ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Умисні посягання на життя у всі часи визнавались одними із найбільш тяжких злочинів. Будь-яке умисне вбивство має винятково високий ступінь суспільної небезпеки. Повідомлення про ці злочини завжди спричинюють особливий суспільний резонанс і насамперед, коли йдеться про вбивство немовляти – безпорадної та беззахисної істоти. Адже дитина, як зазначається у ратифікованій Україною Конвенції про права дитини, внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування.
На жаль, умисне вбивство матір‘ю своєї новонародженої дитини (дітовбивство) вчинювалось і вчинюється в нашому суспільстві. Вивчення даних офіційної статистики свідчить про сталість питомої ваги дітовбивств у структурі умисних вбивств, яка за період 1993 – 2005 рр. в середньому становить 0,6 %. Водночас у загальному масиві злочинів дітовбивства утворюють невеликий відсоток. За останні 13 років в Україні зареєстровано 370 умисних вбивств матір’ю своєї новонародженої дитини. Але дітовбивства є високолатентними злочинами, що свідчить про необхідність наполегливої профілактики, спрямованої на запобігання вчиненню цих злочинів.
Дітовбивство відрізняється від усіх інших видів убивств своєрідністю та особливостями складу злочину. При цьому окремі положення ст. 117 Кримінального кодексу України 2001 р. (КК України), яка передбачає відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, мають суперечливий характер, що, з одного боку, пояснюється специфікою діяння, а, з іншого, – викликає неоднозначність у тлумаченні при кваліфікації злочинного діяння, а отже – й труднощі у правозастосовній діяльності.
Так, проблемними ознаками дітовбивства є ті, що виражені словами: “новонароджена дитина”, “матір”, “під час пологів”, “відразу після пологів”. Чинний КК України та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України не містять конкретних і чітких орієнтирів змісту цих ознак. Неоднозначно вирішуються й деякі інші важливі аспекти кримінально-правової характеристики дітовбивства. Спірними, зокрема, є питання співучасті у цьому злочині, обов’язковості чи необов’язковості особливого психофізичного стану жінки-матері у всіх випадках умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини, оцінки вини, посягання на нежиттєздатну дитину. Водночас ці та інші питання сьогодні в теорії кримінального права досліджено недостатньо.
Проблема боротьби з дітовбивствами, головним напрямом якої є запобігання вчиненню цього виду злочину набуває особливої актуальності в умовах демографічної кризи в Україні. Ефективність її розв’язання значною мірою залежить від того, наскільки повно й глибоко будуть вивчені особливості кримінологічної характеристики цієї категорії злочинів, особи жінок-дітовбивць, специфіка детермінації цих злочинних посягань.
Спеціальні дослідження проблем дітовбивства проводились загалом радянськими вченими. Питання кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину розглядались у роботах Л.І. Глухарьової, Л.І. Тіміної, Г. Шаріпової. Питання розслідування та попередження цього виду умисних убивств вивчав А.К. Звірбуль. В Україні єдиним спеціальним кримінологічним дослідженням дітовбивств до цього часу залишається дисертація Т.Д. Цибуленко “Дітовбивства та заходи їх викорінення (за матеріалами слідчої та судової практики Української РСР)” (1975 р.). На сучасному етапі розвитку науки розроблено лише кримінально-правовові аспекти цього злочину (дисертація Л.А. Остапенко “Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України)” (2003 р.).
Здебільшого проблема дітовбивства у різні часи розглядалась в межах досліджень більш широкого спрямування, зокрема у працях, присвячених вивченню жіночої злочинності. Це дослідження Ю.М. Антоняна, М.І. Арсеньєвої, М.Н. Гернета, Ч. Ломброзо, В.О. Серебрякової, О.В. Середи, П.М. Тарновської та інших дослідників. Певні аспекти кримінально-правової характеристики дітовбивства було висвітлено у працях провідних вчених дореволюційного та радянського періодів, присвячених аналізу злочинів проти життя: А.А. Жижиленка, В.Д. Набокова, М.С. Таганцева, М.І. Загороднікова, А.А. Піонтковського, М.Д. Шаргородського, Е.Ф. Побігайла. На сьогодні окремі питання кримінологічної характеристики, запобігання та кримінальної відповідальності за дітовбивство знайшли відображення у працях відомих вітчизняних учених: М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, В.К. Грищука, О.М. Джужи, М.Й. Коржанського, В.М. Куца, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, В.В. Сташиса, В.П. Тихого та інших вчених. Суттєвий внесок у дослідження даної проблеми здійснили російські вчені: С.В. Бородін, А.М. Красиков, О.Б. Кургузкіна, О.М. Попов, М.О. Трясоумов та інші.
