ВІДОНОМАСТИЧНИЙ СЛОВОТВІР У СФЕРІ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА НОМЕНКЛАТУРИ (НА МАТЕРІАЛІ КУЛІНАРНОЇ ЛЕКСИКИ)

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, показано актуальність, наукову новизну, теоретичну й практичну значущість роботи, описано джерельну базу, сформульовано мету, завдання та методи аналізу фактичного матеріалу.

У першому розділі – “Концептуальні засади аналізу системи творення відономастичних кулінарних термінів і номенів” – розглянуті теоретичні аспекти дослідження, яке здійснювалося на межі трьох підсистем мовознавства: словотвору, термінознавства й ономастики. Тому в першому розділі висвітлені основні поняття, що стосуються термінів і номенів, способів деривації загальної й спеціальної лексики, особливостей функціонування власних і загальних назв, а також властивостей ономатів як твірних основ.

У мовознавчій літературі по-різному трактується співвідношення спеціальної й загальновживаної лексики, термінів і номенів. Термінологічна лексика твориться шляхом запозичень, штучного творення нових слів, але найчастіше основу словника будь-якої галузі науки й техніки становлять слова загальновживаної лексики, вжиті в спеціальному значенні. У цьому випадку термін зберігає зовнішню форму слова, його звукову оболонку, однак денотат зазнає обмеження або зміни. Таким чином, спеціальна й загальновживана лексика пов’язані між собою, проте повністю не збігаються.

Не всі дослідники визнають необхідність розмежування термінів і номенів. У своїй роботі ми виходимо з положення, що це різні складові одиниці сфери спеціальної лексики. Терміни й номени мають різний зв’язок із предметом і поняттям. Термінові властива абстракція, незалежне функціонування в межах термінологічного поля, осмисленість внутрішньої форми, обмеженість чисельності. Номенклатура дає лише перелік найменувань об’єктів науки, номени функціонують у зв’язку з термінами, мають виключно іменний характер і легко вживаються поза контекстом. Термін представляє видові відношення й потребує дефініції, номен – родові відношення й має описовий спосіб визначення (через найближчий рід та індивідуальні ознаки). Номенклатура поділяється на наукову й комерційну. Отримуючи юридичну реєстрацію, комерційний номен стає товарним знаком.

Складовою частиною спеціального мовлення вважають професійне просторіччя, яке дослідники відмежовують від термінологічних одиниць. Професіоналізми називають також “розмовними термінами”, і між цими шарами лексики йде безперервний двосторонній обмін.

Основні способи творення термінів не відрізняються від способів деривації загальновживаної лексики. Однак термінологія має і власні словотвірні засоби. Оскільки терміни не тільки іменують поняття, але й відображають якоюсь мірою його зміст, то словотвірна структура для спеціальної лексики має особливе значення: використання одного дериваційного типу для утворення термінів одного класифікаційного ряду забезпечує побудову стрункої системи, у якій чітко простежуються відношення між термінами й легко створюються нові одиниці.

Терміни й номени створюються в результаті афіксальної деривації, переосмислення існуючих слів і запозичення готових термінів. Переосмислення слів відповідає лексико-семантичному й морфолого-синтаксичному способам творення, зміна слів (шляхом афіксації, композиції, юкстапозиції, усічення, абревіації) – морфологічному й лексико-синтаксичному способам.

Морфологічна деривація в термінотворенні представлена суфіксальним, префіксальним, суфіксально-префіксальним способами, словоскладанням і абревіацією (власне абревіацією й контамінацією). Найбільш продуктивними різновидами для творення спеціальної лексики виявляються суфіксація й основоскладання.

