УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РІЗНИХ ТИПІВ ВИРОБНИЦТВ (на прикладі машинобудівних підприємств)

Короткий зміст

Актуальність теми.  Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки передбачає прискорення розвитку промисловості шляхом впровадження сучасних механізмів стимулювання високопродуктивної праці як основного джерела зростання ВВП і реальних доходів населення. За даними Міністерства промислової політики України, рейтинг 300 найбільших вітчизняних підприємств нараховує тільки 48 підприємств з нормальною та 44 підприємства з високою продуктивністю  праці  на одного  працюючого. Звідси, тільки третина підприємств має достатній рівень продуктивності праці, а відповідно й раціональне використання робочої сили та ефективність виробництва в цілому. Така ситуація суттєво впливає на ефективність роботи підприємства та його конкурентоспроможність. За таких умов одним із головних завдань у цій сфері є розробка теоретичних та методологічних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення управління продуктивністю праці на сучасних підприємствах  різних типів виробництв.

       Важливі економічні аспекти управління, а також вимірювання, планування, аналізу продуктивності праці та формування й дії факторів і резервів її  зростання висвітлені в багатьох працях вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: Л. Абалкіна, Р.Аллепа, А. Амоші, Ч. Беббіджа, Д. Богині, І. Булєєва,        Д. Вартона, Б. Генкіна, І. Герчикової, О. Грішнової,  Г. Губерної, Н. Дарченко,  Г. Емерсона, І. Ігнатьєвої, Д. Кендрика, Д. Кларка, Л. Конторовича,                          А. Ласкавого, А.Сміта, І. Сороки, С. Струмиліна та інших. Названі вчені зробили вагомий внесок у дослідження цієї проблеми. Однак ряд питань, пов’язаних з теорією й практикою управління продуктивністю праці на підприємствах різних типів виробництв, залишається не достатньо розробленим.

       Актуальність дисертаційного дослідження обумовлюється і тим, що проблема управління продуктивністю праці належить до числа таких, котрі не бувають вирішеними до кінця, оскільки пошук шляхів та резервів росту продуктивності праці, теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування механізму управління продуктивністю праці є однаково актуальним для будь-якого стану розвитку економіки, займаючи місце "постійної" проблеми в економічній науці і практиці. Відтак, актуальність і наукова значимість вказаного комплексу проблем зумовили вибір теми дисертації, визначили об’єкт, предмет та основні завдання дослідження.

       Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Кіровоградського національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (м. Кіровоград) за двома темами. При виконанні теми “Механізм формування та використання управлінських кадрів” (номер державної реєстрації 0104U008461) особисто здобувачем досліджено тенденції зміни рівня продуктивності праці на машинобудівних підприємствах різних типів виробництв та розроблено практичні рекомендації щодо методики формування “Програми управління продуктивністю праці” на цих підприємствах.  Під час участі у темі “Удосконалення системи оцінки праці робітників сфери матеріального виробництва” (номер державної реєстрації 0108U008326) здобувачем розроблено рекомендації щодо планування продуктивності праці на підприємствах різних типів  виробництв.

       Мета й завдання дослідження.  Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретичних положень і методичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення управління продуктивністю праці на  підприємствах  різних  типів  виробництв.

       Відповідно до визначеної мети в роботі були поставлені й вирішені такі   завдання:

- досліджено поняттєво-категоріальний апарат у сфері ефективності управління персоналом підприємства, зокрема, уточнено сутність визначення поняття “управління продуктивністю праці” та виділено етапи становлення соціально-економічної категорії “продуктивність праці”;

- вивчено та уточнено класифікаційні ознаки факторів і резервів росту продуктивності праці з метою визначення критеріїв їх диференціації для різних типів виробництв;

- встановлено специфічний вплив факторів росту продуктивності праці для конкретних типів виробничого процесу;

- розроблено пропозиції з удосконалення методики планування продуктивності праці з метою отримання співставних оцінок продуктивності праці персоналу на підприємствах різних типів виробництв;

