ТИПОЛОГІЯ ФАКУЛЬТАТИВНИХ ПРИСЛІВНИХ КОМПОНЕНТІВ РЕЧЕННЯ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, мету й завдання роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення дослідження, окреслено методи аналізу, схарактеризовано джерельну базу, подано відомості про апробацію роботи, наголошено на особистому внеску здобувача.

У першому розділі “Лінгвістична природа факультативних прислівних компонентів речення” розглянуто мовну природу факультативних прислівних компонентів формально-граматичної структури речення, з’ясовано їхній категорійний статус, розкрито механізм утворення.

Статус факультативного прислівного компонента визначають в основному два головні чинники: а) необов’язковість в утворенні й реалізації формально-граматичної моделі речення як структурно організованої і семантично завершеної синтаксичної конструкції, здатної функціонувати як самостійне речення; б) слабка залежність такого компонента від повнозначного слова, що на рівні підрядного словосполучення поєднується із опорним словом слабким зв’язком узгодження, слабкого керування чи прилягання.

Основними методичними прийомами виокремлення факульта-тивних прислівних компонентів є такі:

-формальне виділення невласне-словосполучень у поверхневій структурі речення і систематизація залежних опорних слів таких словосполучень з урахуванням глибинних дериваційних процесів, що спричинили їхнє утворення і функціонування в системі мови (І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська);

-широке використання різних методичних прийомів (дистрибуцій, трансформацій), елімінування синтаксичних конструкцій, мінімальних синтаксичних одиниць, слів (Н.Л. Іваницька, Л.М. Коваль);

-орієнтація на абсолютивність семантики опорного слова в підрядному словосполученні, що забезпечує утворення необов’язкових позицій для залежних від такого слова компонентів у формально-граматичній структурі речення (Н.Б.Іваницька).

У з’ясуванні процесів і закономірностей утворення факультативних прислівних компонентів першорядне значення мають синтаксичні особливості словосполучень як бази утворення відповідних позицій, а отже, формально-граматичних компонентів, що їх вони заповнюють у структурі речення. У науковій літературі в цьому плані більшу увагу приділено вивченню складу, морфо-логічних особливостей цих компонентів, їхнього впливу на загальну структуру речення, особливостей ускладнення ними структури окремих членів речення (П.Адамець, В.А.Бєлошапкова, В.В.Вино-градов, А.М.Мухін, Л.В.Щерба). У широкому плані в україністиці основні й другорядні проблеми вирішуються на фоні розмежування повнозначних / неповнозначних слів з урахуванням абсолютивно-релятивної природи перших (І.Р.Вихованець, А.П.Грищенко, К.Г.Городенська, А.П.Загнітко, Н.Л.Іваницька, М.Я.Плющ).

З урахуванням різного роду дериваційних процесів мовного й мовленнєвого характеру розглянуто структуру й семантику факультативного прислівного компонента в кожному конкретному мовленнєвому вияві і реченнєвому вжитку цього компонента.

Поділяючи думки І.Р.Вихованця на природу й типи словосполучень, розглядаємо утворення необов’язкових прислівних компонентів на базі двох видів словосполучень: власне-словосполучень (виконувати план, усмішка весела, жити заможно) та невласне-словосполучень (поїзд на Київ, конференція в Полтаві). Визнання підрядного словосполучення результатом реалізації сполучувальних властивостей слова дає підстави вважати його початковим етапом формування прислівних компонентів формально-граматичної структури речення.

Частину факультативних прислівних компонентів утворюють транспоновані у формально-граматичну структуру речення словосполучення із опорними словами абсолютивної семантики. У поверхневій структурі речення факультативні прислівні компоненти здебільшого являють собою залежні словоформи невласне-словосполучень.

 Основне функціональне призначення необов’язкових прислівних компонентів полягає в їхній здатності компресувати зміст висловленого в межах цілісної реченнєвої структури: Вересневе сонце непомітно зайшло за потріскані негусто хмари... (М.Стельмах). Речення побудоване за схемою “підмет + присудок” (Сонце зайшло). Факультативний приіменниковий компонент  вересневе компресує додаткову ситуацію, що визначається атрибутом із додатковою темпоральною семантикою (Сонце заходить у вересні); напівобов’язковий компонент за хмари конкретизує, уточнює дію (стан) присудкового компонента зайшло; факультативний приіменниковий компонент потріскані компресує ситуацію, пов’язану з іменниковою словоформою хмари, а факультативний при- дієприкметниковий компонент негусто, в свою чергу, компресує ще одну ситуацію, що її здатне відтворювати дієслово тріщати.

