| Короткий зміст: | У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан її наукового вивчення, вказуються об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження, його методика, джерела, наукова новизна, теоретичне і практичне значення, подається перелік публікацій та конференцій, які засвідчують апробацію результатів дослідження.
У першому розділі “Склад і структурна організація соціально-економічної термінології” визначено теоретичне підґрунтя дослідження, зокрема витлумачено зміст найважливіших лінгвістичних понять, що лягли в його основу, подано тематичну класифікацію соціально-економічних термінів, визначено основні етапи становлення СЕТ як цілісної системи протягом ХІ – поч. ХХІст., проаналізовано парадигматичні відношення в сучасній СЕТ.
Розділ складається із чотирьох підрозділів. У підрозділі 1.1 «Системна організація сучасної СЕТ» дано дефініції робочих термінів, з’ясовано, які риси є спільними для СЕТ та інших терміносистем, а які становлять її специфіку. Установлено, що СЕТ є системою як на логічному, так і на лінгвістичному рівнях. Гіперо-гіпонімічні відношення, які пронизують склад СЕТ, свідчать про логічну, а лексико-семантичні (зокрема полісемічні, синонімічні, омонімічні та антонімічні), словотвірні та граматичні про лінгвістичну системність досліджуваної групи лексики.
У підрозділі 1.2. «Тематична класифікація СЕТ» виокремлено основні лексико-тематичні групи (далі ЛТГ) соціально-економічних термінів, зокрема назв суб’єктів, об’єктів, процесів та дій. ЛТГ назв суб’єктів включає ряд тематичних підгруп (далі ТПГ), а саме: 1.1. ЛТП назв осіб, що диференціюються за ознаками класовості (інтелігент, еліта, декласант, аристократ); 1.2. ЛТП назв осіб, що відрізняються місцем в ієрархічній структурі управління, професійними якостями; а також назв осіб за професіями (начальник, керівник, підлеглий, бюрократ та ін.); 1.3. ЛТП назв осіб, які відрізняються статусом зайнятості в секторах економіки (робітники, безробітні, сумісник, погодинник); 1.4. ЛТП назв осіб, що диференціюються за рівнем грошових виплат і безплатних (пільгових) послуг, одержуваних із суспільних фондів споживання (пенсіонер, пільговик, інвалід, ветеран); 1.5. ЛТП назв осіб, які належать до «тіньової» економіки та отримують нелегальні доходи (рекетир, вимагач, мафіозі); 1.6. ЛТП назв установ, організацій, які беруть участь у соціально-економічних процесах, та їхніх відділів (центр роботи з інвалідами, центр зайнятості, пенсійний фонд, профспілка). 2. Лексико-тематична група назв об’єктів соціально-економічного життя також охоплює ряд дрібніших тематичних об’єднань, зокрема: 2.1. ЛТП назв документів (перепис, службовий паспорт); 2.2. ЛТП назв властивостей (привілейованість, заможність, декласованість), 2.3. ЛТП назв наук, наукових напрямків, теорій, галузей, концепцій (соціально орієнтована економіка, соціальна політика); 2.4. ЛТП назв на позначення розрахункових понять, а також понять, пов’язаних зі сферою грошового чи матеріального стимулювання суб’єктів господарських відносин (гонорар, премія, пенсія, пільги); 2.5. ЛТП назв на позначення інших соціально-економічних понять та реалій (фах, мотив праці, гарантія зайнятості).
Третя лексико-тематична група соціально-економічних термінів включає назви процесів та дій (відрахування, збагачення, керування, стимулювання праці, професійна адаптація).
У термінологічному полі соціально орієнтованої економіки функціонують терміни різних галузей знань. Ядро цього термінополя становлять терміни соціальної економіки (їх небагато): соціальна ринкова економіка, соціально-економічний інститут, соціально-економічна функція (держави), соціально-трансфертна функція (держави), соціальний порядок, економічний порядок, конкурентний порядок, соціально-економічні відносини, соціальна технологія, соціальна ефективність тощо. У семантичній структурі цих термінів ключовими є семи «соціальний» та «економіка». Периферію досліджуваного термінополя складають терміни, пов’язані з соціальною економікою лише диференційними семами. До них зокрема належать терміни загальнонаукові (структура, функції, процес), філософські (метод пізнання, діалектика), економічні (виробництво, обмін, розподіл), юридичні (повноваження, порушник), фізичні (об’єм, тиск), математичні (математична модель, коефіцієнт), загальносоціологічні (соціальна структура, соціальна роль), економсоціологічні (споживацька поведінка, підприємництво), соціально-психологічні (колектив, особистість) тощо. Велика кількість запозичених термінів – своєрідна риса соціально-економічної термінології. Цей факт пояснюємо тим, що соціальна економіка почала формуватися в умовах, коли система суспільних наук вже існувала впродовж тривалого часу. Але в межах термінополя соціальної економіки зміст та інтерпретація більшості запозичених термінів змінилися. Наприклад, термін мотивація поведінки в загальній соціології фіксується з двома лексико-семантичними варіантами: 1.Осмислення індивідом ситуації, вибір та оцінка різних моделей поведінки, результатів, які передбачаються, і на цій основі формування мотивів; 2. Відносно стабільна система мотивів, що визначає поведінку певного суб΄єкта. Натомість в соціальній економіці з цим терміном пов’язують лише ті види поведінки, які пояснюють дії індивіда як суб΄єкта соціально-економічних відносин.
