення їх до активної пізнавальної діяльності за допомогою виконання складної й відповідальної ролі в навчальних ситуаціях, які моделює викладач і які максимально відображають педагогічну дійсність.

Рольова ситуація – система розвивальних взаємин, спеціально організованих і цілеспрямованих викладачем, творча, діалогічна взаємодія суб’єктів педагогічної підготовки, зумовлена всією системою професійного становлення майбутніх педагогів-філологів.

Педагогічна підготовка – це спеціально організований педагогічний процес оволодіння системою педагогічних знань і вмінь в умовах вільного вибору способів досягнення рольової перспективи та створення ситуації успіху, використання технологій, побудованих за принципом рольової перспективи, для формування професійного образу і творчого стилю діяльності сучасного вчителя-філолога.

У розділі схарактеризовано методологічні підходи до дослідження рольової перспективи як стратегії якісної підготовки майбутніх учителів-філологів (особистісно орієнтований, діяльнісно-компетентнісний, змістово-процесуальний, задачний, діалогічний, імітаційно-ігровий).

Зазначено, що нині однією з основних вимог до підготовки педагогічних працівників стає мобільність, компетентність і творчість. Нагальною потребою у вивченні механізму, стратегії й тактики підвищення якісної підготовки майбутніх учителів-філологів є пошук перспективних цілей, змісту, технологій і напрямів підготовки до творчої діяльності. Оптимізація педагогічної підготовки в системі університетської освіти шляхом реалізації принципу рольової перспективи підвищує її можливості в досягненні високого рівня професіоналізму майбутніх педагогів.

Підсумовано, що один із механізмів реалізації принципу рольової перспективи в системі педагогічної підготовки студентів – це рольова ситуація.

Дії суб’єктів рольової ситуації стають структурним компонентом діалогічної взаємодії в процесі пошуків виходу зі змодельованих обставин. Взаємодія та її характер залежать від реакції студентів на педагогічний вплив. У рольовій ситуації виявляються особистісні риси, спосіб дії, манери, вчинки студентів і викладача. Викладач не тільки спілкується зі студентами, а й різними засобами (жестами, мімікою, словом) впливає на учасників рольової ситуації, породжуючи певну реакцію (позитивну, нейтральну, негативну), що позначається на результативності взаємин у ході педагогічної підготовки.

Залучення студентів до рольових ситуацій на заняттях, де засвоюють педагогічні знання, сприяє розширенню і збагаченню педагогічного потенціалу майбутніх учителів-філологів, здобуттю досвіду використання теоретичних положень у практичних ситуаціях. Застосування ігрових і рольових засобів на заняттях із педагогічних дисциплін дає змогу моделювати їхній зміст як засіб розвитку професійного образу майбутнього вчителя-філолога.

Диференційовано основні функції принципу рольової перспективи в підвищенні якісної підготовки майбутніх учителів-філологів.

Розвивальна функція полягає в необхідності навчання всіх студентів оперувати педагогічними поняттями, усвідомлювати їхні зв’язки й відношення, прогнозувати можливість їх використання в практичних ситуаціях, в удосконаленні професійного мислення та розвитку нестандартного стилю діяльності майбутніх учителів-філологів. Саме розвиток професійного мислення і креативних здібностей студентів у процесі педагогічної підготовки слід кваліфікувати як важливий напрям у підвищенні рівня педагогічного професіоналізму.

Застосування принципу рольової перспективи в організації педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів вможливлює виконання дидактичних функцій:

– нагромадження і збагачення педагогічних знань, формування педагогічної культури;

– творча адаптація до різноманітних педагогічних ситуацій, максимально наближених до майбутньої професійної діяльності;

– розвиток позитивної мотивації до педагогічної теорії, вибраної професії та фахової діяльності;

– опрацювання отриманої інформації, застосування її для розв’язання педагогічних проблем;

– налагодження оперативного зворотного зв’язку;

– формування й закріплення педагогічних умінь і навичок;

– розвиток професійних якостей особистості, активної професійної позиції та творчого стилю діяльності майбутніх учителів-філологів.