Однак розглядуваний вид злочину ще недостатньо досліджений як у кримінально-правовій, так і в кримінологічній науці. Тому комплексне глибоке спеціальне дослідження означеної проблеми є новим і потрібним кроком у кримінально-правовій та кримінологічній характеристиці дітовбивства, а також розробці системи заходів його запобігання.
З огляду на викладене вибрана для дослідження тема видається актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях таких конвенцій: “Європейської конвенції про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом” від 15 жовтня 1975 р. ETS № 85; “Конвенції про права дитини” від 20 листопада 1989 р. Дослідження спрямоване на розв’язання окремих завдань, передбачених Національною програмою “Діти України” (затверджена Указом Президента України від 18 січня 1996 р. № 63/96). Дисертація виконана згідно з планами науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2004 – 2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексна кримінально-правова та кримінологічна характеристика умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини та формулювання на її основі науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення окремих положень законодавства про кримінальну відповідальність і заходів запобігання дітовбивствам.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:
- з’ясувати суть поняття “умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (дітовбивство)” та ступінь суспільної небезпеки цього виду вбивств;
- дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини;
- дати загальну кримінологічну характеристику цього виду злочину;
- проаналізувати особливості особи жінки, яка вчинила умисне вбивство своєї новонародженої дитини;
- визначити причини та умови вчинення дітовбивств;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини;
- запропонувати комплекс заходів щодо запобігання умисним убивствам матір’ю своєї новонародженої дитини.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони життя новонародженої дитини та система кримінологічної профілактики дітовбивства.
Предмет дослідження становлять: особливості кримінальної відповідальності, кримінологічної характеристики та запобігання умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини.
Методи дослідження. Обрання методів дослідження зумовлено його метою та завданнями, об’єктом і предметом. Для досягнення поставленої мети авторкою застосовувались загальнонаукові та спеціальні наукові методи пізнання, зокрема: діалектичний – для визначення причин та умов злочину (підрозділ 2.3); логіко-юридичний – для аналізу кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за дітовбивство (підрозділи 1.2, 1.3); системного аналізу – для комплексного розгляду складових предмета дослідження як елементів єдиного цілого (підрозділи 1.2, 1.3, 3.1, 3.2, 3.3); соціологічний, який дозволив вивести коефіцієнти цього виду злочину, динаміку тощо (підрозділи 2.1, 2.2); історичний – для виявлення характерних тенденцій розвитку вітчизняного (з часів Київської Русі й донині) і зарубіжного законодавства про кримінальну відповідальність за дітовбивство (підрозділ 1.1); порівняльний – для дослідження кримінально-правових норм про відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини у сучасному вітчизняному та зарубіжному законодавстві з метою можливого використання зарубіжного досвіду (підрозділи 1.2, 1.3). Ці та інші наукові методи використовувались у взаємозв’язку, що сприяло проведенню всебічного аналізу, обґрунтуванню теоретичних висновків та практичних рекомендацій.
Теоретичне підґрунтя дослідження становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі кримінального права, кримінології, медицини, юридичної та медичної психології, судової психіатрії, соціології, педагогіки.
Емпіричну базу дисертаційної роботи становлять:
- результати анкетування 150 працівників прокуратури і суддів з питань ефективності застосування кримінально-правової норми про відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини;
- дані, одержані при вивченні 98 кримінальних справ, порушених за ст. 96 КК України 1960 р., ст. 117 КК України, розслідуваних органами досудового слідства та розглянутих судами першої інстанції у Волинській, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській, Тернопільській областях;
- результати анкетування 47 жінок, засуджених за дітовбивство;
- відповідна статистична інформація зі звітів МВС, Державного комітету статистики України за період 1993 – 2005 рр.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексних наукових досліджень кримінально-правових та кримінологічних проблем, що постають у зв’язку із застосуванням норми про відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини.
Унаслідок проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, висновки та пропозиції, що містять елементи наукової новизни, зокрема:
1. Розвивається положення щодо визначення початку кримінально-правової охорони життя людини (в тому числі й при народженні дитини в результаті кесаревого розтину), яким вважається поява будь-якої частини тіла дитини з утроби матері під час другого періоду пологів – зганяння плода.
