УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ/СНІДу ТА НАРКОМАНІЇ В УКРАЇНІ (на прикладі Львівської області)

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено мету й дослідницькі завдання, а також об’єкт і предмет дослідження; вказується на зв’язок роботи з науковими напрямами досліджень ЛРІДУ НАДУ; охарактеризовано елементи наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення та особистий внесок здобувача; наведено дані з апробації результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи формування державної політики у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії” – наведено огляд літератури, а також проаналізовано теоретико- методологічні напрацювання з досліджуваної проблематики з метою виділення основних напрямів дослідження. Аналізуючи наукову літературу за обраною тематикою, з’ясовано, що фахівці використовують діаметрально протилежні за своєю суттю теорії щодо вирішення питань протидії ВІЛ-інфекції / СНІДу. Зокрема, опоненти доктрини СНІДу такі, як Пітер Дюсберг, Антал Макк, Брайн Еллісон, Джон Лоріцен та інші вважають дану проблему надуманою. Однак детальне обґрунтування протиставлення цих теорій не є завданнями нашого дослідження, а відтак – дотримуємося офіційно визнаної на сьогодні позиції урядів багатьох країн, зокрема й України, щодо врегулювання проблем у цій сфері.

На першому етапі дослідження основну увагу зосереджено на аналізі передумов та тенденцій поширення наркоманії, а також стрімкому збільшенні кількості ВІЛ-інфікованих осіб. У процесі розвитку епідемії ВІЛ-інфекції / СНІДу було спростовано загальноприйняті поняття, якими суспільство звикло керуватися при організації заходів протидії традиційним, давно відомим хворобам і висвітлено цілу низку проблем, пов’язаних з ним.

Доведено, що особливе занепокоєння викликає наркотизація молоді зі всіма її негативними проявами, такими як ВІЛ-інфекція, гепатити, туберкульоз, що зумовлено здебільшого легкою доступністю наркотичних речовин для широкого кола підлітків. Це застерігає від ілюзорних уявлень про можливість  зупинити масову наркотизацію дітей та підлітків лише шляхом засудження чи впровадження методів заборони. Акцентується увага на необхідності розширення профілактичних програм, які базуватимуться на правдивій інформації та поєднанні намірів і практичних дій.

Як засвідчив всебічний аналіз наукових джерел, незадовільний стан здоров’я населення та високий рівень смертності в Україні великою мірою пов’язаний не стільки з кількісними показниками ВІЛ-інфекції / СНІДу, скільки з швидкими темпами її поширення. Рівень поширеності ВІЛ-інфекції в Україні має значні регіональні відмінності. Як і раніше, перші місця посідають густонаселені східні та південно-східні регіони країни, зокрема Дніпропетровська, Донецька області та м. Київ. До них приєднуються Миколаївська, Одеська області, АР Крим та м. Севастополь, де розташовані великі морські порти. На ці сім регіонів, населення яких загалом становить всього 36% від загальної чисельності населення країни, станом на 01.01.2007 р. припадало понад 70% всіх ВІЛ-інфікованих осіб, які перебували на диспансерному обліку і які є особами працездатного віку.

При розподілі ВІЛ-інфікованих за віковими групами з’ясовано, що в Україні основну частину з них (до 80%) становлять особи, які не досягли 40 років, водночас, в Західній Європі на  молодь припадає лише 30% ВІЛ-інфікованих. Виявлено, що більш вразливою до ВІЛ групою є підлітки та молодь. Особливо швидко поширюється епідемія ВІЛ серед “дітей вулиці”, деякі з них навіть не досягли підліткового віку.

Упродовж останніх років зафіксовано зростання кількості ВІЛ-позитивних жінок, зокрема вагітних. Частка дітей, народжених такими жінками, зросла з 2,2% від загальної кількості нових випадків ВІЛ-інфекції(196 дітей) у 1997 р. до 18% (2 399 дітей) у 2005 р. Проблемою залишається необізнаність жінок репродуктивного віку про шляхи попередження поширення ВІЛ-інфекції та важливість своєчасної діагностики, що загалом спричиняє неефективність програм вертикальної трансмісії.

Вирішення проблеми поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії стало своєрідним критерієм, який визначає рівень демократичності держави. Не зважаючи на те, що стратегію боротьби з цими недугами визнано одним з пріоритетів державної політики, стабілізувати епідемію поки що не вдається. Це дає підстави до перегляду не тільки механізмів формування та реалізації державної політики у цій сфері, але й визначенні її дієвості. У відповідних галузях, задіяних до протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу дієвість державної політики можна оцінити за допомогою таких критеріїв, як ефективність, результативність та економічність. Однак особливість цього процесу полягає в тому, що головна увага при оцінці цих показників приділяється не стільки отриманню певних результатів з найменшими затратами ресурсів, а також не стільки ресурсам та структурі, як наслідкам діяльності системи, зокрема досягненню конкретних результатів.

За типом чинників, що впливають на процеси розвитку державного управління, виокремлюють політичні, економічні, соціальні, організаційні та правові механізми, які зазвичай використовуються комплексно. Отже, механізми формування та реалізації державної політики, зокрема у сфері протидії ВІЛ-інфекції / СНІДу, розглянуто нами як систему політичних, економічних, соціальних, організаційних та правових засобів цілеспрямованого впливу органів державного управління, що взято за основу та висвітлено у наступних розділах дисертаційного дослідження.

У другому розділі – “Аналіз механізмів формування та реалізації державної політики у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії” – проаналізовано механізми формування та реалізації державної політики та обґрунтовано, що успішність боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом значною мірою залежить від рівня координації зусиль різних державних та недержавних організацій, які діють у цій сфері, а також від ефективності виконання cпільних заходів.

Орієнтирами розвитку для України на довготермінову перспективу визначено ключові цілі та завдання розвитку до 2015 р., що стали відомі як Цілі Розвитку Тисячоліття. Однією з них є «Обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу…» з визначенням досягнення конкретних показників. Для оцінки динаміки яких, зокрема показників кількості осіб з вперше встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції та кількості померлих від СНІДу, використано апарат кореляційно-регресійного аналізу і технологію табличних процесорів. Відбираючи моделі для прогнозування, керуємося її показниками якості та змістом аналізованих процесів. Побудований прогноз (рис. 1) засвідчує неспроможність України досягнути запланованих у Цілях Декларації показників, що потребує проведення радикальних заходів, зокрема запровадження нових та вдосконалення загальних механізмів.