Виконання цих функцій можливе в процесі педагогічної підготовки на основі активної рольової діяльності, у рольових ситуаціях професійно-педагогічної спрямованості. Зміст рольової діяльності залежить від професіограми майбутнього вчителя-філолога та специфіки педагогічної праці.

Пізнавальна функція формує професійну самосвідомість й осмислення педагогічної позиції студентів, сприяє виробленню творчого стилю педагогічної діяльності. У процесі виконання ролей та під час участі в різних формах організації педагогічного процесу можна враховувати вплив безлічі факторів, що впливають на результативність педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів.

Заняття, побудовані за принципом рольової перспективи, містять більші виховні можливості для різноманітності рольових ситуацій і кількаразового

повторення різних варіантів в умовах, що моделюють педагогічну реальність. Педагогічну інформацію засвоюють у контексті професійної діяльності, якщо знання виконують функцію засобу її реалізації, а форми організації навчального процесу постають як способи діяльності засвоюваного змісту педагогічних дисциплін.

Одним із механізмів реалізації принципу рольової перспективи в системі педагогічної підготовки студентів є рольова ситуація. Рольова ситуація – це система розвивальних взаємин, спеціально організованих і цілеспрямованих викладачем, творча, діалогічна взаємодія суб’єктів педагогічної підготовки, зумовлена всією системою професійного становлення майбутніх педагогів-філологів.

Дії суб’єктів рольової ситуації являють собою структурний компонент діалогічної взаємодії в процесі пошуку виходу з модельованих обставин. Взаємодія, її характер залежать від реакції студентів на педагогічний вплив. У рольовій ситуації виявляються особистісні особливості, образ дії, манери, вчинки студентів і викладача.

З’ясовано, що введення до навчальних занять із педагогічних дисциплін рольових ситуацій професійно-педагогічної спрямованості закріплює педагогічні знання, удосконалює педагогічні вміння й навички, розвиває креативні здібності та накопичує досвід творчої професійної діяльності майбутніх учителів-філологів.

У другому розділі «Концепція рольової перспективи як стратегії якісної педагогічної підготовки студентів у системі університетської освіти» на основі аналізу наукової літератури та специфіки вчительської праці сформульовано концептуальні положення реалізації рольової перспективи як стратегії якісної педагогічної підготовки, конкретизовано можливості рольової ситуації як основної одиниці структурування педагогічного знання, виокремлено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що сприяють результативності педагогічної підготовки, заснованої на принципі рольової перспективи; описано виховний потенціал рольової перспективи у формуванні педагогічної компетентності, професіоналізму майбутніх учителів-філологів.

У ході дослідження зроблено висновок, що модернізація педагогічної підготовки в системі університетської освіти поєднана з реалізацією основних напрямів: освоєння методології наукового пізнання педагогічної дійсності та педагогічної науки як факторів професійного становлення майбутніх учителів-філологів, гармонізації змістового і процесуального, інтелектуального й емоційного аспектів змісту педагогічної підготовки, забезпечення високого рівня педагогічного професіоналізму.

Теоретично обґрунтовані основні концептуальні положення реалізації рольової перспективи у стратегії якісної педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів, зокрема:

– двохаспектність цілепокладання у формі рольової перспективи (двохаспектність цілепокладання у формі рольової перспективи спрямована на підготовку конкурентоспроможного сучасного вчителя відповідно до потреб суспільства, що прогнозує реалізацію в змісті педагогічної підготовки двох програм: загальнодержавної, регламентованої стандартом і навчальними планами, обраного напряму підготовки та програми індивідуального розвитку особистості з урахуванням інтересів, установок, схильностей, можливостей і здібностей);

– рольова ситуація як структурна одиниця педагогічного знання (якість педагогічної підготовки, побудованої за принципом рольової перспективи, спрямована на особистість майбутнього вчителя-філолога, формування його професійного образу й готовності до творчої роботи. Одиницею роботи студента та викладача в системі педагогічної підготовки, побудованої за принципом рольової перспективи, є ситуація, суперечлива за своєю природою, що відображає набір конкретних ознак і потенційних ресурсів дидактичного плану. Ситуація містить імпульс, необхідний для розгортання змістових резервів педагогічної освіти в динаміці й розвитку, моделювання реалізації рольової перспективи в педагогічному процесі. У рольових ситуаціях як формі взаємодії педагогічного знання й рольової діяльності виникають новотвори у вигляді педагогічних дій студентів, штучного розвитку систем професійно-педагогічних норм через проектування та моделювання рольової діяльності);