Визначення формально-граматичної моделі речення пов’язане здебільшого з певними складностями, оскільки формальна факультативність структури компонентів нерідко суперечить інформативній значущості їх у реченні. Наприклад, у реченні Треба вітати, що Ю.Мушкетик уперто шукає свіжого слова (В.Русанівський) – свіжого є факультативним компонентом, проте вилучення його з речення (… шукає слова) можливе лише на формальному рівні; на рівні ж змістовому для довершеності вислову таке вилучення видається неможливим.

Контекстуально увиразнюватися можуть факультативні прислівні компоненти, вживаючись у позиції, прогнозованій повнозначним словом у функції головного члена односкладного речення. При цьому такий компонент стає інформативно навантаженим у загальній канві речення, все ж залишаючись структурно факультативним: Не раз і не два Воронцов ішов у бойових порядках піхоти, було скрутно, а коли й не зовсім скрутно (О.Гончар). Факультативні прислівні компоненти стають семантично увиразненими особливо в тих випадках, коли вони вживаються в приіменниковій позиції в структурі речення іменної будови, в якому підмет і присудок лексично дублюються: Наша епоха – це епоха перебудови (з газ.).

У сфері деяких підрядних словосполучень простежується явище нейтралізації семантики опорних елементів і зміна позицій факультативних прислівних компонентів. Типовими для української мови є процеси позиційного увиразнення семантики деяких необов’язкових прислівних компонентів, виражених займенниками. Обов’язковість / факультативність прислівних компонентів може визначати структура простого речення. На кваліфікацію формально-граматичного прислівного компонента в плані “обов’язковість / факультативність” впливає комунікативна зорієнтованість речення загалом.

У другому розділі “Структурні моделі факультативних прислівних компонентів” описано типові моделі факультативних прислівних компонентів, які утворюються на базі підрядних словосполучень із слабкими зв’язками слів. Моделі факультативних прислівних компонентів класифіковано, взявши за основу морфологічні ознаки головного й залежного слів у таких підрядних словосполученнях.

Факультативні приіменникові компоненти утворюються в результаті транспонування у формально-граматичну структуру речення власне-словосполучень і невласне–словосполучень із опорними словами – іменниками.

Найпоширенішими в реченнєвій структурі української мови є факультативні приіменникові компоненти, виражені прикметниками. Іменникові лексеми виявляють досить розгалужену сітку сполучуваностей із прикметниками, відтворюючи багаті мовні можливості характеризувати денотативну визначеність предметних речей і явищ об’єктивного світу. Тому такою багатою, практично невичерпною є система прикметникових факультативних приіменникових компонентів. Характерними для української мови є також факультативні приіменникові компоненти, виражені дієприкметниками.

Іменникові факультативні компоненти в приіменниковій позиції утворюються із транспонованих у речення іменниково-іменникових словосполучень із опорним словом-іменником абсолютивної семан-тики. Такі необов’язкові прислівні компоненти репрезентує переважно родовий безприйменниковий відмінок: Здалека долітають завмираючі звуки музики (І.Нечуй-Левицький), який нерідко супроводжує залежний від нього прикметниковий компонент: Невмирущий голос сивих століть лунав у темряві над терновими дротами (О.Довженко).

У конструкціях, побудованих за моделлю “іменник + іменник у родовому відмінку”, критерієм визначення слабких синтаксичних позицій, що їх займають факультативні приіменникові компоненти, є релятивно-абсолютивний потенціал іменника (пор.: застосування техніки, відключення світла, редагування збірника, відчуття голоду і підлога будинку, двері класу, розділ дисертації).

Значну за обсягом групу приіменникових компонентів складають факультативні компоненти приіменникової залежності, виражені прийменниково-відмінковими словоформами. Базою утворення таких компонентів є невласне-словосполучення, у яких на поверхневому рівні опорним словом є абсолютивний іменник, якому “приписується” певна ознака у вигляді додаткового модифікатора, репрезентованого прийменниково-відмінковими формами іменника. Варіанти прийменниково-іменникових факультативних приіменникових компонентів диференціює відмінкова форма іменника: Над головою недалеко маячить стеблина звіробою (С.Васильченко); Дзвінок на урок пролунав вчасно (з газ.); Нас із дідом зупинив туман над долиною (М.Стельмах).

