ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, розкрито зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, охарактеризовано методи, наукову новизну та практичне значення, відображено апробацію й упровадження її результатів у практику навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів України.

У першому розділі – „Стан і проблеми культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України” – здійснено аналіз наукової літератури з проблеми культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів і визначено напрями, що потребують подальших досліджень.

Дослідження з педагогіки і психології підтверджують, що особистість і її самостійно-активне ставлення до світу вже вийшли за межі лише спостереження, і вона заявляє про себе як самостійний елемент у культурному житті. Саме внаслідок цього сьогодні істотно змінюється і сприйняття культури.

У цьому контексті особливої актуальності набуває принцип культуровідповідності навчання, який передбачає врахування умов, в яких навчається людина, а також умов культури певного суспільства в процесі виховання та освіти.

Зазначається, що у концепції культурологічного підходу (Н. Бердяєв, Є. Бондаревська, В. Краєвський, І. Лоський, П. Флоренський) людина постає як епіцентр культури, її найвища духовна цінність. Людина знаходить свою духовну сутність, стає частиною людства, осягаючи культуру і творячи її. З приводу такого підходу висловлювалися багато вчених: І. Бестужев-Лада, І. Зимня, В. Кан-Калик, В. Лекторський. Зокрема, В. Сластьонін і Л. Подимова висунули тезу про важливість культурологічного підходу для формування всього змісту освіти загалом.

Культурологічний підхід до підготовки майбутнього фахівця потребує орієнтації на інтеграцію систем освіти, філософії, психології і на кооперацію професіоналів із різних галузей культури.

Новий підхід до наукового знання полягає в тому, що об’єктом виховання стає особистість (яка виховується як суб’єкт культури) – цінитель і творець культурних цінностей. Оскільки культура включає в себе освіту, науку, релігію, мистецтво та професійну діяльність, то педагогічна культурологія досліджує їх виховний потенціал, можливості та межі їх застосування.

У роботах Є. Бєлозерцева, Є. Бондаревської, І. Колеснікової, В. Краєвського, Є. Крюкової, Л. Разбєгаєвої, В. Сєрикова, І. Якиманської окреслені шляхи реалізації нової парадигми освітнього процесу, забезпечення культурологічної спрямованості професійної підготовки майбутнього фахівця.

Уточнено поняття культурологічна підготовка курсантів вищих навчальних закладів МВС України, що є спеціальною теоретичною, практичною і методичною професійною підготовкою фахівців шляхом формування, поглиблення, розширення та оновлення їхніх професійних знань, умінь і навичок у галузі міжособового та міжнаціонального спілкування.

У розділі наголошується, що зміст культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України передбачає:

– крім загальнонаукової та предметної підготовки, розвиток діалогічного мислення;

– здібності до професійного формування цілей, аналізу професійних ситуацій, проектування і планування професійної діяльності, організації міжособистісної та групової взаємодії з різними людьми;

– формування цілісної системи знань про людину як індивіда та суб’єкта життєдіяльності, а також глибокого розуміння змісту, структури професійної діяльності і технологій її реалізації.

Зважаючи на це, завданнями культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України є:

– формування професійної культури особистості майбутнього фахівця МВС України;

– розвиток культуротворчих форм і методів навчання та виховання, що дають змогу забезпечувати випуск фахівців, які володіють не лише високою професійною кваліфікацією, а й здатні до цілісного, системного аналізу проблем сучасного життя, культури, цивілізації, до знаходження людиною самої себе, свого індивідуального людського образу;

– удосконалення методологій і методик пізнавальної діяльності в галузях філософії освіти, психології, культурології, аксіології, соціології, антропології та інших обов’язкових та спеціальних дисциплін;

– удосконалення форм і методів підготовки фахівців, спрямованих на оволодіння різними технологіями навчання та виховання: діалогу культур, суб’єкт-суб’єктних відносин, рольових і ділових ігор у процесі навчання, тренінгових методик, спрямованих на оптимізацію комунікативної взаємодії, а також методик саморегуляції, самокорекції та самодіагностики.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми культурологічної підготовки молоді дав змогу визначити ряд проблем:

