УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Сучасний геополітичний та економічний стан України, а також нинішня соціально-економічна ситуація є визначальними для формування майбутньої моделі економічного розвитку держави і системи національної безпеки. Сьогодні безпека стає своєрідною характеристикою та необхідною основою життєдіяльності та прогресивного розвитку держави і суспільства. Державне управління національною безпекою гарантує певний рівень захищеності від зовнішніх та внутрішніх загроз і забезпечує мінімізацію ймовірних ризиків. У будь-якій країні однією із найважливіших складових забезпечення функціонування системи національної безпеки є економічна складова. Сталий розвиток останньої можливий лише за умови випереджаючого розвитку енергетики. Стан національної безпеки держави багато в чому визначається мірою її енергетичної безпеки. Виникнення терміна «економічна безпека» як такого спричинила саме енергетична криза другої половини ХХ сторіччя, оскільки залежність від енергоносіїв та джерел енергопостачання робить будь-яку державу економічно вразливою.

На сьогодні саме викопні енергоресурсі та їх використання визначають сутність сучасної цивілізації, забезпечують стиль життя суспільства. Однак ступень їх вичерпання, який стає помітним, все більше привертає до себе увагу дослідників. Виявлення проблем та можливостей управляння енергетичною безпекою є актуальним завданням дослідження у напрямку обґрунтування та розробки ефективних механізмів державного управління. Основою для цього можна вважати роботи В. Білоуса, В. Буреги, М. Вавринчука, Б. Губського, Г. Губерної, О. Данільяна, О. Дзьобаня, В. Дорофієнка, С. Єрмілова, Я. Жаліло, Ю. Комара, С. Корсунського, В. Ліпкана, С. Марової, В. Олуйка, Г. Пастернак-Тарушенко, І. Петенко, В. Пілюшенка, А. Поважного, С. Поважного, Г. Ситник, О. Суходолі, І. Франчука, В. Шлемка.

Водночас аналіз праць вітчизняних і зарубіжних фахівців доводить, що існує об’єктивна потреба більш повного розгляду поняття «енергетична безпека», оскільки ключові питання економічної кризи початку ХХІ сторіччя та очікувані серйозні прояви глобальної екологічної кризи пов’язані, насамперед, з діяльністю енергетичного сектору. Саме така постановка проблеми під час дослідження процесів формування державної політики та її реалізації у механізмах державного управління обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в межах тем: «Соціально-гуманітарні аспекти державного управління» (номер державної реєстрації 0106U005128) та «Економічні та інституціональні основи реформування і охорони навколишнього середовища для переходу до сталого розвитку» (номер державної реєстрації 0110U003044»). У межах вищезазначених тем автором досліджувалося функціонування чинних механізмів державного регулювання процесами забезпечення енергетичної безпеки України з метою з’ясування можливостей їх вдосконалення. У цьому дослідженні автором запропоновано теоретичні та методичні основи державного регулювання процесами забезпечення енергетичної безпеки України шляхом підвищення рівня ефективності використання енергетичних ресурсів, обґрунтовано стратегічні пріоритети та умови впровадження відновлювальних джерел енергії.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методичних засад і розробка практичних рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання процесами забезпечення енергетичної безпеки України. Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені такі завдання:

- дослідити місце та роль енергетичної безпеки у загальному контексті національної безпеки;

- розглянути сутність та сучасний зміст процесів забезпечення державою енергетичної безпеки, враховуючи європейський досвід;

- проаналізувати чинні механізми державного регулювання у сфері енергетики з метою визначення потенціалу державного регулювання в інтересах досягнення енергетичної безпеки України;

- уточнити логіку формування енергетичної політики держави з урахуванням специфічного впливу енергозабезпечення та енергозбереження на процеси досягнення енергетичної безпеки України;

- запропонувати методичні засади до визначення ступеня відповідності виконання завдань енергетичній стратегії на основі прогнозування;

- сформувати рекомендації щодо посилення кадрової складової механізму державного регулювання енергетичною безпекою в контексті використання відновлювальних джерел енергії;

- здійснити розробку білатеральної моделі як основи розробки організаційних засад забезпечення енергетичної безпеки України.

Об’єктом дослідження є процеси державного регулювання у сфері енергетичної безпеки в Україні.

Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні засади удосконалення механізмів державного регулювання процесами забезпечення енергетичної безпеки України.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дослідження є системний підхід. Теоретичною базою дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі теорії державного управління, законодавчі та нормативні акти України, які регулюють процеси забезпечення енергетичної безпеки.

Метод аналізу використовувався при дослідженні сутності та сучасного змісту енергетичної безпеки в загальному контексті національної безпеки України та стану механізмів державного регулювання процесами забезпечення енергетичної безпеки. Методи економіко-статистичних досліджень було використано при дослідженні рівня енергетичної безпеки України та прогнозуванні перспективи її розвитку. Метод моделювання використано при формуванні змісту і структури білатеральної моделі регулювання процесами в системі енергетичної безпеки, метод синтезу – для розробки пропозицій стосовно удосконалення кадрового механізму системи державного регулювання процесами забезпечення енергетичної безпеки держави.

