УПРАВЛІННЯ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ В АГРАРНИХ ГОСПОДАРСТВАХ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретико-методичні засади управління та  використання трудових ресурсів” – досліджено теоретичні аспекти управління трудовими ресурсами; удосконалено класифікацію основних факторів та резервів підвищення продуктивності праці; обгрунтовано методичні підходи до визначення показників ефективності використання трудових ресурсів.

Встановлено, що трудові ресурси на рівні підприємства  являють собою сукупність працівників, що зайняті виробництвом сільськогосподарської продукції, обслуговуванням та управлінням виробництвом. Отже, працівники підприємства формують його трудові ресурси, складову частину загального ресурсного потенціалу. Управління трудовими ресурсами було визначено як цілеспрямовану діяльність, направлену на ефективне використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств, що в кінцевому підсумку дасть змогу підвищити ефективність аграрного виробництва. До основних етапів процесу управління трудовими ресурсами слід віднести: планування, організацію праці та виробничих процесів, мотивацію персоналу та контроль (в тому числі оцінювання) його діяльності. Застосування знань, умінь та навичок працівників являє собою процес використання трудових ресурсів. Його ефективність визначається як відношення доходу, отриманого за рахунок використання праці, до витрат, що пов’язані з оплатою праці. Одним з основних показників ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці – здатність робочої сили виконувати певну кількість робіт в одиницю робочого часу, в залежності від умов та особливостей галузі. Зростання продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться до економії робочого часу. Із скороченням витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції знижується (за інших однакових умов) її собівартість, отже, зростає прибутковість аграрних підприємств, підвищується їх конкурентоспроможність. При цьому посилюється процес вивільнення працівників, які можуть бути залучені підприємством для розвитку інших видів господарської діяльності. До основних факторів підвищення продуктивності праці відносимо матеріально-технічні (автоматизація виробництва, застосування сучасних технологій, що сприяє зростанню врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин); організаційно-економічні (організація праці та виробництва, вдосконалення системи оплати та стимулювання праці, раціональне використання робочого часу); соціально-економічні (нематеріальне стимулювання праці, навчання та підвищення кваліфікації, покращення умов праці тощо). 

З метою застосування основних теоретичних положень було визначено алгоритм проведення оцінки ефективності системи управління трудовими ресурсами аграрних господарств. Вважаємо, що аналіз ефективності використання трудових ресурсів проходить наступні етапи: обчислення коефіцієнтів руху робочої сили; визначення динаміки показників продуктивності праці та основних факторів впливу (метод статистичних групувань, кореляційно-регресійний аналіз); аналіз специфічних показників (коефіцієнт ефективності інвестицій в трудові ресурси, ефективність праці, рентабельність праці); дослідження соціальної ефективності використання трудових ресурсів (аналіз організації та умов праці, мотиваційного механізму працівників методами спостереження та анкетування); прогнозування основних економічних показників діяльності сільськогосподарських підприємств.

 У другому розділі – “Аналіз управління та ефективності використання трудового потенціалу аграрних господарств” – проведено діагностику використання трудових ресурсів аграрних господарств Дніпропетровської області; проаналізовано систему соціально-трудових відносин та колективно-договірного регулювання; здійснено економіко-математичне моделювання основних факторів сільськогосподарського виробництва, що впливають на продуктивність праці.

Результати проведеного дослідження показали, що Дніпропетровська область має сприятливі кліматичні умови та родючі ґрунти для розвитку та нарощування аграрного потенціалу. Так, у 2010 році за обсягом виробництва валової продукції область зайняла третє місце по Україні. Протягом 2005-2010 рр. обсяг виробництва валової продукції аграрних підприємств підвищився на 36,2%, в тому числі в розрахунку на одного працівника та на 100 га сільськогосподарських угідь (відповідно на 68,9% та 39,8%). Позитивною рисою розвитку сільського господарства також є зростання прибутку від реалізації та рентабельності. При цьому прибутковість тваринницької галузі має тенденцію до зменшення. Саме тому зміцнення кормової бази, зростання поголів’я усіх видів худоби та птиці є одним із найважливіших завдань, що забезпечить збільшення обсягів виробництва продукції тваринництва.

Виявлено, що середньооблікова чисельність працівників сільськогосподарських підприємств постійно зменшується, що відбувається, насамперед, через заміщення ручної праці автоматизованою. Так, фондоозброєність та фондозабезпеченість протягом досліджуваного періоду збільшилася відповідно на 55,3% та 59,4%. Однак, питанням, що потребує вирішення, залишається зростання питомої ваги активної частини основних фондів (машин, обладнання тощо) та підвищення ефективності їх використання.