УПРАВЛІННЯ ПРАВОВОЮ ОСВІТОЮ УЧНІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, наведено теоретичне узагальнення вирішення педагогічної проблеми управління правовою освітою учнів у загальноосвітньому навчальному закладі, розкрито сутність проблеми, наукову новизну і практичне значення дослідження, визначено зв’язок роботи з науковими програмами й темами ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, подано відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження в практику.

В першому розділі «Проблеми теорії і практики управління правовою освітою учнів у загальноосвітньому навчальному закладі» проаналізовано наукові надбання філософії, педагогіки, психології, правознавства, нормативно-правові акти та виокремлено соціально-педагогічні передумови правової освіти учнів; розкрито сутність правової освіти та складники правової освіти учнів, визначено поняття «управління правовою освітою учнів у загальноосвітньому навчальному закладі»; подано результати констатувального експерименту.

На підставі аналізу й синтезу наукових праць В. Афанасьєва, Є. Березняка, В. Бондаря, Л. Ващенко, Г. Дмитренка, Г. Єльникової, Л. Карамушки, Ю. Конаржевського, В. Маслова, В. Пікельної, М. Поташника, Т. Сорочан, Н. Сунцова, П. Третьякова, Т. Шамової й інших доведено необхідність цілеспрямованого впливу керівника ЗНЗ на здійснення правоосвітньої роботи з учнями, з метою підвищення її результативності та ефективності, забезпечення комплексного підходу до розв’язання правоосвітніх завдань, системного аналізу об’єктів управління даним напрямом.

Узагальнення результатів досліджень В. Алфімова, Ю. Васильєва, Л. Ващенко, Б. Гаєвського, Л. Даниленко, Л. Калініної, Н. Клокар, Ю. Конаржевського, В. Лазарева, Т. Лукіної, О. Мармази, А. Мойсєєва, С. Ніколаєнка, Н. Островерхової, Є. Хрикова, інших науковців із проблем розвитку управління закладами освіти, вдосконалення управлінської діяльності керівників за нових соціально-економічних умов дало можливість визначити сутність і структуру діяльності керівників щодо управління правоосвітніми процесами в школі, охарактеризувати рівні управлінської діяльності для вирішення завдань з окресленої проблеми, обґрунтувати систему змісту діяльності суб’єктів управління та необхідність чітко визначених і узгоджених дій на кожному з управлінських рівнів.

Аналіз наукової літератури щодо психолого-педагогічних засад правової освіти та правового виховання учнів, змісту, умов, методів, форм їх здійснення, формування правової культури, правової свідомості та правової вихованості учнів, висвітлених у працях Ш. Амонашвілі, І. Беха, Н. Бібік, С. Бігуна, А. Макаренка, В. Оржеховської, О. Пометун, В. Пуцова, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської,
М. Фіцули, сприяв розумінню ролі педагогічного керівництва цією діяльністю, конкретизації змістового та технологічного компонентів системи управління правовою освітою учнів, визначенню напрямів діяльності суб’єктів управління щодо ефективної реалізації правоосвітніх завдань у загальноосвітньому навчальному закладі.

На основі вивчення наукових досліджень П. Андрушка, В. Афанасьєва, Н. Волкової, В. Гончаренка, С. Гончаренка, Г. Єльникової, М. Поташника, О. Скрипнюк, а також Національної програми правової освіти населення, матеріалів XX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, проаналізовано зміст понять «освіта», «право», «правова освіта», «правова освіта населення», «управління», «управління освітою» та визначено сутність поняття «управління правовою освітою учнів», що трактується нами як цілеспрямована взаємодія суб’єктів з урахуванням постійних змін внутрішнього та зовнішнього середовища, спрямована на забезпечення функціонування і розвитку системи щодо набуття учнями правових знань, умінь і навичок їх застосування, що в сукупності становитимуть соціально заявлений рівень правової культури особистості.

Узагальнюючи опрацьовані матеріали, ми дійшли висновку, що проблема управління правовою освітою учнів у загальноосвітньому навчальному закладі в умовах сьогодення не була об’єктом окремого дослідження. Практика ж управління потребує наукового обґрунтування саме цього аспекту з урахуванням сучасних тенденцій, нових соціально-економічних реалій. Підтвердженням стали результати констатувального експерименту, який проводився з метою вивчення практичного стану управління правовою освітою учнів у ЗНЗ, виявлення особливостей його здійснення, окреслення проблем, розв’язання яких забезпечить результативність діяльності суб’єктів управління щодо правової освіти учнів.

Експериментом було охоплено керівників загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, визначених шляхом випадкової вибірки, серед
яких 16 респондентів представляли загальноосвітні навчальні заклади I–II ст.,
247 респондентів – загальноосвітні навчальні заклади I–III ст., 16 – навчально-виховні об’єднання, 48 – навчально-виховні комплекси, 5 – гімназії, 4 – школи-інтернати.

Вибірка шкіл різних типів та дослідження адекватних аспектів управлінської діяльності керівників сприяли отриманню достовірної інформації щодо факторів, які впливають на якість управління правовою освітою учнів; об’єктивній оцінці стану справ з досліджуваної нами проблеми; визначенню якості управління правоосвітньою роботою з учнями; виявленню типових труднощів у роботі директорів, заступників директорів з навчально-виховної, виховної, науково-методичної роботи з даного питання.

Програма експерименту включала анкетування керівних та педагогічних кадрів, співбесіди, безпосереднє спостереження за діяльністю керівників на їх робочих місцях, вивчення і аналіз шкільної документації, матеріалів моніторингових досліджень рівня правової освіти учнів.

Аналізуючи результати констатувального експерименту, ми дійшли висновків, що керівники ЗНЗ відчувають труднощі в розв’язанні багатьох завдань правової освіти школярів, потребують відповідного методичного забезпечення, сучасного діагностичного інструментарію для вимірювання результатів діяльності, алгоритмів ефективного розв’язання правоосвітніх проблем. Спостерігається недостатня підготовленість педагогічних працівників до вирішення правоосвітніх завдань у школі; низький рівень правової компетентності суб’єктів навчально-виховного процесу; недостатня кількість літератури, інших навчальних матеріалів та інформаційних ресурсів з питань держави і права; неналагоджений дієвий механізм роботи з батьками в даному напрямку; недостатня результативність існуючої системи профілактики правопорушень; відсутність педагогічного керівництва процесом правового самовиховання дітей; епізодичне проведення юридичного всеобучу батьків.

Дослідження стану задіяності суб’єктів управління в правоосвітньому процесі свідчить про слабку координацію їх взаємодії щодо організації правових заходів та інтеграції змісту правової освіти через систему навчальних предметів
і позаурочних заходів, органічного поєднання з правовим вихованням,
спрямованим на формування в учнів відповідного рівня правової свідомості та правової культури.