Топалова Світлана Олександрівна Політичні партії як суб\'єкти державної влади компаративістський аналіз

Короткий зміст

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, окреслюється зв’язок з науковими програмами, планами і темами, встановлюються мета й завдання, подається загальна характеристика методів дослідження, формулюється наукова новизна, визначається науково-практичне значення результатів дослідження і наводяться відомості про їх апробацію.
У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження політичних партій як суб’єктів державної влади” – з’ясовано особливості нормотворчого і виконавчого компонентів, які зумовлюють специфіку впливу політичних партій на систему державної влади.
Політичні партії – це специфічні інститути, що консолідують соціальні інтереси і створюють гарантовані умови їх реалізації за допомогою державної влади. Вони генетично спрямовані на здійснення державної влади чи участь у її розподілі. Партії, що перемогли на виборах, отримують легітимне право на розробку і реалізацію державної політики.
Функціонування партій у системі державної влади забезпечує взаємозв’язок її нормотворчого і виконавчого компонентів. Є два механізми – структурний і функціональний. Парламентські партії, що одноосібно чи в коаліції утворили правлячу більшість, стають розробниками політичної стратегії. Беручи участь у формуванні уряду, організації його діяльності, вони виступають і учасниками реалізації власних рішень. Отже, партії є складовою політичного потенціалу держави та інструментом реалізації влади.
Специфіка чотирьох рівнів реалізації суб’єктного статусу партій – найви-щого, високого, середнього і низького визначається ступенем впливу партії на розробку і впровадження державної політики та мірою відповідальності за наслідки державно-управлінської діяльності впродовж певного періоду.
Діяльність партій по досягненню та реалізації відповідного статусу в системі державної влади включає ряд етапів: підготовка і участь у виборах; забезпечення перемоги у виборах та визначення потенційних можливостей реалізації політичної програми партії шляхом входження до правлячої більшості чи опозиції; вплив на діяльність урядових структур через кадрову політику чи контрольні повноваження; відповідальність за впровадження політичної стратегії, підтриманої виборцями.
Досліджено генезис партій як суб’єктів державної влади. Проаналізовано науково-теоретичні погляди зарубіжних і вітчизняних дослідників на проблеми діяльності політичних партій у системі державної влади, визначено коло го-ловних наукових проблем та намічені шляхи їх вирішення. Окреслено межі участі політичних партій у функціонуванні державної влади: організація діяльності законодавчої, формування і контроль за діяльністю виконавчої, партійна нейтральність судової.
Виявлено основні тенденції трансформації політичних партій, внаслідок прояву яких зазнає суттєвих змін уся система представництва.