Усі інші види способів творення зараховують до неморфологічних. Морфолого-синтаксичний спосіб у термінотворенні найбільше представлений субстантивацією прикметників і дієприкметників. Лексико-семантичне перенесення слів розподіляється за типом трансформації значення. Дослідники виділяють метонімічне перенесення (на основі суміжності предметів, понять у часі чи просторі) і метафоричне перенесення (на основі подібності зовнішніх чи внутрішніх ознак). Лексико-синтаксичний спосіб творення термінів особливо відрізняється від аналогічного способу деривації слів загальновживаної лексики: крім юкстапозитів, цей різновид термінотворення представлений найрізноманітнішими номінативними словосполученнями (НС), які представляють собою розчленоване означення одного поняття за декількома ознаками. НС розрізняються за синтаксичними конструкціями (у ролі головного слова може виступати іменник, прикметник і дієслово), кількістю компонентів (прості й складні), типом значення (з прямим значенням, з метафоричним і метонімічним перенесенням значення).

Усі ці особливості притаманні також і відономастичному термінотворенню, яке має давні традиції. Від власних назв утворюється велика кількість фізичних одиниць (генрі, рентген), мінералів і силікатів (астраханіт, влтавіт), хімічних елементів (кюрій, полоній), назв хвороб (хвороба Боткіна), біологічних номенів (лимонник китайський) тощо. Ономати входять до складу термінів повністю: ампер, кюрі або ж стають твірною основою (чи однією з твірних основ): дарвінізм, вольтметр, гальваніка.

Дуже важливим для відономастичних утворень є встановлення їх етимології, причин, покладених в основу вибору саме цієї твірної основи для створення нової термінологічної чи номенклатурної одиниці. Причому з’ясування мотиваційної ознаки має здійснюватися навіть для запозичених одиниць.

У залежності від способу засвоєння іншомовного терміна чи номена здійснюється дублювання словотвірного типу, використаного мовою-першоджерелом (якщо одиниця спеціальної лексики калькується), або ж запозичення, унаслідок якого слово або НС стає непохідним для мови, що його приймає (у таких випадках встановлення способу творення можливе лише шляхом історико-етимологічного аналізу).

Другий розділ роботи – “Кулінарні терміни й номени, утворені від топонімів та етнонімів” – присвячений загальним особливостям творення КТН від зазначених груп ономастичної лексики.

Не всі мовознавці зараховують етноніми до класу власних назв. Однак відетнонімні КТН за семантикою й способом творення дуже близькі до відтопонімних, крім того, деякі деривати, що історично походять саме від етнонімів, на сучасному етапі мають значення і відтопонімних, і відетнонімних, наприклад: німецький < німець і Німеччина, французький < француз і Франція тощо.

У сфері кулінарних термінів і номенів, що функціонують в українській мові, переважають запозичення, інтернаціоналізми та кальки. Власне українських дериватів у цій групі спеціальної лексики порівняно мало. Традиція відономастичної номінації страв та напоїв почала поширюватися з Франції наприкінці XVII – на початку XVIII століття. Французькі зразки кулінарних термінів і номенів стали традиційними для багатьох мов, виробилися стандартні словотвірні типи. Однак останнім часом з’явилися численні КТН-англіцизми, представлені як старими моделями, сформованими під впливом французької традиції номінації страв та напоїв, так і новими, які раніше не вживалися або ж були малопродуктивними.

Оскільки відономастичні КТН належать до системи кулінарних термінів і номенів, їм притаманна синонімія й омонімія (прикладів антонімії не зареєстровано). Омоніми серед КТН, похідних від власних назв, з’являються внаслідок метонімічного перенесення (майонез – соус і страва під цим соусом), метафоричного перенесення (сардель – риба та товста коротка сосиска), утворення різних назв від одного ономата (мокрий Джо (від англ. Sloppy Joe) – вид гамбургеру й сорт коктейлю) або ж постають як результат словотвірних чи адаптаційних процесів (шпанка < шпанська курка й шпанська вишня;  бронкс < англ. Bronx cocktail i Bronx shooter). КТН-синоніми утворюються від різних ономастичних основ (швейцарський сир – ементаль, французька капуста – савойська капуста) чи від ономастичних та апелятивних основ (болгарський перець – солодкий перець, французьке тісто – листкове тісто). У тих випадках, коли КТН походять від однієї твірної основи, відрізняючись словотвірним типом чи способом адаптації іншомовної одиниці, ми зараховуємо їх до варіантів (беарнез – беарнський соус, рейнвейн – рейнське вино – рейнське).

