ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СУДОВОЇ ГІРНИЧОТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Автореферат

Актуальність теми. Рівень аварійності на підприємствах вугільної промисловості України залишається досить високим – при видобутку вугілля Україною всього близько 2% від світового обсягу, кількість аварій становить біля 30% загального числа надзвичайних ситуацій у світі. Це обумовлено низкою факторів: по-перше, зниженням державних дотацій у розвиток гірничої промисловості у цілому та у технологічне обладнання, що призначено для безпеки праці, окремо; по-друге, погіршенням природних умов видобутку вугілля; по-третє, падінням виробничої дисципліни, зростанням кількості дій робітників, що ведуть до порушення технологічних процесів, вимог правил безпеки та охорони праці. Аварії в умовах погіршення гірничо-геологічних і гірничотехнічних умов вуглевидобутку або неефективності заходів, прийнятих при їхній ліквідації, обумовлюють значні матеріальні й людські втрати та економічні й екологічні збитки.

Все це зумовлює зростання злочинів, які пов’язані з порушеннями вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України) та правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272 КК України) на підприємствах гірничої промисловості.

Організація розслідування даної категорії злочинів має певну специфіку, яка обумовлена насамперед ускладненою картиною події, знаходженням міста аварії, нерідко, на значній глибині, наявністю підвищеної небезпеки гірничих робіт. Складність технологічного процесу на гірничому підприємстві, замкненість й обмеженість виробничих площин та інші специфічні чинники обумовлюють необхідність залучення спеціальних гірничотехнічних знань при розслідуванні та судовому розгляді справ, пов’язаних з порушеннями вимог правил безпеки й охорони праці. Основною формою використання зазначених знань виступає судова гірничотехнічна експертиза.

Розвитку загальної теорії судової експертизи, у тому числі тенденціям виникнення нових родів (видів) судових експертиз приділяли увагу відомі вчені, зокрема Т.В. Авер’янова, Л.Ю. Ароцкер, В.Д. Арсен’єв, Р.С. Бєлкін, С.Ф. Бичкова, А.І. Вінберг, Г.Л. Грановський, В.Г. Гончаренко, Н.І. Клименко, В.Я. Колдін, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, Ю.Г. Корухов, М.В. Костицький, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Н.П. Майліс, Д.Я. Мирський, В.С. Мітричев, Ю.К. Орлов, В.Ф. Орлова, О.Р. Росинська, М.Я. Сегай, М.О. Селіванов, С.А. Смірнова, З.М. Соколовський, В.Ю. Шепітько, О.Р. Шляхов, О.О. Ейсман та інші.

Водночас, концепція судової гірничотехнічної експертизи знаходиться в стані формування. Дотепер не визначені ключові категорії даного роду судової експертизи, її об’єкт, предмет, коло розв’язуваних завдань, місце в системі судових експертиз. На сьогодні в Україні і за її межами відсутні комплексні, науково-обґрунтовані дослідження проблем призначення і проведення судової гірничотехнічної експертизи. У той же час відсутність єдиного науково-методичного підходу істотно ускладнює організацію проведення даного різновиду експертизи, негативно позначається в цілому на якості й ефективності розкриття і розслідування злочинних порушень правил охорони праці та вимог техніки безпеки на підприємствах гірничої промисловості.

Вказані вище реалії сьогодення ставлять перед вченими-криміналістами нагальні потреби на базі загальнотеоретичних положень судової експертизи вирішити питання щодо удосконалення теоретичних і методичних основ судової гірничотехнічної експертизи, уніфікації використовуваних експертами термінів, розробці рекомендацій з підготовки, організації і проведення такого роду експертних досліджень.

Отже, потреби слідчої, судової та експертної практики в розробці наукових положень і практичних рекомендацій щодо призначення та проведення судової гірничотехнічної експертизи зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи “Теоретичні та організаційні основи судової гірничотехнічної експертизи”, яка виконувалась у Донецькому НДІ судових експертиз за тематичним планом наукових робіт науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України (номер держреєстрації 0104U003498). Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 13 грудня 2003 року, протокол № 11.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і методичних основ призначення та проведення судової гірничотехнічної експертизи.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:

1)розглянути генезис та визначити сучасний стан судової гірничотехнічної експертизи;

2)сформулювати предмет судової гірничотехнічної експертизи та визначити її місце в системі судових експертиз;

3)проаналізувати та вдосконалити понятійний апарат судової гірничотехнічної експертизи;