- доповнено теоретико-методичний підхід щодо планування рівня продуктивності праці та розроблено шкалу зміни значення коефіцієнту поправки на тип виробництва підприємства;

- проаналізовано рівень продуктивності праці на сучасних машинобудівних  підприємствах різних типів виробництв та розроблено економіко-математичну модель впливу соціально-економічних факторів на зростання продуктивності праці в одиничному, серійному та масовому виробництві;

-        обґрунтовано механізм впливу реструктуризації на зниження витрат живої та уречевленої праці на підприємствах різних типів виробництв; 

-        вдосконалено концепцію управління продуктивністю праці з урахуванням типу організації виробничого процесу підприємства;

-        уточнено методичні підходи до побудови “Програми управління продуктивністю праці на підприємстві”.

       Об’єктом дослідження є процес управління продуктивністю праці на машинобудівних підприємствах з  різним типом  виробництв.

       Предметом дослідження є теоретичне та науково-методичне забезпечення складових управління продуктивністю праці на машинобудівних підприємствах.

       Методи дослідження. Методологічними засадами дисертаційної роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, що стосуються питань управління продуктивністю праці. Теоретичною й методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод наукового пізнання, загальнонаукові методи пізнання (методи аналізу й синтезу, методи порівняльного аналізу й узагальнення даних).

       У тому числі у роботі використано такі методи дослідження: системний підхід (для удосконалення сутності категорії “управління продуктивністю праці”, вдосконалення методики планування продуктивності праці для  підприємств різних типів виробництв); історико-логічний (для виявлення особливостей розвитку досліджень з проблем вимірювання, аналізу та планування продуктивності праці на підприємстві, розробки класифікації факторів та резервів зростання продуктивності праці), абстракції та аналогії (для поглиблення сутності соціально-економічної категорії “продуктивність праці”, обґрунтування методологічних основ її оцінки); економіко-статистичні методи (групувань, побудови динамічних рядів, кореляційно-регресивний та функціональний аналізи), класифікація та типологія (для оцінки рівня продуктивності праці з урахуванням соціально-економічних факторів її зростання). Розрахунки й графіки виконані із застосуванням редактора Microsoft Excel  та  пакета прикладних  програм  Math CAD.

       Інформаційною базою дослідження стали законодавчі й нормативні акти України, статистичні дані Державного комітету статистики України, первинна звітна документація машинобудівних підприємств Центрального регіону України, матеріали аналізу господарської діяльності та комерційна інформація підприємств Міністерства промислової політики України, публікації вітчизняних і закордонних авторів, матеріали науково-практичних конференцій, а також результати авторських досліджень.

       Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення з  теоретичного удосконалення складових  управління продуктивністю праці  на підприємствах різних типів виробництв та розробка практичних рекомендацій щодо їх впровадження, які формують наукову новизну дослідження й  виносяться на захист,  полягають в  такому:

       вперше:

- запропоновано коефіцієнт поправки на тип виробництва та обґрунтовано можливість його використання для отримання співставних оцінок продуктивності праці персоналу на підприємствах різних типів виробництв, що створює підґрунтя для вдосконалення методу планування продуктивності праці;

- встановлено специфічний вплив факторів росту продуктивності праці для конкретних типів виробничого процесу, на основі запропонованої їх класифікації та виявленого взаємозв’язку між факторами та резервами росту продуктивності праці, що дозволяє більш точно планувати резерви підвищення ефективності живої праці;

       вдосконалено:

-  теоретико-методичний підхід щодо планування продуктивності праці, в основу якого покладено розроблену шкалу зміни значення коефіцієнту поправки на тип виробництва, що забезпечить отримання співставних оцінок для підприємств різних типів виробництв; 

- класифікацію резервів росту продуктивності праці за рахунок введення групувальної ознаки - тип виробництва підприємства, що дозволило виділити специфічні резерви росту продуктивності праці для одиничного, серійного та масового  виробництв;

- економіко-математичну модель впливу соціально-економічних факторів на зростання продуктивності праці шляхом отримання кореляційних моделей для одиничного, дрібносерійного, середньосерійного, великосерійного та масового виробництва, що дозволяє отримати більш гнучкі інструменти регулювання господарської діяльності підприємства;

