У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження. Відображено наукову новизну, практичне значення, апробацію отриманих результатів та подано перелік публікацій за темою дисертації.
У першому розділі «Теоретичні засади управління інвестиційним процесом» досліджено методологічні аспекти інвестиційного процесу як об’єкта управління, визначено його особливості, функції, етапи, джерела фінансування, важелі впливу та викладені методичні підходи управління інвестиційним процесом.
Обґрунтування сутності інвестиційного процесу передбачає чітке визначення наукових термінів, таких як: інвестиція, інвестиційний цикл, інвестиційне середовище, об’єкти та суб’єкти інвестиційного процесу, інвестиційна діяльність та механізм взаємодії її структурних елементів. У дисертаційному дослідженні розглянуто кожну з наведених економічних категорії та показано їх взаємозв’язок.
У процесі дослідження виявлено, що економічна сутність поняття «інвестиція» є досить широкою, більшість науковців схиляються до думки, що інвестицією є довготермінове вкладення капіталу в різні сфери та галузі національної економіки всередині країни та за її межами з метою отримання доходу та збільшення прибутку.
Дослідження змісту інвестиційного процесу та механізму його управління дало змогу автору уточнити трактування низки взаємозалежних понять «інвестиції – інвестиційний проект – інвестиційний процес». Це дало підстави розглядати «інвестиції» як активи, які вкладаються у господарську діяльність підприємства з метою отримання доходу (фінансова позиція); це витрати у вигляді довгострокових вкладень приватного капіталу у створення, розширення, реконструкцію основних засобів (економічна позиція); довгострокові вкладення капіталу у предмети споживання (соціальна позиція); «інвестиційний проект» – як об’єкт інвестиційного процесу, оформлений у вигляді документа, який характеризує повний комплект організаційно-технічних і фінансово-економічних заходів, необхідних для досягнення поставленої мети в умовах обмеженості наявних ресурсів з обов’язковим отриманням позитивного економічного і соціального ефекту; «інвестиційний процес» – як продуману послідовність дій та заходів, які охоплюють мотивацію інвестиційної діяльності; пошук та вибір інвесторами та учасниками інвестиційних ресурсів, об’єктів інвестування; формування, вибір та реалізацію інвестиційного проекту (програми) з метою отримання прибутку (доходу) або соціального ефекту.
Дослідження впливу держави на інвестиційний процес дало змогу виділити важелі прямої та непрямої дії. До важелів прямої дії віднесено регулювання нормативно-законодавчої бази; надання фінансової допомоги у вигляді бюджетних трансфертів; встановлення державних норм та стандартів, антимонопольних заходів; проведення державної експертизи інвестиційних проектів і програм. До важелів непрямої дії нами віднесено: проведення фіскально-бюджетної політики, проведення грошово-кредитної політики; регулювання фондового ринку; регулювання обсягів та галузей інвестування; проведення амортизаційної політики на підприємствах та ін.
Механізм управління інвестиційним процесом певною мірою реалізується через функції управління. Відомо, що до загальних функцій управління належать інформаційна, керівна, прогнозування, планування, організація, координація та контроль. Функції, які здійснюються в процесі управлінської діяльності, можна поділити на дві групи: основні та спеціальні. До основних функцій управління віднесено загальновідомі функції інвестиційного менеджменту: мотивацію інвестиційної діяльності, розробку інвестиційної стратегії, формування інвестиційного забезпечення інвестиційного процесу, організацію та планування інвестиційної діяльності, прогнозування та програмування інвестицій, контроль.Спеціальні функції управління охоплюють формування власних та залучених джерел фінансування; розробку інвестиційних проектів у житловому та офісному будівництві; формування інвестиційної програми будівельного підприємства; реалізацію інвестиційного проекту (програми) будівельного підприємства. Зазначена функціональна класифікація не претендує на повну завершеність, однак може бути дієвим механізмом у прийнятті управлінського рішення.
На основі існуючих концепцій життєвого циклу інвестиційного проекту, що містить три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, в дисертації запропоновано розширити та адаптувати її до специфіки будівельної галузі шляхом поділу життєвого циклу на п’ять стадій: планування, що передбачає визначення інвестиційних можливостей, отримання в максимально короткий термін інформації про інвесторів, визначення найбільш пріоритетних напрямів подальшого розвитку; підготовку, що передбачає розробку техніко-економічного обґрунтування проекту;експертизу проекту, що забезпечує детальну оцінку прийнятого інвестиційного проекту; будівництво, яке передбачає проведення проектних, будівельно-монтажних робіт; експлуатацію, яка є стадією завершення будівельних робіт і отримання результатів.
Важливим питанням в управлінні інвестиційним процесом є оцінка ефективності інвестиційних проектів, яка реалізується через методи оцінки ефективності інвестицій. Їх умовно можна поділити на традиційні методи оцінки на основі визначення співвідношення між грошовими надходженнями та витратами; методи оцінки результатів діяльності, що здійснюються на основі бухгалтерської звітності; дисконтні методи, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей. Основними обставинами, що впливають на інвестиційну активність та оцінку ефективності інвестиційних проектів є недосконалість методик, що не дає змоги повною мірою враховувати вплив ризиків; загальна непередбачуваність обставин розвитку подій; метод визначення періоду окупності інвестицій при практичному використанні не враховує грошових потоків, які формуються після терміну окупності інвестицій; метод визначення внутрішньої норми окупності інвестицій потребує удосконалення у зв’язку з необхідністю визначення реальної ставки дисконтування.
Механізм управління інвестиційним процесом у житловому та офісному будівництві має бути представлено як послідовність певних етапів: вибір інвестиційної політики та тактики; розробка інвестиційних проектів, які відповідають цілям та формам інвестування у житловому та офісному будівництві; визначення обсягів та джерел фінансування інвестиційних проектів; державне регулювання інвестиційного процесу (житлове будівництво); оцінка ефективності окремих інвестиційних проектів з урахуванням усіх форм можливих ризиків, освоєння інвестицій; постійний моніторинг та контроль реалізації інвестиційних проектів та інвестиційної програми; контроль житлових та офісних об’єктів на етапі введення в експлуатацію (рис. 1).