– орієнтація на культурологічний компонент у традиційній системі перепідготовки та вдосконалення фахівців МВС носить стихійний характер, компоненти культурологічного розвитку фахівця (аксіологічний, процесуальний, управлінсько-регулятивний, когнітивний) представлені нерівномірно і не мають системного характеру;

– у проаналізованій психолого-педагогічній літературі відсутнє концептуальне обґрунтування потреби культурологічної підготовки майбутнього фахівця МВС і не показані шляхи та методи її вдосконалення;

– декларована, але фактично відсутня на державному рівні цілісна програма орієнтації фахівця МВС на культурологічну підготовку;

– у системі професійної освіти відсутня чітка програма і структура культурологічної підготовки, на основі якої здійснена робота з соціокультурного і професійного становлення особистості сучасного фахівця МВС.

У висновках до розділу зазначається, що актуальною стає необхідність розробки педагогічних основ культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України. Педагогіка і психологія, культурологічне самовизначення виступають при такому підході на перший план. У світлі культурологічного підходу епіцентром виховання і розвитку є людина як вільна, активна особистість, здатна до особистісної самодетермінації у спілкуванні та співпраці з іншими людьми, з собою та культурою. Основною метою культурологічної підготовки є не засвоєння суми знань і вмінь, а оволодіння зразками людської культури та вміння використовувати цей культуротворчий досвід у межах професійної діяльності.

У другому розділі – „Методика дослідження культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України” – обґрунтовано загальну методику проведення дисертаційного дослідження, наведено методи вирішення завдань.

Дослідження виконувалось відповідно до розробленої програми, що включала чотири етапи:

На першому етапі здійснено ознайомлення з паспортом спеціальності 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти, проаналізовано різноманітні джерела з метою визначення актуальних проблем теорії та методики підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України, сформульовано тему і задачі дослідження.

Цей етап мав пошуково-аналітичний характер: вивчались нормативні, статистичні і науково-методичні джерела із загальних проблем культурологічної підготовки майбутніх фахівців та особливостей культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України; удосконалення системи професійної підготовки курсантів; аналізувались завдання, що стоять перед сучасними установами МВС; здійснювався аналіз методичної та нормативної документації різних вищих навчальних закладів (навчальні плани, графіки навчального процесу, програми, плани проведення різних видів практик, навчально-методичні посібники до курсів, інші інструктивні матеріали).

Особливістю цього етапу є широкий спектр аналізу різноманітних інформаційних джерел (нормативні, статистичні, педагогічні, психологічні, повідомлення засобів масової інформації), що були використані з метою визначення актуальних напрямів та проблем удосконалення підготовки майбутніх фахівців МВС України.

На другому етапі дисертаційного дослідження здійснено пошук та аналіз інформаційних джерел безпосередньо з проблеми дослідження. Вивчались такі групи опублікованих матеріалів: бібліографія, що розкриває історичні передумови становлення системи підготовки майбутніх фахівців МВС; вітчизняні та зарубіжні наукові праці та дисертаційні дослідження з проблем культурологічної підготовки курсантів; сучасна нормативно-методична документація системи освіти та вищих навчальних закладів МВС України, що здійснюють підготовку курсантів.

Цей етап присвячено поглибленому вивченню стану розробленості проблеми культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України; обґрунтовано методику експериментальної роботи; проведено дослідження вищих навчальних закладів з удосконалення підготовки майбутніх фахівців МВС України до роботи в умовах полікультурного суспільства; здійснено всебічний аналіз сучасного стану та визначені перспективи вдосконалення культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

У дослідженні сформульовано його гіпотезу: культурологічна підготовка курсантів вищих навчальних закладів МВС України буде ефективною, якщо в межах культурологічного, особистісно орієнтованого, аксіологічного, діяльнісного, творчого, системного, синергетичного та акмеологічного підходів визначити компоненти культурологічної підготовки та їх вплив на підструктури особистості курсантів.