– моделювання реалізації рольової перспективи в педагогічному процесі (моделювання ситуацій педагогічної спрямованості вможливлює свободу вибору ролей і способів розв’язання навчальних завдань, нестандартність дій і відповідальність за ухвалені рішення; саме такий підхід до організації педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів у системі університетської освіти оптимізує її результативність у підготовці їх до творчої педагогічної діяльності, розвиває в кожного потребу в інноваційному підході та створенні педагогічних інновацій у самостійній професійній діяльності, підвищує рівень педагогічного професіоналізму).

До основних концептуальних положень реалізації рольової перспективи у стратегії якісної підготовки майбутніх учителів-філологів зараховано також сукупність педагогічних умов, що забезпечують результативність моделі рольової перспективи у стратегії підвищення якості педагогічної підготовки.

Теоретично обґрунтовано, що результативність рольової перспективи у стратегії якісної педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів стає можливою завдяки сукупності педагогічних умов: створення педагогічно керованого освітнього середовища, двохаспектність цілепокладання педагогічного процесу; реалізація суб’єктної позиції студентів, професійно-педагогічної спрямованості; комплексне використання технологій, побудованих за принципом рольової перспективи.

З’ясовано, що формування професійного образу майбутнього вчителя-філолога передбачає проектування його діяльності в певному освітньому середовищі, яке поєднує умови для реалізації його різних аспектів і вияву професійних можливостей та здібностей студента. Підсумовано, що педагогічне освітнє середовище – це механізм професійного становлення

майбутніх учителів-філологів; сукупність умов особистісного саморозвитку, самореалізації й самовизначення; основа оволодіння прийомами та технологією педагогічної діяльності, що сприятиме кращому розумінню умов і факторів сучасної педагогічної освіти, підготовці вчителів-філологів нової формації.

У роботі зазначено, що важливим елементом професійного становлення майбутніх учителів-філологів є усвідомлення ними змісту цілепокладання, його характеру й значущості реалізації в практичній педагогічній роботі.

З одного боку, педагогічна підготовка покликана забезпечувати глибину, фундаментальність, дієвість інтелектуально-педагогічного фонду студентів, оперативність у поповненні й удосконаленні знань, окреслених у навчальних програмах із педагогічних дисциплін, освітньому стандарті. З іншого боку, майбутньому вчителеві потрібно мати індивідуальну програму професійно-педагогічного росту, опановуючи яку кожен студент повинен оволодіти вмінням виконувати процедури цілепокладання у формі рольової перспективи.

Педагогічна підготовка як процес самореалізації майбутнього вчителя-філолога передбачає активну взаємодію її учасників. Успішність педагогічної підготовки залежить від наявності в студентів професійних смислів, ідей, задумів, потреб, пов’язаних із досягненнями в педагогічній діяльності. Усі ці характеристики повинні бути властиві суб’єктній позиції майбутніх учителів-філологів.

У дисертації витлумачено позицію як інтеграцію домінантного ставлення студента до педагогічного процесу з оволодіння основами педагогічної науки й досвідом творчої педагогічної діяльності, реалізації рольової перспективи в стратегії підвищення якості педагогічної підготовки.

Результативність педагогічної підготовки суттєвою мірою залежить від того, чи вбачає в ній майбутній учитель-філолог особистісний смисл, значущість у власному професійному зростанні. Система смислів як бачення її кінцевого результату – це основа суб’єктної позиції студента, що є умовою підвищення результативності педагогічної підготовки в їхньому професійному розвиткові.

Наголошено, що моделювання рольових ситуацій у педагогічній підготовці майбутніх учителів-філологів потребує використання педагогічних технологій, побудованих за принципом рольової перспективи. Технологія рольової перспективи передбачає, що взаємодія викладача і студентів ситуативна, організована як програвання рольових ситуацій, які актуалізують самовизначення майбутніх учителів-філологів в освітньому педагогічному просторі.