Група відтопонімних і відетнонімних КТН представлена найбільшою кількістю утворень серед загальної кількості КТН, утворених від ономатів – усього 1187 одиниць, похідних від назв країн, астіонімів, хоронімів, етнонімів, інсулонімів, гідронімів, літонімів, комонімів, оронімів, назв точок горизонту й материків. Найбільше зареєстровано дериватів, утворених від назв країн (405 одиниць) і астіонімів (327), найменша кількість КТН зафіксована від оронімів і назв точок горизонту (12 і 8 одиниць відповідно).

Найпродуктивнішим виявляється лексико-синтаксичний спосіб, а саме утворення НС різноманітних типів (усього зареєстровано 909 відтопонімних і відетнонімних лексико-синтаксичних дериватів, причому утворених від усіх груп топонімів та етнонімів). Серед відономастичних НС цієї групи виділяємо такі типи: НС субстантивно-ад’єктивні двокомпонентні й трикомпонентні з прямим значенням, метафоричним і метонімічним перенесенням значення; НС субстантивно-адвербіальні двокомпонентні й трикомпонентні з прямим значенням і метафоричним перенесенням; НС субстантивно-субстантивні двокомпонентні й трикомпонентні з прямим значенням і метафоричним перенесенням; НС із субстантивованим прикметником, а також багатокомпонентні й НС змішаного типу. НС із субстантивованим прикметником – особливий вид словосполучень, у яких відбувається еліпсис номенклатурного слова й прикметник субстантивується, суміщаючи в собі значення іменника й прикметника: горіховий по-ірландському < горіховий (коктейль) по-ірландському. Окремо виділяємо НС із запозиченим неадаптованим компонентом, оскільки засвоєння таких НС шляхом запозичення не дозволяє встановлювати словотвірну структуру й синтаксичну конструкцію таких словосполучень на рівні української мови.

Найбільш поширеними виявляються типи НС субстантивно-ад’єктивних і субстантивно-адвербіальних з прямим значенням: деривати таких типів утворюються від усіх груп топонімів і етнонімів (бабка гуцульська, суп по-родопському, борщ дніпровський). Двокомпонентні НС субстантивно-ад’єктивні з метафоричним перенесенням представлені двома різновидами:  поєднання іменника й відтопонімного або відетнонімного прикметника (барбадоська вода (ром), валійський кролик (вид тостів)) та сполучення ономата в називному відмінку з апелятивним прикметником (біла Міннесота, навіжений норман (коктейлі)). НС з метонімічним перенесенням реєструються тільки серед відтопонімних дериватів; в обох зафіксованих випадках здійснюється перенесення іменника “стіл”  (бернський стіл, шведський стіл). Субстантивно-адвербіальним НС притаманний чіткий порядок компонентів (на першому
місці – іменник, другим іде відономастичний компонент); така структура зберігається незалежно від типу значення (біфштекс по-українському, акваріум по-бостонському (коктейль)).

Трикомпонентні субстантивно-ад’єктивні й субстантивно-адвербіальні НС повторюють структуру подібних двокомпонентних утворень, однак ускладнюються прикметниками й дієприкметниками (борщ криворізький холодний, короп начинюваний по-французьки, німецький шоколадний торт (коктейль)), іменниками в орудному й родовому відмінках із прийменником з(із) (юшка з галушками по-полтавському, каліфорнійський чай із льодом, неаполітанська юшка з пармезаном, салат із ананасів по-японському). Інші типи трикомпонентних конструкцій є малопродуктивними й представлені одним або двома дериватами.