Вирішення задач цього етапу дисертаційного дослідження забезпечено широкомасштабним аналізом документів, вивченням діяльності вищих навчальних закладів та проведенням опитування, бесід, анкетування, тестування викладачів ВНЗ, фахівців та курсантів.

На третьому етапі дослідження здійснено обґрунтування змісту етапів культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України, на основі аналізу сучасних тенденцій, що характеризують особливості модернізації вищої освіти, визначено принципи та педагогічні умови культурологічної підготовки курсантів. Узагальненням теоретико-методологічного аналізу стало моделювання системи та формулювання концептуальних засад культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

При обґрунтуванні методики культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України використовувались методи теоретичного моделювання, абстрагування, аналогії, конкретизації, що дозволило визначити особливості змісту, форми, методи та необхідні освітні технології для ефективної культурологічної підготовки майбутнього фахівця.

У межах цього етапу проведено констатувальний експеримент, метою якого був збір та аналіз характеристик практичної діяльності викладачів вищого навчального закладу, які здійснюють культурологічну підготовку курсантів вищих навчальних закладів МВС України; експертний аналіз навчальних планів та робочих програм курсів; збір психолого-педагогічних характеристик курсантів.

На четвертому етапі обґрунтовано критерії та рівні оцінювання культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Зважаючи на те, що рівень культурологічної підготовки курсантів є інтегрованим показником результативності діяльності викладачів вищого навчального закладу та курсантів, було організовано дослідження, метою якого була перевірка ефективності стану культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

На цьому етапі дослідження вирішувались такі задачі: визначались компоненти культурологічної підготовки курсантів; у межах кожного компонента визначалась група критеріїв підготовки; до кожного критерію визначався показник, що міг бути виміряний доступним способом; на основі критеріїв та показників визначався рівень культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Для вирішення окреслених задач та перевірки вихідних припущень використовувались взаємодоповнюючі та взаємозалежні методи: аналіз науково-методичної літератури з педагогіки та психології; спостереження за діяльністю курсантів (на заняттях: лекційних, семінарських, лабораторно-практичних, під час проходження практики, у позанавчальній діяльності); бесіди, анкетування та тестування курсантів за спеціально складеними запитаннями; вивчення та аналіз результатів практичної діяльності; кількісна та якісна обробка отриманих емпіричних даних; використання методу експертних оцінок і статистичних методів аналізу отриманих дослідно-експериментальних даних.

У висновках до розділу зазначається, що процес дослідження повинен мати етапну структуру, що дозволяє отримати проміжні висновки, на основі яких здійснюється корекція завдань та вибір подальшого напрямку дослідження.

У третьому розділі – „Теоретичні основи культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України” – розкрито принципи та педагогічні умови культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України, обґрунтовано концепцію культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Внаслідок потреби узагальнення підходів до культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України у сучасних умовах, сформульовані дидактичні принципи культурологічної підготовки курсантів на основі особистісно орієнтованого, синергетичного та аксіологічного підходів.

Принцип вільного вибору індивідуального напряму культурологічної підготовки припускає надання курсантам вищих навчальних закладів МВС України різних стійких шляхів професійного та особистісного розвитку в процесі підготовки і можливостей вибору найкращого з них.

Принцип забезпечення наступності культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України передбачає безперервність культурологічної підготовки, забезпечення можливості переходу з одного рівня на інший, баланс різних компонентів культурологічної підготовки, наступність між програмами культурологічної підготовки курсантів для роботи в системі МВС України, наявність наскрізних навчальних планів підготовки.

Принцип відповідності культурологічної підготовки вимогам до особистості сучасного фахівця передбачає, що вдосконалення культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України повинно здійснюватися відповідно до вимог сучасності при збереженні кращих традицій української педагогічної освіти.

Принцип відкритості культурологічної підготовки припускає наповнення змісту культурологічної підготовки залежно від темпу, траєкторії розвитку курсантів; участь курсантів у формуванні змісту своєї культурологічної підготовки; реалізацію суб’єкт-суб’єктних діалогічних відносин викладача та курсанта у процесі фахової підготовки; удосконалення і розвиток системи культурологічної підготовки на основі взаємозв’язку із зовнішнім середовищем.