Технологія рольової перспективи – інструмент перетворення педагогічної теорії в практичну дію; засіб створення авторських програм і творчих проектів, оволодіння методикою рольової й полісуб’єктної взаємодії.

Завершальним концептуальним положенням реалізації рольової перспективи у стратегії якісної підготовки майбутніх учителів-філологів є її поетапність.

У розділі зауважено, що точно інтерпретувати теоретико-методичні засади реалізації рольової перспективи педагогічної підготовки студентів дає змогу парадигма як усталена сукупність теоретичних і методичних передумов, від яких залежить набір завдань та засобів якісної педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів. Її сутність полягає в розробленні науково обґрунтованих рекомендацій, засобів, адекватних до змісту рольової перспективи як стратегії якісної підготовки майбутніх учителів-філологів.

З’ясовано, що впровадження принципу рольової перспективи в систему педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів сприяє застосуванню змістово-процесуального, діалогічного, імітаційно-ігрового підходів; моделюванню професійних ситуацій на навчальних заняттях, активізації творчої пізнавальної діяльності, нестандартному розв’язанню педагогічних завдань; стимулює позитивну мотивацію й активну позицію студентів у процесі засвоєння педагогічних знань, здобуття педагогічного досвіду, формування професійних якостей особистості.

Уведення принципу рольової перспективи в систему педагогічної підготовки сприяє гармонізації її змістової і процесуальної сторін, моделюванню рольових ситуацій на заняттях із педагогічних дисциплін, активізації творчої пізнавальної діяльності як процесу виконання розумових завдань, оптимізує позитивну мотивацію, формування професійних якостей і збагачує педагогічний досвід майбутніх учителів-філологів.

Принцип рольової перспективи – теоретична основа гармонійної взаємодії всіх компонентів педагогічної підготовки: змістової і процесуальної, інтелектуальної та емоційної, особистісної спрямованості її змісту й технології.

Аналіз педагогічної літератури та практики вищої педагогічної школи дав підстави стверджувати, що результативність педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів суттєвою мірою залежить від зміни характеру взаємин її учасників, переходу від педагогічного впливу до діалогічної взаємодії викладача й студентів, яка, попри відмінності в поглядах, позиціях, установках, базована на принципах довіри, взаєморозуміння, співробітництва.

Пошук виходу із запропонованих викладачем ситуативних моделей і розв’язання професійних завдань допомагає майбутнім педагогам-філологам досягти високого рівня теоретичної компетентності та здобути практичний педагогічний досвід, перейти від одного професійного рівня до іншого, більш високого, від репродуктивного характеру педагогічної діяльності до педагогічної творчості. Саме рольовий принцип організації оптимізує проектування рольової перспективи й реалізацію різних ролей у системі педагогічної підготовки.

Принцип рольової перспективи в процесі підготовки студентів-філологів уможливлює структурування педагогічних теорій у вигляді розумового завдання, відображення реалій педагогічної праці, урізноманітнення способів і дидактичних засобів, що активізують педагогічний процес.

Моделювання системи за принципом рольової перспективи містить виховний і розвивальний потенціал педагогічної підготовки студентів. Робота з «образом» системи педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів, що розвивається за своїми законами, відкриває спосіб пошуку нової теоретичної основи, якою може бути принцип рольової перспективи. Реалізація цього принципу дала змогу одержати більш чітке уявлення про її якісний і кількісний стан, виокремити основні напрями вдосконалення.

На основі характеристики педагогічного професіоналізму (мотиваційно-потребнісний, змістово-процесуальний, продуктивно-результативний, рефлексійно-оцінний) окреслено структурні компоненти й рівні якості педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів. Вони оцінені за ступенем вияву показників: позитивна мотивація учіння; потреба в нових знаннях; пізнавальний інтерес; потреба у творчо-рольовій діяльності; фундаментальність і процесуальність педагогічних знань; активність, оригінальність мислення; нестандартність розумових дій; продуктивність; доказовість міркувань; самостійність мислення; рефлекcивність; емоційність.

За цими показниками виокремлено чотири рівні якості педагогічної підготовки.