Інформаційною базою дослідження послужили дані Євростату, Укрстату, законодавча база України та ЄС.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і методичних підходів до удосконалення механізмів державного регулювання процесами забезпечення енергетичної безпеки.

Основні результати можна сформулювати в нижченаведених положеннях:

уперше:

обґрунтовано науковий підхід до вдосконалення механізмів державного регулювання процесами забезпечення енергетичної безпеки на засадах впровадження білатеральної моделі міждержавної співпраці. На відміну від попередніх, запропонована модель дозволяє збільшити потенціал механізмів державного регулювання в системі ефективного використання викопних та впровадження відновлювальних джерел енергії на основі державно-приватного партнерства;

удосконалено:

теоретичні засади щодо посилення потенціалу управлінських рішень і ролі держави в досягненні та забезпеченні енергетичної безпеки. На відміну від існуючих, встановлено необхідність посилення ролі державного регулювання шляхом раціональних змін структури енергобалансу країни;

структуру основних завдань державної політики енергозабезпечення та енергозбереження як інструментів впливу на процеси енергетичної безпеки, що дозволяє на фоні взаємозалежності цих інструментів виявити пріоритетність складової енергозбереження кінцевим споживачем, та вдосконалити парадигму моделювання процесів в енергетичній сфері;

організаційні засади щодо вдосконалення механізму державного регулювання процесами забезпечення енергетичної безпеки в контексті використання відновлювальних джерел енергії за рахунок запропонованих програмних умов посилення якості кадрової складової в сфері державної служби;

дістало подальший розвиток:

концептуальні положення щодо регулювання енергетичної безпеки на підґрунті визначення її як системоутворюючої складової національної безпеки. На відміну від загальноприйнятого підходу, енергетичну безпеку пропонується розглядати не як складову економічної безпеки, а як окремий чинник національної безпеки держави;

підходи до вивчення сутності та сучасного змісту процесів забезпечення державою енергетичної безпеки. На відміну від існуючих підходів, запропоноване бачення базується на посиленні значущості наближення поточних принципів функціонування енергетичної сфери до принципів ЄС, що передбачає серед іншого структурні зміни енергобалансу країни та перебудову взаємовідносин між державою та бізнесом;

методичний підхід до визначення ступеня відповідності виконання завдань «Енергетичної стратегії України до 2030 р.» на основі прогнозування. На відміну від результатів попередніх досліджень, вибір показників-індикаторів відбувався за критеріями Міжнародного енергетичного агентства.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані для проведення подальших досліджень процесів забезпечення енергетичної безпеки, а також застосовані для розробки нових та удосконалення чинних механізмів державного регулювання енергетичною сферою.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження підтверджено відповідними довідками про впровадження: Міністерства промислової політики, палива та енергетики Автономної республіки Крим (довідка № 11.1/4 від 05.01.2011 р.), Республіканського комітету Автономної республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (довідка № 12203/1.1.04/1-10 від 06.12.2010 р.), Асоціації «Європейсько-українське енергетичне агентство» (довідка № 01-1 від 21.01.2011 р.) та Донецькими електричними мережами ВАТ «Донецькобленерго» (довідка № 16.1/1142 від 04.02.2011 р.). Окремі положення, методичні розробки використовуються в навчальному процесі університету м. Штуттгарт в межах напрямку «Планування та функціонування вітропарків» підготовки магістрів за фахом «Відновлювальні види енергії» (довідка від 25.03.2011 р.), а також при викладанні дисциплін «Менеджмент екологічних ризиків», «Технологія і техніка охорони навколишнього середовища» та «Безпека життєдіяльності» освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» та «магістр» у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (довідка № 01-12/435 від 11.04.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, є результатом проведеного автором дослідження щодо вдосконалення механізмів державного регулювання в галузі енергетичної безпеки. Наукові положення висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на V, VІІ Міжнародній науковій конференції «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (м. Донецьк, 2008 р., 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові підсумки 2010» (м. Київ, 2010 р.), науково-практичній конференції «Екологічний менеджмент як складова частина сталого розвитку» (м. Донецьк, 2011 p.), Міжнародній науково-практичній конференції «Економіка, менеджмент, маркетинг та логістика: теорія, практика, перспективи» (м. Ялта, 2011 p.), VІ Міжнародній науково-практичної конференції для викладачів, аспірантів та молодих вчених «Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи» (м. Одеса, 2011 p.).

Участь у Міжнародній конференції «Підтримка енергетичної безпеки та інвестицій в Чорноморському регіоні: роль багатосторонньої співпраці» (м. Одеса, 2010 p.) та Чорноморському економічному форумі 2010 (м. Ялта, 2010 p.) підтверджується сертифікатами учасника.

Публікації. Зміст основних положень дисертаційного дослідження викладено у 9 публікаціях (5 – у наукових фахових виданнях), з них 5 – у наукових журналах, 2 – у збірниках наукових праць, 2 – публікації у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій – 3,73 д. а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, переліку умовних скорочень_, трьох розділів, висновків та додатків. Повний обсяг дисертації – 163 сторінки основного тексту, у тому числі 13 рисунків на 8 сторінках, та 19 таблиць на 8 сторінках. Список використаних джерел із 190 найменувань наведено на 20 сторінках, 7 додатків на 25 сторінках.