УДОСКОНАЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі представлено актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів та їх апробацію.

У першому розділі дисертації – “Теоретичні та методичні основи дослід­ження рівня розвитку і ефективності земельних відносин” – представлено ре­зультати дослідження поняття, змісту, видів і особливостей земельних відносин як чинника ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств, їх виникнення й еволюції, сформовано методику дослідження процесу удосконалення та методику визначення ефективності земельних відносин у сільському господарстві.

На нашу думку, земельні відносини – це відносини між людьми стосовно власності на землю та реалізації можливостей її раціонального використання і повного розпорядження нею. Крім того, земельні відносини є об’єктивними в тому сенсі, що їх виникнення та функціонування не залежать від волі й свідомості людей, і суб’єктивними щодо форми вираження об’єктивної їх суті.

У випадку із земельними відносинами їх ефективність має економічну, соціальну, екологічну, технологічну і навіть енергетичну сторони, оскільки основ­ними наслідками удосконалення земельних відносин є задоволення потреб населення в якісних і екологічно безпечних продуктах харчування та промисловос­ті – у сировині за забезпечення необхідного рівня ефективності функціонування виробників цієї продукції. Хоча безпосереднього зв’язку між ступенем досконалості земельних відносин і наведеними його можливими наслідками очевидно не простежується, ступінь їх раціональності можна вважати виразником