У вступі дисертації обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, надано відомості щодо апробації дослідження.
У першому розділі – «Теоретичні основи державного управління в системі освіти України» – проаналізовано наукові основи державного управління та його особливості в освітній сфері; визначено роль і особливості впливу освіти на економічне зростання держави, зокрема на основні тенденції та проблеми в економіці та на ринку праці; розглянуто концептуальні засади формування ступеневої освіти в Болонському процесі.
Проведено дослідження освітніх процесів як об’єкта державного управління. Визначено роль та особливості впливу освіти на економічне зростання держави. Показано, що регулювання економіки та суспільних відносин держава здійснює шляхом комплексної дії засобів на основі законодавчого та нормативно-правового регулювання через: встановлення законами правил, прав, обов’язків, обмежень, заборон та відповідальності суб’єктів ринкових відносин; адміністративне регулювання первинного розподілу доходів та використання ресурсів; адміністративне управління господарською діяльністю державних установ і підприємств на ринку; адміністративне управління перерозподілом доходів у суспільстві; адміністративну діяльність органів влади щодо забезпечення виконання законодавчих та нормативно-правових актів.
Проаналізовано механізм державного управління освітньою сферою, що передбачає найбільш оптимальне поєднання головних його складових. Визначення цих складових як елементів державного управління зроблено згідно з основними ознаками за принципом однорідності. Відповідно до цього виділено: правовий, економічний, соціальний, організаційний механізми, механізм управління інноваційним розвитком, механізм управління якістю та мотиваційний механізм. При цьому суттєвим є те, що жоден із перерахованих механізмів не є суто спеціалізованим. Усі вони сполучаються, взаємодіють одне з одним. Обґрунтовано, що вдосконалення існуючого правового механізму державного управління професійною освітою, зумовлюючи законодавчу сферу розвитку управлінських структур, сприятиме функціонуванню освітньої системи відповідно до умов суспільної трансформації, адекватному застосуванню адміністративних методів та забезпеченню скоординованої дії всіх складових механізму державного управління у єдиному правовому полі. Встановлено, що необхідність вдосконалення діючого економічного механізму державного управління професійною освітою в Україні зумовлена кардинальними змінами, які відбуваються й поглиблюються у процесі становлення цивілізованої ринкової економіки.
Проаналізовано основні тенденції та проблеми в економіці та на ринку праці України як передумови становлення та розвитку системи освіти в Україні. На основі аналізу формування економічного механізму державного управління професійною освітою визначено його складові, серед яких: законодавче забезпечення господарсько-економічної самостійності та розмаїтості організаційно-правових форм освітніх установ; організація фінансування системи на основі нормативного бюджетного фінансування з урахуванням забезпечення державних освітніх стандартів і необхідних умов освітнього процесу; розроблення прогнозу потреби суспільства й особистості в освіті; розрахунок витрат на ці цілі; визначення обсягів і структури підготовки фахівців.
Визначено, що освіта як найбільш широка сфера соціальної діяльності має розвиватися випереджувальними темпами в порівнянні з економічною діяльністю господарюючих об’єктів. Тому важливо акцентувати увагу на освітній системі як домінанті модернізації економіки. У сучасних економічних умовах підприємства потребують висококваліфікованих спеціалістів. Виник значний розрив між підготовленими спеціалістами та вимогами, які сьогодні висувають до них підприємства-роботодавці. З’ясовано, що в глобалізованому економічному просторі значно зростає попит на висококваліфікованого, високоінтелектуального працівника.
Визначено низку чинників, що впливають на функціонування освітньої сфери, серед яких: основні макроекономічні тенденції з часів здобуття незалежності,, ,продуктивність праці, ропозиція робочої сили з урахуваннямй, ,, , , .
Проаналізовано взаємодію підприємств та освітніх закладів і показано, що дедалі серйознішою проблемою стає невідповідність між пропозицією та попитом на навички, що частково пояснюється повільними темпами реформ та адаптації системи освіти до сучасних суспільних потреб, браком можливостей професійного навчання, слабкими зв’язками між підприємствами та ринком праці. Перехід від освіти до праці за цих умов ускладнений, що призводить до високого рівня безробіття серед молоді.