У підрозділі 1.3. «Основні етапи становлення соціально-економічної термінології» було простежено особливості становлення СЕТ протягом ХІ – поч. ХХІст.
Врахувавши екстралінгвальні (історичні, соціальні, гносеологічні) та інтралінгвальні чинники (еволюцію лексичного складу мови, видання словників, у яких зафіксована соціально-економічна термінолексика, підручників, монографій тощо) виокремлюємо 5 основних періодів становлення та розвитку СЕТ: 1) давньоруський (ХІ-ХІІІст.), 2) ХІУ – поч. ХІХст., 3) друга половина ХІХ – поч. 30-х років ХХст., 4) початок 30-х – кінець 80-х років ХХст., 5) сучасний етап ( 90-і роки ХХст. – початок ХХІст.).
На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що більшість лексико-тематичних груп та тематичних підгруп сучасної СЕТ започатковано ще в давньоруський період, коли соціально-економічні назви виникали та функціонували стихійно, а роль свідомого чинника була незначною. Еволюція соціально-економічної лексики, яка стала базою для формування соціально-економічної термінології, протягом століть відбувалася шляхом постійного збільшення кількості спеціальних найменувань та ускладнення її системної організації.
Другою половиною ХІХ ст. датується початок свідомого втручання в природну еволюцію соціально-економічної лексики з боку науковців. Цей процес пов’язаний з іменами С.Подолинського та І.Франка.
У період “золотого десятиліття” (1921-1933 рр.), який за масштабами та рівнем наукових досліджень, за кількістю та якістю видрукуваної словникової продукції був найбільш плідним та багатообіцяючим, було започатковано систематичне опрацювання української термінології. При впорядкуванні СЕТ виявилися тенденції до: а) усунення невиправданих запозичень та заміни невластивих українській мові деривативних моделей: рос. батрак, батрачка, батрацький на укр. наймит, наймичка, наймитський; братися (взятися) за роботу – на укр. братися (до чого?) до роботи та ін.; б) творення за українськими моделями ряду термінів на позначення нових соціально-економічних понять з питомої лексики: середняк, сполученство, двох-, трьох-, кількапосадництво, накоштник, накоштниця, накоштницький та ін.; в) заміни поліструктурних соціально-економічних термінів моноструктурними: наприклад, рос. член колектива пропонувалося перекладати так: учасник (член) колективу, колективник, колективниця; рос. пользоваться льготой, иметь льготу як мати льготу, пільгуватися; рос. лица, пользующиеся льготой як особи, що мають пільгу, пільговики та ін.; г) усунення полісемії, зокрема міжкатегоріальної. Наприклад, М. Гладкий назвав слушною тенденцію до розмежування значень слова “управління”, що досі позначало як предмет, так і процес. Лексему “управління”, на його думку, варто використовувати на позначення процесу, а на позначення предмета потрібно вживати назву “управа”; ґ) усування варіантних найменувань: з кількох синонімічних соціально-економічних термінів пропонувався до вживання більш вдалий.
У результаті аналізу було встановлено, що на початку ХХст. всі лексико-тематичні групи СЕТ уже існували, причому кількість соціально-економічних назв, порівнюючи з попередніми періодами, значно зросла. Одиничними прикладами в цей час були репрезентовані лексико-тематична підгрупа назв осіб, які відрізняються рівнем грошових виплат і безплатних послуг, одержуваних із суспільних фондів споживання (інвалід, стипендіят), а також лексико-тематична підгрупа на позначення наук, наукових напрямків, теорій, галузей, концепцій (соціялізм, егалітаризм), що свідчить про те, що ці підгрупи лише почали формуватися.
З 1933 року після виходу статті А. Хвилі «Знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті» починається наступний етап у становленні СЕТ. Здобутки «золотого десятиліття» було оголошено «національним шкідництвом», більшість словників, у тому числі й тих, які фіксували соціально-економічні терміни, було вилучено з обігу. Лексико-тематичні групи СЕТ у цей час в основному збагачувалися назвами на позначення соціалістичних понять та реалій. Найбільше впливала на формування української СЕТ російська мова. Неологізми, що з’являлися відтоді, як правило, були прямими запозиченнями з російської мови, деколи із фонетичними або морфологічними змінами (передовик, ударник).
Після того, як Україна здобула незалежність і українська мова отримала статус державної, у 1990 році почався новий етап у становленні СЕТ, основними тенденціями розвитку якого є: 1) архаїзація та деархаїзація частини соціально-економічного словника. Цей процес пов’язаний передусім зі зникненням реалій та понять радянської епохи (стахановець, суботник, п’ятирічка). Почали вживатися терміни, вилучені в попередній період з ідеологічних міркувань (пільговик, урядовець, благодійник, благодійність). Близькими до актуалізованих є конотативно переорієнтовані терміни, тобто ті, які раніше позначали зарубіжну або дореволюційну дійсність, а тепер починають використовуватися для номінування соціально-економічних реалій в Україні кінця ХХ ст. – початку ХХІ ст. Цей процес пов’язаний насамперед з появою ринкової економіки та зміною ідеологічних орієнтацій (бізнес, бізнесмен, мер).; 2) інтенсивне запозичення термінів, особливо з американського варіанту англійської мови (менеджер, спонсор, рекетир).; 3) вилучення з термінології зросійщених форм, штучно нав’язаних у попередній період (страховка, імущий, малоімущий).; та 4) творення інновацій за допомогою власних деривативних ресурсів (завідувач, страхувач, посадовець, рекетирство, спонсорство, елітарність, корумпованість).
