УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНИ (СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь її дослідженості у науковій літературі, сформульовано мету, основні завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження, визначено наукову новизну, вказано на практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо апробації та публікації отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні та прикладні засади державної політики у сфері енергозбереження” проаналізовано сучасний стан наукових досліджень у галузі державного управління енергозбереженням, висвітлено нормативно-правове забезпечення у сфері енергозбереження та сутність енергетичної безпеки держави, узагальнено досвід політики енергозбереження країн ЄС.

Темі дослідження державної політики у сфері енергозбереження, її різним аспектам присвячені праці провідних вітчизняних учених, проте соціально-екологічна складова енергозбереження ще мало досліджена.

Представлений категорійний апарат державної політики у сфері енергозбереження характеризується широким спектром термінів. Аналіз змістового наповнення цих термінів дав змогу автору чітко розмежувати поняття енергозбереження і енергоефективність. Так, енергоефективність передбачає економію енергоресурсів за рахунок поліпшення якості їх споживання, а енергозбереження спрямоване на кількісне зменшення споживаного ресурсу навіть шляхом примусового обмеження. Показано, що за умов ринкової економіки до виконання кількісного завдання економії ПЕР потрібно йти шляхом їх ефективного використання, для чого потрібні істотні зміни у світогляді кожної людини.

Доповнено й удосконалено визначення таких понять: державна політика у сфері енергозбереження, енергетична безпека держави, потенціал енергозбереження, екологізація енергетики, механізм державного управління енергозбереженням. Зокрема, визначено, що державна політика у сфері енергозбереження – це система цілеспрямованих заходів (дій) органів державної влади з метою формування механізмів державного управління для впливу на національну економіку щодо забезпечення ефективного та раціонального використання ПЕР. Під енергетичною безпекою держави розуміємо стан повної захищеності енергетичних інтересів населення, підприємств, установ, організацій, галузей економіки і держави загалом від внутрішніх і зовнішніх загроз, що базується на ефективно діючому паливно-енергетичному комплексі та системі суспільних відносин і забезпечується органами державної влади шляхом розробки, закріплення та реалізації державної енергетичної політики. Потенціал енергозбереження визначено як сукупність енергетичних можливостей держави, досягнутих за рахунок упровадження енергоощадних заходів та ефективного енергоспоживання, які можуть бути використані для забезпечення потреб суспільства (виробництва, особистих потреб людини та ін.). Екологізація енергетики розглядається, як дієвий ринковий механізм реалізації політики у сфері енергозбереження, що дасть змогу істотно зменшити техногенне навантаження на довкілля, подолати сформований “екодеструктивний” тип суспільної свідомості та сприяти виконанню Україною міжнародних зобов’язань з питань зміни клімату. Запропоновано таке визначення механізму державного управління енергозбереженням: це штучно створена складна система, призначена для забезпечення ефективного використання ПЕР, яка має визначену структуру, сукупність правових норм, методи, засоби, інструменти державного впливу на систему енергоспоживання.

Сьогодні проблема енергозбереження не є економічною чи технологічною проблемою, адже випереджальні темпи науково-технічного прогресу та інноваційний шлях розвитку економіки держави дають можливість широко впроваджувати енергоощадні техніку і технології. Тому проблема енергозбереження, з одного боку, політична, бо вимагає вдосконалення механізмів реалізації державної політики у сфері енергозбереження, а з іншого – соціальна, бо потребує зміни принципів поведінки людини та утвердження нових ціннісних орієнтирів суспільства щодо енерговикористання. Зацікавленість суспільства в енергозбереженні та енергоефективності і закріплення їх пріоритетності в життєдіяльності суспільства – чинники, що дадуть змогу сформувати енергозберігаючий тип суспільної свідомості.

Автором запропоновано ввести у науковий обіг поняття соціально-екологічний потенціал енергозбереження як економію ПЕР, якої можна досягнути за рахунок зміни принципів поведінки людини відповідно до концепції сталого розвитку та формування енергозберігаючого типу суспільної свідомості.