Факультативні приіменникові компоненти, виражені прийменниково-іменниковими формами, вживаються, як правило, із залежними від них факультативними прикметниковими поширюва-чами: Він тримав за руку дитинча з крилатим червоним бантом на голові (Григір Тютюнник).

Основою творення факультативних придієслівних компонентів є дієслівні власне-синтаксичні словосполучення із опорним словом-дієсловом абсолютивної семантики. Необов’язкові придієслівні компоненти варіюються залежно від їх морфологічного вираження: Сад шепотів пошерхлими губами якісь прощальні золоті слова (Л.Костенко); Патріарх саркастично всміхнувся (Валерій Шевчук).

    Напрацювання лінгвістів стосовно абсолютивно-релятивних властивостей дієслова (І.Р.Вихованець, А.П.Загнітко, М.І.Степаненко, О.Г.Межов), а також по-новому розв’язані питання відмінка у взаємозв’язку з його синтаксичною природою, дозволяють виокре-мити факультативні придієслівні компоненти, виражені давальним та орудним відмінками. Іменниковий факультативний придієслівний компонент у давальному відмінку характеризує придієслівна позиція, слабкий зв’язок з опорним словом, залежність як від окремого слова, так і від словосполучення, власне об’єктна та обставинно-об’єктна семантика.

Типовими для українського речення є прислівникові факультативні придієслівні компоненти. Дію, стан чи процес, що їх виражають дієслівні форми, найчастіше в присудковій позиції, уточнюють, конкретизують обставинні компоненти: Уже привітно блима каганець (Л.Костенко); Пишно дметься вгору ярина (М.Хвильовий).

Функцію приприкметникових факультативних компонентів виконують іменники, прийменниково-іменникові сполучення, прислівники. Поширення компонента формально-граматичної структури речення, що репрезентований прикметником, мотивується специфікою слів цієї частини мови щодо участі в структурній організації словосполучення і речення.

Приприкметниковий факультативний компонент, виражений іменником в орудному відмінку, вживається при прикметниках із значенням ознаки предмета стосовно його внутрішніх якостей, значимості, фізичного чи психічного стану, суб’єктивного сприйняття: багатий змістом, цікавий спогадами, гарний вродою. Факультативні приприкметникові компоненти, репрезентовані іменниками з прийменниками, можуть виражати уточнювальну, обмежувальну обставинну семантику: сірий з прозеленню, зручний для роботи, хворий з дитинства.

Лексичний склад прислівників у позиції факультативного приприкметникового компонента обмежується словами зі значенням відносної міри якості: доволі, надзвичайно, дуже, ледве, трохи. На відміну від прикметникових позицій, дієприкметникові позиції заповнюють необов’язкові компоненти, виражені прислівниками різних лексико-семантичних груп (переважно часу, міри, способу дії).

Аналіз займенникових уживань у різних позиціях реченнєвої структури дає змогу зробити висновки, що займенникові факультативні компоненти, утворені із транспонованих у речення підрядних словосполучень із залежним займенником, обмежуються присвійними, вказівними, означальними та неозначеними займен-никами. Типовим є вживання цих факультативних компонентів у приіменникових позиціях: Мов водоспаду рев, мов битви гук кривавий, так наші молоти гриміли раз у раз (І.Франко); Ті журавлі і їх прощальні сурми (Л.Костенко); Здавалося, занімів і сам високий білосніжний храм Софії (О.Лупій). Характерними для української мови є також займенникові факультативні приприкметникові компоненти із властивою їм функцією своєрідного модифікування атрибутивної семантики прикметникового компонента: Уже в такому запашному сіні в твій сон запрігся коник-стрибунець (Л.Костенко).

Третій розділ “Семантична типологія факультативних прислівних компонентів” присвячено дослідженню семантики факультативних прислівних компонентів.

Підхід до семантичної кваліфікації формально-граматичних компонентів речення традиційно поєднує у собі орієнтацію на синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення (О.С.Мель-ничук, І.Р.Вихованець, А.П.Грищенко, П.С.Дудик, В.І.Кононенко). Синтаксичну семантику виділених за синтаксичним зв’язком факультативних компонентів у дисертації розглянуто в проекції останніх на семантико-синтаксичні відношення, які виступають їхніми змістовими, загальносемантичними характеристиками.