У третьому розділі «Науково-методичний інструментарій досягнення рольової перспективи в підвищенні якості педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів» теоретично обґрунтовано науково-методичний інструментарій досягнення рольової перспективи у стратегії якісної педагогічної підготовки: різноманітні форми й методи реалізації рольової перспективи в педагогічному процесі; взаємодію викладача і студентів як інструмент забезпечення позитивної динаміки професійного зростання студентів; засоби актуалізації інтелектуально-емоційного фактора у професійному становленні майбутніх учителів-філологів у системі університетської освіти.

Констатовано, що успіх реалізації рольової перспективи у стратегії якісної педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів суттєвою мірою залежить від різноманітності форм та методів взаємодії в системі «викладач і студенти», що засновані на співробітництві та співтворчості, активності й самостійності.

Зосереджено увагу на тому, що форми й методи організації навчальної діяльності студентів із педагогічних дисциплін містять не тільки пізнавальний характер. Вони забезпечують таку побудову навчального процесу, у якому кожен студент – активний, вільний і повноправний суб’єкт, де стимулюють розкриття внутрішніх сил і резервів особистості, закріплюють звичку до самоорганізації, формують уміння самостійно провадити діяльність педагогічної спрямованості.

З’ясовано, що навчальний і розвивальний характер рольових форм та методів виявляється в тому разі, якщо студент програє різні ролі і його дії спрямовані:

а) на формулювання проблемного завдання;

б) самостійний пошук шляхів її розв’язання та нестандартного виходу зі змодельованої ситуації;

в) оцінювання й контроль власних навчальних досягнень, нестандартність знайдених рішень.

«Програвання» ролей у навмисно створених ситуаціях забезпечує засвоєння педагогічної теорії, розвиток здатності до використання педагогічних положень у рольових ситуаціях, здатності до виконання дорученої ролі та вироблення стратегії й тактики професійно-педагогічної поведінки.

Мета рольових форм – виявлення та оцінювання резервів самопрезентації, самовираження, винаходів і розвитку власних смислів у педагогічній діяльності й собі самому як учаснику цієї діяльності. Для них характерна незвичайна атмосфера, психологічно сприятливе середовище спілкування, що стимулює інтерес й активну роботу думки студентів; створення умов для вияву ініціативи та демонстрування найбільш яскравих сторін особистості. Рольові форми надають кожному студентові право вибору ролі, дають змогу «репетирувати» її, порівнювати себе з іншими, імпровізувати, пропонувати нестандартні варіанти виконання педагогічних завдань.

Підсумовано, що в ході використання рольових форм розробляють завдання різного виду:

– організація штучної проблемної рольової ситуації;

– створення реальної ситуації, що моделює педагогічну дійсність, для накопичення студентами педагогічного досвіду;

– сприйняття, аналіз і виокремлення функцій знань (ситуація-проблема, ситуація-вправа, ситуація-оцінювання);

– систематизація, класифікація, узагальнення навчальної інформації.

Доведено, що серед методів, які наближають пізнавальну діяльність до пошукової, творчої в межах вивчення педагогічних дисциплін, вирізняються проблемні, імітаційно-ігрові, що спрямовані на інтенсивний розвиток особистості й наповнюють педагогічну підготовку творчим натхненням, радістю відкриття, відчуттям успіху. Для активізації позиції студентів застосовують різні методи: частково-пошуковий, діалог, драматизація, репродукція, імпровізація та ін.

Зроблено висновок, що професійний розвиток – це двосторонній процес, не тільки спрямований назовні, але і звернений усередину, на самого себе. Засобом, що зумовлює такий розвиток, є педагогічна взаємодія в системі взаємин «викладач – студенти». У педагогічній підготовці, побудованій на основі педагогічної взаємодії, співробітництва і співтворчості, суттєво зростає роль спілкування як важливого науково-методичного інструментарію педагогічного процесу. Навчальний, розвивальний і виховний ефект спілкування можливий за умови психологічної єдності під час педагогічної підготовки; професійного самовираження кожного учасника комунікативного процесу; прихованого управління ініціативою спілкування сторін; стимулювання нестандартних дій та інноваційного підходу до виконання навчальних завдань і досягнення прогнозованих результатів.