НС субстантивно-субстантивним властивий найменший ступінь апелятивації ономатів, що входять до їх складу, на що вказує й збереження написання власної назви з великої літери (салат Девон, сяйво Ямайки (коктейль)). НС цього типу з прямим значенням демонструють невелику кількість структурних різновидів: поєднання номенклатурного слова з топонімом чи етнонімом у називному відмінку (безпосередньо чи за допомогою компонента “а-ля”): нью-йорк сауер, [страва] а-ля маренго, картопля мартініка; натомість словосполучення з метафоричним перенесенням представлені численними структурними типами: іменник + топонім у родовому відмінку з прийменником з(із) та до (диявол із Джерсі, любов до Лос-Анджелеса, кавун із Джорджії), іменник + топонім у місцевому відмінку з прийменником у(в) та на (захід сонця на Гаваях, мир в Ірландії), іменник + топонім у родовому відмінку з прийменником до і без прийменника (судно до Китаю, сяйво Ямайки, лілія Древнього Риму), іменник + топонім у називному відмінку або невідмінюваний (пунш “Флорида”, напій “Карпати”).

Усі наведені вище типи НС представлені як українськими, так і калькованими іншомовними утвореннями. Засвоєння шляхом калькування дозволяє зберігати синхронні словотвірні зв’язки з твірною основою, оскільки відбувається дублювання способу творення, використаного в мові-першоджерелі. Однак частина НС зазнає калькування тільки одного компонента або ж запозичується повністю, що дозволяє встановлювати спосіб творення й твірну основу тільки шляхом історико-етимологічного аналізу (кава мексикано, соус венезон, Куба лібре, тур де Панама).

Зрідка НС представляють собою багатокомпонентні структури, проте стійкість таких утворень і злютованість компонентів дуже слабка (салат із буряків з чорносливом та горіхами по-південнобузькому).

КТН-юкстапозити складають лише 1% від загальної кількості відтопонімних і відетнонімних дериватів, і найчастіше запозичуються вже як складні слова, повністю втрачаючи членованість на рівні синхронії (апельсин, касутера, тамаринд) чи перетворюються на юкстапозит вже в процесі засвоєння (айриш-стью, салат-бостон, гонолулу-молот).

Другим за продуктивністю для відтопонімних і відетнонімних КТН виявляється лексико-семантичний спосіб (150 дериватів), проте цим способом утворюється одночасно найменше власне українських КТН (усього 6 одиниць). Причиною цього стає переважання в українській кулінарній термінологічний традиції НС субстантивно-субстантивних над лексико-семантичними дериватами. Показовим є також те, що перенесення назви країни на назву страви чи напою є дуже рідкісним явищем: усього 2% дериватів такого типу серед усіх КТН, утворених від назв країн (пор. від астіонімів – 20%, гідронімів і літонімів – 24%, оронімів – 25%, комонімів – 40%).

Морфолого-синтаксичний спосіб – третій за продуктивністю для всієї кількості зафіксованих відтопонімних і відетнонімних дериватів (усього 91 одиниця) і другий за продуктивністю для власне українських КТН (12 одиниць, або 13%). Цей спосіб представлений одним різновидом – субстантивацією прикметників, причому субстантивуватися може поодинокий прикметник (шампанське (повна субстантивація); паризький (ситуативна субстантивація); майонез, скотч (субстантивація на етимологічному рівні)), два прикметники (королівський канадський, англійська гірка) й прикметник у сполученні з числовим символом (французький-45). Якщо іншомовний відономастичний субстантивований прикметник засвоюється шляхом калькування, то зберігає зв’язок із твірною основою і в мові-реципієнті (каліфорнійський < англ. califo ian), натомість запозичення терміна чи номена стає причиною розриву таких зв’язків (беарнез, індик).

Морфологічний спосіб – найменш продуктивний для відтопонімних і відетнонімних КТН узагалі (37 одиниць), проте другий за продуктивністю для українських дериватів (27 утворень). Найбільшою за чисельністю виявляється група суфіксованих відономастичних КТН, причому тільки один суфікс -к(а) і його історичні варіанти -ок, -ек представлені численними дериватами (лебединка, коринка, тиролька, мазурок), інші суфікси (-ник, -ен(я)/-ин(я)) беруть участь в утворенні одного чи двох дериватів кожний (туркеня, жидівник). Основоскладання й контамінація представлені чотирма КТН кожний (москватіні, напівшампанське).