       отримали подальший розвиток:

- поняттєво-категоріальний апарат, зокрема розкрито сутність і уточнено визначення поняття “управління продуктивністю праці”; за рахунок систематизації та узагальнення виділено етапи становлення соціально-економічної категорії “продуктивність праці”, що дозволить уникнути змішування та підміни понять у сфері ефективності управління персоналом підприємства;

- концептуальна схема процесу управління продуктивністю праці шляхом урахування типу організації виробничого процесу та виділення притаманних їм факторів та резервів росту продуктивності праці, що дає змогу вдосконалити методичні підходи для розробки та виконання програми з управління продуктивністю праці;

-   обґрунтування механізму впливу реструктуризації на зниження витрат живої та уречевленої праці, що створює підґрунтя ефективного використання методів та інструментів оперативної та стратегічної реструктуризації для конкретних типів виробництв та спрямовано на підвищення результативності виробничо-господарської діяльності; 

-   методичний інструментарій побудови “Програми управління продуктивністю праці на підприємстві” на основі класифікації специфічних завдань кожного етапу для одиничного, серійного та масового виробництва, шляхом врахування особливостей кожного виробничого процесу.

       Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці конкретних рекомендацій щодо вдосконалення  управління продуктивністю  праці з урахуванням типу виробництва. Зокрема, пропозиції автора використані Міністерством  промислової політики України для удосконалення управління продуктивністю праці на машинобудівних  підприємствах (лист № 01/5-1-987 від 27.08.2008 р.). Отже, наукові результати дослідження створюють необхідний базис для теоретико-методологічного та методичного забезпечення проведення аналізу та планування рівня продуктивності праці  для  підприємств  різних типів виробництв. Зазначені підходи дисертанта використано в навчальному процесі Кіровоградського комерційного технікуму при складанні робочих програм та підготовці лекцій з навчальних дисциплін “Економіка підприємств різних типів” та “Економіка підприємства” (довідка № 126 від 18.04.2008 р.). Рекомендації автора, що розроблені за результатами досліджень, знайшли свою реалізацію у практичній діяльності ВАТ НВО “Етал” (довідка   № 0550-19/62 від 19.03.2007 р.), ДП Київського державного заводу “Буревісник” (довідка № 400/ 15-01 від 10.01.2008 р.)  та ТОВ “Продіс” (довідка № 31 від 12.05.2008 р.).

       Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особисто виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до вирішення важливої науково-практичної проблеми щодо управління продуктивністю праці з урахуванням типу виробництва підприємства. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

       Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися й одержали схвалення на 8 міжнародних і  регіональних науково-практичних конференціях: "Економічний і соціальний розвиток України  в  ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації"  (м. Тернопіль, 2006 р.), “Наукове забезпечення процесів реформування економічних відносин в умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, 2006 р.), “Людський розвиток в Україні: проблеми  та перспективи” (м. Київ, 2006 р.), “Сучасні проблеми економіки та управління підприємствами” (м. Жовті Води,  2007 р.), “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики”         (м. Київ, 2007 р.), “Управління проектами: стан та перспективи” (м. Миколаїв,  2007 р.), “Управління економічними системами: концепції, стратегії та інновації розвитку” (м. Хмельницький, 2007 р.), „Резерви підвищення ефективності  підприємств та організацій у ХХІ ст.”  (м. Кіровоград, 2008 р.).

       Публікації. Основні положення й результати дисертаційної роботи викладено у 18 наукових працях, загальним обсягом 5,17 д.а., з яких особисто автору належить 4,73 д. а., у тому числі у наукових фахових виданнях - 8 наукових праць загальним обсягом 3,23 д.а., з яких особисто автору належить 2,79 д. а. 

       Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,  висновків, викладених на 196 сторінках, 16 додатків на 38 сторінках,   списку використаних джерел з 174 найменувань на 16 сторінках. Дисертація  містить 39 таблиць на 35 сторінках  та  57 рисунків на 32 сторінках.