Необхідність підвищення спроможності робочої сили знайти роботу шляхом вкладання коштів у професійне навчання й перепідготовку кадрів вимагатиме координації підходів між системами освіти та професійно-технічного навчання, з одного боку, і роботодавцями та їхніми представниками – з іншого.
У другому розділі – «Теоретико-методичні основи науково-професійної ступеневої освіти в сучасному суспільстві» – показано соціально-економічну природу науково-професійної ступеневої освітита її роль в сучасній економіці; визначено зміст, особливості та проведено структурно-функціональний аналіз моделі досконалості САF; дано оцінку якості державного управління системи науково-професійної освіти на основі інформаційних потоків.
Встановлено, що в сучасних умовах соціально-економічного розвитку збільшується увага до вдосконалення освітньої сфери, постає нагальне питання створення науково-професійної освіти, що передбачає інтеграцію освітнього процесу з науково-обґрунтованим отриманням знань та їх упровадженням у виробничий процес.
Проаналізовано соціально-економічну основу системи науково-професійної ступеневої освіти та її роль у сучасній економіці. Визначено мету функціонування вказаної системи як забезпечення адаптивності управлінських процесів до змін у зовнішньому середовищі шляхом гнучкого реагування й вироблення адекватних управлінських рішень щодо використання внутрішніх можливостей освітньої системи. При цьому значна увага також акцентується на підвищенні якості державного управління системи науково-професійної освіти на основі оцінювання інформаційних потоків.
Визначено шляхи досягнення цільових орієнтирів у системі державного управління науково-професійною ступеневою освітою на основі формування механізму взаємовідносин підприємств-роботодавців та освітніх закладів, виходячи з концепції корисності.
Встановлено, що механізм управління сприяє врівноваженню системи науково-професійної освіти із зовнішнім середовищем та впорядковує її функціонування в цьому середовищі, що досягається, по-перше, дослідженням стану, тенденцій, потреб зовнішнього середовища та визначенням можливості впливу ускладнюючих факторів, адекватного реагування на них до того, як їх дія призведе до негативних або навіть руйнівних для системи наслідків; по-друге, дослідженням та використанням сприятливих для розвитку системи можливостей зовнішнього характеру. Відповідно до цього здійснено дослідження зовнішнього впливу в таких аспектах:
- аналіз освітніх потреб підприємств-роботодавців з метою пошуку можливостей щодо їх задоволення, забезпечення соціальної адекватності науково-професійної освіти пріоритетам соціального розвитку, що дозволило в основному сформувати соціальне замовлення зазначеній освітній системі;
- вивчення можливостей впливу факторів зовнішнього середовища як щодо сприяння, так і щодо опору розвитку системи науково-професійної освіти.
З урахуванням специфіки надання освітніх послуг інтерпретовано існуючі підходи до розроблення механізмів управління системою освіти.
Представлено особливості впровадження та проведено структурно-функціональний аналіз міжнародної моделі досконалості САF (CommonAssessment Framework – Загальна Схема Оцінювання) як інструменту загального управління якістю (TQM), що виник у результаті об’єднання моделі досконалості Європейського фонду управління якістю (EFQM) і моделі Німецького університету адміністративних наук у м. Спайері. Фундамен-тальною основою моделі CAF є розуміння, що найкращі результати діяльності організації, результати для громадян-споживачів, працівників та суспільства досягаються завдяки лідируючої ролі керівництва, яке реалізує стратегії і плани, надихає працівників, розвиває зв’язки з партнерами, ефективно розпоряджається ресурсами й забезпечує функціонування процесів.
Встановлено, що модель CAF дозволяє побачити цілісну картину організації одночасно під різними кутами зору і надає комплексний підхід до аналізу її діяльності. Сьогодні у 27 європейських країнах CAF є невід’ємним елементом державних програм реформування державного і муніципального управління.