Встановлюючи причину вибору конкретного ономата як твірної основи, ми виділяємо такі основні типи мотиваційних ознак відтопонімних і відетнонімних КТН: походження, місце виробництва (боржомі, ірландське віскі); джерело імпорту, запозичення (англійська м’ята, кава по-віденському); характер компонентів (московська відьма – коктейль з горілкою, кава по-французькому – напій з коньяком); особливості національних кухонь (бабка гуцульська – із кукурудзяним борошном, м’ясо по-ірландському – недосмажене); метафоричне перенесення (за кольором: блакитний Нью-Йорк, за смаком: велике яблуко); метонімічне перенесення (шведський стіл).

Відтопонімні й відетнонімні номени реєструються серед усіх словотвірних типів, притаманних КТН узагалі, натомість терміни представлені лише однослівними одиницями: лексико-семантичними дериватами (коньяк), морфолого-синтаксичними  (шампанське), юкстапозитами (портвейн), суфіксованими утвореннями (мазурок). Особливістю всіх термінів цієї групи є походження від номенів: спочатку всі вони функціонують як номени, використовуються на позначення страв чи напоїв із конкретною рецептурою, а пізніше набувають узагальнення, зазнаючи поступової термінізації.

У третьому розділі – “Кулінарні терміни й номени, утворені від антропонімів, міфонімів, теонімів та поетонімів” – зібрані КТН, утворені від імен людей або істот, що мисляться як люди, наділяються людськими рисами.

На відміну від КТН, твірною основою для яких стали топоніми й етноніми, найбільш продуктивним для цієї групи відономастичних утворень виявляється лексико-семантичний спосіб (164 одиниці), а лексико-синтаксичний займає лише друге місце за кількістю дериватів (117 одиниць). Однак ці способи демонструють неоднакову продуктивність залежно від типу твірної основи: лексико-семантичні деривати займають перше місце серед загальної кількості відантропонімних і відтеонімних КТН, а від агіонімів і міфонімів найбільше число утворень – номінативні словосполучення.  Однак для всіх КТН цієї групи характерним є використання словотвірних типів, які дозволяють включати ономати в незмінному вигляді, без афіксів: пор. морфологічним і морфолого-синтаксичним способом утворюються відповідно 15 і 3 деривати, а найбільш численними є НС субстантивно-субстантивні (64 одиниці) і НС субстантивно-ад’єктивні, що складаються з апелятивного прикметника й ономата (21 словосполучення), напр.: суп Лоррен, коктейль Штеффі Граф, кривава Мері, зелений Девід. Інші типи НС є малопродуктивними: НС субстантивно-ад’єктивні з прямим значенням і метафоричним перенесенням значення, що складаються з відономастичного прикметника й іменника представлені кожний п’ятьма одиницями (петрові батоги, пожарські котлети), НС субстантивно-адвербіальні двокомпонентні й трикомпонентні – відповідно двома й одним прикладами (печінка по-строгановському, фазан цілий по-мазепинському). НС із субстантивованим прикметником також представлені структурами, що дозволяють не змінювати форми ономата (апелятивний прикметник + ономат у родовому відмінку з прийменником від: особливий від Регіни). Особливий вид словосполучень – НС, що відповідають спонукальному реченню (засвіти мені, Скотті – назва коктейлю).

Юкстапозити в цій групі представлені лише кальками й запозиченнями іншомовних утворень (беф-строганов, креп-сюзетт), походження яких з’ясовується тільки через установлення способу їх деривації в мові-першоджерелі.