Реалізація цих умов створює ефект спів-розуміння, спів-дії, спів-оцінювання, що стимулюють професійне зростання майбутніх учителів-філологів у педагогічній підготовці. Раціонально організована комунікативна сторона педагогічної підготовки сприяє тому, що навчальні цілі особистісно прийняті студентами, способи дії усвідомлені, наявні знання-цінності та професійні смисли як результат навчальної діяльності й самооцінювання отриманих результатів.

У розділі закцентовано на тому, що гармонізація інтелектуального та емоційного факторів позитивно впливає на динаміку якості педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів. Різноманітні засоби дають змогу студентам зануритися в ту чи в ту рольову ситуацію, стимулюють позитивну мотивацію навчання, створюють емоційне тло і забезпечують кожному студентові психологічний комфорт, що позначається на якості їхньої педагогічної підготовки. Лише шляхом гармонізації інтелектуального й емоційного аспектів у змісті педагогічної підготовки можна забезпечити високий рівень навчальних досягнень студентів.

Гармонізація інтелектуальної й емоційної домінанти в змісті педагогічної підготовки створює психологічний комфорт майбутнім учителям-філологам, слугує засобом гуманізації взаємин у навчальній роботі, дбайливого ставлення до внутрішнього світу кожного студента.

З’ясовано, що в ході педагогічної підготовки набувають значущості технології, які оптимізують взаємодію інтелекту та емоцій у навчальному процесі, методи коректного ставлення до знань, досвіду, використовують засоби, орієнтовані на підтримку, прийняття та повагу до всіх учасників освітнього процесу.

Гармонізація інтелектуального та емоційного факторів у педагогічній підготовці майбутніх учителів-філологів передбачає структурування педагогічного знання в лаконічній формі, зручній для сприйняття студентами, використання виразних засобів та евристичних прийомів, які активізують думку і створюють емоційне тло для реалізації творчих рішень.

Інтелектуальні та емоційно-образні засоби і стимули: диспути, дебати, діалоги, дискусії, творчі проекти, ілюстрації, драматизація, бесіди – позитивно впливають на актуалізацію інтелектуально-емоційної сфери студентів. Емоційно-виразні й інтелектуально-насичені дії та образи слугують важливим засобом формування педагогічних переконань у майбутніх учителів-філологів. Констатовано, що до дієвих засобів зараховують інтелектуально-емоційну рефлексію, гумор, емоційне стимулювання.

У процесі організації педагогічної підготовки необхідний відбір засобів, що вможливлюють оформлення почуттів й управління емоціями, оволодіння вмінням аналізувати своє самопочуття в різних педагогічних ситуаціях; розвиток здатності до співпереживання та співчуття іншим людям; закріплення об’єктивної самооцінки, що забезпечує гармонію інтелекту й емоцій особистості; формування системи педагогічних цінностей та особистісних смислів.

Результативність науково-методичного інструментарію в ході педагогічної підготовки студентів суттєво зростає за умови організації грамотного психолого-педагогічного супроводу, надання майбутнім учителям-філологам своєчасної психологічної підтримки та педагогічної допомоги на всіх етапах їх професійного становлення.

Зроблено висновок, що якість педагогічної підготовки зумовлена раціональним використанням інтелектуальних та емоційних засобів, які стимулюють усвідомлення і прийняття студентами навчальних цілей. Динаміка якості в позитивний бік пов’язана не тільки з грамотним відбором способів і засобів досягнення проектованих цілей, а й зі створенням умов для опанування студентами раціональних способів навчальної роботи, закріплення їхнього емоційно-ціннісного ставлення до педагогічного процесу, забезпечення психологічного комфорту й ситуації успіху кожному учасникові освітньої діяльності.

Доведено, що якість педагогічної підготовки залежить від емоційного стану її учасників, загального емоційного збудження; комунікативного настрою, установки на емоційний контакт і спілкування; натхнення та прагнення продуктивно виконувати навчальні завдання; оперативності й імпровізації, емоційного сприйняття навчального процесу; управління емоційним станом і настроєм усіх учасників педагогічного процесу; емоційне налаштування на позитивний результат й успішного розв’язання проектованих навчальних завдань.