 У підрозділі 1.4. «Лексико-семантичні процеси в сучасній українській СЕТ» проаналізовано полісемію, синонімію, омонімію та антонімію – ті лексико-семантичні парадигми, які притаманні СЕТ як підсистемі лексико-семантичної системи української літературної мови. Відзначено, що двоплановість термінів (вони одночасно належать до двох систем – ідеальної системи понять та лексико-семантичної системи мови) спричиняє своєрідність парадигматичних відношень у СЕТ.
Полісемія найбільше була притаманна соціально-економічній лексиці на початковому етапі формування – у давньоруський період, коли соціально-економічні поняття були неточними, нечітко відмежовувалися одне від одного, не мали лаконічних класифікації та дефініцій. Семантичні структури назв, що водночас позначали соціально-економічні поняття, часто містили по 5 - 15 лексико-семантичних варіантів (далі – ЛСВ): дћло (12 ЛСВ), потъ (5 ЛСВ), грамота (7 ЛСВ).
У сучасній СЕТ виділяємо експліцитну та імпліцитну багатозначність. Експліцитна полісемія (що ґрунтується на взаємозв’язках соціально-економічних термінів із загальновживаними лексемами (класи, робота, безробіття), а також з термінами інших галузей знань (реформа, соціальна група, ідентифікація, принцип справедливості)) у СЕТ трапляється частіше, ніж імпліцитна (яка притаманна соціально-економічним термінам лише в межах соціально-економічної терміносистеми: нагорода, маркетинг, організація). Як можливий варіант усунення багатозначності пропонуємо, наприклад, замінити поліфункціональні форманти на однозначні, зокрема одні із найпродуктивніших багатозначних суфіксів -енці(я), -ці(я) та аломорфи -аці(я), -яці(я), за допомогою яких утворюються девербативи: організація, адміністрація, на наш погляд, доцільно було б закріпити за назвами предметів, а для назв процесів використовувати традиційні суфікси – -анн(я), -енн(я), -інн(я) (у тих випадках, де це можливо): організація (предмет) – організування (процес), адміністрація (предмет) – адміністрування (процес).
Синонімія в СЕТ представлена доволі широко. У терміносистемі функціонують дублетні (експлуататор – визискувач, бізнесмен – підприємець), семантичні (диференціація соціальна – стратифікація соціальна), квазі- (багатій – нувориш – мільйонер – неомільйонер), одно- (нагорода – нагородження) та різнокореневі (конкуренція – змагання – суперництво) синоніми (вони виділяються на підставі різних ознак, що беруться в основу класифікації).
У СЕТ спостерігається явище семантичної субституції, яке представлене прикладами, що характеризуються відношеннями рівнозначності та включеності понять: податкові пільги – податкові стимули, гарантії соціальні – забезпечення соціальне. Продуктивними для соціально-економічних термінів є синонімічні відношення на зразок: ціліснооформлена одиниця (термін-слово) – аналітична конструкція (термін-словосполучення): керівники – керівні кадри, підприємець – суб’єкт підприємницької діяльності.
Омонімія в СЕТ трапляється рідко. Вона зумовлена тими причинами, що й відповідний лексико-семантичний процес у загальновживаній мові – дивергенцією та запозиченням в різні історичні періоди номінацій з тотожними графічними, проте різними смисловими структурами. У СЕТ виділяємо зовнішньо- та внутрішньосистемні омоніми. Зовнішньосистемних омонімів (що омонімізуються з лексемами загальновживаної мови (верства, навантаження) або з термінами інших галузей знань (орган, директор)) виявлено більше, ніж внутрішньосистемних. Останні винятково небажані в термінології, як і в загальновживаній мові, оскільки на внутрішньосистемному рівні існує висока ймовірність зустрічі термінів-омонімів в одному контексті, адже такі одиниці позначають поняття та реалії, які належать до однієї сфери об’єктивної дійсності (стан, поліс). Омонімічні групи, які функціонують у СЕТ, своєю семантикою відмежовані так, що, як правило, належать до різних тематичних груп. Засобами лексичного контексту, за допомогою ключових слів або семантичних індикаторів омоніми легко ідентифікуються. Тому більшість омонімів, які функціонують у СЕТ, не створюють проблем для безперешкодного функціонування соціально-економічних термінів.
Як засвідчив аналіз фактичного матеріалу, антонімія в СЕТ є одним із найрегулярніших лексико-семантичних процесів і в основному виявляється в кількісному домінуванні комплементарних антонімів (постійна приписка – тимчасова приписка, абсолютне зубожіння – відносне зубожіння). Переважна більшість антонімічних опозицій утворюється з термінів-гіпонімів, які доповнюють родові соціально-економічні терміни, що дозволяє кваліфікувати антонімію як одну з найважливіших категорій системної організації СЕТ.