Лексико-семантичний спосіб творення КТН від антропонімів, міфонімів, теонімів і поетонімів також має свої особливості: деривати співвідносяться з одиничними іменами в повній і демінутивній формі (коллінз, наполеон, мар’юшка), іменами в сполученні з титулами та словами на позначення осіб королівської статі (князь Ігор, принцеса Ді), традиційними формами звертання (містер Ед), назвами спорідненості (сестра Мемі), прикметниками-атрибутами “святий” чи його іншомовним варіантом “сент” (святий Моріц, сент-Оноре).

Морфологічний спосіб найбільше представлений суфіксацією, насамперед – дериватами із суфіксом -к(а): шарлотка, боровинка. Термін пастеризувати, утворений за допомогою суфікса -ува(ти) від французького дієслова pasteuriser, історично пов’язаний з ім’ям Луї Пастера – єдине дієслово, зареєстроване серед усіх відономастичних КТН, і одночасно – єдиний термін, який одразу створювався як термін, а не як номен, що поступово термінізувався. Контаміновані одиниці постають унаслідок накладання апелятива й ономата (ликерія < лат. Glyceria + Гликерія) або накладання двох ономатів (денисена нім. Dönissens Knorpelkirsche = тс. < Dönissen = ім’я селекціонера, автора сорту + Денис).

Морфолого-синтаксичні деривати представлені виключно іншомовними утвореннями: російськомовними прикметниками (славяновська) й французькомовними дієприкметниками  (праліне), походження яких встановлюється лише на діахронічному рівні.

У цій групі виділяються такі основні типи мотиваційних ознак: номінація за автором, виробником (грог, Джон Коллінз); номінація на честь (персик мельба); характер компонентів (монтесума – коктейль із текілою, коктейль Молотова – коктейль із горілкою); метафоричне перенесення (за кольором: соус аврора – рожевого  кольору; за формою: петрові батоги); екстралінгвальні асоціації (венерина олія – назва лікеру, який нібито має особливі властивості, названий ім’ям богині кохання).

У четвертому розділі – “Кулінарні терміни й номени, утворені від інших ономастичних основ” – зібрані КТН, похідні від власних назв різних груп, зокрема геортонімів, урбанонімів, астронімів, еклезіонімів, назв літературних, музичних творів і телесеріалів, назв чернечих орденів, навчальних закладів, історичних місць і пам’ятників, закладів громадського харчування, а також від однієї з омонімічних основ (напр., назва коктейлю вашингтон може походити від топонімів (Вашингтон = штат і місто в США), а також від антропонімів (Дж. Вашингтон = перший президент США, Г.С.Вашингтон = американський петрограф і біохімік). У такому випадку визначити, який саме ономат послужив твірною основою, дуже важко) і двох ономастичних основ (напр., англійський різдвяний пунш). Усього в цьому розділі зібрано 113 дериватів. Для цієї групи КТН найбільш продуктивним виявляється лексико-семантичний спосіб (69 одиниць) і лексико-синтаксичний (37 НС і юкстапозитів). Деривація тільки лексико-семантичним способом характерна для КТН, утворених від від урбанонімів, еклезіонімів, назв музичних груп, літературних, музичних творів і телесеріалів (даер стрейтс, апассіоната, хрещатик, шартрез); виключно лексико-синтаксичні одиниці зафіксовані серед КТН, що походять від двох твірних основ (чеський різдвяний калач).

Загалом же НС цієї групи представлені різноманітними типами: субстантивно-ад’єктивні двокомпонентні з прямим значенням (калачі різдвяні), з метафоричним перенесенням (кремлівський полковник), трикомпонентні з прямим значенням (різдвяний пунш із соків), субстантивно-адвербіальні двокомпонентні з прямим значенням (картопля по-бенедиктинськи), субстантивно-субстантивні з прямим значенням (салат цезаря) й метафоричним перенесенням (гарвардське вино – коктейль не містить вина). Особливим типом є НС, що відповідає спонукальному реченню (відправте мене на Місяць).

Характерним для відономастичних лексико-семантичних утворень цієї групи є використання як твірної основи власної назви, що може включати один або більшу кількість компонентів (ренесанс; мулен руж; Аліса в країні див).