У четвертому розділі «Експериментальна робота з реалізації рольової перспективи як стратегії підвищення якості підготовки майбутніх учителів-філологів» розроблено й теоретично обґрунтовано експериментальну модель реалізації рольової перспективи – стратегії якісної підготовки майбутніх учителів-філологів; підготовлено та апробовано навчально-методичний комплекс, де представлено авторський курс «Рольова діяльність як фактор формування професійного образу сучасного вчителя», зміст якого спрямований на оволодіння методикою реалізації рольової перспективи як стратегії підвищення якості підготовки майбутніх учителів-філологів; розроблено методичні рекомендації з методики моніторингу й діагностики якості підготовки майбутніх учителів-філологів, представлено процедуру проведення експерименту, проаналізовано отримані відомості.

У запропонованій моделі важливу роль відіграють контроль й оцінна сфера. Результативність педагогічної підготовки контролюють так, щоб кожен студент мав у своєму розпорядженні достатній ресурс часу для засвоєння навчального матеріалу, відповідно до можливостей і здібностей, корекції власних дій через самоаналіз, самооцінювання, з’ясування недоліків у своїх діях.

На кожному етапі роботи для відстеження процесу її перебігу й результативності використано моніторинг, педагогічно доцільні засоби діагностики.

Модель педагогічної підготовки дала змогу створити проект реалізації рольової перспективи у стратегії підвищення її якості. Відповідно до розуміння концепції як задуму перетворень, опрацьованого й оформленого із застосуванням модифікованої системи підходів, принципів, понять, ціннісних орієнтацій, розроблена модель представлена декількома блоками. Ці блоки містять вказівки на практичну значущість проектованої педагогічної підготовки, її професійно-ціннісні й практико-орієнтовані підстави, кінцевий результат перебудованого педагогічного процесу. Їхній зміст становлять теоретичні положення, що науково обґрунтовують задум рольової перспективи, слугують засобами перебудови, а також підходи і принципи як функціональні основи проектованої педагогічної підготовки студентів. Структурна модель рольової перспективи представлена схематично (див. рис. 1).

Пропоновані компоненти моделі передбачають мету й результат вивчення педагогічної теорії; технології набуття досвіду педагогічної діяльності; суб’єктів педагогічного процесу; зміст, етапи, основні підходи і принцип рольової перспективи до організації педагогічної підготовки; види діяльності, форми й методи реалізації рольової перспективи, які за дотримання окресленої сукупності педагогічних умов позитивно впливають на професійне становлення студентів і якість їхньої підготовки. Такі компоненти вможливлюють взаємозв’язок між метою, педагогічними умовами, етапами й технологіями реалізації рольової перспективи як стратегії якісної підготовки майбутніх учителів-філологів.

Розроблену модель апробовано в процесі засвоєння студентами рольової діяльності на основі вивчення педагогічних дисциплін. Основу експериментальної роботи становлять аналіз рольових ситуацій, що містить ситуаційний (моделювання рольових ситуацій) і методологічний (актуального стану рольової діяльності) аналіз. Зміст діяльності студентів і викладача узгоджений із навчальними програмами з педагогіки, що об’єднують не тільки предметні педагогічні знання, але й зразки педагогічних дій, які оптимізують реалізацію рольової перспективи в стратегії підвищення якості педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів.

Окреслені критерії ефективності функціонування системи реалізації рольової перспективи дали змогу дослідити якість підготовки майбутніх учителів-філологів до професійної діяльності. Моніторинг її якості передбачав комплексний підхід до дослідження, технологічність і використання спеціалізованого інструментарію для з’ясування адекватності реального стану досліджуваного об’єкта очікуваним результатам.

На підставі отриманих у ході дослідження відомостей та їх аналізу підсумовано, що в практиці вищої школи бракує належного оцінювання ефективності рольової перспективи в підвищенні якості педагогічної підготовки майбутніх учителів-філологів.

Цей факт спричинений ігноруванням викладачами розвивальних можливостей принципу рольової перспективи в стимулюванні пізнавальної активності, самостійності та креативності студентів у процесі вивчення педагогічних дисциплін; відсутністю чіткого уявлення про специфіку принципу рольової перспективи, методики й технології реалізації в процесі педагогічної підготовки студентів.