Лексико-семантичні відношення забезпечують цілісність зв’язків СЕТ і надають досліджуваній групі лексики системної організованості.
У другому розділі “Шляхи та способи формування соціально-економічної термінології” обґрунтовується доцільність застосування ономасіологічного підходу при аналізі соціально-економічних термінів, а також йдеться про основні шляхи і способи мовної номінації та особливості термінологічного номінування з огляду на продуктивність словотворчих типів та словотворчих засобів.
Розділ складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 2.1 “Морфологічне термінотворення” розглядається морфологічне творення сучасних соціально-економічних дериватів, що в СЕТ реалізується у таких способах – префіксальному, префіксально-суфіксальному, суфіксальному, осново- та словоскладанні, абревіації.
Установлено, що морфологічним способом утворено 34,3% сучасних соціально-економічних термінів. Найпродуктивнішим способом морфологічного термінотворення в СЕТ є суфіксальний. Виявлено, що в аналізованій терміносистемі спеціалізованими є суфікси: -н, -ик, -альник, -ор, -ч, -ач/-яч для називання осіб як виконавців певної дії: заступник, споживач; -ець, -ант/-янт, -ент – як носіїв процесуальної ознаки: спекулянт, покупець; -іст/-ист, що різняться за сферою занять: кар’єрист, рекламіст; і префікси: не-, дис-, без-, лже-, псевдо-: незабезпеченість, антиеліта, лжепідприємець та інші. Ці афікси в СЕТ з необхідною повнотою виконують функцію систематизації. Багатозначними є суфікси: -ер/-єр (який бере участь у творенні назв осіб за характером виконуваної роботи; за фахом; за об’єктом, знаряддям або за місцем діяльності; за становищем у суспільстві: фермер, мільярдер), -енці(я), -аці(я)/-яці(я), -ці(я) (що приєднуються до основи дієслова і беруть участь у творенні іменників та називають узагальнену дію або результат дії, предмети, суб’єкти: адміністрація, кваліфікація), -анн(я), -енн(я), -інн(я) (що беруть участь у творенні іменників на позначення узагальненої дії чи продукту дії, або суб’єкта дії: хеджування, правління) тощо. Крім названих, поліфункціональними у терміносистемі є такі постпозитивні: -инг/-інг, -ер/-єр (консалтинг, адвертайзинг) та препозитивні форманти: анти- (антинагорода, антиреформатор).
Поліфункціональність афіксів гальмує їхню деривативну активність, їхнє словотвірне значення втрачає чіткість. Такі афікси категоріально-класифікувальну функцію в терміносистемі виконують не достатньо ефективно. Вузька спеціалізація більшою мірою притаманна префіксам, ніж суфіксам.
При творенні соціально-економічних термінів – назв предметів, процесів та властивостей у багатьох випадках відсутня однозначна відповідність між моделями змісту понять і морфологічними моделями, оскільки зміст понять одного типу може бути виражений термінами різних морфологічних моделей. Наприклад, логіко-поняттєве значення «особа як виконавець дії» в аналізованій терміносистемі виражається термінами 4-ох морфологічних типів, значення узагальненої дії або результату дії може бути виражене за допомогою 3-ох морфологічних типів тощо. Ряд формантів (-анн(я), -енн(я), -інн(я) та -енці(я), -аці(я)/-яці(я), -ці(я)) можуть взаємозамінятися при функціонуванні, що не сприяє системній організації досліджуваної терміносистеми.
В окремих випадках можна говорити про множинність словотвірної мотивації дериватів. Наприклад, утворення на -н, -ик, -альник мотивуються як іменниками (чиновник, начальник), так і дієсловами (заступник, замісник) та прикметниками (ударник, передовик). Більшість суфіксів, за допомогою яких утворюються сучасні соціально-економічні деривати, мають здатність приєднуватися як до питомих, так і до запозичених основ: -ець, -ство, -ість, -анн(я), -енн(я), -інн(я) та інші. Проте такі іншомовні форманти, як: -ер/-єр, -ор, -инг/-інг, -ант/-янт, -ент, -енці(я),-аці(я)/-яці(я), -ці(я) (за незначними винятками) у СЕТ сполучаються лише з іншомовними основами: реформатор, квартирант, організація, але детінізація.
У СЕТ найбільшою валентністю відзначаються суфікси -анн(я), -енн(я), -інн(я), -енці(я), -аці(я)/-яці(я), -ці(я), -н, -ик, -альник, -ість, -ство; та префікс –не-. Напруженість соціально-економічної ситуації в Україні сприяла активізації префіксів із заперечною семантикою: не-, де-, анти-, лже-, псевдо- (антинагорода, лжеменеджер, псевдобанкрутство).
У СЕТ спостерігається регулярне творення дериватів від запозичених основ за допомогою українських формантів. Типовою схемою побудови похідних найменувань у СЕТ є така: запозичена основа + запозичений (або питомий) формант, питома основа + питомий формант.