Усі зареєстровані деривати цієї групи, утворені морфологічним способом (суфіксацією, використовується суфікс -к(а)) створюються або зазнають афіксації в українській мові (дем’янка, канталупка). Натомість усі субстантивовані прикметники представляють собою запозичення (бернардин, бенедиктин), які в українській мові сприймаються як немотивовані іменники.

Основні види мотиваційних ознак, зафіксовані для КТН цієї групи: місце виготовлення (гасконський арманьяк); номінація за автором (августинське пиво); характер компонентів (роб рой – коктейль зі скотчем; єлисейські поля – коктейль із французьким лікером); метафоричне перенесення (червона
шапочка – торт із червоними ягодами); час дозрівання, виготовлення (паска, різдвяна ягода).

Усі терміни, зафіксовані в цій групі, утворюються лексико-семантичним способом (капучино, шартрез). Однак термінізація цих дериватів остаточно не завершилася.

У висновках узагальнюються основні спостереження, зроблені під час аналізу мовного матеріалу – відономастичних кулінарних термінів і номенів, що функціонують в українській мові.

Проведене дослідження засвідчило значну різноманітність способів творення кулінарних термінів і номенів від власних назв. Спеціальна кулінарна лексика утворюється усіма основними способами словотворення, причому найбільшу продуктивність для дериватів КТН узагалі демонструють лексико-синтаксичний і лексико-семантичний способи, а для дериватів, утворених в українській мові, – лексико-синтаксичний  і морфологічний (найчисленнішими виявляються суфіксовані одиниці). Складені КТН представлені юкстапозитами, НС субстантивно-ад’єктивними, субстантивно-адвербіальними, субстантивно-субстантивними, НС із субстантивованими прикметниками, НС, що відповідають спонукальному реченню, а також комбінацією й ускладненими різновидами цих типів словосполучень. За кількістю компонентів аналізовані терміни й номени варіюються від однокомпонентних до трикомпонентних; утворення з більшою кількістю компонентів реєструються дуже рідко. За типом значення виділяються словосполучення з прямим значенням (словосполучення з номенклатурними словами), з метафоричним і метонімічним перенесенням значення.

Підтверджено залежність вибору словотвірного типу від семантичної групи КТН і мови, в якій здійснюється акт деривації. Найбільша чисельністю – група назв напоїв, терміни й номени цієї групи представлені серед абсолютно всіх способів і різновидів способів творення; назви рослин зовсім не утворюються за типом НС субстантивно-адвербіальних; групі назв страв майже непритаманне утворення назв страв за типом НС із метафоричним перенесенням. Назви напоїв, навпаки, більше реєструються саме серед НС із метафоричним перенесенням, оскільки виконують не тільки номінативну, але й атрактивну функцію, і за цією ознакою вони наближаються до комерційних номенів і торгових марок.

Виявлено залежність у виборі способу засвоєння українською мовою іншомовних термінів і номенів залежно від способу деривації, наявного в мові-першоджерелі: запозичуються КТН, історично утворені морфологічним і морфолого-синтаксичним способом, калькуються лексико-семантичні й лексико-синтаксичні деривати (окрім юкстапозитів, які переважно запозичуються). Найбільша кількість сучасних запозичених і калькованих КТН походить з англійської мови, і представлені вони серед дериватів усіх типів.

Порівняльний аналіз способів творення термінів і номенів дозволяє стверджувати, що номени демонструють значно різноманітніші структурні різновиди, натомість терміни реєструються тільки серед однослівних дериватів, причому в більшості випадків терміни представляють собою колишні номени, які зазнали поступової термінізації.

Таким чином, групі відономастичних КТН властива різноманітність способів творення, однак найпродуктивнішим виявляється лексико-синтаксичний спосіб, а саме утворення НС різних типів, що дає підстави стверджувати про збільшення кількості складених кулінарних термінів і номенів і в майбутньому. Подальше дослідження й систематизація групи кулінарної лексики, що широко вживається в мовленні, сприятиме внормуванню мови в цілому.