У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зв’язок роботи з науковими програмами й темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення, особистий внесок здобувача, подано інформацію щодо апробації і впровадження результатів роботи, відомості про публікації за темою дисертації.
У першому розділі –“Теоретико-методологічні засади управління демографічними процесами” –зроблено огляд та аналіз наукової літератури за темою дослідження; проаналізовано зміст термінів: “демографічна криза”, “демографічні процеси”, “демографічна політика”. Розглянуто характерні ціннісні особливості ліберальної та прагматично-утилітаристської етико-культурних моделей, їхній вплив як на перебіг демографічних процесів, так і на формування демографічної політики. Проаналізовано співвідношення моральної норми і норм права в контексті державного управління демографічними процесами.
Усе це дало підстави стверджувати, що в Україні на сьогодні недостатньо представлені наукові дослідження проблеми удосконалення організаційно-правового механізму державного управління в сенсі активізації за допомогою нього морально-етичних чинників демографічних процесів.
Вітчизняні автори здебільшого досліджують аспекти демографічної політики, які пов’язані з вирішенням проблем охорони здоров’я, соціального захисту, боротьби з бідністю, міграції, довкілля. Однак аналіз праць зарубіжних авторів підтвердив, що один із основних наголосів у вирішенні демографічних проблем треба робити на вирішення питань морально-етичного змісту, а саме – культури демографічної поведінки населення. Адже демографічну політику не можна зводити винятково до економічних дій. Дієвість і результативність управління демографічними процесами значною мірою залежить від повноти врахування та використання, активізації суб’єктами формування та реалізації демографічної політики морально-етичних аспектів. Останнє потребує удосконалення організаційно-правового механізму управління демографічними процесами. На нашу думку, метою державної демографічної політики має бути насамперед формування сприятливого морально-психологічного клімату для нормального функціонування інституту сім’ї, посилення її демографічного відтворювального спрямування, підвищення рівня просімейної цивилізованості в усіх сферах суспільного життя, піднесення престижу шлюбно-сімейного укладу життя тощо. Тому на підставі порівняльного аналізу визначень терміна “державна демографічна політика” запропоновано дефініцію, яка охоплює спрямованість цієї політики на розвиток морально-етичних компонентів в учасників демографічних процесів.
Аналіз формування та реалізації демографічної політики в Україні за часів СРСР засвідчив, що на перебіг демографічних процесів негативно впливало радянське законодавство у сферах шлюбно-сімейних відносин, освіти та охорони здоров’я, яке сприяло руйнуванню важливих морально-ціннісних орієнтирів громадян та створювало умови для формування покоління людей із типом демографічної поведінки, ознакою якої стало нехтування норм моралі, передусім у сфері шлюбно-сімейних відносин (передумовою цього стало тотальне засилля атеїзму: відокремлення держави від церкви, заборона будь-якої співпраці між ними, висміювання та переслідування за релігійні переконня; спрощення процедури розлучень; легалізація аборту). А тому навіть широкий спектр соціально-економічних заходів щодо подолання кризових демографічних проявів не дав очікуваних результатів. Серед таких заходів необхідно відзначити, зокрема, створення широкої мережі дошкільних закладів, функціонування безкоштовних санаторно-курортних закладів для матері та дитини, систему закладів позашкільного виховання, систематичні безкоштовні медичні огляди населення, грошову допомогу сім’ям із дітьми тощо.
Аналіз зарубіжного досвіду реалізації демографічної політики в країнах Європи, Америки та Японії показав, що ліберальне законодавство багатьох високорозвинутих держав, не узгоджене з нормами моралі, призвело в цих країнах до різкого зниження народжуваності та збільшення частки людей пенсійного віку. Економічні стимули в країнах об’єднаної Європи, запроваджені з метою підвищення рівня народжуваності, також не стали захисним бар’єром перед депопуляцією. Крім того, імміграційна політика, яку інтенсивно заохочували і підтримували ці держави, насправді не вивела їх із цього стану, а навпаки, на ґрунті етно-культурних відмінностей спричинила лише соціальні протистояння і конфлікти, наприклад загострення міжетнічних проблем у сучасних Франції та Німеччині. Унаслідок неефективності зазначених способів подолання демографічної кризи пошук зосереджується у сфері морально-етичних норм суспільних відносин, зокрема захисту фундаментального права людини на життя. На такому етичному імперативі вибудовується державна демографічна політика таких країн, як Ірландія, Мальта, Польща, частини штатів США.
Встановлено, що державне управління демографічними процесами повинне ґрунтуватися на нормах загальнолюдської моралі, основою якої є повага до: гідності людини на всіх етапах її розвитку, інституту сім’ї, батьківства, материнства та дитинства. Тому дослідження саме цих аспектів реалізації демографічної політики в Україні на сучасному етапі її розвитку є надзвичайно актуальним.
У другому розділі – “Реалізація демографічної політики на сучасному етапі в Україні”– проаналізовано заходи демографічної політики та їх вплив на демографічні процеси.
Вирішальними у підборі найважливіших чинників впливу на демографічну ситуацію, яка, зокрема, відображаєтьсяу незадовільному стані здоров’я населення України, були положення нормативно-правових актів: Стратегії демографічного розвитку України на період до 2015 р., в якій наголошено, що демографічний розвиток має стати одним із основних пріоритетів державної політики;Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 р.;Закону України “Про основи національної безпеки України” (зокрема, ст. 6–8).
На основі розробленої таблицісоціально-поведінкових чинників впливу на зміну демографічної ситуації в Україні за період 1993 – 2008 рр, порівняльного аналізу схем співвідношення соціально-поведінкових чинників впливу на демографічну ситуаціюв Україні та статистичних даних Державного комітету статистики України за 1993, 1999, 2004, 2007, 2008 рр. складено рейтинг соціально-поведінкових чинників впливу на зміну демографічної ситуації в Україні за період 1993 – 2008 рр. (табл. 1).
Складення рейтингу не передбачало ранжування у класичному варіанті, оскільки кількісним величинам, які характеризували соціально-поведінкові чинники, у цьому випадку притаманні якісні ознаки. Народжуваність як процес відтворення є чинником позитивної зміни демографічної ситуації, а тому якісно не може входити в ранжування. Однак у ранжування нами внесено позашлюбні народження, з огляду не на позитивний факт самого народження дитини, а через відсутність відповідних шлюбно-сімейних відносин батьків, що засвідчує нівелювання поняття сім’ї та батьківства, тобто загалом є деструктивним чинником впливу на демографічні процеси. Першу та другу позицію серед соціально-поведінкових чинників впливу на зміну демографічної ситуації за вказаний періодзаймають смертність та аборт, оскільки зумовлюють незворотні демографічні втрати для держави, на відміну від інших чинників. Викликає тривогу масовість явища аборту та високий рівень смертності у працездатному віці.
