ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

Актуальність теми. Революція в науково-технічній сфері призвела до появи нових видів інформаційно-комунікаційних технологій, що стали матеріальним підґрунтям глобалізаційних процесів. Інформатизація усіх сфер життєдіяльності змінила розуміння сутності феномену безпеки, джерел та характер загроз, значення та роль міжнародних інститутів.

Становлення інформаційного суспільства має як безсумнівні позитивні, так і певні негативні наслідки. З одного боку, пришвидшилася передача інформації значного обсягу, прискорилась її обробка та впровадження. З іншого – серйозне занепокоєння викликає поширення фактів протизаконного збору і використання інформації, несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів, незаконного копіювання інформації в електронних системах, викрадення інформації з бібліотек, архівів, банків та баз даних, порушення технологій обробки інформації, запуску програм-вірусів, знищення та модифікація даних у інформаційних системах, перехоплення інформації в технічних каналах її витоку, маніпулювання суспільною та індивідуальною свідомістю тощо.

Перехід суспільства до інформаційного змінив статус інформації. Наразі, вона може бути як засобом забезпечення безпеки, так, у свою чергу, і загрозою та небезпекою.

Одним із головних стратегічних пріоритетів України є розвиток інформаційного суспільства та впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери суспільного життя і в діяльність органів державної влади. Саме цим зумовлена актуальність забезпечення інформаційної безпеки України з метою задоволення національних інтересів людини (громадянина), суспільства та держави в інформаційній сфері.

Тривалий час розуміння інформаційної безпеки в наукових та нормативно-правових джерелах ототожнювалося тільки з безпекою інформації, що значно звужувало її сутність. Саме тому, з низки питань, присвячених розгляду проблеми забезпечення інформаційної безпеки України, найбільш вивченими та дослідженими її аспектами є безпека інформації (інформаційно-технічна безпека, в нашому розумінні). Хоча сучасний розвиток вищезазначеної проблематики зумовлює необхідність більш широкого її розгляду, а саме: забезпечення інформаційної безпеки у сфері прав і свобод людини та громадянина, а також інформаційно-психологічної безпеки.

Проголошення Україною зовнішньополітичного курсу на інтеграцію до Європейського Союзу потребує гармонізації нормативно-правових засад у багатьох сферах життєдіяльності суспільства, зокрема інформаційній. Дедалі частіше спостерігається тенденція щодо посилення співробітництва Європейського Союзу з іншими країнами саме у сфері безпеки. Крім того, глобальність і транснаціональність інформаційної проблематики потребує взаємодії та узгодженості на міжнародному рівні. Саме тому для України особливо актуальним є міжнародне співробітництво у сфері інформаційної безпеки. Підтвердженням цього стала ратифікація Україною 7 вересня 2005 року Конвенції про кіберзлочинність.

Проблема теоретико-правових засад забезпечення інформаційної безпеки України у вітчизняній науковій літературі достатньо ґрунтовно не досліджувалась. Вона розглядалася лише через висвітлення окремих її аспектів вітчизняними та зарубіжними фахівцями теорії держави та права, інформаційного права, національної безпеки, соціального управління, адміністративного права, кримінального права, міжнародного права та ін. У даному контексті слід згадати наукові розробки таких вчених, як С. Алексєєв, І. Арістова, В. Артемов, І. Бачило, Д. Белл, З. Бжезінський, К. Бєляков, В. Білоус, В. Богуш, В. Брижко, В. Вернадський, В. Гавловський, В. Голубєв, В. Горобцов, В. Гурковський, М. Гуцалюк, О. Данільян, Д. Дарендорф, О. Дзьобань, О. Дубас, В. Іноземцев, Р. Калюжний, М. Кастельс, А. Колодій, В. Колос, С. Комов, В. Копилов, В. Копєйчиков, Т. Костецька, О. Кохановська, В. Крисько, С. Кудрявцева, Н. Кушакова, М. Левицька, В. Ліпкан, О. Литвиненко, О. Логінов, В. Макаренко, Є. Макаренко, А. Марущак, І. Мащенко, О.Мурашин, Н. Нижник, М. Пендюра, В. Петренко, В. Погорілко, Г. Почепцов, П. Рабінович, М. Рассолов, С. Расторгуєв, А. Селіванов, О. Скакун, Г. Ситник, О. Соснін, Е. Тоффлер, Б. Турен, В. Цимбалюк, І. Чиж, М. Швець, Ю. Шемшученко, В. Шилінгов, О. Юдін, О. Ярмиш, В. Ярочкін та інші.

Однак, теоретико-правові засади забезпечення інформаційної безпеки України поки що не стали цілісним об’єктом дослідження науковців. У попередніх роботах порушувались важливі, але лише окремі аспекти цього явища правової дійсності. З огляду на проблеми сьогодення актуальним є саме комплексний, системний розгляд вищезазначеної проблематики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Національної академії внутрішніх справ України 27 січня 2004 року. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 5 липня 2004 року „Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, а також плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 рік. Робота спрямована на виконання основних положень Національної програми інформатизації, затвердженого Законом України від 4 лютого 1998 року „Про Національну програму інформатизації” та плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 653-р від 15 серпня 2007 року „Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки””.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження – визначення теоретичних і правових засад забезпечення інформаційної безпеки України.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

- здійснити системний огляд українських і зарубіжних науково-практичних джерел щодо наукової розробленості теми;

- уточнити зміст основних понять теорії національної безпеки, а саме: „національна безпека”, „національні інтереси”, „національні інтереси в інформаційній сфері”, „інформаційна безпека”;

- виокремити основні підходи до визначення поняття „інформаційна безпека”, складові інформаційної безпеки України та національні інтереси в інформаційній сфері;

- розкрити особливості розуміння Європейським Союзом інформаційної безпеки та проблеми євроінтеграції України в даному контексті;

- окреслити напрями співробітництва Європейського Союзу та України в інформаційній сфері;

- охарактеризувати стан нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки України та окреслити головні проблеми у цій сфері;

- надати пропозиції з удосконалення національного законодавства щодо регулювання суспільних відносин у сфері інформаційної безпеки України.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері інформаційної безпеки України.