Серед складних термінів найбільшу питому вагу мають композити з інтерфіксом -о (нагородотворення, квартиронаймач, житлокооперація). Оскільки композити мають здатність «виражати дві ідеї в одному слові» та містять «вищий ступінь конкретизації понять», ніж моноструктурні терміни, то, гадаємо, що варто підвищити їхню продуктивність.
У підрозділі 2.2 “Синтаксичний спосіб як один із основних прийомів номінації соціально-економічних термінів” розглядається синтаксичний спосіб деривації соціально-економічних номінацій, аналізуються продуктивні та непродуктивні моделі їхнього творення.
Установлено, що терміни, утворені синтаксичним способом, у СЕТ мають найбільшу питому вагу – майже 66%, що зумовлено появою семантично складних понять, зміст яких важко передати за допомогою моноструктурних форм. Соціально-економічні терміни-словосполучення поділяємо на прості (складаються з двох повнозначних слів) та складені (утворені з трьох і більше повнозначних слів). Зроблено висновок, що хоча складені терміни структурно різноманітніші, проте в кількісному відношенні їх менше – всього 35,5% (проти 64,5%, які в терміносистемі займають прості номінації), що пояснюється антиномією між планом вираження та функціональною придатністю термінологічних одиниць – так виражається загальнотермінологічна тенденція до вживання термінів, утворених з мінімально можливої кількості графем. Виявлено, що в СЕТ функціонують назви зі складним синтаксичним зв’язком, так звані описові конструкції, які інколи утворюються з 7-и, 15-и і більше слів: відрахування у фонд соціального страхування на випадок безробіття, державне загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. За семантикою такі терміни стоять ближче до визначень, ніж до позначення понять, що суперечить прямому покликанню терміноодиниці – виступати мовним знаком наукового поняття, не розростаючись до дефініції. На наш погляд, їх варто усувати з терміносистеми, замінюючи на простіші та компактніші номінації.
Виявлено, що компонентами низки соціально-економічних термінів часто виступають ті самі номінації, наприклад “допомога” вживається в складі більше 30-и (допомога одноразова, допомога безвідплатна та ін.), прикметник “соціальний” – у складі більше 70-и термінів (соціальна ієрархія, соціальна індиферентність та ін.), що, на нашу думку, підвищує рівень системної організованості СЕТ.
У підрозділі 2.3 “Лексико-семантична деривація термінів” розглядається хронологічно найперший спосіб термінування соціально-економічних понять – лексико-семантичний. Значна кількість соціально-економічних дериватів утворюється шляхом семантичного переосмислення вихідного значення, зокрема звуження його смислової структури (ризик, особистість, гіпотеза) та метафоричного перенесення терміна-словосполучення (лінія ексцедента, страхове поле, менеджерська сітка).
Метонімічні процеси в СЕТ відбуваються в таких дихотоміях: частина – ціле, (адміністрація), дія – суб’єкт дії (організація), дія – результат дії (прописка), дія – предмет (нагорода), суб’єкт – об’єкт (інститут), документ – процес, який регламентується документом (збиток), сфера діяльності, заняття – галузь знання (маркетинг), відношення між суб’єктами – суб’єкт (кооперація), частина одягу – людина (люди) (білі комірці), установа – приміщення цієї установи (установа).
У підрозділі 2.4 “Запозичення як спосіб номінації наукових понять” розглядається запозичення як один із універсальних шляхів збагачення фонду термінологій. Відзначено, що в сучасній СЕТ однокореневі терміни становлять 880 одиниць, з них 530 (60,2%) – одиниці, запозичені в різні історичні періоди.
Впродовж свого розвитку СЕТ повсякчас черпала лексичний матеріал з різних мовних джерел шляхом прямих та опосередкованих контактів як усним, так і письмовим шляхами. З’ясовано, що на становлення СЕТ у минулі періоди найбільше впливали такі мови як латинська (впродовж ХІУ – поч. ХХІст. за кількістю запозичених з неї назв займає перше місце) та французька (впродовж ХІХ – поч. ХХІст. займає друге місце). Також значним був вплив німецької та російської мов.
У складі сучасної СЕТ виявлено 158 інновацій, що становить приблизно 30 % усіх запозичених термінів. Серед неологізмів за кількістю перше місце займають англіцизми – 64 одиниці (приблизно 40,5 % усіх неологізмів – рекет, аутсайдер), друге – латинізми (51 одиниця, або приблизно 32,3 % – бенефіції, презентація), третє – терміни, запозичені з французької мови (27 одиниць, або 17,1 % – нувориш, неомільйонер).
Відзначено, що поява багатьох неологізмів не викликана практичними потребами. Багато термінів запозичаються в терміносистему “не на пусте місце, а на зайняте”, унаслідок чого з’являються семантично еквівалентні пари різномовної етимології – терміни-дублети (стимул – заохочення, корумпований – продажний, адаптація соціальна – пристосування соціальне, застій – стагнація), що призводить до мовного надлишку – явища, на думку багатьох учених (Є.Толікіної, П. Денисова), шкідливого. Запозичення іншомовних термінів вважаємо доречним тоді, коли вони заповнюють прогалину в терміносистемі, а також заміняють семантично поліструктурні автохтонні номінації чи аналітичні утворення, зокрема описові конструкції різних словотворчих моделей.