Принцип розвиваючого потенціалу культурологічної підготовки виявляється в спрямованості підготовки на розвиток особистості курсанта вищого навчального закладу МВС України та його готовності до розвитку особистості в напрямі майбутньої професійної діяльності. Згідно з положеннями синергетики викладач, курсант або колектив можуть вважатися індивідуальними елементами системи освіти. Від їхніх соціальних установок, переконань, властивостей особистості залежить розвиток цієї системи.

Принцип системності культурологічної підготовки передбачає узгоджену або кооперовану взаємодію всіх частин підготовки у складі єдиного цілого.

Принцип взаємозв’язку методів та форм культурологічної підготовки припускає взаємодію традиційних, сучасних і перспективних методів, прийомів, засобів і форм навчання, спрямованих на забезпечення переходу від традиційної парадигми освіти до особистісно орієнтованої парадигми, в центрі якої перебуває особистість курсанта вищого навчального закладу МВС України з його ціннісними орієнтирами; забезпечення найкращих умов для розвитку особистості курсантів, їх здібностей до самоактуалізації, самонавчання, саморозвитку, самореалізації.

Педагогічні умови розподілено за трикомпонентною структурою. Процесуальний компонент: створення можливостей кожному курсанту для виявлення і розвитку особистісних творчих культурологічних якостей шляхом використання методів активізації навчання, комбінування теоретичного навчання, практичних і семінарських занять і практики; наявність спеціально розробленого для курсантів вищих навчальних закладів МВС України методичного забезпечення (тематичний план, навчальні програми, навчальні посібники та методичні рекомендації з організації та проведення культурологічної підготовки); забезпечення реалізації принципів культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України; наявність творчої групи курсантів, об’єднаної спільними цілями, інтересами, цінностями.

Мотиваційний компонент: актуалізація потреби культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України; стимулювання та мотивація курсантів до отримання особистісно значущого освітнього продукту в галузі культурології.

Змістовий компонент: визначення обсягу знань, необхідних для засвоєння в межах культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України; відбір і структурування змісту психолого-педагогічних та професійних дисциплін на основі інтегративності та міждисциплінарності з акцентом на діяльність майбутнього фахівця МВС України.

Важливим аспектом підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України є культурологічна компетентність, спрямована на розвиток світосприйняття курсанта, усвідомлення себе як носія національних цінностей, підготовку до сприйняття як історії своєї країни і народу, так і всього людства, взаємодії між усіма людьми в пошуку вирішення глобальних проблем; потреби в самоосвіті та самонавчанні; комунікативної культури курсантів, загальнопланетарного способу мислення, усвідомлення відповідальності за своє майбутнє та майбутнє своєї країни; етики дискусійного спілкування і взаємодії з людьми, які дотримуються різних поглядів, етично прийнятних форм самовираження в суспільстві.

Зазначимо, що розглянуті вище змістовні характеристики дають змогу припустити, що процес розвитку культурологічної компетентності включає формування у курсантів певного запасу фонових знань, що становлять основу міжкультурного спілкування; оволодіння курсантами лексичними одиницями, в яких вербалізуються міжкультурні концепти; оволодіння певними моделями поведінки в ситуаціях міжкультурної комунікації.

Реалізуючи концепцію діалогу культур у навчальному процесі, особистість перебуває у центрі навчання, освіти. Відповідно вся освіта, центруючись на курсанті, на його особистості, стає антропологічною та культурологічною за метою, змістом та формами організації.