Отже, в основі синтаксичної семантики необов’язкових прислівних компонентів лежать семантико-синтаксичні відношення, в які вступають ці компоненти у структурі речення. Вони є загальносемантичними характеристиками факультативних прислів-них компонентів і типізують їхній зміст.

Синтаксичні відношення як змістові ознаки факультативних прислівних компонентів зумовлюють поділ їх на три основні групи: факультативні прислівні компоненти атрибутивного типу (атрибутивної семантики), факультативні прислівні компоненти об’єктного типу (з об’єктним значенням), факультативні прислівні компоненти обставинного типу (з обставинним значенням).

Основу кожного семантичного типу факультативних прислівних компонентів складають морфологізовані форми. Наприклад, для факультативних компонентів атрибутивного типу основним засобом морфологічної репрезентації є прикметники (дієприкметники): На долину мимо княжої криниці збігає стежечка (О. Гончар); Не пущу тебе колиску синову гойдати (В. Симоненко); для факультативних прислівних компонентів об’єктного типу – іменники: Його знов пройняла тривога за Богдана (О.Гончар); для факультативних прислівних компонентів обставинного типу – прислівники: Мати посміхається, журливо хита головою (Г.Косинка).

Факультативні прислівні компоненти атрибутивного типу виконують функцію конкретизатора статичної ознаки предмета. Атрибутивність факультативного прислівного компонента закладена уже в підрядному словосполученні з опорним словом - іменником, яке, транспонуючись у речення, зберігає як формально-синтаксичні зв’язки між словами, так і семантико-синтаксичні (атрибутивні) відношення.

Опис факультативних компонентів атрибутивного типу здійснено за різновидами атрибутивного значення з урахуванням засобів їхнього вираження. В усіх випадках факультативні компоненти атрибутивного типу в поверхневій структурі речення виявляють залежність від компонента, вираженого іменником. Саме приіменникова позиція передбачає підрядний зв’язок між опорним іменником та підпорядкованим йому прислівним компонентом і на цій основі виникнення атрибутивних відношень між залежним компонентом і опорним іменником. На рівні глибинного синтаксису виникнення цих відношень пояснюється двома причинами: а) згортанням компонентів семантичної структури речення і перерозподілом синтаксичних залежностей між компонентами; б) з’єднанням двох елементарних речень у семантично складну конструкцію.

Найбільшу продуктивність виявили прикметникові приіменникові факультативні компоненти. Такі компоненти виражають власне-ознаки (якості). Атрибутивні відношення між прикметниковими факультативними компонентами і компонентами-іменниками сприяють конденсації висловлення і забезпечують перебудову конструкції на основі елементарних речень: Він купив дубові двері ← Він купив двері з дуба ← Двері були зроблені з дуба ← Він купив двері.

За інтегрованою спільністю атрибутивної семантики, залежно від значеннєвих варіантів її категоріального вираження, факультативні прислівні компоненти цього типу поділяємо на такі групи: атрибутивно-якісні, атрибутивно-відносні, атрибутивно-посесивні, атрибутивно-узагальнені, атрибутивно-неозначені, атрибутивно-вказівні, атрибутивно-квантитативні, атрибутивно-комбіновані.

Факультативні компоненти атрибутивно-нестандартного різно-виду характеризує нерегулярність утворення, обмеженість вживання, однотипність граматичного вираження, нерегламентованість лексико-семантичного наповнення. Типовою формою такого компонента є інфінітив, що вживається у позиції, утвореній іменником абсолютивної семантики. Факультативні компоненти атрибутивно-нестандартного різновиду можуть бути морфологічно репрезентовані прислівниками, що вживаються в позиції, утвореній іменниками – назвами конкретних предметів (назви одягу, страв, географічні назви): плов по-узбецьки, смаженя по-корейськи, продаж уроздріб, звук зверху, Київ сьогодні, ліс восени.

 Серед комбінованих факультативних компонентів атрибутивної семантики кількісно переважають два різновиди: атрибутивно-якісний + атрибутивно-відносний: Мати цідила молоко крізь чистий полотняний рушник і набирала кухлик йому (Григір Тютюнник); атрибутивно-посесивний + атрибутивно-якісний: Брели літа своєю тихою ходою (Панас Мирний).