У третьому розділі “Особливості кодифікації соціально-економічних термінів на сучасному етапі” досліджується проблема кодифікації соціально-економічних термінів, зокрема розглядається співвідношення між поняттями “термінологічна норма” та “кодифікація”, а також лексичне, акцентне, фонетичне та морфологічне варіювання соціально-економічних термінів з погляду історії функціонування в СЕТ, частотності вживання на сучасному етапі та перспектив. Розділ складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 “Термінологічна норма та її кодифікація” вказуються спільні та відмінні риси норми та кодифікації, визначається обсяг поняття “кодифікація”, простежується розвиток поглядів на термінологічну норму та кодифікацію у вітчизняній та зарубіжній літературі, зокрема зазначається, що розрізнення норми та кодифікації вперше було проведено в працях членів Празького лінгвістичного гуртка (В. Матезіуса, Б. Трнка, Й. Вахека, Я. Мукаржовського, В. Скалічки, Й. Коржинека та ін.), а в Україні до питання норми та її кодифікації мовознавці вперше звернулися в 20-их роках ХХст. (О. Синявський, О. Курило, М. Сулима, М. Гладкий та інші), а згодом нормуванням української мови почали займатися лінгвісти в 60-х роках ХХ ст. (Б. Антоненко-Давидович, М. Пилинський, О. Сербенська, О. Пономарів та ін.).
Вказується, що диференціація понять “норма” і “кодифікація” виявляє себе у таких відмінностях: а) норма – це внутрішньомовне явище, кодифікація найбільшою мірою залежить від екстралінгвістичних чинників; б) норма об’єктивно існує в мові, кодифікація – це історично обмежена спроба пізнати цю норму, встановити та мовними засобами сформулювати; в) норма – категорія динамічна, кодифікація – статична; г) норма існує в будь-якому мовному колективі, кодифікація як усвідомлена та зафіксована норма притаманна тільки літературній мові. Ідеального співвідношення між нормою та її кодифікацією (стан, коли кодифікація тотожна нормі) можна досягти за умови, коли явища в нормі кодифікуватимуться з урахуванням майбутнього розвитку норми. Ретельний, статистично оброблений опис терміносистем (особливо варіантних явищ), встановлення основних тенденцій їхнього розвитку та причин змін дасть в руки термінологів ключ до пізнання мовного майбутнього.
У підрозділі 3.2. “Кодифікація лексичних соціально-економічних термінів-варіантів” зазначено, що сьогодні динаміка розвитку мовних норм визначається не так сферою художнього стилю, як сферою засобів масової інформації. Тому об’єктом наших спостережень стала не лише сфера фіксації – словники, довідники, а й сфера функціонування термінів – фахові монографії, дисертації, підручники, статті, присвячені соціально-економічним проблемам у періодичних виданнях, підручники тощо.
У підрозділі охарактеризовано 11 пар (рядів) варіантів, які конкурують між собою. Визначаючи перспективу кожної мовної одиниці, бралося до уваги те, що точно передбачити її поведінку в майбутньому не можна, адже на це впливає велика кількість гетерогенних чинників.
У СЕТ виявлено такі пари (ряди) лексичних варіантів: 1. багатий – імущий – заможний – маючий; 2. бідний – малоімущий – малозаможний – малозабезпечений – незаможний; 3. службова особа – службовець – урядова особа – урядовець – посадова особа – посадовець; 4. заступник – замісник; 5. командировка – відрядження – відряд; 6. квартирант – квартиронаймач – пожилець – жилець – житель – мешканець; 7. верства – прошарок – шар; 8. пільговики – особи, що (які) користуються пільгами; 9. менеджер – керівник – управлінець – управитель – управник; 10. роботодавець – роботодавач – працедавець; 11. володілець – власник – і так визначено їхню подальшу долю. У першому варіантному ряді найперспективнішою вважаємо лексему «багатий»; у другому – «бідний», «малозабезпечений»; у третьому – «службовець», у четвертому – «заступник» та «замісник» (варіантність спостерігалася протягом ХХ ст., на сьогодні ці терміни в СЕТ функціонують з різними значеннями); у п’ятому – «відрядження»; у шостому – «квартирант» та «квартиронаймач» (за семантикою ці лексеми не тотожні); у сьомому – «верства»; у восьмому – «пільговики»; у дев’ятому – «менеджер»; у десятому – «роботодавець»; в одинадцятому – «власник». Установлено, що основною причиною появи лексичних варіантів в СЕТ є явище російсько-українського білінгвізму.
У підрозділі 3.3. «Кодифікація формальних соціально-економічних термінів-варіантів» об’єктом наших спостережень були формальні варіанти слова. Виявлено, що в складі СЕТ найчастіше спостерігається акцентна, фонетична та морфологічна варіантність. Усі вказані види варіантності притаманні термінам як питомого, так і чужомовного походження.