2. Вноситься пропозиція щодо визначення меж періоду новонародженості в розумінні ст. 117 КК України, який починається з моменту початку кримінально-правової охорони життя людини та закінчується з моментом завершення особливого психофізичного стану жінки-породіллі. У зв’язку з цим пропонується внесення змін до відповідної постанови Пленуму Верховного Суду України щодо ознаки “новонароджена дитина”.
3. Обґрунтовано авторське розуміння часових періодів “під час пологів” (проміжок часу, який триває з моменту появи будь-якої частини тіла дитини з утроби матері до завершення пологового процесу) та “відразу після пологів” (проміжок часу, що настає після пологів, момент закінчення якого слід визначати у кожному конкретному випадку).
4. Вперше проведено теоретичне обґрунтування щодо наявності особливого психофізичного стану у всіх випадках вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів, тобто має місце так звана неспростовна юридична презумпція – коли стан суб’єкта злочину безпосередньо пов’язується із певним проміжком часу.
5. Вперше встановлено, що розуміння поняття “матір” в аспекті розглядуваної статті відрізняється від його визначення у сімейному законодавстві України. У зв’язку з цим пропонується уточнити термін “матір” у диспозиції ст. 117 КК України та викласти її у новій редакції.
6. Додатково аргументовано доцільність доповнення ст. 117 КК частиною другою, яка передбачатиме кримінальну відповідальність за вчинення цього злочину повторно.
7. Набуло подальшого розвитку положення про те, що особливості розглядуваного складу злочину, який передбачає ознаки спеціального суб’єкта, усувають можливість кваліфікації дій інших, крім матері, співучасників дітовбивства за ст. 117 КК України. Привілейований склад злочину може застосовуватись тільки до жінки, яка виносила та народила дитину.
8. Визначено особливості кримінологічної характеристики сучасного дітовбивства, специфіка якого полягає у рівні, динаміці, частці цього злочину в структурі жіночої злочинності, умисних убивств, умисних убивств, учинених жінками.
9. На основі аналізу сучасної судової, слідчої практики, результатів анкетування засуджених жінок розроблено кримінологічну характеристику особи жінки-дітовбивці, встановлено основні причини та умови дітовбивств.
10. Удосконалено систему загальносоціальних заходів, які передбачають подальше функціонування всіх позитивних соціальних інститутів, спрямованих на покращання становища жінки, дітей, сім’ї у соціальному, правовому, економічному аспектах.
11. Запропоновано заходи спеціально-кримінологічного запобігання дітовбивствам, які полягають у взаємодії і підвищенні ефективності спільної роботи правоохоронних органів та органів охорони здоров’я щодо запобігання дітовбивствам. Вносяться рекомендації щодо удосконалення статевої, санітарно-правової освіти, психологічної допомоги вагітним жінкам як основних засобів запобігання дітовбивствам.
12. Сформульовано пропозиції щодо проведення індивідуальної профілактики дітовбивств.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації: використані в законотворчій діяльності (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження № 06 19/15 - 576 від 15 травня 2006 р., виданий Верховною Радою України щодо внесення пропозицій до статті 117 КК України) та у навчальному процесі Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна” при вивченні дисципліни “Кримінальне право” (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна” від 15 травня 2006 р.); можуть бути використані при подальшому вдосконаленні законодавства про кримінальну відповідальність, розробці програм боротьби зі злочинністю, у практичній діяльності правоохоронних органів та суб’єктів профілактики жіночої злочинності, у подальших кримінально-правових та кримінологічних наукових дослідженнях даної проблеми, у навчальному процесі при вивченні в юридичних навчальних закладах таких дисциплін, як “Кримінальне право”, “Кримінологія”.
Апробація результатів дослідження. Висновки цього дослідження були оприлюднені на:
VІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, лютий 2004 р.);
науково-практичній конференції “Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, квітень 2005 р.);
Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (м. Київ, травень 2005 р.);
ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, червень 2006 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у восьми наукових статтях, чотири з яких опубліковано у наукових виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (241 найменування), викладеного на 20 сторінках та 20 додатків – на 33 сторінках. Повний обсяг дисертації становлять 225 сторінок.
Надалі цей термін вживатиметься для позначення виду злочину, передбаченого ст. 117 КК України.
Довідка Департаменту інформаційних технологій при МВС України за 1993–2005 рр. – Рукопис.
| 