4)систематизувати та класифікувати об’єкти судової гірничотехнічної експертизи;

5)визначити та удосконалити прийоми підготовки слідчим матеріалів для проведення судової гірничотехнічної експертизи;

6)проаналізувати і удосконалити організаційні положення проведення судової гірничотехнічної експертизи у спеціалізованих експертних установах;

7)розробити експертні технології, алгоритм рішення типових експертних завдань судової гірничотехнічної експертизи;

8)розробити рекомендації судовим експертам щодо вдосконалення змісту висновку за результатами судово-гірничотехнічного дослідження;

9)розробити структуру та зміст інформаційного забезпечення судового гірничотехнічного експерта.

Об’єктом дослідження є слідча діяльність щодо підготовки та призначення судових гірничотехнічних експертиз, експертна діяльність щодо проведення судових гірничотехнічних досліджень та відносини, які виникають при цьому.

Предметом дослідження є процесуальні, організаційні та методичні положення призначення та проведення судової гірничотехнічної експертизи.

Методи дослідження. Під час проведення дослідження було застосовано загальний діалектичний метод пізнання дійсності, у межах якого всі явища досліджено у взаємозв’язку, у єдності їх соціально обумовленого змісту і юридичної форми, а також спеціальні методи дослідження. Зокрема, використовувалися методи логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія) при дослідженні нормативно-правових актів, матеріалів кримінальних справ та висновків експертів, класифікації об’єктів дослідження, точок зору авторів з окремих питань; системно-структурний метод – при дослідженні окремих елементів процедури проведення судової гірничотехнічної експертизи, побудові алгоритму рішення типових експертних завдань; історико-правовий – при дослідженні розвитку й джерел гірничотехнічної експертизи, висвітленні різних підходів щодо сутності предмета, об’єктів, поняття судової експертизи; соціологічні методи (анкетування, інтерв’ювання) – при опитуванні слідчих за спеціально розробленою анкетою; статистичні методи (групування, зведення, аналіз кількісних показників) – для узагальнення даних за результатами аналізу кримінальних справ, висновків експерта, анкетування слідчих.

Нормативну базу дисертаційного дослідження склали: Конституція України, кримінально-процесуальне законодавство України, Закон України “Про судову експертизу”, постанови Пленуму Верховного Суду України, накази, інструкції, розпорядження Міністерства юстиції України, інші нормативні акти, що регламентують судово-експертну діяльність. В процесі підготовки дисертації були вивчені роботи вітчизняних криміналістів, фахівців в галузі кримінального процесу і загальної теорії судової експертизи, що стосуються теми дисертації.

Емпіричну базу дисертаційної роботи склали дані, одержані в результаті дослідження 120 кримінальних справ, порушених за статтями 271, 272 КК України; 200 висновків судових гірничотехнічних експертиз; анкетування 45 слідчих прокуратури. В роботі над дисертацією використовувався також власний більш ніж двадцятирічний досвід автора як судового експерта.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні і країнах СНД, спираючись на положення теорії кримінального процесу та криміналістики, загальної теорії судової експертизи й узагальнення судово-слідчої та експертної практики, на монографічному рівні розв’язані проблеми проведення судової гірничотехнічної експертизи.

Проведене дослідження дозволило обґрунтувати й сформулювати наукові положення, висновки та рекомендації, які мають певний ступінь новизни:

вперше:

- розроблено базові наукові положення судової гірничотехнічної експертизи, а саме: визначено завдання, предмет експертизи, уточнено коло методів експертного дослідження;

- доведено, що судова гірничотехнічна експертиза є окремим родом судових експертиз;

- сформульовано авторське визначення поняття судової гірничотехнічної експертизи;

- побудовано алгоритм вирішення типових ситуалогічних завдань судової гірничотехнічної експертизи та інші експертні технології проведення судових гірничотехнічних досліджень;

набули подальшого розвитку:

- систематизація та класифікація об’єктів судової гірничотехнічної експертизи;

- положення щодо організації судової гірничотехнічної експертизи в державних судово-експертних установах України;

- рекомендації судовим експертам щодо оформлення висновку судової гірничотехнічної експертизи та формулюванню кінцевих висновків;

удосконалено:

- прийоми підготовки матеріалів для проведення судової гірничотехнічної експертизи;

- основні визначення судової гірничотехнічної експертизи.