Аналіз зв’язку освіти та культури показує безпосередню залежність їх одна від одної, виявляє, що успішне подолання кризи як сучасної культури, так і труднощів сучасної освіти може бути знайдено лише на шляхах побудови всього педагогічного простору на принципах будови сучасної культури. Культура не тільки повинна бути сусідом освіти, культура повинна увійти в освіту, визначивши її структуру, логіку дії викладача і стратегію організації всього освітнього процесу. З урахуванням вищевикладеного визначено основні принципи методики діалогу культур у культурологічній підготовці майбутнього фахівця МВС України: людина як суб’єкт культури, власного життя та індивідуального розвитку; професійна освіта як культурне розвиваюче середовище, що зрощує і живить особистість майбутнього фахівця, надає її життю культурного сенсу; творчість і діалог як способи існування та саморозвитку майбутнього фахівця МВС України в культурно-освітньому просторі.

У висновках до розділу наголошується, що культурологічна підготовка курсантів вищих навчальних закладів МВС України буде ефективною при забезпеченні визначених педагогічних умов та дотриманні обґрунтованих принципів культурологічної підготовки.

У четвертому розділі – „Моделювання культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України” – розроблено модель культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України, визначено компоненти, критерії, показники та рівні культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів.

Основним завданням дослідження є створення не просто моделі фахівця, а побудова моделі соціокультурної особистості майбутнього фахівця МВС України, яка є результатом культурологічної підготовки. При розробці моделі враховувалися вимоги системно-цільового, цілісного, особистісного та культурологічного підходів, положення теорії управління, узагальнювались погляди на сутність людини, розвиток її особистісного потенціалу, що розробляються у філософії, психології, соціології та фізіології.

Наочніше модель культурологічної підготовки фахівця МВС України можна представити у вигляді схеми (рис. 1).

Перша підструктура особистості відповідає аксіологічному компоненту культурологічної підготовки майбутнього фахівця МВС України.

Друга підструктура особистості об’єднує знання, навички та звички, отримані в особистому досвіді шляхом набування навіть генетично зумовлених властивостей особистості. Цю підструктуру іноді називають індивідуальною культурою або підготовленістю, у нашому випадку, ми будемо називати її професійною культурою майбутнього фахівця МВС України. Активність розвитку професійних навичок фахівця проявляється через його вольові навички, а його вивчення вимагає психолого-педагогічного рівня. Знання, вміння та навички їх застосування в процесі практичної діяльності склали процесуальний компонент культурологічної підготовки майбутнього фахівця МВС України.

Третя підструктура особистості об’єднує індивідуальні особливості окремих психічних процесів чи психічних функцій, що розуміються як форми психічного відображення: пам’яті, емоцій, відчуттів, мислення, сприйняття, почуттів та волі.

Вплив біологічно зумовлених особливостей у цій підструктурі спостерігається чітко, оскільки форми відображення є функціями мозку і залежать від його стану.

Третя підструктура при взаємодії з трьома іншими підструктурами, формується в основному шляхом вправ переважно на індивідуальному психологічному рівні. Відомо, що всі ці якості становлять „портрет” ерудиції особистості, її загального світогляду. У дослідженні ця підструктура відповідає когнітивному компоненту культурологічної підготовки.

Четверта підструктура особистості об’єднує властивості темпераменту чи типологічні властивості особистості, а також вікові особливості. Властивості особистості, що входять до цієї підструктури, незрівнянно більше залежать від фізіологічних особливостей мозку, а соціальні явища їх тільки субординують та компенсують. Тому коротко цю підструктуру можна назвати біопсихічною або управлінсько-регулятивним компонентом культурологічної підготовки майбутнього фахівця МВС України.

На основі аналізу робіт К. Платонова можна стверджувати, що чотири основні підструктури особистості включають у себе всі відомі властивості особистості, які вже досить добре вивчені.

Для культурологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України інваріантно притаманні такі специфічні компоненти: аксіологічний, процесуальний (технологічний), когнітивний (соціально- пізнавальний) та управлінсько-регулятивний. Врахування зазначених методологічних підстав дає змогу обґрунтувати модель культурологічної підготовки, складовими елементами якої є описані вище компоненти.

Функціональне призначення компонентів культурологічної підготовки майбутнього фахівця МВС України полягає:

1. Аксіологічний компонент пов’язаний із розумінням смислових цінностей філософії культури та освіти. Професійна діяльність у сучасних умовах