Акцентних варіантів серед обстеженого матеріалу виявлено відносно небагато. Вони характеризуються різнонаправленим рухом наголосу – регресивним та прогресивним. Регресивне пересування відзначено в таких термінах: замі′сни′к, ката′ло′г, пі′льго′ви′й; прогресивне у термінах: робі′тни′к, фа′хіве′ць, ма′рке′тинг, мо′ніто′ринг. Встановлено, що поява акцентних соціально-економічних термінів-варіантів зумовлена такими причинами: а) регресивним або прогресивним переміщенням наголосу; б) впливом на дериват твірної основи; в) дією тенденції до ритмічної рівноваги; г) впливом наголосу в мові-джерелі тощо.
Фонетична варіантність у СЕТ представлена одиничними прикладами. Більшість виявлених нами варіантів цього типу є варіантами в діахронії. Основна причина її появи – особливості правопису, прийнятого ВУАН у 1928 році. Фонетична варіантність репрезентована прикладами: пролетарія΄т – пролетаріáт, спеція΄ліст – спеціалі΄ст, павперизáція, павперúзм – пауперизáція, пауперúзм, підприємниця – підприємиця і немає регулярної підтримки в системі сучасної української літературної мови.
Серед морфологічних варіантів виявлено префіксальні та суфіксальні соціально-економічні терміни-варіанти.
Префіксальна варіантність представлена в парі оробітничування – зробітничування. Вважаємо, що з досліджуваної терміносистеми варто вилучити деривати з префіксом о- (оробітничувати, оробітничити, оробітничування; обюрократити, обюрокрачувати, обюрокрачування та ін.), що з’явилися в ній під впливом російської мови, замінивши їх на семантично тотожні деривати з префіксом з- (зробітничувати, зробітничити, зробітничування; збюрократити, збюрокрачувати, збюрокрачування та ін.).
Природно, що серед сучасних соціально-економічних термінів найбільше виявлено пар (рядів) суфіксальних варіантів, адже в мовній системі паралельно співіснує велика кількість синонімічних суфіксів. Переважання суфіксальних варіантів частково можна пояснити також спробою лінгвістів замінити поліфункціональні форманти, зокрема суфікси, на спеціалізовані, адже полісемантичність гальмує деривативну активність таких морфем та зумовлює тенденцію до втрати чіткості термінотвірного значення. Суфіксальна варіантність в СЕТ представлена такими парами (рядами): 1) страховка – страхівка – страхування; 2) страховик – страхівник – страхувач – страхувальник; 3) начальствувати – начальникувати, 4) робітник – робочий; 5) завідувач – завідач – завідуючий, 6) ділок – діловик, 7) відпуск службовий – відпустка службова. Серед наведених суфіксальних термінів-варіантів, на наш погляд, доцільно: у першому варіантному ряді подбати про заміну цих термінів на вдаліші, оскільки два перші терміни утворені за моделлю, непродуктивною в сучасній українській мові, її функціональна активність зросла під впливом російської мови, а останній термін полісемічний; у другому варіантному ряді уніфікувати план вираження соціально-економічного поняття, витіснивши з терміносистеми всі наведені номінативні одиниці, крім «страхувач», яка утворена за моделлю, що в сучасній українській мові є продуктивною (за терміном «струхувальник» на сучасному етапі закріпилося інше значення); витіснити з терміносистеми дериват начальствувати, що нечітко передає зміст поняття та утворений на базі словосполучення «бути начальством», а не «начальником»; з 4, 5 варіантних пар та рядів варто використовувати лише іменники завідувач (чого?) (меншою мірою завідуючий (чим?) та робітник; шоста варіантність на сучасному етапі вже не спостерігається, вона засвідчена на початку ХХ ст.; у сьомій парі єдинонормативною формою на сучасному етапі становлення та розвитку СЕТ є відпустка службова.
Отже, у результаті аналізу було встановлено, що в СЕТ зустрічаються ті самі типи варіантів, що й у загальновживаній мові, – акцентні, фонетичні та морфологічні. Причини появи варіантів у СЕТ різні, але в основному позамовні чинники «задають тон» мовному розвиткові, спричиняють активізацію (чи послаблення) певних лінгвістичних процесів та тенденцій в мовній і зокрема соціально-економічній терміносистемі. Дією соціолінгвістичних факторів можна пояснити існування в СЕТ значної кількості термінів-варіантів, позначених інтерференційним впливом російської мови.
У висновках подаються основні результати дослідження:
1. Термінологія соціально орієнтованої економіки – це функціонуюча цілісна система, розвиток якої значною мірою детермінований розвитком понять цієї науки.
Соціальна економіка займає особливе місце серед інших суспільних наук, оскільки більше від інших пов’язана з життям народу. Звідси – тісний зв’язок соціально-економічної термінології із лексичною системою сучасної української літературної мови.
Двоплановість (залежність від лексико-семантичної системи мови та від поняттєвої системи) і системність як основні властивості СЕТ визначають способи та засоби її дослідження, зокрема використання ономасіологічного та семасіологічного підходів при системному дослідженні. Взаємоподоповнювальні результати такого аналізу дозволяють розкрити існування термінів у системі і функціонування цієї системи як цілого протягом тривалого відтинку часу.