- структуру технічного та інформаційного забезпечення (бази даних) автоматизованого робочого місця (АРМ) судового гірничотехнічного експерта.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації наукові положення та рекомендації можуть бути використані у:

- практичній діяльності працівниками правоохоронних органів при виявленні і провадженні досудового розслідування злочинів, що пов’язані з злочинними порушеннями правил безпеки та вимог законодавства про охорону праці на підприємствах гірничої промисловості;

- судовими експертами при проведенні судових гірничотехнічних експертиз (довідки про впровадження Генеральної прокуратури України; Прокуратури Донецької області, Прокуратури міста Дзержинська Донецької області; Донецького НДІ судових експертиз МЮ України);

- наукових дослідженнях при підготовці дисертацій, монографій, навчальних і методичних посібників з проблем розслідування злочинів проти безпеки виробництва (довідка про впровадження Міністерства юстиції України);

- у навчальному процесі – як матеріал для підготовки окремих розділів підручників і навчальних посібників з курсів “Криміналістика” та “Судова експертологія”, а також у навчальному процесі та підготовці судових експертів з даного виду дослідження, підвищенні кваліфікації слідчих прокуратури та суддів (акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ; акт впровадження Донецького національного університету). За результатами дослідження у 2002 році розроблено програму підготовки фахівців науково-дослідних інститутів судових експертиз МЮ України за експертною спеціальністю 10.15 “Дослідження причин та наслідків надзвичайних подій в гірничий промисловості та в підземних умовах”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі особистих досліджень автора. .

В опублікованій у співавторстві Дружиніним Г.М., Дузь Л.Є., Кир’яновим Ю.А. Кривченко Ю.О., Крупкою А.А., Моїсєєвим О.М. монографії “Судова гірничотехнічна експертиза: організаційні та методичні основи”, дисертантом були розглянуті гносеологічні і процесуальні передумови формування судової гірничотехнічної експертизи, обґрунтована доцільність призначення судової експертизи при розслідуванні злочинів, що пов’язані з порушенням вимог охорони праці та техніки безпеки на підприємствах вугільної промисловості, надано алгоритм вирішення ситуалогічної експертної задачі у судовій гірничотехнічній експертизі. При розробці у співавторстві з Кир’яновим Ю.А., Дружиніним Г.М., Крупкою А.А., Дузь Л.Є., Кир’яновим С.Ю. “Тлумачного словника основних термінів” автором досліджувались основні терміни, що стосуються судочинства та теорії судової експертизи. У роботі “Застосування методів судової гірничотехнічної експертизи у роботі по запобіганню та розкриттю злочинів, пов’язаних з аваріями техногенного характеру на підприємствах вугільної промисловості”, опублікованій у співавторстві з Кир’яновим Ю.А., автор досліджує питання використання комплексного підходу при вирішенні експертних задач судової гірничотехнічної експертизи, розглядає етапи за якими проводиться судова гірничотехнічна експертиза. В опублікованій у співавторстві з Кир’яновим Ю.А. статті “Изъятие и осмотр документов для проведения экспертных исследований по уголовным делам о нарушениях техники безопасности на предприятиях горной промышленности” дисертантом проведена класифікація документів, які є об’єктами дослідження судової гірничотехнічної експертизи в залежності від характеру події.

Ідеї та розробки співавторів у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях Вченої ради Донецького НДІ судових експертиз; кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії Харківського національного університету внутрішніх справ; секції судової експертизи з питань охорони праці Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при МЮ України.

Результати роботи оприлюднені на 9 міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми криміналістики” (м. Харків, вересень 2003 р.); „Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, лютий 2004 р.); „Динаміка наукових досліджень 2004” (м. Дніпропетровськ, червень 2004 р.); „Науковий потенціал світу 2004” (м. Дніпропетровськ, листопад 2004 р.); „Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании” (Одеса, грудень 2005 р.); „Наука і освіта 2005” (м. Дніпропетровськ, лютий 2005 р.); „The science: theory and practice” (Прага, Дніпропетровськ, Белгород, липень-серпень 2005 р.); „Сучасні наукові дослідження 2006” (Дніпропетровськ, лютий 2006 р.); „Наука и технологии: шаг в будущее - 2006”. (Белгород, март 2006 р).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 20 наукових публікаціях, з яких 6 статей надруковані у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, а також тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, дванадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (234 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінки (список використаних джерел 30 сторінок, додатки 20 сторінок).