УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ БУДІВЕЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

Короткий зміст

i)       ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації,  сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів і наведено дані щодо їх апробації та публікацій.

У розділі 1 - "Загальноекономічні проблеми будівельного, промислового та транспортного комплексів в аспекті реалізації стратегії розбудови вітчизняної економіки" – розглянуто економічні закони і фактори розвитку національної економіки, запропоновано концептуальний підхід щодо стратегічного управління розвитком залізничного транспорту України в контексті формування підґрунтя стійкого розвитку національної економіки; розкрито роль будівельного комплексу залізничного транспорту в процесах розвитку галузі відповідно до світових стандартів якості послуг.

Глибина кризи вітчизняної економіки має не тільки зовнішні, але й внутрішні причини, які виходять за межі фінансових проблем та ускладнюють соціально-економічну ситуацію в країні. Серед чинників економічного зростання та розвитку національної економіки мають бути: об’єктивні чинники розвитку, що визначаються дією економічних законів; чинники державного регулювання економіки та духовно-моральної перебудови суспільства; чинники структурної трансформації економіки. Останні включають індустріалізацію; формування національних транснаціональних компаній, міжгалузевих комплексів; створення наукомістких корпорацій шляхом інтеграції промислових, наукових, фінансових структур; перебудову системи управління інноваційними процесами за рахунок формування горизонтальних зв’язків між НДДКР, виробництвом тощо.

Основу будь-якої економіки складають розвинені промисловий, будівельний і транспортний комплекси країни. Місія держави в галузі транспорту – створення умов для підвищення якості життя і задоволення потреб людини та економіки через доступ до безпечних, економічних і якісних транспортних послуг. Основними соціально-економічними проблемами, на вирішення яких безпосередньо впливає діяльність залізничного транспорту, є мобільність населення, екологічна безпека країни, освоєння нових територій, безпека та захист життя і здоров’я населення, розвиток регіонів, територіальна єдність населення, рівень транзитоспроможності країни, інтегрованість країни в міжнародний простір. З одного боку, залізничний транспорт є індикатором рівня та динаміки розвитку економіки, коли зміни в зовнішньому середовищі позначаються на результатах його діяльності; а з іншого – трансформуючи зовнішні впливи за рахунок сформованої системи стратегічного управління, оперативно адаптується до змін зовнішнього середовища і тим самим підвищує не тільки свою конкурентоспроможність, але й формує необхідне підґрунтя підвищення конкурентоспроможності країни.

Залізничний транспорт України функціонує, відчуваючи вплив сукупності чинників зовнішнього середовища, які формують нові вимоги до послуг, які надаються (швидкість, безпека, якість, екологічність). Їх класифікацію доповнено такими класифікаційними ознаками, як рівні змін, формування та зворотний прояв.

Аспекти стратегічного управління розвитком залізничного транспорту як  суспільно орієнтованого суб’єкта національної економіки проявляються,          по-перше, в акумулюванні та аналізі інформації про перспективні та ключові напрямки розвитку національної економіки, оцінюванні рівня участі залізничного транспорту в їх реалізації; по-друге, в аналізі існуючих можливостей щодо активної участі залізничного транспорту у вирішенні соціально-економічних проблем суспільства; по-третє, у розробленні та прийнятті до реалізації стратегічних рішень, націлених на стратегічне майбутнє галузі та економіки.

Світові процеси розвитку транспорту розвинених країн визначають вектори трансформацій діяльності залізничного транспорту України. Умови забезпечення реалізації перспективних напрямків розвитку залізничного транспорту наведено на рис. 1. Його майбутнє залежить від результатів розпочатого реформування та впровадження великомасштабних інвестиційно-інноваційних проектів. Найбільш актуальним на сьогодні є організація високошвидкісного пасажирського руху, розбудова міжнародних транспортних коридорів з урахуванням вектора національної політики на Схід-Захід; формування вітчизняної транспортно-логістичної системи, яка ґрунтується на об’єднанні суб’єктів транспортної мережі з метою формування єдиної транспортної системи.