2. На основі діахронно-синхронного аналізу було встановлено, що соціально-економічна термінологія належить до однієї з найстаріших мікросистем у складі сучасної української літературної мови. Впродовж історичного поступу СЕТ пройшла складний шлях свого становлення і розвитку. Перші назви на позначення соціально-економічних понять виникли в час, коли номінативні одиниці творилися в переважній більшості стихійно, роль свідомого чинника була незначною. Впродовж століть СЕЛ збагачувалася як кількісно, так і якісно. Говорити про соціально-економічні терміни як елементи соціально-економічної терміносистеми можна лише з другої половини ХІХст., з часу, коли під соціально-економічні назви почали «підводитися» наукові визначення. На цей період (60-і роки ХІХст.) припадає початок свідомої роботи над українською термінологією. Систематична робота над українською, зокрема соціально-економічною термінологією, почалася в перші десятиліття ХХст. Проте репресивні заходи щодо української мови, надмірна орієнтація на російську мову порушили природну еволюцію СЕТ, через що на сьогодні особливо гостро постала проблема перегляду її термінологічного складу з погляду відповідності соціально-економічних термінів системі сучасної української літературної мови, повернення вдалих номінативних засобів, вилучених з терміносистеми в минулі десятиліття з ідеологічних міркувань.
3. Номінативні одиниці в межах термінополя СЕТ взаємопов’язані і поєднуються в лексико-тематичні групи та тематичні підгрупи (термінологічні мікросистеми) на основі родо-видових зв’язків. Цей факт свідчить про ієрархічність, взаємозумовленість та взаємопідпорядкованість терміноодиниць СЕТ, а отже, про семантичний зв’язок соціально-економічних термінів, об’єднаних не за внутрішньомовними, а за зовнішніми щодо мови ознаками.
4. У результаті аналізу соціально-економічної термінології було виявлено, що: а) існування багатозначних соціально-економічних термінів не сприяє системній організації СЕТ і є, з одного боку, свідченням розвитку поняттєвої системи соціально орієнтованої економіки, а з другого, частковим виявом загальнолінгвістичної тенденції до економії мовних ресурсів. Найефективнішим гарантом термінологічної моносемії здебільшого виступає контекст.; б) соціально-економічні терміни-синоніми відносяться до одного денотата і відрізняються відмінностями в ідеографічному плані, значенням словотвірних формантів, особливостями функціонування та ступенем сучасності.; в) основна частина соціально-економічних термінів-омонімів виникла внаслідок дивергенції.; г) антонімія в СЕТ в основному не відрізняється від аналогічного явища в загальновживаній мові, проте більшою мірою залежить від предметно-поняттєвої сфери.
5. Було встановлено, що соціально-економічна термінологія з погляду способів термінотворення залежить від поняттєвих зв’язків термінів. Для неї актуальні ті самі способи номінації, що й загальновживаній лексиці: лексико-семантичний, морфологічний, синтаксичний та запозичення, що пояснюється тим, що СЕТ для творення матеріальних знаків-термінів використовує перевірені й усталені прийоми. Своєрідність спеціальної лексики виявляється в неоднаковій продуктивності названих способів, а також у різній регулярності використання певних словотворчих моделей, у спеціалізації словотворчих засобів тощо.
СЕТ сформувалася переважно на питомій українській лексичній основі, а також шляхом прямих та опосередкованих запозичень з грецької, латинської, французької, німецької, англійської, польської, російської та інших мов. Фактичний матеріал засвідчив, що на сьогодні найчисленнішу групу іншомовних термінів складають одиниці, запозичені в різні синхронні зрізи з латинського мовного джерела. Процес збільшення англіцизмів у терміносистемі розглядаємо як фактичне підтвердження прогнозів деяких вчених, що англійська мова поступово отримує статус Lingua franca (мови спілкування ХХІ століття).
6. Найбільше в СЕТ виявлено пар/рядів акцентних та морфологічних варіантів. Їхня поява зумовлена як мовними, так і екстралінгвальними чинниками, визначальна ж роль належить останнім.
Для того, щоб процес кодифікації – оцінки, відбору та закріплення термінологічних норм у СЕТ був максимально ефективним, гадаємо, що варто: а) здійснювати ретельніший опис термінологічного матеріалу СЕТ, піддавати його детальнішому аналізові та теоретичному осмисленню; б) проводити соціолінгвістичне дослідження можливостей подальшої кодифікаційної діяльності. Обидва ці способи включатимуть, відповідно, й аспект прогнозування.
На наш погляд, сучасній кодифікації соціально-економічних норм повинна передувати широка апробація термінології серед фахівців. Таку апробацію доцільно здійснювати шляхом тимчасового запровадження кількох назв для одного поняття. Даючи на розсуд фахівців право вибору оптимальних термінів, аналізуючи ці терміни з лінгвістичного погляду, можна в майбутньому сформувати якнайдосконалішу українську соціально-економічну термінологію.
Отже, діахронно-синхронний розгляд СЕТ підтверджує думку, що досліджувана термінологія є відкритою системою, яка постійно еволюціонує і розширює свій функціональний статус. Характер змін у СЕТ має прогресивну спрямованість, тобто є виявом тенденції до подальшого унормування мови соціальної економіки. Незважаючи на підвищену варіантність та синонімічність вираження поняттєвої сфери у СЕТ на сучасному етапі її становлення, можна твердити, що соціально-економічна термінологія в основній своїй частині відповідає вимогам міжнародних стандартів та наукового спілкування.
|