Факультативні прислівні компоненти атрибутивного типу, утворені із невласне-словосполучень, репрезентують іменникові, прислівникові, дієслівні приіменникові компоненти.

Атрибутивна семантика факультативних прислівних компо-нентів простежується в усіх випадках, незалежно від морфологічної природи цього компонента за умови заповнення ним слабкої приіменникової позиції, проте можна провести певну градацію повноти (прозорості) цієї семантики: від абсолютної атрибутивності до майже повної її відсутності. Абсолютна атрибутивність властива прикметниковим приіменниковим факультативним компонентам: З ранньої весни до пізньої осені йдуть серед просторів нового моря каравани суден з рудою, камінням (О.Гончар). Атрибутивність із ознаками інших відношень (об’єктних чи обставинних) характеризує іменникові факультативні приіменникові компоненти та особливо прийменниково-іменникові приіменникові факультативні компоненти: Твоя могутність у твоїй любові до колосків на рідному лану (М. Руденко) – любові до чого? любові якій? (любові до колосків).

Факультативні прислівні компоненти об’єктного типу вира-жають предметне значення. Об’єктні синтаксичні відношення виникають між граматично опорним компонентом, що називає дію, стан, процес, та залежним компонентом, який позначає предмет, що на нього спрямовано дію, процес чи стан. Факультативні компоненти об’єктного типу утворюють транспоновані в реченнєву структуру власне-синтаксичні словосполучення із абсолютивними словами (переважно дієсловами) у позиції опорного слова. Елементи таких словосполучень поєднуються синтаксичним зв’язком слабкого керування: Бджоли хазяйновиті кожну квітку обмацують, нагадують людям про близьке літо (В.Підпалий). Типізує факультативний прислівний компонент об’єктної семантики значення об’єкта як знаряддя чи засобу дії.

Іменникові прислівні компоненти в давальному та орудному відмінках, будучи факультативними, поширюють присудок, виражаючи наступний об’єкт (другий після знахідного) з цільовою семантикою (давальний відмінок) чи ще дальший об’єкт із семантикою уможливлення (орудний відмінок). Обов’язковість чи необов’язковість таких компонентів визначають кілька факторів, серед яких найважливішим є релятивність / абсолютивність семан-тики дієслова.

Деяку специфіку щодо вираження семантики мають окремі факультативні компоненти в нетипових для них позиційних умовах. Це стосується зокрема  приприкметникових компонентів.

Об’єктно-адресатні факультативні прислівні компоненти виражають значення предмета – адресата дії. Вони складають 34% від загальної кількості факультативних компонентів із об’єктним значенням. На вираженні цієї семантики спеціалізується давальний відмінок переважно в іменникових (займенникових) факультативних придієслівних компонентах: Матері лист од руки напишу (Г. Чубач). Об’єктно-інструментальні факультативні прислівні компоненти характеризують різноманітність семантичних відтінків та їхня висока продуктивність у системі української мови. Вони виражають: зна-ряддя, що використовується для реалізації цілеспрямованої результа-тивної дії: Його плуг блискучим лемешем ріже землю (М.Коцю-бинський); об’єкт як джерело фізичного явища (звука, якості): Усе дужчим, потужнішим гуркотом дає знати про себе фронт (О.Гон-чар); знаряддя мимовільної, нецілеспрямованої дії: В прозорій далечі блищить будинками Чугуїв на горі, над Дінцем (О.Гончар). Об’єктно-залежні факультативні прислівні компоненти виражають значення конкретного об’єкта, що бере участь у реалізації дії спільно із суб’єктом чи самостійно. Таким об’єктом може виступати особа: Увечері  трохи  поспівав  з  мамою  українських  старовинних  колядок (О.Довженко) або предмет: Мечуться хвилі горбаті, гострять об палубу кігті (Л.Костенко). Об’єктно-локативні факультативні прислівні компоненти мають відтінок просторової семантики. Це властиво прийменниково-іменниковим, іменниковим (займенниковим) придієслівним компонентам: Скупе проміння осіннього сонця самотньо відсвічує немічною позолотою на білому тілі беріз (О.Донченко).

Факультативні компоненти обставинного типу та детермінанти на формальному рівні мають спільні засоби морфологічної репрезентації. Дослідження факультативних компонентів обставин-ного типу неможливе без їхнього розмежування на факультативні  прислівні компоненти та детермінанти. Основним критерієм розмежування факультативних прислівних компонентів обставинного типу та детермінантів вважаємо наявність чи відсутність у реченні опорного слова, для якого зв’язок із таким поширювачем зумовлюється його категоріальними властивостями.