Предмет дослідження – теоретико-правові засади забезпечення інформаційної безпеки України.

Методи дослідження. Методологію дисертаційного дослідження становить широкий спектр сучасних філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання державно-правових процесів та явищ.

Використовуючи системний метод, а також методи контент-аналізу та івент-аналізу здійснено огляд літератури за темою дослідження, теоретичне узагальнення розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених (розділ 1). Логіко-семантичний метод сприяв поглибленню понятійного апарату (розділ 1-2). За допомогою структурного методу виокремлено основні складові національної та інформаційної безпеки України (розділ 1). Історико-правовий метод використаний при розгляді становлення глобального інформаційного суспільства та інформаційного суспільства в Європейському Союзі (розділ 2). Завдяки порівняльно-правовому та спеціально-юридичному методу встановлено різницю в нормативно-правовому регулюванні інформаційної безпеки в Україні та Європейському Союзі. Логіко-нормативний метод використано при окресленні шляхів удосконалення законодавства України у сфері забезпечення інформаційної безпеки (розділ 2-3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що запропонована дисертаційна робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в межах якого здійснена спроба комплексної характеристики теоретико-правових засад забезпечення інформаційної безпеки України.

У цьому контексті отримано основні результати дисертаційного дослідження, що характеризуються науковою новизною:

Вперше:

- визначено основні методологічні підходи до визначення поняття „інформаційна безпека”;

- сформульовано розуміння інформаційної безпеки як системи, що складається з інформаційної безпеки у сфері прав і свобод людини та громадянина, інформаційно-психологічної та інформаційно-технічної безпеки;

- обґрунтовано відмінність розуміння Європейським Союзом парадигми інформаційної безпеки щодо вітчизняної доктрини.

Удосконалено:

- підхід до формулювання національних інтересів в інформаційній сфері, а також визначення складових інформаційної безпеки України відповідно до Закону України „Про основи національної безпеки України” і Указу Президента України „Про Стратегію національної безпеки України”;

- дослідження основних напрямів співробітництва Європейського Союзу й України в інформаційній сфері та ключових проблем євроінтеграції України в інформаційній сфері;

- визначення таких понять, як національна безпека, національні інтереси, інформаційна безпека, національні інтереси в інформаційній сфері.

Дістало подальшого розвитку:

- окреслення нормативно-правового регулювання інформаційної безпеки України та головних проблем у цій сфері;

- надання пропозицій з удосконалення національного законодавства щодо регулювання суспільних відносин у сфері інформаційної безпеки України.

Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю розглянутих у дисертації проблем забезпечення інформаційної безпеки України та пропозицій щодо їх вирішення, а також збагаченням теоретико-методологічної бази дослідження.

Рекомендації та пропозиції, сформульовані автором, можуть застосовуватись у таких сферах:

- правотворчій – при гармонізації українського законодавства щодо законодавства Європейського Союзу у сфері забезпечення інформаційної безпеки, а також при вдосконаленні національного законодавства у цій сфері (Акт впровадження в практичну діяльність МВС України від 19 березня 2007 року);

- навчальній – при підготовці фахівців у сфері національної безпеки, інформаційної безпеки, міжнародних інформаційних відносин та при підготовці відповідних навчальних підручників, посібників, що розкривають цю тематику (за матеріалами досліджень впроваджено навчальну дисципліну „Інформаційна безпека України” на кафедрі міжнародних відносин та національної безпеки Київського національного університету внутрішніх справ для магістрів (Акт впровадження в навчальний процес КНУВС від 18 грудня 2006 року)).

- науково-дослідній діяльності – для подальшого вивчення проблем забезпечення інформаційної безпеки України.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано на кафедрі теорії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ. Відповідно до основних теоретичних положень та висновків дисертації було представлено доповіді на: міжнародній науково-практичній конференції „Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (м. Львів, 8-10 квітня 2005 року; тези опубліковані); другій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців „Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право” (м. Луцьк, 19-20 травня 2005 року; тези опубліковані); другій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців „Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право” (м. Луцьк, 29-30 вересня 2005 року; тези опубліковані); міжнародній науковій конференції в рамках ІІ читань пам’яті академіка Володимира Михайловича Корецького „Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 року; тези опубліковані); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми забезпечення національної безпеки України” (м. Київ, 6 грудня 2005 року; тези опубліковані); науково-практичній конференції студентів і аспірантів „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Харків, 11-12 квітня 2006 року; тези опубліковані); першій міжнародній науково-практичній конференції „Від громадянського суспільства – до правової держави” (м. Харків, 28 квітня 2006 року; тези опубліковані); третій міжнародній науково-практичній конференції „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (м. Луцьк, 18-19 травня 2006 року; тези опубліковані); науково-практичній конференції „Проблеми національної та міжнародної безпеки” (м. Київ, 27 квітня 2007 р.; тези опубліковані).

Публікації за темою дисертації. Основні наукові положення та висновки дисертації містяться у 10 статтях, з яких 8 опубліковані у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок, із них список використаних джерел – 23 сторінки (265 найменувань).