УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його мету, задачі, представлено методологічну, методичну і інформаційну основи дослідження, сформульовано наукову новизну, практичну цінність отриманих результатів, описані форми їх апробації і практичного використання.

У першому розділі «Теоретичні основи формування й розвитку транспортної інфраструктури» розкрито теоретичні основи функціонування та розвитку інфраструктури, досліджено вплив еволюції транспортної інфраструктури на формування та розвиток національної економіки,  визначено методологічні умови функціонування, розвитку та розміщення транспортної інфраструктури в системі національної економіки.

У сучасній економіці суспільний поділ праці знаходить своє відображення в існуванні окремих галузей, які характеризуються високим рівнем спеціалізації. В міру розвитку економіки й суспільного поділу праці відбувається розвиток і вдосконалення як самої інфраструктури, так і її складових. Зважаючи на це, розвиток інфраструктури як самостійного елемента економічної системи можна розглядати як результат подальшого поглиблення суспільного поділу праці, що дозволяє виділення двох підсистем: перша створює продукт основного виробництва, а інша задовольняє потреби всієї економіки.

Визначено когнітивно-інформаційні аспекти економічної природи інфраструктури,  а також найбільш істотну ознаку зазначеної категорії, якою є її роль у створенні загальних передумов відтворювальних процесів та умов зростання суспільного виробництва.

Встановлено, що основна структура й інфраструктура національної економіки взаємозалежні й взаємообумовлені. З одного боку, структура породжує інфраструктуру. З іншого боку, генезис інфраструктури відбиває всі ознаки, властиві системі, і інфраструктура постійно відтворює адекватність системі. Одночасно виникають протиріччя між структурою й інфраструктурою, і в результаті інфраструктура може переходити у якісно новий стан відповідності основній структурі, здобуваючи нові атрибутивні ознаки. Ці процеси властиві процесу генерації нових елементів як в основній структурі, так і в інфраструктурі та виражають динаміку їх відносної відповідності.

При цьому необхідно відрізняти поняття інфраструктури як сукупності галузей, що обслуговують основне виробництво й сфер допоміжної суспільної праці, від поняття матеріально-технічної бази, як сукупності матеріальних об'єктів, що входять у ці галузі.

Інфраструктуру як комплекс обслуговуючих галузей доцільно розглядати з погляду макроекономічної моделі розвитку всієї національної економіки. Охарактеризовано тісну взаємодію транспортної інфраструктури з усією системою економічних відносин, де вона виступає необхідною умовою розвитку усіх господарюючих суб'єктів, вносить істотний вклад у прискорення розвитку національної економіки через підвищення ефективності процесів транспортного виробництва й надання комплексу транспортних  послуг, створення сприятливих умов для розвитку бізнесу.

Обґрунтовано, що транспортну інфраструктуру слід визначати як складну економічну систему, яка являє собою сукупність взаємозалежних елементів, що визначають цілісність утвору, завдяки тому, що її властивості не зводяться до властивості складових її елементів. Головними рисами системи є наявність різноманітних елементів, включаючи системоутворюючий, зв'язки й взаємодії елементів, цілісність їх сукупності, комбінація й відповідність властивостей елементів і їх сукупності в цілому