Часткові семантико-синтаксичні значення обставинних відношень різноманітні і нерідко пов’язані з лексичною семантикою слів у ролі факультативного компонента і в ролі компонента, від якого він залежить. Розмежовуємо такі семантичні типи факульта-тивних компонентів обставинного типу: обставинно-локативні, обставинно-темпоральні, обставинно-каузативні, обставинно-цільові, обставинно-умовні, обставинно-допустові та компоненти міри і ступеня.

У висновках узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є такі:

 Виокремлення прислівних компонентів випливає із семантико-граматичних властивостей слів, що підпорядковують ці компоненти. За характером (силою) залежності прислівні компоненти диферен-ціюємо на обов’язкові та факультативні. Факультативним прислівним компонентам властиві категорійні формально-синтаксичні, семантичні та функціональні характеристики. Комплексний аналіз таких компонентів уможливив виділення ознак, що репрезентують їхній категорійний статус і характеризують як компонент формально-граматичної структури речення в типових (морфологізованих) виявах та нетипових (неморфологізованих, периферійних) формах.

Диференційними ознаками факультативного прислівного компонента є такі: прислівна залежність на рівні словосполучення; поєднання із опорним словом підрядного словосполучення слабким зв’язком (узгодження, слабкого керування, прилягання); заповнення в реченні слабких позицій, що їх досить часто утворюють слова абсолютивної семантики; здатність поширювати будь-який компо-нент чи його частину у формально-граматичній структурі речення.

 Граматичну основу факультативного прислівного компонента складає його прислівна залежність, реалізована в межах транспонованого у реченнєву структуру підрядного словосполучення, в якому слова поєднані слабким зв’язком узгодження, слабкого керування, прилягання. Змістом факультативного прислівного компонента є синтаксичне значення (синтаксична функція), що ґрунтується на поєднанні семантичних і формальних ознак з урахуванням комунікативного призначення частин речення, як і речення в цілому.

 Використаний у дослідженні і такий, що дає змогу зробити об’єктивні висновки, матеріал реченнєвих конструкцій повністю підтвердив нашу гіпотезу про те, що саме факультативні прислівні компоненти суттєво поширюють формально-граматичну структуру речення. Факультативні прислівні компоненти значно переважають обов’язкові прислівні компоненти (7:1). Найбільшу наповнюваність речень факультативними прислівними компонентами спричиняють прикметникові приіменникові компоненти, прислівникові й прийменниково-іменникові придієслівні компоненти. Серед зазначених продуктивних моделей за частотою вживання, як і за характером поєднання, утворення різних блоків, особливо виділяються приіменникові компоненти, виражені прикметниками.

 Семантика факультативних прислівних компонентів представ-лена сукупністю семантичних моделей різної природи, об’єднаних у три типи: атрибутивний, об’єктний, обставинний. Кожен із цих різновидів включає морфологізовані (типові) та неморфологізовані (периферійні) факультативні компоненти. Типізують атрибутивну семантику компоненти, виражені прикметниками та словами прикметникової парадигми. У факультативних компонентів атри-бутивного типу, утворених із невласне-словосполучень, на типову семантику нашаровуються значеннєві варіанти: просторова, темпоральна, причини, міри і ступеня вияву ознаки, що залежать від лексичної семантики слів як у функції факультативних, так і у функції опорних компонентів.

 В окремих моделях факультативних компонентів тісно переплі-тається, нерідко синкретично поєднується, лексична й граматична семантика. Це стосується, зокрема, факультативних компонентів, утворених із невласне-синтаксичних словосполучень, у яких неабияку роль у вираженні семантики відіграють прийменники.

У формально-граматичній структурі речення факультативні прислівні компоненти займають особливе місце серед другорядних компонентів за сукупністю їхніх диференційних ознак, що дають підстави дещо уточнити й конкретизувати ряд питань, пов’язаних із теорією другорядних членів речення, як і традиційну теорію формально-граматичної інтерпретації структури простого речення взагалі. Цілісна система різнопланових диференційних ознак факультативних прислівних компонентів, як і методика їх виокремлення, можуть бути використані для дослідження інших компонентів формально-граматичної структури речення, зокрема обов’язкових прислівних компонентів, їхньої семантики та функцій.